Товарознавча порівняльна характеристика трикотажних шкарпеткових виробів різних виробників

     З трикотажного виробу вирізають пробу  розміром 10 х 4 см, такого ж розміру готують смужку з білого міткалю. Ці дві робочі проби складають. Білий міткаль кладуть на лицьову поверхню трикотажу, складують у вигляді трубочки і перев’язують білою ниткою.

     Робочі  проби занурюють у стакан з  розчином «поту» при модулі 50:1(об’єм розчину, мл, до маси трикотажу, г). через 30 хвилин трикотаж віджимають 7-10 разів і додають до розчину «поту» 10%-ну оцтову кислоту (7 мл на кожні 1000 мл розчину «поту»). Через 30 хвилин робочі проби віджимають і висушують у кімнатних умовах. Після цього, оцінюють зміну кольору проби трикотажного зразка та ступінь закрашування білого міткалю, обробленого «потом» по чотирибальній шкалі [20]. 

     2.1.3. Методика визначен  

     З трикотажу вирізають смужки 50х200 мм, такого ж розміру смужки вирізають і з білого міткалю. Ці дві робочі проби складають. Білий міткаль кладуть на лицьову поверхню трикотажу , складають у вигляді трубочки і перев’язують білою ниткою.

     Робочі  проби занурюють у воду рекомендовану  для прання даних виробів - 40ºС і  перуть їх упродовж години.

     Після цього проби віджимають і висушують  у кімнатних умовах. Потім оцінюють ступінь закрашування білого міткалю по чотирибальній шкалі [21].

     2.1.4. Методика визначення гігроскопічності трикотажу 

     Визначення  гігроскопічності проводять згідно з ГОСТ 30383-95. З кожної проби вирізають дві елементарні проби розміром 50 х 200 мм.

     Гігроскопічність  характеризується кількістю вологи, яку тканина поглинає у разі витримування протягом 4 год. В атмосфері зі 100% вологістю.

     Гігроскопічність  розраховується за формулою:

      
  

·100, (2.2)

     де – середнє арифметичне з результатів визначення маси трьох шматочків трикотажу, витриманих при φ = 100%;

      - середнє арифметичне з результатів визначення маси трьох шматочків трикотажу, висушених до постійної маси.

     Для визначення гігроскопічності трикотажу  у відкритій бюксі його розміщують в ексикатор з водою зі 100%-ою вологістю і витримують 4 години. Потім бюкси з трикотажем закривають , зважують і переносять в ексикатор з нульовою вологістю(ексикатор з кислотою), де витримують відкритими 4 години.

     Потім зважують з точністю до 0,001 г, а розрахунки проводять з точністю до 0,1% [22]. 

     2.1.5. Методика визначення масової частки вологи трикотажу 

     З кожного зразка трикотажу беруть дві елементарні проби масою 3 г. Проби повинні бути нарізані заздалегідь і зважені з похибкою не більше 0,01 г.

     Підготовлені  наважки кладуть в бюкси, зважують їх і сушать у сушильній шафі при температурі 130ºС упродовж 4 годин до постійної маси. Після висушування бюкси поміщаються в ексикатор для охолодження, після чого знову зважуються з точністю 0,001 г, а розрахунки проводять з точністю до 0,1% по формулі:

     Х =

·100, (2.3)

     де  – маса бюкса з наважкою до висушування;

       – маса бюкса з наважкою після висушування;

      - маса  наважки в г [22]. 

     2.1.6. Методика визначення pH трикотажу 

     Від відрізка трикотажу беруть дві елементарні  проби масою 5 г. Проби повинні бути дрібно нарізані заздалегідь і зважені з похибкою не більше 0,01 г.

     Підготовлені  проби заливають 150 см³ дистильованою  водою та екстрагують при температурі 100ºС на протязі 30 хвилин з частим перемішуванням. Отриманий екстракт фільтрують.

     pH отриманих розчинів визначаємо за допомогою Іонометра ЕВ-74.

     Визначення  засноване на вимірюванні е.д.с. комірки, яка складається зі скляного електрода та напівелемента порівняння , які знаходяться в досліджуваному середовищі.

     Згідно  з рівнянням градуювальної характеристики, е.д.с. такого ланцюга дорівнює:

     Е=Еº- θ pH, (2.4)

     де  Е - е.д.с. комірки;

     Еº - постійна складова е.д.с., яка вмикає потенціал електрода порівняння, постійну складову потенціалу скляного електроду, залишковий дифузійний потенціал на границі розділу на-півелемента порівняння – досліджуваний розчин;

     θ- кутовий коефіцієнт градуювальної  характеристики.

