Товарознавча характеристика золотих сережок

Сережки із замками  у вигляді жвавої скоби. Найбільше розповсюдження отримали сережки циганів з відкритими гачками у вигляді скоби на шарнірі. В цих сережках гачок переміщається на шарнірі і захоплюється в спеціальну проушину, яка зроблена в порожнистій кульці. Елементи сережок можуть виготовлятися штампуванням або уручну. В конструкцію сережки входять чотири напівкульки, які відповідно напувають на кінці сережки, утворюючи кульки. Одну з кульок на сережці просвердлюють і штифтують. В напівкульках перед напуванням на сережку роблять зарубки, через які просмикують на штифт гачок, який потім переміщається по цьому прорізу. На кульці, що знаходиться на суміжній стороні сережки, роблять короткий проріз, в який вставляють заломлений кінчик гачка. Слід ураховувати, що для міцного утримування гачка необхідно, щоб у момент захоплення він подпружинивався. Після монтування сережок проводиться їх рихтування, обпилювання, шабровка і попередня шліфовка, потім на сережки ставлять клеймо, доводять і обробляють його за загальноприйнятою технологією.

З гачками у вигляді  жвавої скоби можуть виготовлятися  і інші види сережок, у тому числі  і ажурні. Підстави таких сережок  можуть виконуватися литвом, штампуванням або уручну[12].

Сережки з кріпленням на гвинтах. Ці сережки виготовляються простими, з одним художнім елементом, який штампується або виготовляється уручну за тією ж технологією, що і декоративні елементи в кільцях і сережках.

Стійка (гвинт) робиться з  дроту діаметром 1- 1,5мм, яку припаюють  до геометричного центру тильної  сторони художнього елемента. Потім  стійку і всю сережку рихтують, після чого на стійку відповідною  плашкою наносять різьблення.

Гайка виготовляється з листової смужки дорогоцінного металу, по центру який просвердлюють отвір діаметром 0,8-0,9мм. Потім за допомогою плоскогубцев смужку згинають за формою бутона або баранчика. Причому форма гайки може бути різна. Після формування гайки в отворі мітчиком відповідного розміру наносять різьблення.  Сережки обпилюють, шабрують і заздалегідь шліфують. В такому стані їх клеймлять, після чого знову рихтують, доводять і обробляють за загальноприйнятою технологією[11].

Сережки з каменями можуть виготовлятися з кріпленням у вухах за допомогою гачка, захоплюваного петелькою, замка типу «патент», а для непроколених вух можуть застосовуватися замки з наполегливими гвинтами або кліпси з клямками. Камені можуть кріпитися як в глухі, так і в крапанові оправи.

Технологія виготовлення основних художніх елементів сережок  з каменями така ж, як і кілець. Особливістю  є виготовлення і кріплення замка[7].

Сережки із замками  типу «патент». Для виготовлення замка злиток (шматок) дорогоцінного металу вальцюють з періодичним відпалом і вибілюванням в квадратний пруток перетину, що вимагається. З частини цього прутка також методом протяжки виготовляють дріт діаметром 0,8-1мм для верхнього гачка. Потім від заготовленого прутка відрізують частину заготівки замка.

Жваву скобу, або так званий гачок, згинають у встановленому  розміткою місці. Подовжений кінець розклепують методом кування, створюючи  на кінці необхідний профіль у  вигляді розширеної, але витонченої частини. На другому кінці гачка  лобзиком прорізають паз на глибину 3-4мм під стійку кріплення. Нижню  стійку, відрізану від загального прутка, додатково вальцюють до перетину діаметром 0,3-0,4мм, відрізують до потрібного розміру і при монтуванні припаюють до нижньої тильної сторони каста (оправи).

Потім до касту сережки  вмонтовують дріт для верхньої стійки гачка і жваву скобу патенту. Верхню стійку гачка припаюють жорстко, а жваву скобу кріплять до стійки шарніра і заштифтовивають. Верхню стійку гачка згинають до потрібного розміру так, щоб вона упиралася  в жваву скобу, і намічають  місце для прорізу в жвавій скобі замка. Просвердлюють отвір, а потім прорізають його лобзиковою пилочкою.

Після виконання вказаних операцій обпилюють верхній гачок, і кінець його запилюють у вигляді  зуба, який в підпружиненому стані  тримає гачок замка. Верхня стійка гачка  може бути зігнута у вигляді овалу  або під кутом  900 . Потім вироби рихтують, шабруют і заздалегідь  шліфують. У такому вигляді їх клеймлять. Доведення і обробка виробу здійснюється за загальноприйнятою технологією[14].

