Поняття і системи місцевого самоврядування в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ  МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

«Поняття і системи місцевого самоврядування в Україні» 

                             
 
 
 
 

                                                                                   

                                                                                  Виконала:

                                                                                               Студентки групи:

                                                                           ЕП-11

                                                                                         Клюйко А.М.                      

                                                                                    Перевірила:

                                                                                       Кошина А.В

                                                                                     
 
 

Київ 2011р.

План 

1. Вступ…………………………………………………………………………….3-4 ст.

2. Поняття місцевого самоврядування…………………………………………...5-7 ст.

3. Повноваження місцевого самоврядування……………………………………8-9 ст.

4. Система місцевого самоврядування…………………………………………...10-11 ст.

5. Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування………………...12-16 ст.

6. Гарантії місцевого самоврядування……………………………………………17-19ст.

7.Висновок………………………………………………………………………….20-21ст.

7. Використана  література………………………………………………………....22 ст. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Мiсцеве  самоврядування в Українi має досить довгу i драматичну iсторiю. Воно пройшло довгий шлях розвитку вiд його появи, як перших спроб мiського самоврядування середнiх вiкiв i часiв козацької республiки, до практично повного занепаду пiсля об`єднання України з Росiєю i знищення гетьманщини, з наступним деяким вiдновленням прав мiських громад на самоуправлiння в останнi роки Росiйської iмперiї.

     За  часів середньовіччя чимало українських  міст жили за приписами Магдебурзького права. Одними з перших українських міст, які отримали привілеї Магдебурзького права, були міста Сянік (1339 р.), Львів (1356 р.), Кам'янець на Поділлі (1374 р.), Берестя (1390 р.) та ін.

     Символом  міського самоврядування був міський  герб, малюнок якого, як правило, затверджував, надаючи місту вказане право, монарх. Зображення герба розташовували на будинках, та печатках міської ради (магістрату), на спеціальних відзнаках голови міста (бургомістра), на воротах міста, грамотах, документах і т.д.

     Вперше  в Україні принцип визнання місцевого  самоврядування на конституційному  рівні було закріплено ще в Конституції гетьмана П. Орлика-1710 р., а пізніше в Конституції УНР 1918 р., положення яких так і не були реалізовані. Поразка УНР завершилась повним знищенням будь-якої згадки про мiсцеве самоврядування за часiв комунiстичного режиму. Саме в перiод iснування України як радянської республiки у складi СРСР навiть саме слово "мiсцеве самоврядування" як форма саморганiзацiї територiальних громад чи колективiв було вилучене iз вжитку.

     Фактичне  вiдродження мiсцевого  самоврядування в Українi почалось пiсля обрання депутатiв Верховної Ради Української РСР та мiсцевих Рад народних депутатiв в березнi 1990 року. Питання прийняття закону, який би створив правовий простiр для дiяльностi нових органiв мiсцевої влади, стало вкрай актуальним. Верховна Рада України 12-го скликання пiсля початку своєї другої, осiнньої сесiї 1990 року, приступила до пiдготовки проекту Закону "Про мiсцевi Ради народних депутатiв Української РСР та мiсцеве самоврядування". Прийняття цього закону 7 грудня 1990 року, вiдкрило в Українi, вперше серед республiк тодiшнього СРСР, шлях до створення правового грунту для впровадження i динамiчного розвитку системи мiсцевого самоврядування. Саме в цьому законi було повернуто до вжитку сам термiн мiсцевого самоврядування, було визначено основнi принципи на яких будується мiсцеве самоврядування, в тому числi "самостiйнiсть i незалежнiсть Рад народних депутатiв у межах своїх повноважень у вирiшеннi питань мiсцевого значення; економiчної i фiнансової самостiйностi територiї; самофiнансування i самозабезпечення; оптимальної децентралiзацiї". Мiсцеве самоврядування в УРСР – це територiальна самоорганiзацiя громадян для самостiйного вирiшення безпосередньо або через державнi i громадськi органи, якi вони обирають, усiх питань мiсцевого життя виходячи з iнтересiв населення, на основi законiв Української РСР та власної фiнансово-економiчної бази. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       

Поняття місцевого самоврядування

    Місцеве самоврядування - багатогранне та комплексне політико-правове явище, яке може характеризуватися різнобічно. Аналіз Конституції України (1996р.) дозволяє зробити висновок, що місцеве самоврядування як об'єкт конституційно-правового регулювання виступає в якості:

по-перше, відповідної засади конституційного  ладу України;

по-друге, специфічної форми народовладдя;

по-третє, права жителів відповідної територіальної одиниці (територіальної громади) на самостійне вирішення питань .місцевого значення.

