Проектування трудових процесів в бригаді

Міністерство Освіти та Науки України

Кіровоградський Національний Технічний Університет

07505317

 

 

 

 

Контрольна  робота

З курсу: «Раціоналізація трудових ресурсів»

На тему: «Проектування трудових процесів в бригаді»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

Студент гр. ____________

_______________________

Перевірив: _____________

_______________________

 

 

 

 

м. Кіровоград     2011

ЗМІСТ

 

 

1. Основні положення по проектуванню бригадної організації праці
2. Колективний трудовий процес як об’єкт проектування трудових процесів
3. Проектування організації та обслуговування робочих місць на підприємстві

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Основні положення по проектуванню

бригадної організації праці

 

Трудовий колектив являє  собою об'єднання всіх працівників, які здійснюють спільну трудову  діяльність на підприємстві. Під організацією праці трудових колективів слід розуміти організацію праці колективів цехів, дільниць, бригад, спеціальних груп працівників, в основі якої лежать поділ і кооперація праці. Серед колективних форм організації праці провідне місце належить виробничій бригаді, де досягається найбільш тісна кооперація працівників, яка притаманна внутрішньодільничній кооперації.

Виробнича бригада - групова форма  безпосередньої інтеграції (кооперації) праці кількох робітників, які  виконують спільне виробниче завдання і несуть колективну відповідальність за результати роботи. Основною передумовою такого об'єднання є організаційно-технологічні умови виробництва, за яких не тільки можлива, а й економічно доцільна колективна форма ведення виробничого процесу.

Бригади створюються в таких  випадках:

1) для обслуговування великих  і складних виробничих агрегатів;

2) на потокових лініях;

3) у разі спільного виконання  комплексного виробничого завдання  кількома робітниками, коли результати  роботи кожного з них неможливо або недоцільно планувати і враховувати окремо;

4) для виконання певної роботи  в суворо обмежені строки, чого  один робітник за даного обсягу  роботи забезпечити не може;

5) з метою безпосередньої взаємодії  між обслуговуючими, допоміжними  та основними робітниками в межах певної виробничої дільниці;

6) для полегшення поточного розподілу  оперативних завдань між працівниками  за відсутністю постійного закріплення  робочих місць або певного  кола робіт за кожним виконавцем.

Бригадна форма створює можливості для зміни праці, на основі суміщення професій і функцій підвищує її змістовність, сприяє підвищенню кваліфікації, збільшує зацікавленість у праці і в колективних її результатах. Тому бригада - не лише низова форма кооперації (і поділу) праці, первинний трудовий осередок підприємства, а й первинний соціальний осередок, у якому формується особливий соціально-психологічний клімат, вирішуються питання виробничого, соціального і виховного характеру.

Процес формування бригад і організації  праці всередині них передбачає: проведення попередніх розрахунків чисельності професійно-кваліфікаційного складу бригади; побудову графіків завантаження виконавців протягом робочого часу; установлення бригадних норм виробітку, а також системи керівництва бригадою. Розробляються критерії оцінювання праці, матеріального і морального стимулювання.

Залежно від особливостей технології, організації виробництва і його технічного рівня розрізняють спеціалізовані й комплексні бригади.

Спеціалізовані бригади формуються з робітників однієї професії однакової або різної кваліфікації, зайнятих в однорідних технологічних процесах (механічне оброблення деталей, обслуговування потужного агрегату, конвеєрної і потокової ліній та ін.).

Комплексні бригади створюються  з робітників різних професій (як основних, так і допоміжних), які виконують технологічно різнорідні, проте взаємопов'язані роботи, що охоплюють цикл виготовлення деталей, вузлів тощо. Такі бригади доцільно створювати на дільницях зі складним технологічним устаткуванням, в умовах поточно-конвеєрних, предметно (подетально) спеціалізованих виробництв із замкненим технологічним циклом.

Комплексні бригади можуть бути з повним поділом праці, частковим  і без поділу праці.

У бригаді з повним поділом праці  кожний робітник постійно виконує роботу однієї професії і кваліфікації, і ця робота є складовою комплексного завдання бригади.

