Товарознавча оцінка асортименту і безпечності товарів для інтимної гігієни та організація торгівлі ними

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський інститут економіки та туризму

Кафедра товарознавства та

експертизи товарів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Товарознавство непродовольчих товарів»

на тему:

«Товарознавча оцінка асортименту і безпечності товарів для інтимної гігієни та організація торгівлі ними»

                                                                               Виконала :

                                                                                     студентка групи ЗТКД-2008

                                                                                Хом’як Анжела Йосипівна

                                                                               Науковий керівник :                                                                                     

                                                     доцент Павлишин Мар’яна Львівна

Львів – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ ТА МЕРЧАНДАЙЗИНГ ТОВАРІВ ДЛЯ ІНТИМНОЇ ГІГІЄНИ………………………………………………………4

1.1.           Історія виникнення та поширення товарів для

інтимної гігієни………………………………………………………….4

1.2.           Організація торгівлі та мерчандайзинг товарів для інтимної гігієни…10

РОЗДІЛ 2. АСОРТИМЕНТ ТА БЕЗПЕЧНІСТЬ ТОВАРІВ ДЛЯ ІНТИМНОЇ  ГІГІЄНИ…………………………………………………………………………18

    2.1. Класифікація й характеристика засобів для інтимної гігієни………..18

    2.2. Аналіз асортименту товарів для інтимної гігієни в супермаркеті «Арсен»…………………………………………………………………………...25

    2.3. Безпечність товарів для інтимної гігієни……………………………….30

Висновки та рекомендації………………………………………………………33

Список використаних джерел………………………………………………….37

Додатки

ВСТУП

Особиста гігієна і, зокрема, інтимна гігієна, людини колись була питанням приватним, колись громадським, колись забороненим і непристойним. Сьогодні - це ціла індустрія, що приносить величезні прибутки. З одного боку - це рекламна компанія, гігієнічний «лікнеп», який вже нав'язливо-звично дістає нас в засобах масової інформації. З іншого ж боку - це цілий і дуже важливий і потрібний розділ гігієни як науки про здоров'я людини і пропаганди цього правильного і сучасно-розумного здорового способу життя. [5]

Світова промисловість на сьогоднішній день випускає унікальні товари, про які кілька сотень років тому наші предки навіть і не мріяли.

Якщо велика частина жителів Європи вже давно зрозуміла просту істину про те, що використання засобів інтимної гігієни повинно бути такою ж звичною справою, як, наприклад, щоденне чищення зубів, то багато з наших з вами співвітчизників, на жаль, як і раніше переконані в тому, що можна цілком обійтися водою і звичайним милом, а це, якраз, - велика помилка, оскільки спеціальні засоби, призначені для особливо делікатних частин тіла здатні зробити догляд за собою не тільки набагато приємнішим, але і дуже корисним для здоров'я. В цьому й полягає актуальність теми даної курсової роботи.   

Метою курсової роботи є вивчення асортименту та безпечності засобів інтимної гігієни.

   Об’єктом дослідження в даній курсовій роботі  виступають засоби інтимної гігієни. Предметом дослідження є організація торгівлі, мерчандайзинг, асортимент та безпечність засобів для інтимної гігієни.

Структура курсової роботи включає: вступ, два розділи, висновки та рекомендації, список використаних джерел та додатки.

Обсяг роботи включає   сторінок друкованого тексту, в тому числі 2 таблиці.

В першому розділі розглянуто історію виникнення та поширення засобів інтимної гігієни, описано основні способи організації торгівлі та мерчандайзинг даного товару.

В другому розділі подано класифікацію засобів інтимної гігієни та вимоги щодо їх безпечності для споживача.. Також проведено дослідження асортименту засобів для інтимної гігієни на прикладі супермаркету «Арсен».

За підсумками проведеної роботи подано висновки та рекомендації.

РОЗДІЛ 1.  ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ ТА МЕРЧАНДАЙЗИНГ ТОВАРІВ ДЛЯ               

                                                 ІНТИМНОЇ ГІГІЄНИ

1.1.          Історія виникнення та поширення товарів для інтимної гігієни

          Історія косметики і гігієни, в тому числі інтимної, починається з найдавніших часів, коли первісні люди стали вмиватися, очищати і пом'якшувати шкіру, захищати її від сонця, вітру, дощу, снігу. Спостереження археологів і вчених, які вивчають різні артефакти і життя племен і народів, що збереглися до нашого часу і стоять на нижчих щаблях розвитку, підтверджують це. Звичайно, важко достеменно визначити, коли людина вперше зрозуміла, що насамперед вода - це універсальний засіб гігієни, який чудово позбавляє від бруду, що веде до хвороб. Дрібний пісок і зола служили прообразами миючих засобів, лікарські рослини і мінерали допомагали при лікуванні деяких захворювань.