    Місцеве самоврядування як засада конституційного  ладу виступає одним із найважливіших  принципів організації і функціонування влади в суспільстві й державі та є необхідним атрибутом будь-якого демократичного ладу. У ст. 2 Європейської Хартії місцевого самоврядування проголошується: «Принцип місцевого самоврядування повинен бути визнаний у законодавстві країни і, по можливості, у конституції країни».

Вперше  в Україні принцип визнання місцевого  самоврядування на конституційному  рівні було закріплено ще в Конституції  гетьмана П. Орлі.ка - 1710 р., а пізніше  в Конституції УНР 1918 р., положення  яких так і не були реалізовані. За радянських часів цей принцип рішуче заперечувався, він суперечив централізованому характеру радянської держави.

    Конституція України 1996 р., у повній відповідності  до вимог Європейської Хартії (поряд  з такими фундаментальними принципами, як народовладдя, суверенітет і незалежність України, поділу державної влади тощо), в окремій статті фіксує принцип визнання та гарантованості місцевого самоврядування.Визнання місцевого самоврядування як засади конституційного ладу означає встановлення демократичної децентралізованої системи управління, яка базується на самостійності територіальних громад, органів місцевого самоврядування при вирішенні всіх питань місцевого значення.Місцеве самоврядування як форма народовладдя. Згідно ст. 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. З даного конституційного положення прямо випливає, що органи місцевого самоврядування не входять до єдиного державного механізму і, в силу цього, місцеве самоврядування можна розглядати як окрему форму реалізації народом належної йому влади. Основними формами місцевої демократії є (див. схему 1): 

Схема 1.

    Як  специфічна форма реалізації належної народові влади місцеве самоврядування характеризується:

1) місцеве самоврядування має особливого суб'єкта -територіальну громаду, тобто жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста. Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування безпосередньо та через органи місцевого самоврядування;

2) місцеве  самоврядування займає окреме  місце в політичній системі  (в механізмі управління суспільством  та державою). Місцеве самоврядування, його органи, згідно Конституції  України, не входять до механізму  державної влади, хоча це й не означає його повної автономності від держави, державної влади. Взаємозв'язок місцевого самоврядування з державою досить тісний і знаходить свій вияв у тому, що, по-перше, і місцеве самоврядування, і державна влада мають єдине джерело - народ (ч. 1 ст. 5 Конституції України); по-друге, органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади (ст. 143 Конституції України) і стан їх реалізації контролюється відповідними органами виконавчої влади.Таке становище місцевого самоврядування в політичній системі дозволяє характеризувати його як самостійну (поряд з державною владою) форму публічної влади - публічну владу територіальної громади]. Самостійність місцевого самоврядування гарантується Конституцією України, ст. 145 якої передбачає, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку, а ст. 142 визначає матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування;

3) місцеве  самоврядування має особливий  об'єкт управління - питання місцевого  значення, перелік яких у вигляді предметів відання органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено в Законі України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Повноваження  місцевого самоврядування

      Повноваження місцевого самоврядування - це визначені Конституцією і законами України, іншими правовими актами права і обов'язки територіальних громад, органів місцевого самоврядування із здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування.

      У загальному вигляді найважливіші питання, віднесені до відання місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, ст. 143 якої передбачає, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом їхньої компетенції. Деталізуються та конкретизуються повноваження місцевого самоврядування в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні», в галузевому законодавстві та в інших правових актах. Одночасно необхідно зазначити, що переважна більшість повноважень місцевого самоврядування здійснюється через представницькі органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи. В силу цього, в законах та інших правових актах повноваження місцевого самоврядування як правило визначаються шляхом закріплення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування. При цьому Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» згідно з принципом розподілу повноважень окремо визначає компетенцію представницьких органів місцевого само­врядування - сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів та сільського, селищного, міського голови.

    За  своєю структурою повноваження місцевого  самоврядування включають:

а) власні (самоврядні) повноваження, здійснення яких пов'язане з вирішенням питань місцевого значення, наданням громадських послуг населенню;

б) делеговані повноваження (окремі повноваження органів  виконавчої влади надані законом  органам місцевого самоврядування), здійснення яких пов’язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях.

Територіальні громади, як первинні суб’єкти місцевого  самоврядування, правомочні безпосередньо  розглядати та вирішувати будь-яке  питання, віднесене до самоврядних  повноважень.Закон «Про місцеве  самоврядування в Україні» визначає групи повноважень місцевого самоврядування в таких сферах та галузях:

- соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку;