Методологічні проблеми макроекономічного прогнозування

На рівні  галузей і регіонів встановлюються пріоритети, що забезпечують досягнення основних задач держави. Тільки адекватне визначення пріоритетів різного порядку, їх відповідність один одному, несуперечливість можуть забезпечити виконання перспективних цілей.

       Економічний прогноз- макропоказників має комплексний  характер і розробляється з врахуванням  інших прогнозів — демографічного, ресурсного, попиту, пропозиції, науково-технічного прогресу. Система прогнозування  макроекономічних показників поки що не склалася, слід пройти шлях адаптації і удосконалення з врахуванням існуючого світового досвіду економічного прогнозування і особливостей суспільного розвитку в нашій країні. Проблеми загальнодержавного планування соціально-економічного розвитку країни в умовах ринкової економіки викликає закономірне питання: для чого необхідне таке планування і чи можливе воно при ринковому господарстві? З точки зору традиційного мислення, таке планування є абсурдним і практично неможливим. Спроби протиставлення ринку плану, відмови від практики планового регулювання економіки мали місце і в нашій країні в ході проведення економічних реформ. Проте загальнодержавне планування економічного і соціального розвитку не тільки можливе, але і в значній мірі ефективно, і це підтверджує позитивний досвід Японії, Західної Європи, нових індустріальних країн Південно-Східної Європи.

    3. Особливості макроекономічного  прогнозування в  Україні

    У ринковій економіці, коли народногосподарські  процеси до певної міри формуватимуться  на основі горизонтальних зв'язків, без прямого втручання адміністративної системи,  прогнозування стане вихідним пунктом економічної діяльності державних органів управління.

    З огляду на викладене виникає потреба  визначити основні рівні прогнозної роботи в Україні. Можна вирізнити:

- народногосподарський (макроекономічний) рівень прогнозної роботи, коли

прогнози  розробляються по економіці держави  України в цілому;

- міжгалузевий народногосподарський рівень — при формуванні прогнозів розвитку найважливіших народногосподарських комплексів (агропромислового,металургійного, машинобудівного, інвестиційного, планово-енергетичного та ін.);

- галузевий рівень — охоплює формування прогнозів розвитку окремих галузей народного господарства;

- регіональний рівень — відображає прогнозування економічного і соціального розвитку у розрізі областей, районів, міст, селищ і сіл;

- рівень перлинної ланки — охоплює прогнозування діяльності фірм, підприємств, виробничих об'єднань, акціонерних компаній та інших юридичних осіб.

    Прогнозами  розвитку економічного і соціального потенціалу України займаються Головний науково-дослідний інститут, Академія наук України та інші наукові центри.

Питання організації прогнозування в  Україні набуває чималої складності через дві причини: відсутність  достатнього досвіду такої роботи в організаційних структурах державного управління нижчих рівнів ієрархії та відмовлення деяких первинних ланок від процедур подання за вертикаллю будь-яких матеріалів.           

    Механізм  формування прогнозів на різних рівнях управління в Україні перебуває на стадії становлення. Для успішної реалізації цього завдання, необхідно забезпечити дві вимоги:

1. додержання єдиних принципів формування прогнозів на різних рівнях прогнозної роботи;

2. дотримання прийнятої у світовій практиці послідовності (етапності) у розробці прогнозів.

    Процес  формування прогнозу включає в себе такі набори процедур (етапи прогнозування):

• формування інформаційної бази прогнозу;
• аналіз (описання) об'єкта прогнозу;
• аналіз (описання) зовнішнього середовища і його впливу на об'єкт прогнозування;
• визначення прогнозної траєкторії об'єкта;
• прийняття рішення на основі прогнозної інформації;
• оцінка якості прогнозу.

На стадії формування інформаційної бази визначаються вид і склад вихідної інформації, яка повинна відповідати специфічним вимогам: бути достовірною, точною, порівнянною і охоплювати усі хронологічні точки періоду, який аналізується.

    Сучасний  період соціально-економічного розвитку України та інших постсоціалістичних країн, реформування економічних відносин, посилення глобальної конкуренції, розвитку інтеграційних процесів, деформацій світових товарних та фондових ринків, перспектив та переваг процесу інтеграції України у світове господарство потребує передбачення майбутнього, прогнозування перспектив розвитку.

    За  попередньою оцінкою ВВП за ІІІ квартал 2011 р. (у постійних цінах 2007 р.) порівняно з відповідним періодом 2010 р. зріс на 6,6%.

• Реальний ВВП за ІІ квартал 2011 р. порівняно з відповідним періодом 2010 р. зріс на 3,8%, номінальний ВВП за звітний період склав 316,5 млрд.грн;
• Зростання валової доданої вартості у ІІ кварталі 2011 р. порівняно з ІІ кварталом 2010 р. відбулося у будівництві (на 21,7%), фінансовій діяльності (на 11,9%), виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води (на 10,1%), переробній промисловості (на 8,7%), добувній промисловості (на 5,8%), транспорті та зв’язку (на 5,8%), торгівлі (на 1,6%), сільському господарстві (на 1,1%).

