Відповідальність за недотриманням умов застосування стандартів ISO 9000

Міністерство  освіти і науки України 

Київський національний торговельно-економічний  університет 

Кафедра товарознавства та експертизи харчових продуктів 
 

Реферат

З дисципліни «Сертифікація товарів та послуг»

тема:

«Відповідальність за недотриманням умов застосування стандартів

  ISO 9000»

Студентки 4 курсу 6 групи

Товарознавчого  факультету

Денної  форми навчання

Калашник  Тетяни Юріївни

Науковий  керівник:

Самойленко  А.А. 

Київ 2008 

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Відповідальність керівництва ……………………………………….….5
2. Відповідальність під час проектування та розроблення технічних умов………………………………………………………………………..7
3. Відповідальність за якість під час закупівлі ………………………..….9
4. Відповідальність за якість процесів …………………………………...11
5. Відповідальність при управлінні виробничими процесами …………12
6. Відповідальність під час перевірки продукції ………………………..13
7. Відповідальність за управління контрольним, вимірювальним та випробувальним обладнанням ………………………………………....14
8. Адміністративна відповідальність за недотримання умов застосування сертифікатів ISO 9000 …………………………………………………..16

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

    На  нинішньому етапі реформування та розвитку економічних та соціальних відносин в Україні головним для неї  є нагальне стратегічне завдання інтеграції в європейські світові  структури (партнерство та співробітництво з Європейськими співтовариством, набуття членства в ЄС, приєднання до СОТ).

    З приєднанням до «світового ринку» неминуче постає питання про конкурентоспроможність товарів, продукції і послуг українських  виробників на внутрішньому та зовнішньому ринках, де поруч з конкурентністю ринкових цін рівнозначно виступає конкурентність якості продукції. Отже, визначальним критерієм конкурентоспроможності виробників є розуміння і задоволення потреб і вимог покупців «світового ринку». Інтеграція у світові структури накладає на органи виконавчої влади і на кожного виробника завдання застосовувати такі регульовані норми для підвищення якості своєї продукції, які б забезпечували ринковий попит на продукцію й одночасно створювали умови для зацікавленості інвесторів  у капіталовкладеннях у вітчизняне виробництво та розвитку партнерства з виробниками України.

    Рішення цих завдань можливе за умов розроблення  та реалізації національної політики щодо якості продукції та її конкурентоспроможності, прийняття норм і правил, які діють на світовому ринку, впровадження міжнародного досвіду у сферу виробництва продукції, товарів та послуг.

    Важливе місце належить створенню та удосконаленню  нормативно-правових засад і механізмів  забезпечення і підвищення якості. Тому Держспоживстандарт України протягом багатьох років здійснює розроблення та впровадження в дію стандартів з питань якості, впровадження як добровільних стандартів серії ISO 9000. Ядром є стандарти ISO 9001, ISO 9002 та ISO 9003, які надають користувачеві концептуальний та системний підхід до сучасного розуміння систем якості, перехід від «виявлення» до «запобігання». Стандарти ISO 9000 надають додаткову інформацію стосовно вибору та застосування стандартів, деталізують їх положення та спрямовують на забезпечення впровадження систем якості. Стандарти ISO 9004 зосереджують увагу на управлінні якістю як поєднанні процесів, функціональних процедур і організаційної структури підприємства, призначених на цілком відповідальних за постійне поліпшення якості всіх функцій на всіх організаційних рівнях підприємства.

    Стандарти ISO 9000 установлюють вимоги до системи якості, яка охоплює проектування, виробництво, монтаж та обслуговування продукції. При порушенні умов застосування стандартів серії ISO 9000 порушується сам процес виробництва продукції чи послуги, в наслідок чого виникає невідповідність встановленим нормативним документам, за що керівництво повинно нести відповідальність за порушення. 

 

    1. Відповідальність керівництва.

    Проведення  політики у сфері якості. Проведення політики у сфері якості належить до обов’язків вищої ланки керівництва, яке несе і відповідальність за її проведення. Управління якістю охоплює всі функції загального управління, пов’язані з визначенням політики, цілей і обов’язків у сфері якості та їх здійсненням за допомогою таких засобів, як планування якості та оперативного управління нею, а також забезпечення та поліпшення якості в межах системи якості.

    Політика  у сфері якості. Керівництво організації повинно визначати і документально оформити свою політику у сфері якості. Ця політика повинна бути погоджена з іншими напрямками діяльності організації. Керівництво повинно вживати всі необхідні заходи, які б забезпечили розуміння його політики у сфері якості, її здійснення та аналіз на всіх рівнях організації.

    Завдання  у сфері якості. Керівництво повинно документально оформити завдання та зобов’язання, що стосуються ключових елементів якості, таких як відповідальність призначенню, експлуатаційні характеристики, безпечність та надійність.

    У всіх випадках, з метою зведення до мінімуму втрати якості, особлива увага  повинна приділятися проведенню розрахунків та оцінюванню витрат, пов’язаних із забезпеченням усіх елементів якості та вирішенням відповідних завдань.

    Відповідні  ланки керівництва повинні документально оформити конкретні завдання у сфері якості, що відповідає політиці у сфері якості та іншим завданням організації.

    Система якості. Система якості – це сукупність організаційної структури, методик, процесів та ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю.

    Для здійснення накресленої політики та поставлених завдань керівництво  організації повинно розробити, створити та впровадити систему якості.

    Побудова  і склад системи якості повинні  вибиратися з урахуванням конкретного  профілю діяльності організації та відповідних елементів.

    Система якості повинна функціонувати таким  чином, щоб забезпечувати впевненість  у такому:

• систему правильно розуміють, вона впроваджена, діє і дає ефект;
• продукція насправді відповідає потребам і очікуванням споживача;
• враховані потреби як суспільства, так і захисту навколишнього середовища;
• акцент зроблено на попередження проблем, а не на їх виявлення та усунення.

 

2. Відповідальність під час проектування та розроблення технічних умов

    Функція проектування та розроблення технічних умов повинна полягати у перетворенні вимог споживача у технічні вимоги до матеріалів, продукції та процесів. Результатом цієї роботи повинно стати виробництво продукції, що відповідає вимогам споживача і реалізується за прийнятною ціною, яка дозволяє організації одержати постійний прибуток. Проект та технічні умови повинні забезпечувати можливість виробництва продукції, її перевірки та контролю в запропонованих умовах виробництва, монтажу, реалізації та експлуатації.

    Керівництво повинно скласти плани, що визначають відповідальних за виконання всіх завдань з проектування та розроблення в організації та за її межами, і забезпечити те, щоб усі, хто бере участь у проектуванні, знали свої обов’язки на всіх стадіях проектування.

    Під час делегування обов’язків та повноважень, пов’язаних із забезпеченням якості, керівництво повинно забезпечити наявність у проекті чітких і конкретних технічних даних, необхідних для матеріально –технічного постачання, виконання роботи і перевірки відповідності продукції та процесів установленим вимогам.

      Окрім потреб споживача, необхідно  зважати на вимоги безпеки,  охорони навколишнього середовища, а також на інші вимоги, в  тому числі на ті елементи  політики організації у сфері  якості, які можуть вийти за  межі законодавчих вимог.

    У проекті повинні бути однозначно й адекватно визначені характеристики, від яких залежить якість, наприклад, критерії приймання. Повинні бути враховані як функціональна придатність продукції, так і заходи, що запобігають її неправильному використанню. Характеристика продукції може також складатись із показників надійності та ремонтопридатності протягом очікуваного терміну служби, в тому числі рекомендований термін використання та спосіб утилізації.