     Значення  Е та θ знаходять при градуюванні  комірок. Для цього вимірюють  е.д.с. буферних розчинів з відомими значеннями pH.

     Для двох буферних розчинів , згідно рівнянню:

     

=Еº - θ pH , (2.5)

     

=Еº - θ pH , (2.6)

     де  і - значення е.д.с.;

     pH і pH - значення pH першого і другого буферних розчинів.

     Звідси:

     

= ( - )/ pH - pH , (2.7)

     Еº =

+ θ pH (2.8)

     Перед вимірюванням скляний шарик промивають дистильованою водою і обережно промакують фільтрувальним папером. В  процесі виміру скляний шарик  повинен повністю занурюватися в  розчин і не торкатися стінок і дна стакана, корпуса напівелемента.

     В склянку місткістю 100 або 150 мл наливають одного з буферних розчинів(pH ). Занурюють в нього електроди і виміряти е.д.с.( ). Таким же чином вимірюють е.д.с. ( ) в іншому буферному розчині (pH ). По формулам розрахувують градуювальні параметри θ і Еº.

     В склянку місткістю 100 і 150 мл наливають 50-70 мл аналізуємого розчину , занурюють в нього скляний електрод і на-півелемент порівняння та вимірюють е.д.с. ( ). Розрахувують рН в досліджуваному розчині за формулою:

     

= (Еº - )/θ, (2.9)

     Згідно  ДСТУ 4239:2003 «Матеріали та вироби текстильні і шкіряні побутового призначення». Основні гігієнічні вимоги» рН трикотажних шкарпеток повинен бути 4,8- 7,8 [23]. 

     2.2. Результати досліджень та їх  аналіз 

      При виконанні курсової роботи нами були досліджені п’ять зразків чоловічих  трикотажних шкарпеток по органолептичним (визначення сорту, розтяжність борту) та фізико-хімічним показникам (гігроскопічність, масова частка вологи,  рН, стійкість фарбування до дії «поту», стійкість фарбування до дії прання).

      Результати  органолептичних досліджень визначення сорту шкарпеток за кількістю допустимих дефектів наведена в таблиці 1.1. 

Таблиця 1.1.

      Визначення  сорту трикотажних  шкарпеток

 

     Зразки  № 1, 2, 3 – відповідають першому сорту, так як дефектів у виробах не виявлено. Зразки № 4 і 5 по кількості допустимих дефектів відносяться до другого сорту згідно з ГОСТ 16825-71 «Панчішно-шкарпеткові вироби, виготовлені на круглопанчішних автоматах».

 

     Результати  досліджень розтяжності борту приведені у вигляді діаграми (рис.2.1)

     

 

2.1.Діаграма розтяжності борту,мм в дослідних зразках

Умовні  позначення:

     Зразок 1 - «Diwari» «СООО Конте СПА»Білорусь ;

     Зразок 2 – «Комфорт» Україна, Луганська область м. Рубіжне;

     Зразок 3 – «Дюна-Веста» ЗАТ «Дюна-Веста» Україна, м. Червоноград, Львівська обл.;

     Зразок 4 – «Класик», «Ушаков  А. М.» Україна, м. Черкаси;

     Зразок 5 – «Business class» «ПП Григорьєва Л. В.» Україна, Луганська обл. м. Рубіжне.

     Розтяжність борту в трикотажних чоловічих носках 25-го розміру по ГОСТу становить 230 мм.

     Як  бачимо з діаграми  усі дослідні зразки по розтяжності борту відповідають нормам стандарту.

     Стійкість фарбування до дії «поту» визначається за чотирибальною шкалою згідно НД.

     Результати  досліджень стійкості фарбування до дії «поту» представлені у вигляді діаграми (рис.2.2)

     

     

 
 

2.2. Діаграма визначення стійкості фарбування до дії «поту»

Умовні  позначення:

     Зразок 1 - «Diwari» «СООО Конте СПА»Білорусь, м.Гродно;

     Зразок 2 – «Комфорт» Україна, Луганська область м. Рубіжне;

     Зразок 3 – «Дюна-Веста» ЗАТ «Дюна-Веста» Україна, м. Червоноград, Львівська обл.;

     Зразок 4 – «Класик», «Ушаков  А. М.» Україна, м. Черкаси;

     Зразок 5 – «Business class» «ПП Григорьєва Л. В. » м. Рубіжне.

     Зразки  білого міткалю наведено у додатку  Б.

     З діаграми видно, що усі зразки трикотажних шкарпеток за стійкістю фарбування до дії прання отримали найвищий бал – 4. Робочі проби білого міткалю після обробки їх розчином «поту» не зафарбувалися у колір дослідних зразків. Це свідчить що вони відповідають вимогам ГОСТу.