Ціноутворення на промислову продукцію. Планово-економічне проектування процесів створення на підприємстві нового товару

2 Види цін

   Оскільки  ціна обслуговує оборот по реалізації і/чи закупівлі товарів, то відповідно в ціні однаковою мірою  повинні  бути враховані інтереси і виробника, і споживача продукції, що, у свою чергу, залежить від того, де, коли і при яких умовах відбувається угода (покупка-реалізація).                                     

   Для вартісної оцінки результатів угоди  і витрат використовуються різні  види цін. І вітчизняний, і світовий досвід показує, що використовується безліч видів цін, пов’язаних з особливостями реалізації (сировина, полуфабрикати, що комплектують вироби і т.д.);

   Незважаючи  на безліч цін, що діють на ринку, вони між собою взаємозалежні. Варто тільки внести зміни в рівень однієї ціни, як ці зміни виявляються в рівнях інших цін.                      

   Це  пояснюється тим, що, по-перше, існує  єдиний процес формування витрат на виробництво; по-друге, усі суб'єкти ринку взаємозалежні, між собою; по-третє, має місце  тісна взаємозалежність всіх елементів  ринкового господарського механізму.                             

   У залежності від того, яка ознака взята для класифікації, всі види цін можна розділити на різні  групи.                               

   По  характеру  обороту, що обслуговується, розрізняють такі види цін:

   Оптові  ціни покупки і продажу. Оптовою  вважається ціна, по якій підприємства реалізують зроблену продукцію іншим підприємствам, збутовим організаціям звичайно великими партіями (оптом).              

   До  числа оптових цін відносяться  закупівельні ціни, по яких сільськогосподарські виробники реалізують свою продукцію підприємствам, організаціям, фірмам, промисловим підприємствам для наступної переробки. Відмінність закупівельної ціни від інших видів цін полягає в тім, що в її склад не включається ПДВ і акцизи. ПДВ не включається також у вартість    матеріально - технічних ресурсів, що здобуваються сільським господарством.

   У міжнародній торгівлі угоди, за рідкісним  винятком, являють собою оптові операції і відбуваються вони за оптовими цінами.

   Біржова ціна також вважається оптовою. 

   Роздрібні ціни - це ціни продажу індивідуальному  чи дрібнооптовому споживачу, переважно  населенню. Відпускна ціна на підприємствах  громадського харчування - особлива форма роздрібної ціни. Ціни на послуги населенню - також особливий вид роздрібної ціни.  У сфері збуту діють знижки-націнки (оптово-збутова, роздрібна).

   Різниця між ціною реалізації товару постачальницько-збутової організації й оптовою ціною підприємства-постачальника представляє постачальницько-збутову надбавку (націнку).

   Різниця між оптовими цінами покупки (закупівлі) і продажу, між оптовою і роздрібною цінами являє собою торгову націнку (знижку).

   У залежності від державного впливу, регулювання,  ступеня конкуренції на ринку розрізняють  вільні (ринкові) і регульовані види цін.

   Вільні  ціни (ринкові ціни) - це ціни, що встановлюються виробниками продукції і послуг на основі попиту та пропозиції на даному  ринку.

   До  вільних цін відносяться: ціна попиту, ціна пропозиції, ціна виробництва.

   Ціна  попиту - ціна, що складається на ринку покупця.

   Ціна  пропозиції - ринкова ціна, вказується в оферті (офіційній пропозиції продавця) без знижок.

   Ціна  виробництва - ціна, що визначається на основі витрат виробництва з додаванням середнього прибутку на весь авансований капітал.

   Регульовані ціни - це ціни, що встановлюються державними органами керування.

   Регульовані ціни, у свою чергу, можуть бути гарантовані, що рекомендуються, лімітні, заставні, граничні (захисні) ціни. У числі регульованих цін виділяють:

   Граничні  ціни - це такі ціни, вище яких підприємства не можуть  установлювати ціну своєї  продукції чи послуг.

   Фіксовані ціни - це ціни, установлювані на визначеному  рівні, зміна яких можливо тільки за рішенням  органа суб'єкта чи ринку, що затвердив їх.

   За  способом встановлення, фіксації розрізняють: тверді, рухливі, змінні ціни. Ці види цін встановлюються в договорі, контракті.

   Тверді  ціни називають ще постійними. Це такі ціни, що встановлюються в момент підписання договору і не міняються протягом  усього терміну постачання продукції по даному договорі, угоді, контракту.