    Повинні бути встановлені методи проведення вимірювань та випробувань, а також критерії приймання, використовувані для оцінювання продукції та процесів як під час проектування, так і на стадії виробництва. Після закінчення кожного етапу розроблення проекту повинен плануватися та проводитися офіційний, систематизований та критичний аналіз результатів проектування, який підлягає документальному оформленню. Кожний етап аналізу проекту повинен передбачати участь представників усіх підрозділів, які відповідають за реалізацію функцій, що впливають на якість, залежно від розглядуваного етапу. У результаті аналізу проекту повинні виявлятися та прогнозуватися джерела виникнення труднощів та невідповідностей, а також ініціюватися проведення коригувальних дій, що забезпечують відповідність остаточного проекту та відповідних даних вимогам споживача.

    У процесі проектування необхідно  передбачити періодичне оцінювання проекту на суттєвих етапах його розроблення. Остаточний проект повинен бути проаналізований, а результати його аналізу – задокументовані  в технічних умовах та кресленнях, які утворюють основу проекту. Повний комплект документації повинен бути погоджений на відповідних рівнях керівництва, що відповідає за продукцію, чи від якого залежить її випуск. Таке погодження є дозволом на випуск продукції та означає, що проект може бути реалізовано.

 

    3. Відповідальність  за якість під  час закупівлі.

    Закуплена організацією продукція зрештою  входить до складу вироблюваної нею продукції, безпосередньо впливаючи на її якість. Вся діяльність з закупівлі повинна плануватися та управлятися відповідно до документально оформлених методик.

    Необхідно враховувати і якість закуплених послуг, таких як проведення випробувань, виконання перевірок чи оброблення за контрактом на субпідряд. Повинні  бути налагоджені тісні робочі контакти та система зворотного зв'язку з кожним субпідрядником. Це сприяє забезпеченню неухильного поліпшення якості та дозволяє уникати розбіжностей або оперативно їх вирішувати. Такі тісні робочі контакти та система зворотного зв'язку корисні для обох сторін.

    Система якості закупівлі повинна містити, як мінімум, такі елементи:

• Наявність чинних технічних умов, креслень, документів на закупівлю та інших технічних даних. Правильно налагоджене матеріально-технічне постачання починається з чіткого визначення вимог. Як правило, такі вимоги вносяться до умов контракту, креслень та документів на закупівлю, надаваних субпідрядникові. До функції постачання входять розроблення та документальне оформлення методик, за допомогою яких досягається впевненість у тому, що вимоги до поставок чітко визначені і доведені до відома субпідрядника, а головне, що забезпечене їх повне розуміння субпідрядником.
• Вибір прийнятних субпідрядників. Кожний субпідрядник повинен довести свої можливості постачання продукції, яка відповідає всім вимогам, установленим технічними умовами, кресленнями та документами на закупівлю.
• Угоду щодо забезпечення якості. Організація повинна укласти угоду з субпідрядниками щодо якості поставленої ними продукції. Угоду щодо методів перевірки. Необхідно укладати чітку угоду з субпідрядником щодо методів перевірки відповідності поставок установленим вимогам. Такі угоди можуть передбачати обмін даними технічного контролю та випробувань з метою дальшого поліпшення якості. Вони можуть зводити до мінімуму непорозуміння в разі тлумачення вимог та методів технічного контролю, випробувань або вибіркового контролю.
• Положення, що регламентують порядок вирішення розбіжностей. Повинні бути розроблені системні заходи та методики щодо вирішення з субпідрядником розбіжностей стосовно якості. Такі положення повинні регламентувати розгляд як поточних питань, так і проблем, що виникають.
• Методики вхідного контролю. Повинні бути розроблені відповідні заходи щодо забезпечення належного оперативного управління поставленими матеріалами та комплектувальними виробами. Обсяг вхідного контролю повинен ретельно плануватися. Крім того, необхідно своєчасно, до початку надходження продукції, впевнитися в тому, що всі необхідні інструменти, калібри, вимірювальні прилади, пристрої та обладнання наявні та правильно відкалібровані. Персонал повинен пройти відповідну підготовку.