Амортизаційна політика в Україні: проблеми і перспективи вдосконалення

Таблиця 1

Основні показники розвитку промисловості

Показники	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Основні засоби промисловості(у  фактичних цінах,на кінець року,млн..грн)	285328	311089	339259	362598	420080	522252	660369
Темп приросту вартості	1,09	1,09	1,07	1,2	1,09	1,3	1,3
Індекс інфляції	125,8	106,1	99,4	108,2	112,3	11,6	116,6
Рентабельність операційної  діяльності промислових підприємств,відсотків	4,8	3,7	2,6	3,3	4,7	5,8	5,8

Амортизаційна  політика  є  однією  із  складових загальної  політики управління виробничими витратами  на  промислових  підприємствах,  яка  полягає  в інтенсивному оновленні  основних засобів з належною їх експлуатацією  у  процесі  виробничої  діяльності  [7].  На сьогоднішній день багато підприємств  використовують зношений  виробничий  потенціал,  який  оновлюється  переважно за рахунок величезних витрат на ремонт, що призводить  до  значного  зниження  ресурсного потенціалу  підприємства  та  підвищення  собівартості продукції. 

Амортизаційна  політика  не  є  єдиною причиною  такої  ситуації,  але  її  роль  у  вирішені проблеми досить велика.  Із  переваг  системи  амортизації,  що  міститься  у стандарті,  перш  за  все,  треба  зазначити  відмову  від нав’язування  підприємствам  лише  прискореної амортизації,  бо  її  використання  дає  перевагу  лише рентабельним  підприємствам[8].  Якщо  згідно  із Законом  України  «Про  оподаткування  прибутку підприємств»  підприємства  повинні  були використовувати  лише  метод  зменшення  залишку (прискорений  метод  з  фіксованими  річними  нормами амортизації), то згідно з П(С)БО 7 підприємствам надано право  обирати  будь-який  метод  нарахування амортизації  з  5  методів,  що  наведені  у стандарті [15].

Позитивним  є  те,  що  у  податковому  кодексі  відбулось  зближення  бухгалтерського  і  податкового  обліку,  що дозволило  підприємствам  використовувати  норми амортизації П(С)БО 7. Оскільки  у  стандарті  передбачено  9  груп  основних засобів  замість  4  та  підприємствам  надана  повна свобода  у  виборі  терміну  корисного  використання засобів  праці та норм амортизації, то кількість  методів може бути великою, що можна  вважати недоліком, який  частково ліквідовано у податковому кодексі. У  чинній  системі  амортизації  України  лежить  ідея поступової  заміни  самого  об’єкту  амортизації,  його відтворення,  тобто  відтворення  зношених  фондів,  а  не створення  вільних  грошових  коштів  для  розвитку виробничої бази підприємства [15]. Зазначений у П(С)БО  7  термін  амортизації суперечить  прийнятій у світовій  практиці  концепції амортизації,  згідно  з якою амортизація вважається  не  оцінкою або способом відновлення основних  засобів (тобто мета  відрахувань не  зводиться суворо  до  відновлення активу),  а лише методом розподілу витрат  на  придбання активу  (або будь-якої іншої прийнятої за базову вартість) за роками строку  його  служби  [15]. 

Сучасна  українська  концепція  амортизації  була  у  свій  час  охарактеризована  як «натуралістична»,  яка  спрямована  на  відновлення  основних засобів у натуральній  формі. У  класичному  розумінні  амортизація  є відшкодуванням грошових  коштів  підприємства,  які воно  витратило,  набуваючи  або  створюючи  довгострокові  активи  [5].  Такі  активи переносять  свою  вартість  на  готовий  продукт частинами  залежно  від  періоду  фізичного  та морального зносу. Активи,  що  амортизуються,  в  принципі  призначені для  використання  більш  ніж  в  одному  виробничому періоді.  Вони  мають  обмежений  час  корисного функціонування,  протягом  якого  підприємство використовує їх у виробництві або для поставки товарів (послуг), здачі в оренду або для адміністративних цілей.

Таким  чином,  проаналізувавши  наявну  у  державі законодавчу  базу, яка визначає амортизаційну політику, можна встановити  що  вона  не  сприяє  зростанню ефективності  виробництва та  прибутковості роботи підприємства. Це призводить до повільного оновлення основного капіталу,  майже не  відбувається  оновлення виробничого потенціалу.  Поєднання інтересів підприємства  і держави,  розвиток  науково-технічного прогресу, залучення інвестицій та створення інновацій залежить  від ефективної      амортизаційної  політики держави.  Формування,  розподіл  і використання фонду амортизації має сприяти перспективному  розвитку підприємства,  а також створювати  передумови  для розвитку економіки держави в цілому. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Сутність амортизації,  амортизаційних  відрахувань  та  їх функції проявляють свою дію через низку складових, взаємозв’язок яких становить зміст амортизаційної політики держави.

Отже, амортизаційна політика держави – це складова частина  інвестиційної політики, що являє  собою дії держави по регулюванню  процесу перенесення вартості засобів  праці на створюваний продукт  з наступним відновленням засобів  праці. 