В договорі робиться застереження "ціна тверда, зміні не підлягає".  Тверді ціни застосовуються в угодах:

• з негайним постачанням;
• з постачанням протягом  короткого терміну;
• тривалі терміни постачання, що передбачають. При тривалих термінах постачання зазначають в договорі застереження "ціна тверда, зміні не підлягає" повинна бути присутнім обов'язково. Рухлива ціна - така ціна, коли в договорі передбачено, що ціна, фіксована в момент укладання договору, може бути надалі переглянута, якщо до моменту виконання договору ринкова ціна зміниться (підвищиться чи понизиться). У такому випадку повинна змінитися ціна, зафіксована в договорі, про що робиться відповідне застереження. Це застереження називається "застереження про підвищення і зниження ціни".

   Звичайно  в договорі обумовлюється, що при  відхиленні ринкової ціни від контрактної  в розмірі 2-5% перегляд фіксованої ціни не проводиться. При встановленні рухливої ціни в договорі вказується джерело  інформації, по якому можна судити про зміну ринкової ціни. Рухливі ціни звичайно встановлюються на промислову сировинну, продовольство, що поставляється за довготерміновими договорами.

   Змінна  ціна - це ціна, обчислювальна в момент виконання договору шляхом перегляду  первісної договірної ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, за період часу, необхідний для виготовлення продукції. (Наприклад, коли має місце інфляція, стійка зміна цін на ресурси і т.д.)

   Змінні  ціни встановлюються звичайно на товари з довгостроковими термінами виготовлення, наприклад складне промислове устаткування, судна.

   Під час підписання договору фіксується так звана вихідна, базисна ціна, тобто  ціна, що використовують як  базу для розрахунків, обумовлюється її структура, а саме: перемінні витрати (витрати на сировину і матеріали, зарплату), частка постійних витрат (накладні витрати, амортизацію), прибуток, а також приводиться метод розрахунку змінної ціни, яким сторони будуть користатися.

   За  способом одержання інформації про  рівень ціни розрізняють друковані і розрахункові ціни. На ці види цін орієнтуються постачальники продукції і покупці при визначенні рівня ціни в  договорі чи контракті.

   Друковані ціни - це ціни, що повідомляються в  спеціальних і фірмових джерелах інформації. До друкоємих цін відносяться: довідкові і прейскурантні ціни, біржові котировкі, ціни аукціонів, торгів.

   Довідкові ціни - це ціни, що друкуються в різних виданнях. Джерелами довідкових цін  є економічні газети і журнали, спеціальні бюлетені, фірмові каталоги, прейскуранти.

   Прейскурантні ціни - це вид довідкової ціни, що друкується у прейскурантах, тобто  довідниках фірм-продавців. Ціни прейскурантів і каталоги звично надаються фірмами-постачальниками у відповідь на запити покупців.

   Розрахункова  ціна застосовується в договорах, контрактах на нестандартне устаткування, вироблене за індивідуальними замовленнями. Ціни на таке устаткування розраховується постачальником для кожного конкретного замовлення з обліком технічних і комерційних умов даного замовлення, а в деяких випадках остаточно встановлюються лише після виконання замовлення.

3 Методи встановлення цін

   3.1 Розрахунок ціни  по методу "середні  витрати плюс прибуток".

   Найпростіший  спосіб ціноутворення полягає в  нарахуванні визначеної націнки  на собівартість товару. Цей спосіб широко використовується як у ринкових, так і в неринкових секторах економіки. Стандартними націнками користатися як правило не логічне, для встановлення оптимальної ціни необхідно враховувати особливості поточного попиту і конкуренції.

   І все-таки  методика розрахунку цін на основі націнок залишається популярної з ряду причин.

 По-перше,  продавці більше знають про  витрати, чим про попит. Прив'язую    чи ціну до витрат, продавець спрощує для себе проблему ціноутворення. Йому не приходиться занадто часто коректувати ціни в залежності від попиту.

    По-друге, якщо цим методом ціноутворення  користаються усі фірми галузі, їхні ціни швидше за все будуть схожими. Тому цінова конкуренція зводиться до мінімуму.

    По-третє, багато хто вважає методику розрахунку "середні витрати плюс прибуток" більш справедливої по відношенню і до покупціів, і до продавців. При високому попиті продавці не наживаються за рахунок покупців і разом з тим мають можливість одержати справедливу норму прибутку на вкладений капітал.

