Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень

ЗМІСT

ВСТУП

Розділ 1. НТР та її роль в економічному прогресі

1.1 Основнi  етапи  розвитку техніки.

1.2 Основнi суперечнocti технологічного  способу виробництва.

1.3 Hауково-технічний прогрес.

Розділ 2. Науково-технічний прогрес, його загальні та пріоритетні напрями

2.1 Сутнісно-змістова характеристика  НТП і НТР

2.2 Загальні та пріоритетні напрями  НТП

Розділ 3. Інноваційні процеси

3.1 Поняття та класифікація

3.2 Вплив на виробництво

3.3 Організаційний прогрес

3.4 Оцінка ефективності технічних  та організаційних нововведень

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

 

Актуальність дослідження. Потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються передовсім науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами. Що цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, котрі є першоджерелами розвитку продуктивних сил, то успішніше вирішуються пріоритетні (щодо виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

Отже, актуальність дослідження даної курсової роботи полягає у необхідності вивчення проблеми науково-технічного розвитку суспільства як необхідної умови його прогресу.

Об’єкт дослідження.

Об’єктом даної курсової роботи виступає проблема використання досягнень  науково-технічного прогресу в умовах реального підприємства.

Предмет дослідження.

Предметом дослідження даної курсової роботи є особливості використання досягнень науково-технічного прогресу в умовах реального підприємства.

Мета дослідження.

Мета дослідження полягає в  теоретичному та емпіричному розгляді проблеми використання досягнень науково-технічного прогресу в умовах реального підприємства.

Мета роботи передбачає виконання  таких завдань:

Розкрити поняття науково-технічного прогресу та науково-технічної революції.

Висвітлити основні проблеми і шляхи використання досягнень науково-технічного прогресу та науково-технічної революції в умовах діючого підприємства.

Розділ 1. НТР  та її роль в економічному прогресі

 

1.1 Основнi  етапи  розвитку техніки.

В історії розвитку техніки виділяють три основні етапи. Перший почався з виникненням первісного ладу, появою найелементарніших знарядь праці і тривав до кінця XVIII – початку XIX ст., тобто до виникнення машинного виробництва. Цей етап охоплює багато тисяч років існування людського суспільства, а притаманний йому технологічний спосіб виробництва ґрунтується на ручній праці. Другий етап тривав до початку розгортання НТР і ґрунтувався на машинній праці. На першому етапі техніка розвивалася на основі емпіричних знарядь і практичного досвіду людей. Головними віхами її розвитку в цей період було виготовлення знарядь праці з каменю, бронзи, а пізніше із заліза, що дало відповідну назву вікам: кам'яний, бронзовий та залізний. В умовах цього технологічного способу виробництва існували первісний, рабовласницький, феодальний і більша частина нижчої стадії розвитку капіталістичного ладу (з початку XVI до кінця XVIII ст.). Розвиток науки і техніки в докапіталістичних формаціях здійснювався відокремлено. І лише в XVI-XVIII ст. почався процес поступового зближення наукового й технічного прогресу.

Науково-технічний прогрес має  еволюційну та революційну форми  розвитку. Як загальноісторична закономірність він виник лише в період промислової  революції кінця XVIII – початку XIX ст. Еволюційна форма розвитку характеризується поступовими кількісними (переважно) та якісними (частково) змінами в розвитку науки і техніки, вдосконаленням традиційних видів техніки, виробництва. Революційна форма розвитку НТП означає появу принципово нових видів техніки, предметів праці, фундаментальних наукових відкриттів, їх практичне застосування та ін., тобто докорінну революційну зміну технологічного способу виробництва.

В історії НТП виділяють дві  промислові революції (перша – наприкінці XVIII – на початку XIX ст.; друга – в останній третині XIX – на початку XX ст., її ще називають електротехнічною революцією) і науково-технічну революцію, що почалася в середині 50-х pp. XX ст. і триває у наш час. У ході першої промислової революції спеціалізація знарядь праці, інструментів в умовах мануфактурного розвитку капіталізму в промисловості поступово готує основу для появи спеціалізованих машин, переходу до другого етапу в розвитку техніки крупного машинного виробництва, до виникнення істотно нового технологічного способу виробництва.

Спочатку машина складалася з тих  же знарядь праці та інструментів, які використовувалися в мануфактурному виробництві. Але якщо раніше вони були в руках людини, то тепер стають органами машини. Це розв'язує техніко-економічну суперечність між людиною і знаряддям праці, оскільки машина може одночасно використати набагато більше знарядь значно більших розмірів, потужності. Внаслідок цього виникла потреба в нових джерелах енергії, що привело до появи парової машини.

