Норми витрат як основа визначення потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Види норм та їх характеристика. Методи розробки норма вит

     де Rч — корисна або чиста витрата  матеріалу; Q - технологічні відходи  і втрати; q — інші організаційно-технічні відходи і втрати, що виникають  у процесі транспортування, зберігання тощо. Якість норми витрати тим вища, чим менші в її складі неминучі технологічні та інші відходи і втрати сировини (матеріалів). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

6. Методи  розробки норм витрат.

     Застосовувані при плануванні нормативні матеріали повинні в умовах ринку орієнтувати кожне підприємство на отримання високих кінцевих результатів своєї виробничо-господарської діяльності. А для цього самі норми і нормативи повинні відповідати багатьом вимогам сучасного ринку. Перш за все вони повинні бути за своїми значеннями науково обгрунтованими і прогресивними, реальними і стабільними, об'єктивними та динамічними, єдиними і равнонапряженнимі, а також доступними та зручними при розрахунках. Цим вимогам найбільш повною мірою відповідають нормативи, розроблені на основі аналізу і проектування змісту або технології виконуваних робіт. Розглянемо основні методи розробки норм і нормативів по ступеню убування їх точності та обгрунтованості: від наукових, уточнених, до досвідчених, укрупнених.

     Метод наукового обгрунтування норм і нормативів дозволяє враховувати при їх встановлення комплекс технічних, організаційних, економічних, соціальних і багатьох інших факторів, що роблять найбільший вплив на величину розробляються норм і нормативів. За своєю суттю цей метод дає змогу в кожному конкретному випадку знаходити оптимальне значення тієї чи іншої норми при різних варіантах комбінування використовуваних ресурсів. При науковому обгрунтуванні витрат різноманітних економічних ресурсів, як справедливо зазначав Б.М. Генкін, будь-яке завдання оптимізації величини норми має сенс лише тоді, коли об'єктивно існують альтернативні варіанти виконання роботи і, отже, можливі для її здійснення відповідні показники витрачання предметів праці, засобів праці і робочої сили. Терміни «обгрунтування» або «оптимізація» не можуть мати ніякого іншого конструктивного змісту, крім вибору найкращого варіанту витрати ресурсів з безлічі тих, які проектуються у реальних виробничих умовах.

     Сутністю наукового обгрунтування норми трудових витрат є вибір її оптимального значення і визначальних характеристик технологічного процесу та інших виробничих обмежень. У зв'язку з тим що всі завдання внутрішньовиробничого планування в умовах ринку зводяться, в кінцевому рахунку, до отримання високих результатів, основними обмеженнями в цьому випадку повинні бути витрати різних ресурсів. У задачах встановлення норм часу, наприклад, необхідний результат виробництва полягає в виготовленні одиниці продукції або виконання роботи з заданими технічними умовами і якісними вимогами. При обгрунтуванні норм обслуговування та чисельності, форм розподілу і кооперації праці основним результатом виробництва в загальному вигляді є виконання річної або місячної програми випуску продукції або забезпечення планованого рівня використання виробничої потужності. Обсяг випуску продукції в значній мірі визначає спеціалізацію робочих місць та систему їх обслуговування, а тому даний показник служить одним з обмежень і при встановленні норм. У свою чергу обсяг випуску або пропозицію залежать від величини ринкового попиту на дану продукцію, роботу і послуги, а також від рівня діючих тарифів і цін.

     При плануванні та організації виробництва  всі обмеження в задачах оптимізації  норм праці можна розділити на чотири групи .

     Перша група визначає розглянуті вище виробничі результати.

     Друга група обумовлена участю людини в  процесі праці і характеризує допустимі санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, соціальні та правові умови праці.

     Третя група обмежень включає технічні характеристики засобів виробництва і предметів праці, що забезпечують задану якість продукції і нормальні умови експлуатації обладнання.

     Четверта  група визначає організаційно-технічні та планово-управлінські умови виробництва, що регламентують зайнятість виробничих ресурсів, кількість обладнання , чисельність персоналу і т.д.

     Дана  система обмежень визначає область  допустимих значень норм витрат ресурсів, а також оптимальні норми їх витрачання при існуючій ступеня обмежень. У  загальному випадку оптимальними або науково обгрунтованими є такі з допустимих варіантів норм і умов їх використання, при яких досягається максимальний економічний результат.

