Ринок товарів і послуг

Тема 4. Ринок товарів і послуг

1. Сучасна ринкова економіка і її структура.
2. Механізм функціонування ринку.
3. Потреби, попит і пропозиція на ринку товарів та послуг.

 

 

1.Сучасна ринкова економіка і її структура

 

Ринок є однією з основних категорій сучасної економічної науки. В найбільш загальному розумінні з ринком пов'язують сферу обміну, сукупність наявних та потенційних покупців товару. 3 поняттям "обмін" звичайно ототожнюють акт отримання якогось бажаного об'єкта з пропонуванням натомість чогось іншого. Тобто ринок - це система економічних відносин, зв'язків господарських суб'єктів, які приймають рішення самостійно. Отже, ринкова економіка може успішно розвиватися лише за умов вільного споживацького вибору, вільного вибору фаху та місця праці, свободи підприємництва. Для функціонування такої економіки потрібна реалізація різноманітних форм власності (приватної, кооперативної, акціонерної, державної тощо) і наявність відповідної інфраструктури. Остання складається з ринку товарів та послуг, ринку засобів виробництва, фінансового ринку.

Ринок товарів  та послуг базується на розгалуженій мережі товарних бірж, підприємств  оптової торгівлі, маркетингових  організацій. Тобто інфраструктура ринку товарів та послуг - це організаційні, матеріальні й технічні засоби, за допомогою яких товари просуваються від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, нагромаджуються, зберігаються і продаються. Це також прийняті схеми і структура товаропросування, матеріально-технічна база оптової торгівлі, мережа роздрібних торговельних підприємств, торговельно-технологічного обладнання, засоби організації і обліку товаропросування, система торговельних та післяпродажних послуг.

Ринок засобів  виробництва передбачає купівлю  і продаж таких факторів виробництва, як земля, праця, капітал. 3 поняттям "земля" ототожнюють не тільки землю як таку, а й усе, що видобувається з неї та вирощується на ній (нафта, руда, бавовна, цукровий буряк тощо). Праця в широкому розумінні - це послуги всіх працюючих. Важливим інструментом цього ринку є біржі праці, на яких формується попит і пропонування трудових ресурсів. Головним принципом теорії ринкового господарства вважають розуміння того, що людина працює тим краще, чим очевидніше результати цієї праці впливають на її життя і добробут. До капіталу належать засоби виробництва, будівлі, споруди, верстати, обладнання, а також грошові кошти, необхідні для придбання всього переліченого. Умовно до ринку засобів виробництва можна віднести і підприємницький талант, яким володіє людина. Світовий досвід свідчить, що такий талант притаманний 5—10% працездатного населення.

Фінансовий, або  грошовий ринок відбиває попит і  пропонування фінансових ресурсів, тобто  грошей, акцій та ін. Обов'язковою умовою успішного функціонування фінансового ринку є наявність фондових і валютних бірж.

Усі ринки перебувають  у тісному зв'язку, їхня рівновага  свідчить про стабільність економіки. Загальна макроекономічна рівновага  досягається за рахунок відповідності  обсягу продукції на ринку товарів  і послуг діючим цінам. На ринку засобів  виробництва досягається рівновага між використаними факторами виробництва і витратами на них, а на фінансовому - рівноважний рівень відсотків на позички.

Всі основні  види ринків розділяються на різні  субринки і ринкові сегменти за допомогою  спеціальних уточнюючих термінів (національний ринок, міжнародний ринок тощо). Взагалі поняття "ринок" характеризується складною структурою, що класифікується за різними критеріями.

1.Залежно від  економічного призначення об'єктів  ринкових відносин розрізняють:

о ринок споживчих товарів і послуг,

о ринок промислових  товарів,

о ринок ноу-хау,

о сировинний ринок,

о ринок цінних паперів та ін.

2.За географічним  положенням:

о місцевий,

о національний,

о світовий.

3.За ступенем  обмеження конкуренції:

о монополістичний,

о олігополістичний,

 о монопсонічний,

о вільний,

о змішаний.

4. За галузями  виробництва:

о автомобільний,

о нафтовий,

         о комп'ютерний тощо.

        5. За характером продажу:

        о оптовий,

        о роздрібний.

 

 

 

 

 

 

2.Механізм функціонування ринку.

 

Ринок - це конкурентна форма зв'язку між господарюючими суб'єктами.

Ринковий механізм - це механізм взаємозв'язку і взаємодії основних елементів ринку - попиту, пропозиції, ціни, конкуренції, і основних економічних  законів

 Динамічний розвиток  ринку можна зрозуміти, з'ясувавши механізм його функціонування. Щоб відповісти на низку питань: як функціонує ринок, як діє ринковий механізм та які основні економічні проблеми він вирішує, важливо зрозуміти його сутність, розглянути ринкові відносини його суб'єктів.