Машина складається з: робочої  машини, яка приводить у дію знаряддя праці; двигуна, що забезпечує машину енергією, та передавального механізму (або приводу), який служить для передачі енергії від двигуна до робочої машини. У промисловій революції XVIII – початку XIX ст. вихідним пунктом було винайдення робочої машини, що згодом зумовило докорінні зміни в інших частинах машини.

Основною формою підприємства на цій  стадії розвитку капіталізму в промисловості  є фабрика, а технологічний спосіб виробництва вперше ґрунтується  не на ручній праці, а на праці машин. Дальший розвиток системи машин, перехід до комплексної механізації виробництва потребував значної кількості кваліфікованих робітників, верстатників, наладчиків, спеціалістів з виготовлення нової техніки тощо. Внаслідок цього зростає загальноосвітній рівень робітників. Тіснішим стає взаємозв'язок наукового і технічного прогресу. Наприкінці XIX ст. з'являється перша наукова лабораторія в американській корпорації "Дженерал електрик". З часом такі лабораторії на гігантських монополістичних підприємствах стають типовими. Все це поступово створює матеріальні (об'єктивні) і духовні (суб'єктивні) передумови для такої революційної форми науково-технічного прогресу, якою є НТР, що розгорнулася в середині 50-х pp. У розгортанні НТР промисловість, а водночас і розкриття людських сутнісних сил досягають найвищого за всю історію людського суспільства розвитку.

Термін "науково-технічна революція" уперше ввів у науковий обіг Дж. Бернал у книзі "Світ без війни", що вийшла в колишньому СРСР 1960 p. З того часу з'явилося близько 150 визначень сутності НТР у працях вітчизняних науковців [7, 328].

Сутність НТР вони найчастіше розглядають  як передачу функцій людини машині, як революцію в технологічному способі  виробництва, як процес інтенсивного зближення  науки, техніки й виробництва, як зміни в основній продуктивній силі. У працях західних науковців НТР розглядається як явище продуктивних сил.

Визначальними суперечностями в межах  технологічного способу виробництва  є, по-перше, суперечність між людиною  і природою, відношення людини до природи. Їх взаємодія, як уже зазначалося, становить зміст системи продуктивних сил. Тому суперечність між людиною і природою є визначальною рушійною силою розвитку цієї системи. Технологія, як відомо, розкриває активне відношення людини до природи і безпосередній процес виробництва Її життя, а весь історичний процес розвитку техніки можна зобразити як заміну людської сили силами природи.

 

1.2 Основнi суперечнocti технологічного способу виробництва.

 

Основною суперечністю технологічного способу виробництва є також суперечність між продуктивними силами та їх речовою формою, тобто відносинами спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрацією тощо. Виходячи з цього, глибинну сутність НТР коротко можна визначити як революційні зміни у взаємодії людини і природи, а також в системі продуктивних сил та їх речової форми. Оскільки система продуктивних сил включає засоби і предмети праці, науку, робочу силу, використовувані людьми сили природи, а в сучасних умовах все більшою мірою інформацію, то НТР зумовлює істотні зміни в кожному з цих елементів. Через те, що кожний з елементів системи продуктивних сил перебуває в певних кількісно-якісних взаємозалежностях з іншими елементами, їх взаємодія (кожного з іншим окремим елементом і системою продуктивних сил у цілому) також має характер суперечливої єдності. Хоча суперечність між людиною і природою становить глибинну сутність техніко-економічної категорії "науково-технічна революція" і внаслідок цього належить до неантагоністичних суперечностей, проте за недотримання людиною законів природи вона може набувати конфліктних, антагоністичних форм розвитку. Оскільки людина є біосоціальною істотою, то в цьому разі відбувається деформація людської особистості, її деградація, поглиблюються суперечності всього суспільного способу виробництва, у тому числі суперечності в системі відносин власності.

Глибинна сутність НТР виявляється  в її основних рисах (рис. 1). В них  вона розгортається в цілісну  систему, охоплює головні структурні елементи технологічного способу виробництва.[1, 119]

З середини 70-х років почався  новий етап розвитку НТР, пов'язаний передусім з електронною автоматизацією матеріального виробництва й  обігу, науково-технічної творчості. Його вихідним пунктом є поява  і розвиток мікропроцесорів на великих інтегральних схемах – мікропроцесорна революція (рис. 1). Так, кристал площею 1 кв. см може за допомогою магнітних хвиль нагромаджувати до 5 млн. біт інформації. Така мініатюризація основних блоків ЕОМ, у тому числі пристроїв пам'яті (або блоків пам'яті), дала змогу підключати їх до будь-якої машини і механізму як керуючу частину. І як результат – поява досконалих комп'ютерів, електронних блоків управління в побутовій техніці і т. ін.

