Товарознавство продовольчих товарів

^{Товарознавство  продовольчих товарів}

 

 

 

1.1. Споживні властивості харчових  продуктів

1.2. Основні речовини харчових продуктів та їхні властивості

1.3. Якість продовольчих товарів

1.4. Втрати продовольчих товарів  у процесі товаропросування

1.5. Стандартизація і сертифікація продовольчих товарів

1.6. Штрихове кодування і товарна  класифікація експортно-імпортних продовольчих товарів

 

1.1. Споживні властивості харчових  продуктів

 

Товарознавство представляє собою природничонаукову дисципліну, предметом якої є споживні властивості товарів.

Товарознавство – наука, що навчає мати точні і досить повні знання про товари, їх сорти, місце проходження та збут, засобах до купівлі і продажу, засобах перевезення та транспортування.

Під час споживання харчових продуктів виявляється їхня корисність, чи споживна цінність, яка зумовлена їхнім хімічним складом і комплексом властивостей.

Поживна цінність тим вища, що більше вона задовольняє потребу організму в харчових, смакових речовинах і що повніше відповідає принципам раціонального, збалансованого, повноцінного й адекватного харчування, тобто якості харчування.

Раціональним вважається таке харчування, яке забезпечує організму нормальну життєздатність, високий рівень працездатності, опір несприятливим чинникам довкілля, максимальну довготривалість активного життя.

Збалансоване  харчування передбачає оптимальне співвідношення у раціоні всіх харчових речовин, у тому числі біологічно цінних, незамінних.

Повноцінність харчування визначається енергетичною цінністю і наявністю в раціоні потрібних харчових речовин для нормальної життєдіяльності.

Адекватне харчування передбачає вміст у раціоні харчових волокон: целюлози, геміцелюлози, лігніну і пектину, потрібних для життєдіяльності мікрофлори шлунку. Харчові волокна є продуктами харчування мікрофлори, запобігають підвищенню секреції травних соків шлунку, затримують всмоктування холестерину, адсорбують кислоти жовчі, впливають на мінеральний і вуглеводний обміни. Оптимальний вміст харчових волокон у добовому раціоні дорослої людини — 25 г.

Біологічна  цінність продукту визначається вмістом у ньому незамінних амінокислот і незамінних поліненасичених жирних кислот, вітамінів, мінеральних речовин, яким властива висока біологічна цінність, фосфоліпідів, деяких барвних та інших біологічно активних речовин — усього до 70 (див. розділ 1.2).

Фізіологічна  цінність продукту зумовлена дією деяких речовин, що в ньому містяться, на нервову, серцево-судинну, травну системи. Таку дію мають спирт, що міститься у напоях, кофеїн кави і чаю, теобромін какао-порошку і шоколаду, екстрактивні речовини м'яса, риби, алкалоїди цибулинних овочів, перцю, хрону. Фізіологічна цінність продукту визначається також засвоюваністю його окремих речовин.

Лікувально-профілактична цінність продукту полягає у властивості його речовин лікувати хвороби та запобігати їм.

Якісність продукту характеризується відповідністю органолептичних і фізико-хімічних показників його якості нормам, передбаченим стандартами та технічними умовами.

Безпечність (нешкідливість) продукту — це відсутність у ньому шкідливих для організму людини речовин. Продукти харчування, в яких відсутні шкідливі речовини, називають екологічно чистими.

Органолептична  цінність продукту визначається його зовнішнім виглядом, консистенцією, смаком, запахом, ароматом і ступенем свіжості.

Енергетична цінність продукту — це кількість енергії, що виділяється після біологічного окислення речовин, які містяться в ньому, і виражається в ккал або кДж (1 ккал відповідає 4,186 кДж).

Коефіцієнт  енергетичної цінності, ккал/г: жирів  — 9, крохмалю — 4,1, цукрів (моно- і дисахариди) — 3,8, органічних кислот — 2,5-3,6, етилового спирту — 7. Інші харчові речовини не є джерелами енергії. Що більше у складі продукту енергомістких речовин, то вища його енергетична цінність

.

1.2. Основні  речовини харчових продуктів та їхні властивості

 

Харчові продукти складаються з неорганічних —  вода, мінеральні елементи — й органічних речовин — вуглеводи, азотисті сполуки, жири, вітаміни, органічні кислоти, дубильні, ароматичні, барвні та інші речовини.

