Конкурентоздатність підприємства

Міністерство  Освіти і Науки України

ДВНЗ:   «Київський національний економічний  університет

Ім.В.Гетьмана» 

Кафедра економіки підприємства 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

АНАЛІЗ  СТАТТЕЙ 

Конкурентноздатність  підприємства 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ-2011 

Конкурентноздатність  підприємства 

Проблематика. Забезпечення конкурентноздатності підприємств реалізується шляхом розроблення і впровадження відповідних стратегій. Кожне підприємство у залежності від профілю діяльності, розміру та інших чинників повинне мати одну або декілька стратегій поведінки на ринку для забезпечення своїх конкурентних переваг над іншими суб’єктами господарювання, що виробляють і збувають аналогічну продукцію.

      Основна задача будь-якої конкурентної стратегії  підприємства – покращення його становища  на ринку, втримання ним існуючої та завоювання нової клієнтури. При цьому підприємство повинне діяти проти своїх конкурентів у відповідності з чинним законодавством, чесно і морально. Термін дії стратегії забезпечення конкурентноздатності підприємства залежить від його реакції на стратегічні виклики конкурентів.

      Суперництво між підприємствами – конкурентами призводить або до стратегічного  успіху, або стратегічної поразки. Досягнення успіху позитивно впливає на напрямки дії ринкових сил і тиск ринкової конкуренції. Поразка означає недостатньо обміркований або не повністю реалізований підхід до ринкової конкуренції або перше і друге разом, що змушує підприємство переглянути свою конкурентну стратегію, щоб не втратити позиції на ринку.

     Стратегія підвищення конкурентоздатності підприємства, передбачає як наступальні, так і оборонні дії; як короткотермінові, тактичні дії (миттєву реакцію) на ситуацію на ринку, так і довготривалі дії, від яких залежать майбутні, більш віддалені конкурентні переваги підприємства.

Існує багато різновидів сучасних стратегій підвищення конкурентноздатності  підприємств. Щодо кожного значущого конкурента повинна бути своя стратегія конкурентної боротьби і багато що тут залежить від цілей підприємств – конкурентів та конкурентних переваг на ринку, а також від обраних ними напрямків підвищення конкурентноздатності.

Мета. Виникає необхідність поглибити дослідження з такого важливого питання як стратегії підвищення конкурентоздатності підприємств на сучасному етапі ринкових перетворень: підходи до їх побудови, основні види та області застосування. 

Виклад  основного матеріалу. Конкурентоздатність – це винятково ринкова категорія, що визначає зовнішню ефективність функціонування різних об’єктів. Базовою складовою поняття є «конкуренція», тобто “боротьба”, “змагання” юридичних або фізичних осіб за покупця в умовах дії

жорсткого закону конкуренції як об’єктивного процесу  “вимивання” неякісних товарів  із ринку.

Хоча вона є  реальним атрибутом зрілих ринкових відносин, однак для державних, монопольних секторів економіки України нерідко передбачає винятково негативне сприйняття: «конкуренція – програш і смерть одних, перемога та перевага інших. Конкуренція, що підсилюється егоїстичними

інтересами капіталістичної  наживи, призводить до експлуатації трудящих».Для характеристики середовища господарювання, де присутня конкуренція, вживаними є поняття “конкурентоздатність” і “конкурентоспроможність”.

В українській  економічній термінології вживаним є не адаптоване лексично російське запозичення цих понять .Існуюче в російській мові єдине поняття „конкурентоспособность” більшістю вітчизняних науковців ідентифікується як „конкурентоспроможність”. При цьому не враховується той факт, що в українській мові існує інше, дещо відмінне за значенням поняття

„конкурентоздатність”. Ці терміни мають по дві основи, перша з яких однакова й є похідною від слова „конкуренція”, що означає „суперництво, боротьба, змагання”. Другу основу у слові„конкурентоспроможність” становить слово „спроможність”, а у слові „конкурентоздатність” слово

„здатність”. Лінгвістичний  аналіз даних слів дав змогу виявити  наступне:

• „здатний –  який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином;

• „спроможний  – який має здатність виконувати, здійснювати, робити і т. ін. що-небудь; який має здібності до чого-небудь, уміє здійснювати, виконувати щось; який може, має можливості здійснити що-небудь.

Відповідно до цього пропонуються такі визначення понять конкурентоздатність і конкурентоспроможність:

• конкурентоздатність  – це здатність певного об’єкта (товару, підприємства, регіону, країни) витримувати конкуренцію порівняно з аналогічними об’єктами на даному ринку;

• конкурентоспроможність − це комплекс характеристик об’єкта (товару, підприємства, регіону, країни), який визначає його потенційний результат на ринку.

Отже, конкурентоздатність  визначається відносно об’єктів, які  вже діють на ринку, а конкурентоспроможність – новостворених, тобто до тих, які тільки мають виходити на ринок.

Конкурентоздатність підприємства – це відносна комплексна характеристика, що виражає відмінність у розвитку конкретного підприємства від розвитку інших за ступенем задоволення товарами потреб споживачів і за ефективністю виробничої діяльності.