Для  надання  амортизаційній  політиці  гнучкості,  точнішого  нарахування  амортизаційних  сум,  система амортизації повинна постійно розвиватися, тобто необхідно переглядати норми, уточнювати нормативні

положення, регулювати порядок  нарахування амортизації, удосконалювати систему її обліку, проводити переоцінки  основного капіталу. Така рухомість  системи амортизації зумовлена  динамічністю науково-технічного прогресу, постійними змінами умов виробництва, розвитком суспільних потреб. Проведення обґрунтованої амортизаційної політики сприяє зміцненню фінансової бази підприємств, їх інвестиційній орієнтації. 

Подальші дослідження  доцільно здійснювати в напрямку визначення доцільності вибору та застосування методу амортизації з кількох можливих. Оскільки саме методи амортизації дозволяють активно впливати на обсяг амортизаційного фонду, ступінь концентрації ресурсів у різні періоди функціонування фондів, і це дає змогу динамічно підходити до відтворення основного капіталу, враховувати вплив фактору часу.

 Сутність і функції амортизації проявляють свою дію через низку складових, взаємодія яких становить зміст амортизаційної політики держави. Такими складовими є: норма амортизації та її структура, оцінка і переоцінка основного капіталу, методи нарахування амортизації та порядок використання амортизаційних засобів.

Таким чином механізм національної амортизаційної системи не вписується в рамки виділених нами типів  амортизаційних механізмів, оскільки не функціонують дві підсистеми: накопичення амортизаційних засобів і їх цільове використання. Збереження ідеології соціалістичної форми господарювання, економічна криза, ресурсозатратний механізм відтворення, некоректність оцінки і переоцінки основного капіталу, неможливість варіювання методами нарахування амортизації, відсутність ефективного власника не дозволили повною мірою адаптувати позитивний інструментарій амортизації до економічних умов, що змінюються, і нормалізувати відтворення основного капіталу.

Проблема створення економічно обґрунтованої амортизаційної політики є досить актуальною, оскільки раціональне  застосування амортизаційної політики на підприємстві є важливою ланкою його фінансового управління. Підприємство завдяки застосуванню інструментів амортизаційної політики може впливати на розмір оподатковуваного прибутку і на величину чистого прибутку та грошовий потік, що залишається у  його розпорядженні після оподаткування.

Для досягнення успіху економічних  перетворень необхідно переосмислити  роль держави в економіці України.  Держава, - сама повинна стати гарантом вільної економіки. ЇЇ завдання - встановити ринкові правила, а потім забезпечити  їх дотримання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

  1.  Бабич Л.М. Актуальні  проблеми амортизаційної політики  в контексті податкового реформування / Л.М. Бабич // Теорії мікро-макроекономіки : зб. наук. праць проф. викл. складу і аспірантів // Знання України, 2003. – С. 162-167.

2.Борисенко, З. М. Амортизаційна політика / З. М. Борисенко – К.: Наукова думка, 1993. – 135 с.

3. Борщ,  Н.  Амортизація   податковий  та  бухгалтерський облік  /  Н.  Борщ.,  Ф.  Федорченко.  – Х.:  Видавничий  будинок «Фактор», 2003. – 126 с.

4.Гордиенко,  В.  Стимулирующая  роль  амортизационной политики / В. Гордиенко, Ю. Ключкин, Е. Наров // Плановое  хазяйство. – 1998. - №7. – 54-55с.

5.Економічна енциклопедія : В 3 т. / [редкол. : С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін.]. – К. : Видавничий центр “Академія”, 2001. – Т. 2. – 848 с.

6. Ілляшенко,  С.  М.  Управління  інноваційним  ризиком / С. М. Ілляшенко – Суми: Університетська книга, 2003 – 278 с.

7.Кейлер В. А. Экономика предприятия : курс лекцій / В. А. Кейлер. – М. : ИНФРА-М, Новосибирск, НГАЭиУ, 1999. – 132 с.

8.Лях Л. Основне протиріччя державної амортизаційної політики та шляхи його подолання / Л. Лях,

9   Основи економічної теорії: політекономічний аспект : підруч. / [за ред. Н. Г. Климко]. – [5 вид., випр.]. – К. : Знання. Прес, 2004. – 615 с. – (Вища освіта ХХІ ст).

10. О. Короткевич  // Економіст. – 2000. – № 3. – С. 103-107.

11.Офіційний веб-сайт держкомстату [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

12.Парнюк В.О. Про підвищення ролі як джерела інвестицій і регулятора попиту та пропозиції основних засобів // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №5. – С.166-172.

13.Політична економія : навч. посіб. / [за ред. К. Т. Кривенко, С. В. Савчук, О. О. Бєляєв та ін.]. – [Вид. 2-ге, без змін.]. – К. : КНЕУ, 2006. – 508 с.

14.   Податковий кодекс від 2 грудня 2010року [Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010, N 3221-VI ( 3221-17 )] від 07.04.2011. – К.: Голос України 2011. – с.541

15. Положення (стандарт)  бухгалтерського обліку  7  «Основні

засоби» ( із змінами і  доповненнями від 25 вересня 2009 року № 1125)

16.Савченко,  А.  Г.  Прискорена  амортизація  у  системі  державного регулювання / А. Г.  Савченко, Н. П. Москалюк // Фінанси України. – 2003. – №7. – С. 68-74.

17.С.В.Захарін Удосконалення державної амортизаційної політики для стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності // Проблеми науки. – 2007. - №10. – С.20-27.