Сережки із замками  у вигляді наполегливих гвинтів. Сережки з наполегливими гвинтами для непроколених вух відрізняються по конструкції і методу кріплення у вухах від сережок на гвинтах. Сережки з наполегливими гвинтами повинні щільно притискатися до мочки вуха і у зв'язку з цим тильна сторона оправи під камінь для художнього елемента, а так само упор гвинта повинні бути ретельно відполірований, щоб не дряпали її.

Для виготовлення замка злиток (шматок) дорогоцінного металу вальцюють  з періодичним відпалом і вибілюванням в квадратний пруток перетину, що вимагається. З частини цього прутка протягують дріт діаметром 1-1,2мм для виготовлення скоби замка, відрізують частину її відповідно до необхідного розміром. Потім частина квадратного прутка методом обпилювання або вальцювання на профільних вальцах обробляють в пруток круглого перетину діаметром 2-2,2мм і відрізують від нього частину завдовжки 5-6мм, отримавши, таким чином стовпчик. До середини (по довжині) стовпчика припаюється раніше підготовлений дріт для скоби замка. В стовпчику просвердлюють отвір діаметром 0,8-0,9мм і мітчиком М1 наносять різьблення[12].

Від протягнутого раніше дроту  відрізують шматок довгої 15-16мм, наносять на ньому різьблення М1, відповідну різьбленню в стовпчику. Далі від  шматка (злитка) відпилюють, а потім  вальцюванням і подальшим обпилюванням виготовляють круглу пластинку діаметром 5-6мм і завтовшки 1,8-2мм для рукоятки. Для поліпшення утримання рукоятки пальцями в період загвинчування  при вивертанні наполегливого гвинта на торцевій частині пластинки по всьому периметру роблять дрібну насічку. До центру цієї пластини (рукоятки) перпендикулярно припаюють дріт із заздалегідь нанесеним різьбленням. Отриманий гвинт з рукояткою  загвинчують в різьбовий отвір  стовпчика і відрізують гвинт  до потрібної довжини відповідно до вимог замовлення (як правило, 10-12мм).

Наполегливу пластинку виготовляють вальцюванням шматка (злитка) дорогоцінного  металу до товщини 0,8-1мм з подальшим  штампуванням або випилюванням круглої  пластинки діаметром 5-6мм, яку за допомогою пуансона формують до утворення  невеликої сфери (опуклості). З увігнутої  сторони до центру наполегливої пластинки  припаюють вільний кінець гвинта. Після паяння наполегливу пластинку  і рукоятку рихтують по відношенню до гвинта і стовпчика.

Проволікатиму (скобу) із змонтованим  на одному кінці наполегливим гвинтом  вільним кінцем припаюють до касту  або художньому елементу сережок. Потім  відповідно до товщини мочки і  висоти проколу дріт згинається в  скобу, після чого проводиться рихтування, шабровка і попередня шліфовка сережок з подальшим тавруванням. Доведення і обробка сережок здійснюється за загальноприйнятою технологією[14].

Сережки типу кліпс. В сережках для непроколених вух типу кліпс застосовуються замки, що защипуються. Як і в сережках із замками у вигляді наполегливих гвинтів, тильна сторона каста або художнього елемента, а також пластина (клямка) повинні бути добре відполірований, щоб у момент притиску до мочки вуха не дряпали її.

Замок складається з кронштейна і пластинчатої клямки. Обидва елементи, як правило, штампуються і формуються механічним шляхом із заздалегідь отвальцованній із злитка (шматка) дорогоцінного металу пластини завтовшки 0,5-0,6мм. Кронштейн  і клямку можна виготовити також  уручну. Для цього заздалегідь  роблять розмітку на пластині, потім  заготівки випилюють і формують за допомогою пристосувань. Після  формування в бічних перегородках кронштейна просвердлюють симетричні отвори. Потім  кронштейн припаюють до касту  або художньому елементу. Бічні перегородки  кронштейна за допомогою плоскогубцев дещо розсовують і в отвори вводять  вусики (шарніри) клямки, після чого бічні перегородки  знову стягують так, щоб клямка могла вільно рухатися в кронштейні. Язичок клямки повинен  бути нагартован і є вигнутий так, щоб у відкритому стані він подпружинивався, а при закритті защипувався.

Можуть застосуються клямки різних конфігурацій, а також і  інші методи збірки клямок з кронштейнами, проте принцип роботи замка в  сережках типу кліпс однаковий.

Після збірки (монтажу) сережок  проводиться їх рихтування, шабровка і попередня шліфовка з подальшим тавруванням. Доведення і обробка сережок – відповідно до загальноприйнятої технології[17].

5.  Класифікація сережок

Сережки класифікуються залежно  від конструкції замка, ступеня  рухливості, матеріалу.

