Норми витрат як основа визначення потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Види норм та їх характеристика. Методи розробки норма вит

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ФЕДЕРАЦІЯ  ПРОФСПІЛОК  УКРАЇНИ 

ІНСТИТУТ   ТУРИЗМУ 
 
 
 
 

Реферат

На  тему: «Норми витрат як основа визначення потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Види норм та їх характеристика. Методи розробки норма витрат» 
 
 

студентки ІІІ курсу 1 групи

                                                                                      Гомарєвої Катерини 
 

Київ  – 2010

     Зміст

     Вступ…………………………………………………………………..

1. Визначення потреби в матеріальних ресурсах.
2. Види норм витрат.
3. Методи розробки норм витрат.

Висновки

Список  використаної літератури 
 
 

     Вступ

     Норми – це максимально припустима величина абсолютної витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, витрати праці для  виготовлення одиниці продукції (чи виконання роботи) встановленої якості в умовах виробництва планового року.

     Нормативи – це показники, які характеризують відносну величину (ступінь) використання знарядь і предметів праці, їх витрати на одиницю площі, ваги, обсягу.

     Норми і нормативи повинні бути обґрунтованими, прогресивними, динамічними й охоплювати всю сукупність використаних ресурсів. Норми, незалежно від того, витрати якого елемента вони визначають, повинні мати системний характер та забезпечувати раціональне використання живої й уречевленої праці.

     На  макрорівні на основі норм визначаються потреби економіки в засобах і предметах праці, а населення – у продовольчих і промислових товарах, усіх видах послуг. З використанням норм витрат ресурсів формуються планові міжгалузеві баланси виробництва та розподілу продукції суспільного виробництва. Норми є основою для розробки планових матеріальних балансів.

     Система норм включає в себе десять основних груп: 1) ефективності суспільного виробництва; 2) витрат і запасів сировини, матеріалів, палива та енергії; 3) витрат трудових ресурсів і заробітної плати; 4) використання виробничих потужностей і тривалості їх освоєння; 5) капіталовкладень і капітального будівництва; 6) потреби показників використання, а також запасів в обладнанні; 7) фінансів; 8) витрат на виробництво; 9) соціально-економічних; 10) охорони навколишнього середовища.

     Норми витрат регламентують взаємовідносини між державою та підприємствами, а також між учасниками виробничого процесу з питань розподілу отриманих результатів між виробничими одиницями, трудовими колективами, окремими працівниками.

4. Визначення потреби в матеріальних ресурсах.

     Потреба в основних, допоміжних матеріалів і палива визначається на основі норм їх витрати.

     У зв'язку з різним характером споживання неоднакових матеріалів методика визначення потреби в них має деякі особливості.

     Потреба в основних матеріалах визначається на підставі виробничої програми підприємства або цеху, норм витрати матеріалів і планованого зміни запасів.

     На  деяких підприємствах планується зміна  залишку незавершеного виробництва. Збільшення його викликає додаткову потребу в матеріалах. Тому розраховану вище потреба в матеріалах коригують на зміну залишку незавершеного виробництва. Цей коректив вноситься виходячи зі співвідношення між вартістю зміни залишку незавершеного виробництва і вартістю товарної продукції з урахуванням різної матеріаломісткості незавершеного виробництва і готової продукції.

     На  підприємствах з тривалим виробничим циклом виготовлення продукції час  початку виробництва виробів  набагато відрізняється від часу їх випуску в готовому вигляді. У цих умовах план матеріально-технічного постачання повинен будуватися в залежності не від виробничої програми випуску продукції, а від програми, яка визначає терміни початку виробництва продукції, або, як її називають на підприємствах, від програми запуску.

     Розрахунок  потреби в матеріалах методично  простий, але трудомісткий. Трудомісткість розрахунку зростає і з тієї причини, що в процесі розробки плану виникає ряд варіантів виробничої програми і по кожному з них доводиться робити новий розрахунок потреби в матеріалах.

     Ця  робота значно полегшується при використанні електронно-обчислювач-жувальних або лічильно-аналітичних машин. Нормативи витрат матеріалів заносяться на перфокарти, перфострічки або магнітні стрічки, що дозволяє легко розраховувати потреби в матеріалах за будь-яких варіантах виробничої програми.

     Крім  безпосередньої потреби в матеріалах підприємство для своєї поточної діяльності має постійно мати деяку  кількість їх у вигляді запасів.

     Запас матеріалів, що знаходиться на підприємстві, складається з трьох частин: поточного  запасу, за рахунок якого досягається безперебійне забезпечення виробництва матеріалами в період між черговими поставками; матеріалів, що знаходяться в стадії їх підготовки до виробництва (розкрій, сушіння і т. п.), і гарантійного (страхового) запасу, що створюється на підприємстві на випадок порушення нормальних термінів постачання. Крім того, в окремих випадках створюються сезонні запаси.

     З метою визначення розміру поточного  запасу всі матеріали діляться на чотири групи: 1) матеріали, постійно і  систематично спожиті у значних кількостях, одержувані транзитом, з середньомісячним споживанням, що перевищує замовну або транзитну норму, внаслідок чого виникає необхідність у регулярних великих поставках; 2) матеріали, одержувані транзитом, поставка яких за умовами роботи постачальників проводиться один раз на квартал, півріччя або рік і приурочена до певного місяця цього періоду; 3) матеріали, одержувані транзитом, середньомісячний витрата яких менше замовний або транзитної норми; 4) матеріали, одержувані з збутових і постачальницьких баз. Для кожної з цих груп по-різному визначається інтервал між двома черговими поставками.