          Багато тисячоліть тому в серці людської цивілізації - Месопотамії був створений найдавніший, дійшовший до наших часів, пропис - «фармакопея» медичного змісту з великою кількістю лікарських трав і мінералів. У стародавніх шумерів вавилонян і ассирійців були вироблені строгі гігієнічні правила: мити руки і тіло, стригти волосся, використовувати пахощі і тощо. Вже одне це дозволяє нам зробити сміливий висновок про те, що водні процедури розцінювалися стародавніми лікарями Месопотамії як найважливіший засіб інтимної гігієни і загальним запорукою здоров'я. Компоненти їх лікарських засобів нараховували не одну сотню найменувань і могли використовуватися при втираннях, полосканнях і обмиваннях, а також застосовуватися у вигляді мазей, пігулок, свічок і тампонів.
          У давнину в релігійних традиціях багатьох східних народів, у тому числі стародавніх євреїв, були вже закріплені якісь правила поведінки при природних фізіологічних процесах, що відбувалися в організмі людини.  У наступні історичні періоди крім догматичних установок людство поступово приходило до думки про необхідність винаходу практичних гігієнічних засобів.
             Прийнято вважати, що батьківщина сучасної інтимної гігієни - країни Стародавнього Сходу і, насамперед, Єгипет.

          Коли вдалося прочитати єгипетські папіруси, виникла картина рівня знань за три тисячі років до нашої ери. В даний час відомо 10 основних папірусів, цілком або частково присвячених лікуванню. Папіруси, присвячені питанням медицини, містять і косметичні рецепти, і опис гігієнічних процедур, часто вперемішку з молитвами і заклинаннями. У Лейпцигу зберігається знаменитий «Папірус Еберса», що датується 2000 р. до н. е. У ньому описуються способи обмивання миртовим маслом, єлеєм, оливковою або кунжутним маслом, а також бальзамом, який доставляли з Північної Африки, Аравії і Палестини. Єгипетським цілителів були відомі лікарські рослини, багато з яких - касторове масло, лляне насіння, полин та опій - застосовуються в медицині і сьогодні. Єгипетські лікарі готували з них відвари, пілюлі, мазі, цілющі свічки.

          Високого рівня досягла і гігієна Стародавнього Єгипту: дієта і дотримання чистоти входили в релігійні приписи. Глибоку повагу єгиптяни висловлювали до бога Тоту, якому вони приписували винахід клізми. Цей винахід, а найголовніше - його широке і повсюдне використання в Єгипті, навіває думки і про те, що вже тоді використовувалося і спринцювання. Тим більше що саме з Єгипту ведуть свою історію і засоби  менструальної гігієни. Відомості, що містяться в єгипетських манускриптах, дозволяють нам дізнатися про тампони, зроблені з лляних волокон, які "вводилися в плоть" під час менструації. Гіппократ (460-377 рр.. До н. Е..) описав засоби внутрішнього захисту зроблені зі згорнутої в трубочку тканини, а також з круглого дерев'яного стрижня, покритого абсорбуючим матеріалом. Згідно ще одному дійшовшому до сьогодні джерелу "... мешканки Єгипту, Сирії та Вавилону віддавали перевагу внутрішнім засобам гігієни у формі рулончика, який виготовлявся з м'якого папірусу (для багатих) і з тростини (для бідних)".
               Антична епоха залишила глибокий слід в історії світової цивілізації. Стародавні греки і римляни заклали основи європейської культури. Самі древні греки багато в чому спиралися на досвід і знання Стародавнього Єгипту, Вавилона, Ассирії та Фінікії.

           Загальновідомо, що в Древній Греції був особливий, прославлений історією і літературою культ тіла, чистоти, гігієни, здоров'я. Після тривалих і ретельних обмивань особи і тіла в шкіру втирали креми, масла, ароматичні засоби. Близький Схід мав сильний вплив на Давню Грецію, поставляючи їй не тільки пахощі, а й культуру естетики та гігієни.

           На численних грецьких вазах є також художні зображення сцен особистої гігієни та правильного догляду за тілом.

           Поеми Гомера дозволяють стверджувати, що вже в найдавніші часи в греків склалася ціла система норм особистої, в тому числі інтимної, гігієни. Крім води як головного засобу гігієни згадуються також оливкова олія, сірчані обкурювання.