Сережки залежно від конструкції  замка підрозділяються на дві  основні групи:

• сережки для проколених вух – виготовляють, як правило, з благородних (дорогоцінних) металів – платини, золота, срібла і їх сплавів, не схильних до окислення, продукти якого могли б завдати шкоди вуху;
• сережки для не проколених вух – виготовляються не тільки з дорогоцінних, але і з кольорових металів і їх сплавів (міді, латуні, алюмінію), оброблених відповідним чином (позолочених, посріблених, анодованих, пасивують і т. д.)[7].

Сережки по ступеню рухливості підрозділяються на нерухомі, напіврухомі  і рухомі.

Нерухомі сережки не мають  рухомих декоративних деталей і  нерухомо закріплюються у вухах. Вони примикають безпосередньо до мочки  вуха, мають замки відповідної  форми: гвинт з гайкою, кліпс або  затискний гвинт. Сережки цієї групи  мають укорочену основу,  яка  є оправою для одиничного каменя, або кубла каміння, або особливу декоративну бляшку, прикрашену рельєфом, емаллю, гравіюванням і т.д. До того ж вигляду відносяться і сережки  у вигляді одиночного гранованого  каменя (звичайно діаманта), облямованого в спеціальний каст «золотистий», який, залишаючи ззовні весь камінь, дозволяє проникати до нього з  усіх боків світловому промінню, що заломлюється у всіх його гранях, і  грає завдяки цьому всіма барвами  веселки. Такі сережки, що притягнуті впритик  до мочки вуха, створюють враження виблискуючих іскорок.

Напіврухомі сережки не мають  рухомих декоративних деталей, але  рухомо прикріпляються до вух. Їх можна  носити тільки в проколених вухах. До цієї групи відноситься більшість  сережок з одиничним камінням, з осипом, без каміння, ірані, калачі, сердечка і ін.

Рухомі сережки прикрашені рухомими декоративними деталями, прикріпляються до вух як рухомо, так і нерухомо. Вони є найбільш декоративними і  нарядними сережками. Чим більшу кількість окремих підвісок містить  основа рухомої сережки, тим повніше  виконує сережка свою декоративну  роль. Деякі сережки мають велику кількість підвісок, кожна з яких вирішена в певному орнаментальному  плані, який підлягає загальному композиційному ладу всієї речі. Рухомим крупним  сережкам найбільш відповідає замок  у вигляді вільного, достатньо  довгого гачка, що не обмежує коливань сережки[8].

За матеріалом сережки  класифікуються на: металеві без вставок (виготовляються з металу одного вигляду  або з декількох різних металів: золота і платини, золота різних кольорів, срібла світлого і оксидованого і  т.д.) і зі вставками (з каміння, скла, пластмаси, кістки і ін.), кістяні, пластмасові, янтарні і т.д.

По художній техніці виконання  металеві сережки бувають з рельєфом (який виконується чеканкою вручну або шляхом штампування), гладкі поліровані, з гравірованим малюнком, з малюнком, заповненим черню, з емаллю, філігранні і ін. Іноді виконання сережок  включає декілька видів вказаних вище художніх прийомів обробки.

Особливе місце займає група сережок, прикрашених діамантами і іншими коштовними каменями. Композиція сережок з натуральним камінням будується залежно від їх форми, величини, ограновування, кольору, прозорості і цінності. Сережки з крупними коштовними каменями (сапфірами, смарагдами, аметистами, перлами, діамантами і ін.) виробляються рідко, оскільки серед  натурального каміння рідко зустрічаються  парні крупні кристали, які повністю співпадають за кольором, розміром і якістю. Більшість ювелірних  сережок виготовляється з каміння  невеликих розмірів, комбінованих звичайно групами по декілька штук в кожній сережці. Велика кількість золотих  сережок випускається з синтетичним  камінням, якому наперед надається  колір, форма і розміри, а також  з дрібним напівкоштовним камінням – гірським кришталем, димчастим  кварцем, хризолітом і ін., серед  яких можна підібрати парне каміння, ідентичне за своїми даними[22].

6.   Споживні властивості золотих сережок

Споживними називають  властивості ювелірних товарів, що виявляються безпосередньо при  їх використовуванні як предметів споживання. Це відноситься як до особистих прикрас (сережки, браслети, кільця, брошки і ін.), так і до інших виробів (предмети сервіровки, куріння, туалету і т. д.). Вони повинні задовольняти певні потреби (частіше естетичні) людини в процесі їх експлуатації. Споживні властивості включають соціальні, функціональні, ергономічні, гігієнічні і естетичні властивості, безпеку і надійність споживання[9].

Головними з споживчих  властивостей ювелірних товарів є естетичні. Ювелірні вироби мають чудовий зовнішній вигляд, і завжди можуть знайти свого покупця. Більшості споживачів притаманне прагнення до краси, гармонії. Показниками естетичних властивостей можуть служити зовнішній вигляд, дизайн, мода, стиль, досконалість виробничого виконання.

Зовнішній вигляд – комплексний показник, що включає форму, колір, стан поверхні.