Внутрішня і  зовнішня ефективність діяльності підприємства, проявом якої є

конкурентоздатність, тісно взаємопов’язані. Внутрішня  ефективність є дзеркальним відображенням її зовнішньої складової, оскільки, якщо підприємство раціонально використовує свої фінансові,

матеріальні, технічні, трудові ресурси, має ефективну  структуру управління тощо, то воно найчастіше створює товари, які відповідають ринковим потребам і пропонує їх ринку через відлагоджену збутову систему. Варто зауважити, що «ідеальний товар», тобто товар, який максимально задовольнить ринкові потреби, може виникнути лише у випадку, якщо при його створенні та подальшому просуванні будуть задіяні конкурентоздатні партнери: постачальники, посередники тощо. Отже, підприємство буде конкурентоздатним, якщо будуть конкурентоздатні всі його партнери, оскільки в іншому випадку не можна отримати вчасно якісні сировину та матеріали за найнижчими цінами, забезпечити ефективний збут товарів до закінчення терміну їх реалізації тощо. Конкурентоздатність і ефективність – поняття близькі, але не тотожні, оскільки можна, наприклад, розглядати ефективність діяльності підприємства-монополіста, проте не можна

розрахувати його конкурентоздатність, бо у нього  не має конкурентів.

Конкурентоздатність товару багато в чому визначає конкурентоздатність  підприємства, протее між цими поняттями є певні відмінності:

• конкурентоздатність  підприємства, що характеризує його відмінність  від інших підприємств на ринку, може бути оцінена в довгостроковому періоді, тоді як конкурентоздатність товару може бути визначена у будь-який, навіть незначний з погляду економіки, відрізок часу;

• на відміну  від конкурентоздатності товару, оцінювання якого здійснює споживач, оцінювання конкурентоздатності підприємства проводить сам виробник. Лише виробник визначає, вигідно чи ні йому виробляти певний товар.

На  конкурентоздатність  будь-якого підприємства можуть впливати такі фактори:

економічний потенціал  і ефективність діяльності; рівень управління, форми організовування  та досвід функціонування елементів господарського механізму з погляду нововведень і відповідальності; виробничий і збутовий потенціали, що вказують на можливості підприємства виробляти та реалізовувати товари у необхідних кількостях у визначений термін; науково-

дослідний потенціал: організовування та напрями наукових досліджень, щорічні витрати на наукові розробки, кількість патентів на винаходи тощо; фінансовий стан; репутація; стан і кваліфікація персоналу. Їх можна класифікувати на зовнішні та внутрішні. Зовнішні фактори діють ззовні на

підприємство та поділяються на мікро- та макрофактори.

Підприємство  на макрофактори впливати не може і  в своїй господарській політиці сприймає їх як дещо незмінне:

• діяльність державних  владних структур, особливо фіскальна  та кредитно-грошова

політика, законодавство (наприклад, залежно від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство отримуватиме високий прибуток або, навпаки, зовсім його не отримуватиме);

• стан господарської  кон’юнктури (містить кон’юнктуру  ринків сировинних і матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів);

• розвиток споріднених  і підтримувальних галузей ( наприклад, розвиток нових технологій (ресурсоощадних, технологій глибокої переробки) нових матеріалів та джерел енергії та їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий потенціал підприємства);

• параметри  попиту (передбачають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, його стабільність і дадуть підприємству змогу отримувати високий прибуток, а також закріпити свій стан на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної спроможності населення сприяють зниженню конкурентоздатності підприємства).

До зовнішніх  мікрофакторів відносять ефективність комунікацій із споживачами, постачальниками, обґрунтованість цінової та збутової політик підприємства тощо. Окремої уваги заслуговує побудова ефективної системи збуту продукції, її обсяг та витрати реалізації. Цей фактор істотно впливає на підвищення конкурентоздатності підприємства, оскільки можна добитися

значних результатів  у виробництві, випускаючи продукцію  вищої якості та відносно невисокої собівартості, але вони будуть нівельовані непродуманою збутовою політикою. Тому підприємство намагається підвищити ефективність збуту, реалізовуючи необхідну ринку продукцію,

стимулюючи збільшення об’ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту. Все це здійснюється, з одного боку, за рахунок формування «свого» покупця, проведення ефективної цінової політики тощо, а з іншого – шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами й

устаткуванням за доступними цінами.

До внутрішніх факторів, що впливають на формування конкурентоздатності підприємства, можна віднести ефективність споживання його ресурсів. Зокрема:

• діяльність керівництва  та апарату управління підприємства (ефективність побудови організаційної та виробничої структур управління, професійний та кваліфікаційний рівень управлінського персоналу тощо);

• систему технологічного оснащення (оновлення устаткування та технології, тобто заміна їх на прогресивніші, підвищує конкурентоздатність підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва);

• ставлення  до сировини, матеріалів та напівфабрикатів (якість сировини, комплексність її переробки та величина відходів значно впливають на конкурентоздатність підприємства.

Зменшення виходу готової продукції із використаної сировини, некомплексна її переробка приводить до збільшення витрат виробництва, а отже, до зменшення прибутку, що, своєю чергою, не дає змоги розширити виробництво. Внаслідок цього знижується конкурентоздатність підприємства; і, навпаки, покращання використання сировини, її

комплексна переробка  знижують витрати виробництва, а отже, підвищують йогоконкурентоздатність).

Якщо узагальнити висловлювані різними авторами погляди на конкурентоздатність підприємств, можна зробити висновок, що конкурентоздатними можна вважати ті господарюючі

суб'єкти, які  ефективно функціонують на ринку  та надають споживачу конкурентоздатні товари.

Враховуючи те, що для оцінювання конкурентоздатності підприємства повинен бути застосований комплексний підхід, а більшість ринкових факторів важко піддаються кількісному

оцінюванню, для  визначення конкурентоздатності підприємства можна застосувати метод експертних оцінок. При цьому виникає проблема відбору маркетингових факторів, за допомогою яких можна оцінити конкурентоздатність підприємств та коефіцієнтів, які враховують вагомість