Скорочення  виробництва валової доданої  вартості зафіксовано за такими видами економічної діяльності як операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям (на 5,2%), освіта (на 4,6%), охорона здоров’я та надання соціальної допомоги (на 1,7%), державне управління (на 0,8%).

    Підприємствами  та організаціями усіх форм власності  за 9 місяців 2011 р.  освоєно 143,2 млрд. грн. капітальних інвестицій. Найвагомішу частку капітальних інвестицій (96,6% від загального обсягу) спрямовано у матеріальні активи. Інвестиції в основний капітал (у капітальне будівництво та придбання машин і обладнання) склали 81,9 % загального обсягу, у поліпшення об’єктів (капітальний ремонт) – 9,0%. У нематеріальні активи спрямовано 3,4% загального обсягу капітальних інвестиції.

    Обсяг інвестицій в основний капітал  освоєних підприємствами й організаціями України за 9 місяців 2011 р. склав 117,2 млрд. грн. (без урахування ПДВ) або 133,4 млрд. грн. (з урахуванням ПДВ) і збільшився порівняно з відповідним періодом 2010 р. на 21,2%.

    Значну  частку (39,7% загального обсягу) капіталовкладень спрямовано у розвиток промислових підприємств. Порівняно з відповідним періодом 2010 р. обсяги інвестування промисловості збільшились на 29,9%, у т.ч. добувної – на 42,4%, переробної – на 7,0%, виробництва електроенергії, газу та води – у 2 рази.

    Підприємствами  транспорту і зв'язку освоєно 16,1% загального обсягу капіталовкладень, підприємствами, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг – 15,7%, торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 7,1%, будівництва – 3,6%.

    Суттєво збільшено обсяги інвестицій в основний капітал у такі види економічної  діяльності як діяльність готелів та ресторанів (у 2,1 рази), державне управління (у 1,7 рази), сільське господарство, мисливство та лісове господарство (у 1,6 рази), торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (на 29,3%), будівництво (на 19,2%), діяльність транспорту і зв'язку (на 14,4%). Разом з тим спостерігається зменшення інвестицій, направлених у розвиток підприємств, які здійснюють операції з нерухомим майном, інжиніринг та надають послуги підприємцям (на 14,3%).

    Стосовно  інфляції, то у травні на споживчому ринку продовжилась квітнева тенденція уповільнення інфляційної динаміки. Індекс споживчих цін склав 100,8% проти 101,3% у квітні. В цілому з початку року ІСЦ становить 105,5% та знаходиться у прогнозованих межах.

За ваговою  структурою у травні інфляція була сформована: 1) подорожчанням продуктів харчування: підвищення на 0,8% забезпечило 0,4 відсоткового пункту (далі – в.п.) до ІСЦ;

2) адміністративним підвищенням (абонентна плата за користування телефоном – на 16,2%, внесок – 0,1 в.п.);  
3) подорожчанням палива на 2,5%, внесок – 0,04 в.п., та, відповідно, підвищенням вартості пасажирських автоперевезень на 3,3%, внесок – 0,1 в.п. 
 

  Висновок

    Прогнозування економічної динаміки дає найбільш точний результат за умови використання макроекономічної теорії, заснованої на методології системи національних рахунків, на противагу застарілій політекономічній методології.

Макроекономічна теорія та методологія, не зважаючи на потужний та ефективний математичний апарат, дає точні результати лише на період прогнозування до одного року. Тому поряд із макроекономічною теорією прогнозування необхідно враховувати теорію циклічності. Таке поєднання дозволяє отримати більш точні прогнози в середно- (10) та довгостроковому (60 років) періодах.

Важливою  умовою побудови точних прогнозів має  бути наявність неспотвореного монополіями  та державним втручанням ринкового  поля. Особливо важливою є наявність  екзогенної та ендогенної конкуренції.

    В сучасних умовах уряди країн вже  винайшли успішні методи та інструменти  антикризової, антициклічної політики. В таких умовах побудова макроекономічних прогнозів не може бути успішною без урахування дії інструментів монетарної, фіскальної та валютної політик.

Використання  зазначених вище методів може бути посилене поєднанням технологічного прогнозування  з використанням форсайту. 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЛІТЕРАТУРА: 

1. Грегорі Маньків. Макроекономіка. – К., Основи, 2000.
2. Кузьменко В.П. Дослідження динаміки соціально-економічних циклів К., 2007р.
3. Офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua/  «Керівництвo з платіжного балансу» МВФ (BPM5, 1993).
4. Макаренко І.П., Копка П.М., Рогожин О.Г., Кузьменко В.П. Національна інноваційна система України: проблеми і принципи побудови / За наук. ред. І.П. Макаренка. - К.: Інст. пробл. нац. безпеки, Інст. еволюційної економ., 2007.
5. http://me.kmu.gov.ua/ Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.