3.2 Розрахунок ціни  на основі аналізу беззбитковості

Розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості і  забезпечення цільового прибутку це ще один метод ціноутворення на основі витрат. Фірма прагне установити ціну, що забезпечить їй бажаний обсяг прибутку. Така методика ціноутворення ґрунтується на графіку беззбитковості. На ньому представлені загальні витрати й очікувані загальні надходження при різних умовах обсягу продажів.

   ГРАФІК  БЕЗЗБИТКОВОСТІ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЦІНИ ТОВАРУ

 

Малюнок 3.1

 

   Незалежно від обсягу збуту постійні витрати дорівнюють $ 6 млн. Валові витрати ростуть одночасно з ростом збуту. Крива валових надходжень починається на початку координат і зростає в міру збільшення числа проданих одиниць товару. У даному прикладі ціна дорівнює $ 15 (і 800 тис. шт. коштують $ 12 млн.). При такій ціні для забезпечення беззбитковості, тобто для покриття валових витрат надходженнями, фірма повинна продати як мінімум 600 тис. товарних одиниць. Якщо вона прагне до одержання валового прибутку в розмірі $ 2 млн., їй потрібно продати як мінімум 800 тис. товарних одиниць за ціною $ 15 за штуку. Якщо фірма готова стягувати за свій товар більш високу ціну, то для одержання цільового прибутку їй не обов'язково продавати так багато одиниць товару. Однак при цій більш високій ціні ринок, можливо, не поглине навіть меншу кількість товару. Багато чого залежить від еластичності попиту за цінами, чого графік беззбитковості не відбиває. Такий метод ціноутворення жадає від фірми розгляду різних варіантів цін, їхнього впливу на обсяг збуту, необхідний для подолання рівня беззбутковості й одержання цільового прибутку, а також аналізу імовірності досягнення всього цього при кожній можливій ціні товару.

   3.3 Установлення ціни  на основі  цінності  товару, що відчувається

         Усе більше число  фірм при розрахунку ціни починають виходити з відчуваємої цінності своїх товарів. Основним фактором ціноутворення вони вважають не витрати продавця, а сприйняття товару покупцями. Для фомування у свідомості споживачів представлення про цінність товару в маркетингу використовуються нецінові способи впливу. Ціна в цьому випадку покликана відповідати  ціннісній значимості товару. Це спостерігається, наприклад, у тім, що багато ідентичних товарів у різних місцях коштують по-різному (наприклад, у залежності від рівня сервісу). Фірмі необхідно виявити, які ціннісні уявлення знаходяться у свідомості споживачів про товари конкурентів і скільки вони готові заплатити за кожну вигоду, присовокуплену до пропозиції. Якщо продавець запросить більше визнаваємої покупцем ціннісної значимості товару, збут фірми виявиться нижче, ніж міг би бути. Багато компаній завищують ціни своїх товарів, і ті погано йдуть на ринку. Інші фірми, навпаки, призначають на свої товари занадто низькі ціни. Тоді ці товари прекрасно йдуть на ринку, але приносять фірмі менше надходжень, чим могли б при ціні, підвищеної до рівня їхньої ціннісної значимості в представленні покупців.

   3.5 Установлення ціни  на основі закритих  торгів

   Конкурентне ціноутворення застосовується й  у випадках боротьби фірм за підряди в ході торгів. У подібних ситуаціях при призначенні своєї ціни фірма відштовхується від очікуваних цінових пропозицій конкурентів, а не від взаємин між цією ціною і показниками власних  витрат чи попиту. Фірмі хочеться завоювати контракт, а для цього потрібно запросити ціну нижче, ніж в інших. Однак ціна не може бути нижче собівартості, інакше фірма нанесе сама собі фінансові втрати.

  4 Проблеми ціноутворення  на продукцію,  роботи і послуги  підприємства

   Ціна - складна економічна категорія. У  ній фокусуються практично всі основні економічні відносини в суспільстві. Насамперед , це відноситься до виробництва і реалізації товарів, формуванню їхньої вартості, а також до створення, розподілу і використанню грошових нагромаджень.

   Ціноутворення - процес формування цін на товари і послуги. Характерні дві основні системи ціноутворення: ринкове ціноутворення, що функціонує на базі взаємодії попиту та пропозиції, і централізоване державне ціноутворення - формування цін державними органами. При цьому в рамках витратного ціноутворення в основу формування ціни лежать витрати виробництва і обороту.