          Крім усього іншого, древні гречанки теж віддавали перевагу внутрішній формі гігієни, і користувалися саморобними тампонами, зробленими або із згорнутої в трубочку тканини, або з круглого дерев'яного стрижня, покритого абсорбуючим матеріалом.[10]

          Стародавні римлянки використовували більш прийнятні, з точки зору тактильних відчуттів, попередники тампонів - рулончики м'якої вовни, злегка змащені жиром. Візантійські аристократки використовували тільки найкращу шерсть, імпортовану з Кавказу, яка особливим чином вичісувалась і скочувалася в тампони.

         Слідом за освітченим античним Римом настали темні Середні віки.
В цей період на допомогу воді та гігієні прийшло мило. Давньоримський письменник і історик Пліній повідомляє, що в його час (I століття н. е.) мило вже було добре відомо і вироблялося в промислових масштабах із золи і тваринного жиру. Найкращим сировиною вважалися жир кози і зола бука. До речі, вводити в мило ароматичні добавки почали значно пізніше, тому не тільки жінки, а й чоловіки користувалися духами, різними ароматичними мазями і притираннями, основною метою яких було заглушити неприємний запах, що залишився після миття. Згідно з традиціями того часу лазня вважалася дієвим засобом лікування, найпершим засобом особистої гігієни і широко використовувалася при лікуванні багатьох хвороб.[10]
            Прямою наслідувальницею чудових гігієнічних традицій античності і Візантії стала Русь. Звичайно, в силу кліматичних умов лазневі процедури у нас носили дещо інший характер, але, що найважливіше, вони були невід'ємною частиною життя всіх верств суспільства.
           Навіть у ті далекі часи, коли ще не було уявлення про парфумерну промисловость, у жителів Русі вже існувала гігієнічна культура, що виникла паралельно з народною медициною. Найбільшого поширення в народній косметиці та особистій гігієні мали листя ромашки, звіробій, подорожник, чистотіл, лопух, дубова кора, кропива, м'ята та ін. Рекомендації щодо їх застосування до цих пір збереглися в окремих травниках і лікарських порадниках.

           За рівнем розвитку гігієни та санітарії давньоруська держава в X-XIV ст. не тільки не відставало, а й випереджало багато країн Західної Європи.
Загальновідомо, що в епоху середньовіччя спостерігався якийсь загальний занепад культури та санітарно-гігієнічних норм. Інтимна гігієна європейських жінок того періоду полягала в тому, що вони носили в період менструації звичайну тканинну пов'язку, складену в декілька разів і приколоти до поясу спідниці. Хоча така прокладка не була особливо надійною і викликала у жінок дискомфорт, оточуючі, завдяки тому, що спідниць на жінці було багато, не помічали плям, які залишаються на нижній білизні. Такі тканинні прокладки використовувалися неодноразово, очищаючись за допомогою звичайного прання. [8]

           В епоху Відродження в Італії, а потім у Франції розвивається парфумерія і косметична промисловість. Починається випуск одеколонів, духів, масел, кремів.

           Сучасний підхід до інтимної гігієни склався в кінці XIX - початку XX століття насамперед у Європі та Північній Америці. Засоби гігієни стали використовуватися, як-то кажуть, - «a capillis usque ad ungues» (лат.) від волосся до нігтів. Технічний прогрес, зрозуміло, торкнулася абсолютно всіх сторін життя людини і, навіть його інтимної частини. У міру винаходу нових матеріалів з унікальними для свого часу властивостями починають з'являтися і нові види гігієнічної продукції.

          Перші жіночі прокладки, виготовлені промисловим способом, з'явилися в США. У той час жінки все ще використовували для інтимної гігієни спеціальну білизну або відрізки тканини, які після чергового прання йшли в хід повторно. Під час першої світової війни медичні сестри для своїх «критичних потреб» стали вживати новий перев'язувальний матеріал - целлюкотон. Його висока ступінь вбирання відразу була оцінена по достоїнству і негайно пущена в хід у якості кращих на той час саморобних гігієнічних засобів. З 1920 р. почалося вже комерційне виробництво прокладок. Перший же тампон - прототип сьогоднішніх - був винайдений трохи пізніше, в тридцятих роках ХХ ст. У 1936 р. американська компанія Tampax вперше представила сучасний тампон промислового виробництва. Цей інтравагінальний тампон винайшов у 1933 р. хірург Ерл Хаас з американського штату Колорадо. Ерл Хаас зробив геніальний винахід не заради слави, а з бажання допомогти своїй дружині. Її не влаштовували існуючі в той час прокладки, вони заважали кататися на коні. На прохання дружини доктор Хаас звернув тампон з хірургічної вати, пришив по всій його довжині шнур і помістив тампон в картонну трубочку, яку згодом назвали аплікатором. Тампон був названий ним "Tampax", від англійських слів "tampon" (тампон) і "pack" (упаковка). Через 3 роки тампон доктора Хаас був визнаний найціннішим відкриттям в області гігієни. [10]