Вступ

На  мою думку тема " Забезпечення    фінансової   стійкості    підприємства   для   вирішення   його стратегічних завдань " є актуальною, оскільки, в умовах післякризової ситуації стоїть завдання відновлення та зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства, що є основною передумовою його виживання.

Фінансова стійкість передбачає здатність  підприємства зберігати заданий  режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча  категорія, що характеризує рівень стійкості  роботи підприємства, його здатність  забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємтсва на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинно призвести до зміни обраної ним стратегії.

Із  ефективністю виробничо-господарської  діяльності підприємства пов’язана його фінансова стабільність. Однак необхідно зазначити, що стійкість того чи іншого підприємства не завжди є наслідком недостатньої ефективності його діяльності. У хиткому стані може опинитися й ефективно функціонуюче підприємство. Криза може бути результатом недостатньо високого рівня мененджменту, прояву впливу якихз-небудь несприятливих факторів (наприклад, неплатоспроможність замовника, що важко або неможливо було передбачити).

Мета  курсової роботи - дослідити сутність та необхідність фінансової стійкості  підприємства, методичні аспекти  її оцінки.

1. Фінансова стійкість підприємства у процесі господарювання

1.1 Суть та необхідність  фінансової стійкості  підприємства

Умовою  життєздатності підприємства й основою  його розвитку в конкурентному ринку  є стабільність (стійкість). На неї  впливають різні причини - як внутрішні, так і зовнішні:

- виробництво дешевої продукції  та надання послуг, які мають  попит;

- міцне становище підприємства  на ринку;

- високий рівень матеріально-технічної  оснащеності виробництва і застосування  передових технологій;

- налагодженість економічних зв'язків  із партнерами;

- ритмічність кругообігу засобів;

- ефективність господарських і  фінансових операцій;

- незначний ступінь ризику в  процесі здійснення виробничої  і фінансової діяльності тощо. [9,с.97]

Таке  розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають  на неї, - внутрішній і зовнішній  аспекти. [9,с.98]

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і  таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами  його діяльності.

У свою чергу, зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним  макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Можливе й виділення так званої спадкової  стійкості, яка визначається наявністю  певного запасу міцності, досягнутого  підприємством за період його попередньої  діяльності, і яка захищає від  впливу несприятливих дестабілізуючих  факторів. [13,с.151]

Загальна  стійкість підприємства може бути забезпечена  лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з  постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами, загальна стійкість  підприємства передбачає насамперед такий  рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над  витратами.

Саме  така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити  безперебійний процес виробництва  й реалізації продукції, а також  затрати на його розширення й оновлення.

Визначення  меж фінансової стійкості підприємства має істотне практичне значення і належить до числа найважливіших  економічних проблем в умовах переходу до ринку, бо недостатня фінансова  стійкість суб'єктів господарювання в нашій країні багато в чому є  причиною неплатежів.

Водночас  ринкове підприємство не влаштовує  і надлишкова фінансова стійкість. У цьому разі виникають умови  гальмування розвитку, тому що підприємство буде не в змозі скорочувати свої затрати під тиском конкурентів  через накопичення надлишкових  запасів і резервів і відтягнення, таким чином, капіталу з виробничого  процесу. Існує необхідність розробки теоретичних підходів до визначення критеріїв фінансової стійкості  й банкрутства підприємств. Вже  давно стала актуальною і проблема законодавчого та нормативного оформлення зазначених ситуацій, встановлення відповідних  показників чи критеріїв оцінки критичного стану фінансів підприємства чи його окремих характеристик, зокрема  неплатоспроможності.

Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність  у нього фінансових ресурсів, достатніх  для розвитку конкурентоздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси  можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка зможе забезпечити  одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для  самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного  відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов'язання перед бюджетом, банками  та іншими підприємствами й організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміну його прогресивнішим. При цьому для  досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат, тобто рентабельність.

Величина  і динаміка рентабельності з точки  зору фінансової стійкості характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове благополуччя.

Значний практичний інтерес має вирішення  питання про кількісні характеристики фінансової стійкості підприємства, іншими словами, при яких саме показниках фінансовий стан підприємства можна  вважати стійким. Його можна вважати  стійким, якщо воно покриває власними оборотними засобами не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ефективно  й цілеспрямовано використовує фінансові  ресурси, дотримується фінансової, кредитної  й розрахункової дисципліни, тобто  платоспроможне. [9,с.98]

У підприємства, що має низький рівень фінансової стійкості, спостерігається  спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних активів. Збитковість  фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство перебуває  під загрозою банкрутства. Однак  це не означає, що будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість  може бути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдуть ефективні рішення й  виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявність високої  фінансової стійкості не гарантує від  банкрутства.

Фінансова стійкість тісно пов'язана з  кредитоспроможністю. Кредитоспроможність  характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у  встановлений строк) підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки  проявляється його здатність при  необхідності мобілізувати грошові  засоби з різних джерел на прийнятних умовах тощо. Однак найістотніше, чим  визначається кредитоспроможність, - це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи  його зміни і в який бік.

Очевидно, що коли у підприємства протягом певного  періоду спостерігається тенденція  до зниження рентабельності, то падає  і його кредитоспроможність. Зміна  фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням  рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту грошових засобів - зменшення платоспроможності  й ліквідності.

Отже, фінансова стійкість - комплексне поняття, яке перебуває під впливом  різноманітних фінансово-економічних  процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності  й кредитоспроможності.

1.2. Оцінка фінансової  стійкості підприємств  та її показники

Забезпечення  і підтримання фінансової стійкості  підприємств в умовах конкурентного  ринку набуває винятково важливого  значення. Однак у нашій країні та й інших державах з перехідною економікою вони, внаслідок відсутності  у них протягом багатьох років  загрози банкрутства, не розроблялись.

Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності залученого капіталу. Ці показники включають:

1. Коефіцієнт концентрації власного  капіталу.

Він визначається: власний капітал / всього господарських коштів.

Цей коефіцієнт характеризує частку власників  підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим  вище значення цього показника, тим  більш фінансовостале підприємство, стабільне і незалежне від  зовнішніх кредиторів. Доповненням  до цього показника є коефіцієнти  концентрації залученого (позикового) капіталу - їх сума дорівнює 1 (або 100%). З  приводу ступеня залучення позичених  коштів у зарубіжній пракьтиці існують  різні думки. Найбільш поширена така: частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, нижня межа 0,6 (60%). У підприємство з високою  часткою власного капіталу кредитори  вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю  може погасити борги за рахунок власних  коштів.

2. Коефіцієнт фінансової залежності.

Він визначається: всього господарських  коштів / власний капітал. Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнтом концентрації власного капіталу. Зростання цього  показника в динаміці означає  збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства. Якщо його значення наближається до 1 (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Наприклад, якщо значення цього коефіцієнта 1,25, то це означає, що в кожній 1,25 грн., вкладеній в  активи підприємства, 25 коп. - позикові.

3. Коефіцієнт маневреності власного  капіталу.

Він визначається: власні кошти / власний  капітал.

Цей коефіцієнт показує, яка частина  власного капіталу використовується для  фінансування поточної діяльності, тобто  вкладена в оборотні кошти, а яка  частина капіталізована. Значення цьго показника може змінюватися залежно  від структури капіталу і галузевої  приналежності підприємства (норматив - 0,4 - 0,6).