Вода

Вода входить до складу харчових продуктів у різних кількостях. Кількість води в харчових продуктах впливає на їхню калорійність, поживність, товарний вигляд, смак, запах, здатність до зберігання та інші властивості.

Мінеральні  елементи

Мінеральні  елементи харчових продуктів містяться у складі органічних і неорганічних сполук. їх поділяють на макро-, мікро- й ультрамікроелементи.

Макроелементи (становлять до 99% мінеральних речовин): кальцій, фосфор, калій, залізо, магній, натрій, хлор, сірка. Мікроелементи: мідь, кобальт, нікель, марганець, цинк, хром, йод, фтор та ін. Ультрамікроелементи: олово, свинець, ртуть та ін.

Загальну кількість мінеральних  речовин у продовольчих товарах  визначають спалюванням наважки  продукту. Зольність (вміст попелу) свідчить про вміст природних мінеральних елементів у продукті і, наприклад, у борошні є ознакою його товарного сорту.

Вуглеводи

Утворюються вуглеводи  в зелених частинах рослин з участю хлорофілу з вуглекислого газу повітря (СО₂) і води грунту (Н₂О) під дією сонячної енергії. Тому джерелом надходження вуглеводів в організм є продукти рослинного походження.

Вуглеводи поділяють на групи: моноцукри — глюкоза, фруктоза, галактоза, поліцукри — цукроза, мальтоза, лактоза, трегалоза (дицукриди), рафіноза (трицукрид); нецукроподібні (не мають солодкого смаку) — крохмаль, інулін, глікоген, клітковина(клетчатка), лігнін, пектин.

Азотисті сполуки

До цих сполук належать: білки, амінокислоти, аміди  кислот, аміни, аміак, нітрати, нітрити.

Жири

Жири за хімічною природою є сполуками триатомного спирту гліцерину (10-16%) і жирних кислот (84-90%). За хімічною класифікацією їх називають гліцеридами або ефірами.

Жирні кислоти: насичені –                                                      ненасичені -

Масляна – С₄Н₈О₂                                                                                                    Олеїнова - С₁₈Н₃₄О₂

Капронова – С₆Н₁₂О₂                                                                                          Линолева – С₁₈Н₃₂О₂

Каприлова – С₈Н₁₆О₂                                                                                    Линоленова – С₁₈Н₃₀О₂

Капринова – С₁₀Н₂₀О₂                                                                                Арахідонова – С₂₀Н₃₂О₂

Лауринова – С₁₂Н₂₄О₂                                                                                  Купадонова – С₂₂Н₃₄О₂

Міристинова – С₁₄Н₂₈О₂                                                                                      Ерукова – С₂₂Н₄₂О₂

Пальмітинова  – С₁₆Н₃₂О₂                                                                                Нізинова – С₂₄Н₃₆О₂

Маргаринова –  С₁₇Н₃₄О₂

Стеаринова  – С₁₈Н₃₆О₂

Арахінова –  С₂₀Н₄₀О₂

Йодне число показує скільки грамів йоду може приєднатися до 100 г жиру. Чим вище йодне число, тим більше ненасичених жирних кислот у продукті.

Кислотне  число показує скільки мг їдкого калію необхідно для нейтралізації вільних жирних кислот, що містяться в 1 г жиру, при його гідролізі. Характеризує свіжість і доброякісність жиру.

Число омилення характеризується кількістю мг їдкого калію, необхідного для нейтралізації як вільних так і зв’язаних жирних кислот, що містяться в 1 г жиру.

Фосфатиди – це ліпіди, які містять зв’язану фосфорну кислоту.

Фосфоліпіди входять до складу кліткових оболонок, відіграють суттєву роль у обміні речовин між клітинами та внутрішньоклітинним простором, беруть участь у процесі згортання крові, сприяють утилізації білка та жиру в тканинах, попереджують жирову інфільтрацію печінки. Три групи: фосфогліцерини (фосфатидні кислоти, лецитини, кефаліни, фосфосерини), фосфоінозитиди, фосфоіногозини.

Стерини і стерини. Найбільш розповсюджений холестерин (chole – жовч, stereos - твердий)- щось тверде, що є в жовчі. С₂₅Н₄₅ОН. Приймає участь в утворенні деяких гормонів надпочечників та ін. біологічно-активних речовин.

Єргостерол - С₂₅Н₄₄О при наявності ультрафіолетових променів переходить у вітамін D₃.

Вітаміни

Залежно від  розчинності вітаміни поділяють  на водо- і жиророзчинні.