     Для матеріалів, віднесених до першої групи, інтервал встановлюється на основі типових  договірних термінів поставки за минулий  період з урахуванням намічені зміни  в організації постачання.

     Для матеріалів другої групи інтервали  поставок приймається виходячи з  умов роботи постачальників в 90, 180 або  навіть 360 днів. За матеріалами третьої  групи інтервал поставки визначається діленням їх транзитної норми на середньодобову потребу в матеріалах.

     За  матеріалами четвертої групи  інтервал поставки визначається за доцільне розміром партії матеріалів, що доставляється  підприємству. На величину запасу матеріалів впливають не тільки умови поставки, але і умови споживання матеріалів. З огляду на це, норму запасу встановлюють різний для підприємств з масовим виробництвом, де рівномірно споживаються матеріали, для підприємств з партіонний організацією виробництва і періодичним запуском матеріалів і для одиничного виробництва.

     Запас матеріалів на підготовку їх до виробництва встановлюється для тих видів матеріалів, інтервал поставки яких не перевищує 90 днів. Величина цього запасу Зподг визначається періодом часу підготовки матеріалів до виробничого споживання Пп і середньодобової потреби в матеріалах Мс

     Зподг = Пп. Мс, 

     Величина  Пп включає також час на розвантаження, сортування і приймання матеріалів.

     Розмір  гарантійного запасу Згар встановлюється виходячи з часу, необхідного для  термінової поставки матеріалів, і  повинен бути нижче звичайного терміну постачання. На підприємствах деяких галузей промисловості, де особливо важливо забезпечити безперебійну роботу (металургійні заводи, електростанції, деякі хімічні підприємства), встановлюється незнижуваний гарантійний запас в більш значних розмірах.

     Запас матеріалів у момент їх постачання (максимальний запас) Змакс визначається наступною формулою: 

     Змакс = (ип + Пп + Згар) Мс. 

     По  цій формулі встановлюється стандартний  запас матеріалів, що включається  в план матеріально-технічного постачання. У міру споживання запас скорочується, і напередодні для отримання нової партії матеріалів він повинен бути рівний гарантійного запасу.

     Однак ця формула прийнятна тільки в  тих випадках, коли постачання і  споживання даного виду матеріалів відбуваються рівномірно. У більш загальному вигляді розрахунок нормального запасу матеріалів визначається за наступною формулою: 

     ЗСР = [(ип + Пп). Ко + ЗСР]. Мс, 

     де  Ко-коефіцієнт одночасності споживання матеріалів.

     Ця  формула відрізняється від попередньої  тим, що замість загального коефіцієнта, рівного 1 / 2 (у першій формулі), коефіцієнт у ній встановлюється в кожному окремому випадку.

     Дослідна  перевірка складу поточних запасів  на багатьох підприємствах показує, що Ко може бути прийнятий рівним 0,66, тобто 2 / 3 інтервалу поставки та періоду підготовки матеріалів до споживання.

     У ряді галузей промисловості створюються  ще й сезонні запаси. Вони утворюються  на підприємствах, де сировина надходить  головним чином в окремі періоди  року (надходження риби в період путини, цукрового буряка в період збору врожаю, лісу в період сплаву і т.д.). Розмір сезонного запасу визначається залежно від періоду часу, на який має бути створено запас, і середньодобового споживання матеріалів у період сезону.

     Крім  розрахунку потреби в матеріалах на потреби основного виробництва при складанні плану матеріально-технічного постачання враховується витрати матеріалів на експлуатаційні потреби (догляд за обладнанням, будівлями та спорудами), на ремонт обладнання, будівель і споруд, на виконання дослідних і інших робіт, пов'язаних з освоєнням нової продукції, на роботи з впровадження у виробництво нової техніки, на науково-дослідні роботи, що проводяться на підприємстві, і на капітальні роботи. Повний облік потреби в матеріалах для задоволення всіх перерахованих потреб є обов'язковою вимогою, що пред'являються до планування матеріально-технічного постачання, так як недооблік цих потреб може призвести до нестачі матеріальних ресурсів, що може викликати перебої у виробництві, порушення плану впровадження нової техніки або плану ремонтних та інших робіт. 

5. Види  норм витрат.

     Визначення  потреби підприємства у сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами  їх витрати. Ці норми розробляються  самими підприємствами або ж на їх замовлення галузевими науково-дослідними організаціями. Застосовувана система норм витрати матеріальних ресурсів охоплює велику кількість різноманітних норм; забезпечення зручності практичного користування ними досягається шляхом їх класифікації за певними ознаками (табл. 1).

     Нормування  витрати окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних його наукових принципів. Найважливішими з цих принципів мають бути: прогресивність, технологічна і економічна обгрунтованість, динамічність і забезпечення зниження норм.

     Таблиця 1. Класифікація норм витрати матеріальних ресурсів.

     Норма витрати його чи іншого виду матеріальних ресурсів являє собою гранично допустиму  величину витрати на виготовлення продукції  в умовах конкретного виробництва  з урахуванням необхідності застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого гатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у своїй сукупності утворюють загальну величину витрати -певного виду матеріальних ресурсів на одиницю вироблюваної продукції. Для більшості матеріалів структура норми витрати