     Аналітично-розрахунковий метод заснований на розчленовуванні виконуваних робіт і витрачених ресурсів на складові елементи, аналізі умов і складу робіт і ресурсів, проектуванні раціональних варіантів використання предметів праці, засобів виробництва і робочої сили і розрахунку потреби відповідних ресурсів для конкретних умов підприємства. При використанні розрахунково-аналітичного методу для встановлення, наприклад, норм витрат праці передбачається наступна методика виконання розрахунково-аналітичних робіт:

     проводиться аналіз планованої роботи з її структурних  елементів;

     проектується  раціональний склад трудових і технологічних  процесів;

     обгрунтовуються необхідні засоби праці і технологічна оснастка;

     вибираються оптимальні режими роботи устаткування і форми організації праці;

     розраховуються  витрати основного, підсобного та штучного часу на операцію;

     розробляються організаційно-планові заходи щодо впровадження проектованих умов і норм на підприємстві.

     Розрахунок  норм корисного витрати матеріальних ресурсів (маси або теоретичних витрат) на виробництво продукції здійснюється за даними аналізу конструктивно-технологічної  документації, робочих креслень, карт розкрою, сертифікатів якості та інших виробничих факторів, що регламентують процес виготовлення деталі й величину використовуваних матеріалів. При встановленні норм витрат сировини й матеріалів слід враховувати ще й результати аналізу їх фактичного використання на виробництві, а також заплановані заходи щодо вдосконалення конструкції виробів, технології та організації їх виробництва.

     У сучасному виробництві аналітично-розрахункові методи встановлення норм трудових і  матеріальних витрат мають найбільше розповсюдження. Вони служать основою правильного планування та поліпшення використання різних ресурсів як в самому процесі виробництва продукції, так і на стадії її проектування. Це є особливо важливим в умовах обмеженості ресурсів на ринку праці та виробництва.

     Аналітично-дослідницький метод застосовується для обгрунтування необхідних норм в умовах діючого виробництва на основі проведення спостережень і експериментів. За отриманими даними розробляються відповідні норми. Цей метод дозволяє збирати більш широку інформацію для розробки та коригування норм і нормативів. Проте через велику складність збору первинних результатів аналітично-дослідницький метод використовується в основному для розробки різних нормативних матеріалів. Застосовувані на підприємствах так звані експериментальні нормативи за методом їх встановлення також відносяться до аналітично-дослідним.

     Експериментальний, або досвідчений, метод розробки норм полягає у визначенні затрат праці, сировини і матеріалів на основі даних замірів корисного їх витрат, втрат і відходів, що визначаються у лабораторних або виробничих умовах. На виробництві досвідченими вважаються також норми, встановлені з досвіду майстрів, менеджерів, технологів або інших фахівців.

     Звітно-статистичний метод полягає в тому, що норми витрат виробничих ресурсів встановлюються на основі звітних або статистичних даних за минулий період. Основою таких норм зазвичай слугують що склалися за звітний період середні фактичні витрати ресурсів. Таким чином, цей метод встановлює норми без аналізу, розчленовування і проектування роботи. За своїм змістом даний метод є сумарним і дозволяє, на відміну від аналітичного, визначати наближені норми витрат ресурсів в цілому на всю роботу або деталь. Такі звітно-статистичні норми не сприяють ефективному використанню обмежених виробничих ресурсів і повинні замінятися на підприємствах аналітично-розрахунковими або іншими обгрунтованими нормативами. Однак у тих випадках, коли на підприємстві не представляється можливим встановлювати норми з допомогою аналітичних методів, можуть бути використані досвідчені або звітні дані про фактичне питомій витраті різноманітних ресурсів на виробництво одиниці продукції. Такі норми можна встановлювати на планований рік з коригуванням досягнутого фактичного рівня витрат ресурсів у бік їх зниження. При використанні фактичних даних та аналіз їх динаміки за ряд років необхідно дотримуватися дві основні вимоги: 1) зібрати найбільш повні й точні звітно-статистичні дані про фактичний питому витрату сировини і матеріалів на одиницю продукції або роботи; 2) забезпечити порівнянність даних витрати ресурсів за короткий період з показниками на планований термін.