 

Рис. 1.1 Особливості сучасного етапу НТР

 

 

 

Розгортання мікропроцесорної революції, у свою чергу, послужило матеріальною основою для появи промислових роботів третього покоління, або "інтелектуальних" роботів, які за допомогою сенсорної системи сприймають інформацію про навколишні події, обробляють її за допомогою найновіших ЕОМ і передають у свій виконавчий механізм. Це створює реальну передумову для комплексної автоматизації виробництва, формування "безлюдних виробництв", або заводів-автоматів. Це найвищий ступінь автоматизації, який передбачає виготовлення машин самими машинами. Завдяки цьому створюється можливість неперервної роботи, величезного зростання продуктивності суспільної праці, швидкого освоєння нової продукції, системного контролю за якістю продукції, що виробляється. Все ширшого розвитку набувають ресурсо- і працезаошаджуючі напрями науково-технічного прогресу.

Новий етап НТР, що розгорнувся, характеризується також інтенсивним  розвитком біотехнології, зокрема  генної та клітинної інженерії. На основі біотехнології з'являються нові галузі промисловості, знижується енергомісткість і матеріаломісткість у сільському господарстві, нафтовій, хімічній галузях, революціонізується медицина, виробництво продуктів харчування та ін.[11, 478]

 

1.3 Hауково-технічний  прогрес.

 

Розвиток біотехнології  готує ґрунт для розгортання "біологічної", "біотехнологічної" революції. Йдеться насамперед про ve, що за допомогою генної інженерії створюватимуться нові організми з наперед заданими властивостями, змінюватимуться спадкові якості сільськогосподарських рослин і тварин. Зокрема, докорінний переворот у сільському господарстві очікується від вироблення у сільськогосподарських рослин здатності засвоювати азот безпосередньо з повітря, збільшення у них кількості та якості білків, цукрів, вітамінів. Згідно з прогнозами, через 50 років більшість сільськогосподарських продуктів вироблятимуться за допомогою біосинтезу [11, 203].

Отже, науково-технічний  прогрес – це неперервний процес одержання і нагромадження наукових знань, їх матеріалізація в елементи техніки, впровадження останньої у виробництво і всі сфери життя.

Науково-технічна революція  – це стрибок у розвитку продуктивних сил суспільства, їх перехід у  якісно новий стан на основі докорінних змін в системі наукових знань.

Розділ 2. Науково-технічний  прогрес, його загальні та пріоритетні напрями

 

2.1 Сутнісно-змістова  характеристика НТП і НТР

 

Потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва  визначаються передовсім науково-технічним  прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами. Що цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, котрі є першоджерелами розвитку продуктивних сил, то успішніше вирішуються пріоритетні (щодо виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному розумінні означає безперервний взаємозумовлений процес розвитку науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовому значенні – це постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

НТП можна тлумачити  також як процес нагромадження та практичної реалізації нових наукових і технічних знань, цілісну циклічну систему "наука – техніка –  виробництво", що охоплює кілька стадій: фундаментальні теоретичні дослідження; прикладні науково-дослідні роботи; дослідно-конструкторські розробки; освоєння технічних нововведень; нарощування виробництва нової техніки до потрібного обсягу, її застосування (експлуатація) протягом певного часу; техніко-економічне, екологічне й соціальне старіння виробів, їхня постійна заміна новими, ефективнішими зразками.

НТП властиві еволюційні (зв'язані з накопиченням кількісних змін) та революційні (зумовлені стрибкоподібними якісними змінами) форми вдосконалення  технологічних методів і засобів виробництва, кінцевої продукції. До еволюційних форм НТП відносять поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів чи технології їхнього виготовлення, модернізацію або створення нових моделей машин, обладнання, приладів і матеріалів у межах того самого покоління техніки, а до революційних – зміну поколінь техніки й кінцевої продукції, виникнення принципово нових наукова технічних ідей, загально-технічні (науково-технічні) революції, у процесі яких здійснюється масовий перехід до нових поколінь техніки в провідних галузях виробництва.