Водорозчинні  вітаміни — С, групи В, РР та ін. містяться в продуктах рослинного і тваринного походження.

Жиророзчинні  вітаміни (А(ретинол), 0₂, 0₃(кальцифероли, їх нестача призводить до розвитку рахіту), Е (α,β, γ,δ токофероли), К(філохінони) прискорює зсідання крові) входять до складу переважно продуктів тваринного походження.

Органічні кислоти

Кислоти: яблучна (в усіх плодах окрім цитрусових), мурав’їна (мед, малина, черешня, голки хвої) – володіє сильною антисептичною дією; оцтова (одержують біохімічним шляхом, сухою перегонкою дерева); винна (у винограді); молочна (в квашених плодах та овочах, в молочних продуктах); щавелєва (у шпінаті, ревені, щавлє); янтарна (в багатьох плодах та овочах, винах, пиві); лимонна (в цитрусових та хімічним шляхом); адипінова (синтетичним шляхом – без шкоди на організм); бензойна (в брусниці, журавлині – антисептична дія); саліцилова (малина, виноград, вишня, смородина, полуниця); сорбінова (використовується як консервант, пригнічує життєдіяльність плісені та дріжджів - рябіна); фосфорна (входить до складу лицетинів, цефалінів, застосовується у безалкогольній промисловості).

Дубильні речовини

Дубильні речовини (поліфеноли) містяться переважно в продуктах рослинного походження: фруктах, чаї, вині. Вони формують їхній смак, аромат, колір; так, наприклад, горобині, хурмі вони надають терпкого смаку. Дубильні речовини, окислюючись, утворюють темнозабарвлені сполуки (флобафени), цим пояснюється потемніння м'якоті нарізаних фруктів, чорний колір чаю, какао-бобів. Продукти перетворень дубильних речовин сприяють утворенню аромату чаю, шоколаду.

Ароматичні  або леткі речовини

Ароматичних речовин  дуже багато і вони мають різну  хімічну природу. Аромату більшості фруктів, овочів, прянощів та ін. надають ефірні олії, які містяться переважно в шкірці плодів. Виготовляють штучні ароматичні речовини або складні ефіри органічних кислот для ароматизації харчових продуктів.

Барвні речовини

Барвні речовини надають фруктам, овочам та іншим  продуктам різне забарвлення. Хлорофіл дає рослинам зелений колір. Під  час достигання, наприклад (томатів, лимонів, апельсинів), хлорофіл руйнується і плоди стають жовто-оранжевими внаслідок утворення каротиноїдів: каротину, лікопину, ксантофілу. Синє, фіолетове, червоне забарвлення чорниці, брусниці, столовим бурякам надають пігменти — антоціани.

 

1.3. Якість продовольчих  товарів

 

Показники якості продовольчих товарів бувають одиничними, якщо визначають одну властивість продукції, наприклад, колір, консистенцію, вміст жирів, кислот, цукрів та ін., і комплексними, якщо характеризують дві або більше властивостей продуктів, наприклад, зовнішній вигляд фруктів об'єднує форму, розмір, забарвлення та ін. Показники якості поділяють також на органолептичні, що визначаються за допомогою органів чуття: форма, колір, стан поверхні, смак, запах, консистенція та ін.; фізико-хімічні: питома маса, щільність, температура плавлення, масова частка води, цукру, кухонної солі, кислот, жиру та ін.; мікробіологічні: вміст сальмонел, бактерій кишкової палички, дріжджів та ін.

Показники якості харчових продуктів умовно об'єднують в  групи: показники призначення, збереженості, естетичні, транспортабельності, безпечності у споживанні.

Показники призначення характеризують властивості продукту. До них належать фасування, пакування, маркування, органолептичні, фізико-хімічні, мікробіологічні показники.

Показники збереженості відображають здатність продукту зберігати якість упродовж певного періоду за оптимальних умов.

Естетичні показники — це інформаційна виразність товару, привабливість, раціональність форм, товарний вигляд пакувального матеріалу, чіткість маркування, виконання усіх позначень та ін.

Показники транспортабельності  — це здатність харчових продуктів зберігати споживні властивості під час перевезення.

Показники безпечності характеризують нешкідливість продукту для людини під час споживання.

Сорт — це градація якості продукції певного виду за одним або кількома показниками якості, встановленими нормативною документацією.

 

1.4. Втрати продовольчих  товарів у процесі товаропросування