Масштабы и тенденции банкротства хозяйствующих субьектов

     5) залучення позикових засобів  в оборот підприємства на невигідних  умовах, що призводить до погіршення фінансового стану і зниження рентабельності господарської діяльності;

     6) незадовільний збут продукції через низький рівень організації маркетингової діяльності підприємства [7].

       У розвинутих країнах зі стійкими політичними і економічними системами банкрутства на 1/3 зумовлені зовнішніми чинниками і на 2/3 – внутрішніми відповідно. Для України нестача ліквідності більшої частки виробничих підприємств зумовлена структурно-логічними диспропорціями, залишеними нам у спадок колишньою планово-командною системою, а також діями сучасних державних органів управління і не пов’язана з реальною ефективністю і соціально-економічним значенням відповідних виробництв.

     Згідно  з законодавством України, до неплатоспроможного боржника можуть бути застосовані чотири процедури:

     1) розпорядження майном боржника;

     2) мирова угода;

     3)  санація (відновлення платоспроможності)  боржника;

     4)  ліквідація банкрута [8].

     Розпорядження майном боржника – система заходів  з нагляду  та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового положення.

     Мирова  угода - домовленість  між  боржником  та  кредитором (групою  кредиторів)  про  відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за  угодою  сторін.

     Санація -  система   заходів,   що   здійснюються   під   час  провадження  у справі про банкрутство  з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації,  спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом  кредитування, реструктуризації  підприємства,  боргів  і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника. Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриманням вимог антимонопольного-конкурентного законодавства.

     Ліквідація - припинення діяльності  суб'єкта  підприємницької діяльності,  визнаного  господарським  судом  банкрутом,  з  метою здійснення  заходів  щодо   задоволення   визнаних   судом   вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

     Арбітражний суд визнає боржника банкрутом за відсутності пропозицій щодо проведення санації або незгоди кредиторів з її умовами. У постанові про визнання боржника банкрутом арбітражний суд призначає також ліквідаторів (ліквідаційну комісію) — представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду державного майна, якщо банкрутом є державне підприємство [4, c. 72].

     З моменту визнання боржника банкрутом:

     1) припиняється підприємницька діяльність боржника;

     2) до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута й усі його майнові права та обов'язки;

     3) вважаються такими, що минули, строки всіх боргових зобов'язань банкрута;

     4) припиняється нарахування пені та відсотків на всі види заборгованості банкрута [9]. 

     3. АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ У СФЕРІ БАНКРУТСТВА

     ГОСПОДАРЮЮЧИХ СУБ’ЄКТІВ

     Період  переходу економіки України до ринкових відносин у 90-х роках супроводжувався виникненням масштабної кризи неплатежів, взаємною міжгосподарською заборгованістю, накопиченням боргів. В цей період кількість збиткових підприємств в економіці сягала 50%.

     Та  вже, починаючи з 2000 року, з покращенням  економічних умов кількість збиткових підприємств поступово почала зменшуватись [3]. Однак на даному етапі розвитку нашої держави, як показують статистичні дані, з 2008 року частка збиткових підприємств знову зросла. Це пов’язано з погіршенням економічної ситуації, зокрема з кризою. Станом на січень-березень 2010 року за даними Державного комітету статистики України частка збиткових підприємств в Україні склала 47,5% від загальної кількості господарюючих суб’єктів (рис.1.1) [1, 10]. 
 
 

     Рис. 1.1Частка збиткових підприємств в економіці України в 2000 – січень-березень 2010рр. 

       Крім того, за аналітичними даними  Державного департаменту з питань  банкрутства станом на 1.04.2010 загальна  кількість підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства – 14674. За цей період було ліквідовано 630 підприємств [1].

     Таким чином спостерігається тенденція росту частки збиткових підприємств в економіці України. Що говорить про неспроможність майже половини господарюючих суб’єктів ефективно вести підприємницьку діяльність в сучасних умовах.

     Неплатоспроможність підприємств негативно впливає як на окремі сектори економіки, так і на загальноекономічне становище держави. В усіх секторах економіки доходи мають тенденцію до неухильного зниження. Скорочення доходу в її не фінансовому секторі набуло характеру економічної загрози державі, підірвавши не тільки нормальний відтворювальний цикл у основних виробників товарів і послуг, а й такі важливі складові економіки, як фондовий і грошовий ринки.