     Крім  аналітичних і досвідчених методів  розробки норм і нормативів витрат ресурсів, при внутрішньовиробничого  планування можуть бути також використані мікроелементні або диференційовані, укрупнення або порівняльні, прямі або непрямі і інші відомі зараз методи. Норми витрат ресурсів, встановлені на основі застосування того чи іншого методу, мають звичайно відповідну назву: аналітичні, досвідчені, типові, мікроелементні і т.д.

     Система планово-економічних норм і нормативів, вільно діюча на підприємствах в  умовах ринкових відносин, повинна  створюватися і функціонувати на основі дотримання наступних основних положень і вимог:

     - досягнення єдності застосовуваних  методів і методик встановлення  витрат ресурсів на виробництво  продукції, робіт і послуг;

     - комплексне формування нормативної  бази для збалансованого планування  всіх показників виробничо-економічній,  соціально-трудовій та господарсько-фінансової діяльності підприємства;

     - систематичне оновлення та забезпечення  високого ступеня прогресивності  існуючих норм і нормативів  на основі відображення в них  процесів розвитку техніки, технології  та організації виробництва;

     - забезпечення порівнянності і рівної напруженості норм і нормативів, які формуються на різних рівнях планування і в різних підрозділах підприємств або фірм;

     - застосування автоматизованої системи  збору, накопичення, розробки  та поновлення норм і нормативів  витрачання виробничих ресурсів;

     - стимулювання персоналу різних  категорій робітників і спеціалістів  за ефективне використання та  економію (зниження) витрат ресурсів.

     У розробці різних норм і нормативів на підприємствах беруть участь відповідні функціональні служби та виробничі підрозділи. Трудові нормативи, наприклад, створюються фахівцями управлінь, відділів і бюро організації праці підприємств, фірм, цехів і т.д. Матеріальні - працівниками відділів маркетингу, технології, виробництва, інструментів, механіка, енергетика та ін Багато економічні нормативи формуються під дією ринку або регулюються законодавством: облікові ставки за кредит, мінімальний рівень оплати праці.

     Створення та вдосконалення нормативної бази на підприємствах і фірмах всіх форм власності, як свідчить вітчизняний  і зарубіжний досвід планування та управління виробництвом, передбачає достатньо високу кваліфікацію фахівців, більш широке використання нормативних методів планування, поліпшення первинного обліку руху ресурсів за стадіями виробництва, формування норм і нормативів на основі економічних, інженерних, організаційних і планових розрахунків.

     Комплексний, аналітичний підхід до розробки норм і нормативів служить науковою основою підвищення точності, реальності та об'єктивності внутрішньовиробничого планування, взаімосвязиванія в єдину систему різних планових та організаційних показників багатофакторної діяльності підприємств і фірм в умовах ринкової економіки. 
 
 

Висновки

      Отже, можна зробити висновок, що на основі норм витрат ресурсів формуються планові міжгалузеві баланси виробництва та розподілу продукції, за допомогою яких визначаються найважливіші пропорції суспільного виробництва. Норми є основою для розробки планових матеріальних балансів (устаткування, кабельної продукції, прокату, палива, енергоносіїв тощо.

     Застосовувана система норм витрати матеріальних ресурсів охоплює велику номенклатуру останніх. Види цих норм виокремлюються за такими класифікаційними ознаками: а) за призначенням — норми витрат сировини, матеріалів, енергії, палива тощо; б) масштабом дії — групові (на однакові види продукції) та індивідуальні; в) періодом дії — річні (для поточного планування) й перспективні; г) ступенем деталізації об'єктів нормування — для деталі (вузла) й виробу в цілому; д) ступенем деталізації нормованих ресурсів — специфіковані (на види ресурсів з конкретними параметрами) і зведені (на види ресурсів за звуженою номенклатурою).

     У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрати  матеріальних ресурсів:

     аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний. Найбільш прогресивним вважається аналітично-розрахунковий  метод, що базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обгрунтуванні усіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва. Дослідно-лабораторний метод зводиться до визначення норм витрати шляхом проведення низки дослідів і досліджень;

     його  використовують головним чином для  нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту. Суть звітно-статистичного  методу нормування полягає у встановленні норм витрати виходячи зі звітних  даних про фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) деякого зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування допустиме як виняток для приблизних розрахунків, а також у процесі нормування витрати малоцінних і рідко використовуваних матеріалів.