У бригаді з частковим поділом  праці, зумовленим певною технологічною  послідовністю виробництва, робітник поряд із закріпленою за ним операцією  у разі необхідності виконує операції зі споріднених спеціальностей.

Комплексній бригаді без поділу праці властиве широке сумісництво  професій і взаємозамінністьробітників у процесі праці. Кожний робітник може виконувати всі операції, що входять  у виробниче завдання бригади.

Залежно від режиму роботи комплексні і спеціалізовані бригади можуть бути змінними і наскрізними. До складу змінних бригад входять робітники  лише однієї зміни, протягом якої виконується  комплекс робіт. Наскрізні бригади  об'єднують робітників усіх змін і  створюються для роботи на устаткуванні у разі тривалого циклу оброблення виробів або для виконання певної роботи, яка перевищує тривалість зміни.

Колективний характер праці в бригаді  поєднується з поділом праці  між членами бригади. Робота між  членами спеціалізованих бригад розподіляється в основному з урахуванням їх кваліфікації. У комплексних бригадах роботи розподіляються відповідно до професії, спеціальності та кваліфікації.

 

Розглянемо бригадну організацію праці згідно Кодексів законів про працю України.

Стаття 252 б. Формування колективу бригади зарахування в бригаду нових працівників провадиться за згодою колективу бригади. Не допускається відмова бригади в зарахуванні працівників, направлених у бригаду в порядку працевлаштування відповідно до законодавства (молодих спеціалістів, випускників навчальних закладів системи професійно-технічної освіти, осіб, звільнених від покарання або примусового лікування та ін.). Колектив бригади має право вимагати від власника або уповноваженого ним органу виведення із складу бригади працівників у разі скорочення чисельності бригади, невідповідності працівника виконуваній роботі та в інших випадках, передбачених статтями 40 і 41 цього Кодексу. Власник або уповноважений ним орган відповідно до законодавства переводить таких працівників, за їх згодою, на іншу роботу або звільняє у встановленому порядку. Бригадири обираються на зборах колективів бригад (таємним або відкритим голосуванням) і затверджуються керівником підрозділу, до складу якого входять ці бригади. (Стаття 252 із змінами, внесеними згідно з Указом № 7543-IІ від 19.05.89; Законом № 871-12 від 20.03.91)

1. Бригада є колективною  формою організації праці, де  створюються умови для наближення  працівників до засобів виробництва,  до власності. Бригада набуває  особливо важливого значення в умовах трансформування відносин власності при побудові ринкової економіки, коли неминуче віддалення працівників від засобів виробництва, які поступово в процесі приватизації перейшли від держави у приватну чи колективну власність. Саме бригада має стати тією ланкою, яка поєднуватиме інтереси власника з інтересами працівника. Виробнича бригада — це первинний трудовий колектив підприємства, що об'єднує працівників для спільного і найбільш ефективного виконання виробничого завдання на грунті взаємодопомоги, загальної зацікавленості і відповідальності за результати праці. Головне завдання розвитку бригадних форм організації праці полягає в істотному підвищенні ефективності праці, створенні умов для стабільної і високопродуктивної роботи.

2.  Суть бригадних (колективних) форм організації праці визначається поєднанням інтересів окремих працівників, трудового колективу підприємства і власника засобів виробництва.

3.  Бригада створюється  наказом (розпорядженням) керівника  підприємства або наказом керівника виробничої одиниці, цеху чи іншого структурного підрозділу. Створення бригади повинно здійснюватися на основі попередньої розробки проектів після глибокого аналізу виробничих умов у поєднанні із заходами, що забезпечуватимуть приведення у відповідність з бригадними формами організації праці системи внутрішньовиробничого планування і обліку, організацію виробництва, організації, нормування і оплату праці, інженерно-технічне забезпечення. Для кожної бригади уточнюється склад виконуваних нею робіт; формуються планово-облікові одиниці, які забезпечують оплату праці за кінцевим результатом (бригадо-комплекти, вузли, машино-комплекти та ін.), розробляються комплексні норми трудових затрат на планово-облікову одиницю з урахуванням переваг бригадної організації праці; визначається порядок її оплати. Необхідною умовою формування бригади на стадії розробки вказаних проектів є визначення економічної ефективності від впровадження бригадної форми організації праці та можливого підвищення продуктивності праці. У проведенні роботи з проектування та створення бригад, забезпечення їх необхідними умовами для високопродуктивної праці беруть участь усі служби підприємства відповідно до своїх функцій.