     На  даному етапі вітчизняна процедура банкрутства вкрай неефективна, дорога та занадто тривала. В Україні дуже низький показник відшкодування вимог кредиторів. У середньому він становить 9%, тоді як у країнах Східної Європи та Середньої Азії – 28%. На процедури, пов'язані з банкрутством, в Україні витрачається 42% коштів від загальної вартості бізнесу, а в країнах Східної Європи та Середньої Азії – лише 13%. Крім того, процес відновлення платоспроможності боржника та/або визнання його банкрутом триває в Україні в середньому три роки. Водночас у 90% випадків банкрутство призводить до ліквідації підприємства [3].

     За  матеріалами міжнародної конференції «Шляхи оптимізації системи банкрутства в Україні», одним із найбільших недоліків чинного законодавства про банкрутство є об’єднання в руках держави двох функцій, які суперечать одна одній: захист інтересів держави як власника і нагляд за діяльністю арбітражних керуючих. Ці дві функції належать до компетенції Мінекономіки. За такої ситуації «один несумлінний чиновник може практично повністю контролювати процес банкрутства». Ці функції слід максимально розвести [8].

     Крім  того, розвитку в Україні судочинства  з питань банкрутства заважають корупція, недостатня відповідальність, слабкий режим реструктуризації, недосконалість механізму ініціювання банкрутства боржником, неврегульованість процедури банкрутства фізичних осіб тощо.

     З метою удосконалити, зробити більш  ефективним процес банкрутства необхідно: посилити вимоги до арбітражних керуючих, створити умови для розвитку саморегульованих організацій арбітражних керуючих, скоротити загальну тривалість процедури банкрутства, переглянути механізм повідомлення кредиторів про порушення справи щодо банкрутства боржника, внесення до законодавства процедурних змін щодо ініціювання провадження у справі про банкрутство, посилити відповідальність сторін і врівноважити позиції боржника та кредитора.

     Більшість норм вітчизняного законодавства про  банкрутство застаріли і не відповідають економічному стану України. Тому пріоритетом  держави у 2010 році є кардинальна  зміна процедури банкрутства. Тому можна зробити прогноз щодо внесення комплексних змін до законодавства, яке регулює процедуру банкрутства.

     Перші кроки на цьому шляху зробив Департамент  з питань банкрутства Мінекономіки, який розробив проект Закону «Про внесення змін до чинного Закону «Про відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом». До того ж робоча група під егідою фонду «Ефективне управління», до якої входять судді, арбітражні керуючі, юристи-практики та представники профільних міністерств, розробляє новий Закон «Про банкрутство», покликаний замінити чинний нормативний акт.

     У даному законопроекті переглядаються умови дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, уточнюються підстави оскарження угод, що мають зупинити виведення активів підприємства до порушення справи про банкрутство, пропонується низку механізмів реструктуризації боргу, регламентується процедуру ліквідації тощо [8]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВОК 

     В умовах нестабільності економіки, часто  змінюваного законодавства, цінової політики, грошового дефіциту ряд підприємств стають неплатоспроможними, що може призвести до їх банкрутства.

     Таким чином, банкрутство характеризує неспроможність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо сплати за товари, роботи та послуги, а також забезпечити обов’язкові  платежі в бюджет та позабюджетні фонди.

     Не  дивлячись на неоднозначність і суперечливість явища банкрутства в Україні, необхідно розуміти, що банкрутство є нормальною процедурою, спрямованою на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації в разі неможливості подальшої діяльності. Проте зараз в Україні склалася така ситуація, коли кількість збиткових підприємств в економіці досить велика – 47,5%. Така ситуація унеможливлює використання повною мірою процедур банкрутства.

     Механізм  відновлення платоспроможності  боржника має стати ключовим при  вирішенні питань заборгованості та фінансового оздоровлення підприємств, збереження робочих місць і виробничого потенціалу країни в цілому. Якщо ж здійснення таких заходів неможливе, то найбільш ефективним буде реструктуризація і ліквідація безнадійних підприємств-боржників, яка сприятиме перерозподілу ресурсів на користь життєздатних підприємств.

     Зарубіжний  досвід доводить, що у кризових умовах вплив держави на діяльність підприємств, у тому числі і на проведення процедур банкрутства, є вирішальним.

     Ефективна система банкрутства вкрай важлива, особливо за часів економічної кризи, коли компанії стикаються з браком готівкових коштів, а отже, не можуть виконувати свої зобов’язання перед кредиторами. На жаль, чинне законодавство України у сфері банкрутства не забезпечує швидку та ефективну ліквідацію неплатоспроможних підприємств або реабілітацію потенційно платоспроможних компаній. З огляду на це для подальшого розвитку економіки України та прискорення її виводу з кризи необхідно реформувати діючу систему банкрутства, створити стимули для оздоровлення неплатоспроможних підприємств, посилити захист кредиторів та інвесторів.