Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Апреля 2013 в 18:18, реферат
Майбутній фахівець економічного профілю повинен мати фундаментальну як теоретичну, так і практичну економічну підготовку; досконало володіти знаннями своєї спеціальності, вміти поповнювати і збагачувати та раціонально застосовувати їх у своїй практичній організаційно-управлінській діяльності. Велике значення має вміння студентів застосувати свої знання на практиці, швидко орієнтуватись у нових ринкових умовах господарювання, розпочати свою власну справу, власний бізнес.
Підприємство є основною ланкою національної економіки. Визначення “основна ланка”, відмежовує підприємство, з одного боку від інших організаційних форм економічної діяльності (на кшталт домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, тіньових структур), з іншого боку - від суб'єктів господарського права, які не належать до основної ланки (органи управління економікою, фінансові посередники).
При формуванні діяльності підприємства необхідно враховувати такі елементи ринкової економіки як Закон попиту і пропозиції, конкуренція. Згідно з законом попиту і пропозиції рівновага між тією кількістю товару, яку хочуть продати виробники, й тією, яку хочуть придбати покупці, коригується змінами цін.
Попит - це спосіб реагування покупців на зміни цін. При зниженні цін на товари і послуги попит на них збільшується, а при підвищенні цін - падає.
Пропозиція - це спосіб реагування виробників на зміну цін на товар. При зростанні цін виробники звичайно збільшують випуск товарів (якщо вони зможуть це зробити). Отже, вищі ціни на товари і послуги стимулюють збільшення пропозиції з боку виробників.
Таким чином, зміна попиту і пропозиції коригує тимчасову нестачу товарів або їх надвиробництво. Ринковий механізм попиту і пропозиції доводить побажання споживачів до підприємств - виробників продукції, а через них - і до постачальників ресурсів.
Боротьба за ринок посилює конкуренцію між конкурентами з виробництва однотипної продукції.
Конкуренція - важливий засіб контролю в ринковій системі і є рушійною силою в розвитку бізнесу. Тому і вживаються заходи щодо тих явищ, які стримують конкуренцію. Поняття, протилежне конкуренції, - монополія. Щоб не стримувати розвитку конкуренції, а потім і розвитку бізнесу, в державі проводиться антимонопольна політика.
Конкуренція - об'єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою забезпечення подальшого розвитку: підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і системи заробітної плати.
Конкуренція змушує підприємства найповніше сприймати науково-технічні досягнення, використовувати ефективну техніку, технологію, сучасні методи організації праці і виробництва. Конкуренція спонукає до розширення виробництва і зниження ціни продукції до рівня, що відповідає витратам виробництва.
Конкуренція - це економічне змагання виробників однакових товарів за притягнення якомога більшої кількості покупців і отримання завдяки цьому максимальної вигоди.
Діяльність підприємства спирається на правові основи, які викладені в Законах України “Про підприємства в Україні”, “Про підприємництво”, “Про власність”, “Про іноземні інвестиції”, “Про господарські товариства” та інші чинні на території України законодавчі акти.
Вони встановлюють основні цілі, принципи діяльності, види і організаційні форми підприємств та їх об'єднань, порядок створення і реєстрації, механізм підприємницької діяльності, регламентують господарську, економічну та соціальну діяльність незалежно від форми власності, регулюють відносини з державою та іншими об'єктами господарювання, визначають відповідальність, порядок ліквідації і реорганізації підприємства.
Підприємство створюється згідно з рішенням підприємств-засновників або за рішенням трудового колективу. Підприємство може бути створене внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України, а також шляхом виділення із складу діючих підприємств чи організацій одного або кількох структурних підрозділів за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника або уповноваженого ним органу.
Державна реєстрація створеного підприємства здійснюється згідно з “Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності” у відповідному виконавчому комітеті ради народних депутатів або державній адміністрації за місцем розташування підприємства. Для цього в органи місцевої влади подаються заява, рішення засновника про створення, статут, документ, що засвідчує сплату реєстраційного збору, та інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України. Дані про державну реєстрацію повідомляються міністерствам фінансів і статистики, а підприємство включається до державного реєстру України від дня його реєстрації. Перереєстрація підприємства здійснюється у такому ж порядку, як і реєстрація.
Підприємство діє на основі статуту, затвердженого власником (власниками) майна. У статуті визначаються власник, найменування і місцезнаходження підприємства, предмет та мета його діяльності, органи управління, порядок їх формування, компетенція і повноваження трудового колективу та його виборних організацій, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації й припинення існування. У найменування підприємства входять його назва (завод, фабрика, майстерня та ін.) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне, акціонерне товариство) тощо. До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини (колективні підприємства, кооперативи); про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про товарний знак тощо. У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та ін.).
Майно підприємства становлять основні та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображується в самостійному балансі підприємства. Це майно підприємства належить йому на правах власності або повного господарського відання (володіння, користування, розпорядження на власний розсуд та інші дії, які не суперечать статуту підприємства). Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників;доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджету; надходження від роздержавлення і приватизації власності; придбання майна іншого підприємства чи організації; безплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, окремих громадян тощо.
Підприємству надається право, якщо інше не передбачене статутом, передавати безплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам та іншим підприємствам засоби виробництва і матеріальні цінності з дозволу власника або уповноваженого ним органу. Володіння і користування землею та іншими природними ресурсами підприємство здійснює у встановленому порядку за плату з умовою своєчасного проведення природоохоронних заходів за рахунок власних коштів або інших джерел. Підприємство має право випускати, купувати і продавати власні цінні папери юридичним особам та громадянам України чи інших держав.
У Законі України “Про підприємства в Україні”, ст. 2, зазначено, що в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
Підприємства для забезпечення підвищення результатів своєї діяльності можуть на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.
Підприємства можуть створювати такі об'єднання:
Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх власниками або засновниками.
Підприємство діє на основі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власниками майна за участю трудового колективу.
У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборчих органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.
У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня та інші), вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне) та інше.
У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інше).
Основні розділи статуту підприємства можуть мати такий вигляд:
Підприємство може розпочинати свою діяльність тільки після державної реєстрації, тобто вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Державна реєстрація підприємства здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної адміністрації за місцем знаходження або місцем проживання даного суб'єкта підприємницької діяльності, якщо інше не передбачено законом.
Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи подаються такі документи:
Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.
Кожне підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, товарну марку у вигляді терміна, малюнка або їх комбінації. Використання товарної марки забезпечує правовий захист, сприяє створенню відповідного іміджу, рекламі підприємства.
Майно підприємства становлять основні та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображується в самостійному балансі підприємства. Це майно підприємства належить йому на правах власності або повного господарського відання (володіння, користування, розпорядження на власний розсуд та інші дії, які не суперечать статуту підприємства). Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників;доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджету; надходження від роздержавлення і приватизації власності; придбання майна іншого підприємства чи організації; безплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, окремих громадян тощо.