4.  Бригаді встановлюється  робоча зона, яка охоплює технологічний процес чи його відокремлену частину, за нею закріплюються виробничі площі, обладнання, засоби виробництва, надаються виробничі ресурси та необхідна технічна документація.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Колективний  трудовий процес як об’єкт  проектування трудових процесів

 

З огляду на характерні особливості  організації колективних трудових процесів і наведені завдання можна  виокремити загальні та специфічні принципи проектування організації праці  в бригадах.

Загальні принципи передбачають: безперервність трудових процесів; суміщення окремих трудових дій і прийомів; раціональне завантаження робітників і техніки, яка ними використовується; підвищення змістовності праці і творчих можливостей її здійснення; відповідність розрядів і професій роботі, яка ними виконується.

До специфічних принципів проектування колективних трудових процесів належать такі:

• забезпечення часових і просторових взаємозв'язків, пропорційності і злагодженості в роботі протягом усього виробничого циклу;
• запобігання можливим порушенням виробничого процесу;
• синхронізація роботи взаємопов'язаних виробничих ланцюгів;
• створення зацікавленості в поліпшенні результатів колективної праці і підвищення колективної відповідальності;
• забезпечення умов для надання взаємної допомоги;
• взаємоконтроль.

Проектуючи організацію праці в бригадах, поряд із загальними і специфічними її принципами, необхідно враховувати також:

1) відповідності процесів  праці психофізіологічним потребам  людей і діючим нормам;

2) організаційну формалізацію  трудових процесів у відповідних  нормативах, картах та інструкціях;

3) забезпечення навчання  робітників новим прийомам і  методам праці;

4) спорідненість із  системою організації та управління  виробництвом.

Для успішної роботи виробничої бригади важливо, щоб її очолював авторитетний висококваліфікований робітник. Він зобов'язаний поряд з функціями управління колективом виконувати виробничі завдання бригади як звичайний член коллективу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Проектування  організації та обслуговування  робочих місць на підприємстві

 

Сутність та види робочих місць. Первинним осередком підприємства, у якому здійснюється процес перетворення «входу» (ресурсів, укладень) у «вихід» (продукт, послуга), є робоча система — робоче місце, яке може функціонувати відносно самостійно за своєю спеціалізацією.

 Робоче місце —  це частина виробничої площі,  яка оснащена всім необхідним  устаткуванням, інструментом, пристроями  і призначена для виконання  трудових операцій певної частини  виробничого процесу.

 Кожне робоче місце  має свою специфіку, пов’язану  з особливостями організації виробничого процесу, різноманітністю форм конкретної праці у виробництві. Вид робочого місця визначається такими чинниками, як тип виробництва, рівень поділу і кооперації праці, ступінь механізації та автоматизації, кількість устаткування на робочому місці та ін.

Робочі місця класифікують за такими параметрами, що наведені у  табл. 1

Вимоги до організації  робочих місць. Організація і  устрій робочих місць мають відповідати  вимогам до індивідуальних та колективних  форм праці.

 Організація робочого місця — це створення певного комплексу організаційно-технічних умов для високопродуктивної і безпечної праці.

 При вирішальній ролі знарядь  праці вихідним моментом в  організації робочого місця є  предмет праці. Залежно від  його параметрів (маса, габаритні розміри, вимоги до якості тощо) проектується технологічний процес із зазначенням виду і характеру знарядь праці (машин, устаткування, інструменту, пристрою), тобто визначаються наперед устаткування та оснащення робочого місця.