Економічний механізм сучасного ринку можна охарактеризувати як єдність об'єктивної і суб'єктивної сторін, як механізм взаємозв'язку і взаємодії основних елементів ринку. Ринковий механізм виявляється у дії об'єктивних економічних законів, які управляють товарним виробництвом і ринком через систему ринкових відносин. Суб'єктивна сторона ринкового механізму може бути представлена діяльністю всіх суб'єктів ринку (виробників і споживачів, домогосподарств, підприємців, держави), які діють на основі своїх потреб і інтересів.

 Розглянемо, що є економічною основою ринкового механізму. Будь-яка господарсько-економічна діяльність, ринкова угода базується на трьох основних умовах — мета, обмеження і вибір.

 Метою суб'єктів ринку  є цілковите задоволення потреб, інтересів, бажань. І в цьому абстрактному розумінні мета безмежна, оскільки прагнення виготовити і продати товару якомога більше й отримати максимальну вигоду притаманне кожному підприємцю.

 Разом з тим можливості людей у досягненні економічної мети не можуть бути безмежними, оскільки вони наштовхуються на такі об'єктивні перешкоди, як недостатня кількість сировини, матеріалів, енергії, коштів, тобто обмеженість ресурсів. Обмеженість ресурсів базується на їх рідкісності. Обмеження можуть бути фізичними, економічними, правовими.

 Фізичні обмеження  пов'язані з фізичними запасами, наявністю виробничих ресурсів, фізичними потребами або нормами  їх споживання, фізичними межами  споживання виготовлених товарів  і наданих послуг. Жодного ресурсу  немає в безмежній кількості  в природі та економічній діяльності. Більш того, з розвитком суспільного виробництва фізична обмеженість ресурсів зростає, особливо невідтворюваних ресурсів. Якщо в ХІХ ст. прісну воду розглядали як необмежений ресурс, то нині це вже дефіцитний ресурс.

Економічні обмеження — це обмеження вартісного характеру, зумовлені платоспроможністю. Кожен підприємець, бажаючи придбати фактори виробництва, обмежений наявністю грошового капіталу; кожен споживач обмежений купівельною спроможністю.

 Правові обмеження  — це обмеження, зумовлені юридичними законами, правом. Важливим обмеженням цього виду є обмеження на основі права власності. Право власності — це встановлені законом правила, що визначають, якими благами може володіти, користуватися і розпоряджатися той або інший суб'єкт, а також умови здійснення цих прав. Можуть бути й інші обмеження правового характеру: право інвестування залежно від громадянства, право купівлі товарів за талонами або картками та інші абсурдні обмеження. Досить часто такі обмеження не є економічно необхідними. Ця практика набула широкого поширення в неринковій економіці. Були такі обмеження в Україні, де вони запроваджувалися для однієї частини населення (для більшості), тим самим забезпечувались значні можливості отримання цих товарів і послуг іншою частиною населення (меншістю).

 Важливою умовою будь-якого ринкового процесу є необхідність і можливість вибору, тобто прийняття рішення на основі з'ясування своєї мети та існуючих обмежень. Кожен підприємець, перш ніж розпочати виготовлення певного товару, бажає з'ясувати, чи є в необхідній кількості ресурси для формування факторів виробництва, якими будуть витрати виробництва, які ціни потрібно встановити, як забезпечити просування товару на ринок з урахуванням попиту на цей товар і конкурентів, який дохід можна отримати.

 Щоб зробити вибір, прийняти рішення, суб'єкт ринку повинен діяти раціонально. Раціональність — це діяльність, що спрямована на досягнення мети і враховує існуючі обмеження та наявні можливості. Саме раціональність діяльності і поєднує мету, обмеження і необхідність вибору. Раціональність зумовлює поведінку людей у різних економічних ринкових ситуаціях.

 

3.Потреби, попит і пропозиція на ринку товарів та послуг.

 

Найважливішим суб'єктом  ринку і ринкового механізму  є споживач. Споживач — це суб'єкт, який відчуває необхідність або якісь потреби, тобто це носій потреб. Потреби споживачів виявляються в споживчому попиті на товари і послуги. Потрібно розрізняти попит і його величину.

 

Потреби, попит і пропозиція на ринку товарів та послуг

Під потребою розуміють знадобу в чомусь необхідному для підтримання нормальних вимог життя і функціонування людини. Зрозуміло, що забезпечити такі вимоги неможливо без сукупності предметів і умов навколишнього середовища. Ф. Котлер визначає потребу як стан відчутного базового невдоволення, що пов'язаний з умовами існування. Множинний і невизначений характер потреб є передумовою значного інтересу до них не тільки суспільних, а й природознавчих наук (біології, психології, медицини). Об'єднує всю різноманітність потреб прямий і опосередкований зв'язок з економічним розвитком суспільства.

Узагальнено всю сукупність потреб можна розділити на дві  групи: потреби суспільства й особисті потреби. Потреби суспільства визначаються необхідністю забезпечення його функціонування й розвитку. До них належать: виробничі потреби; потреби в державному управлінні; потреби забезпечення конституційних гарантій кожному члену суспільства; потреби в обороні країни та охороні довкілля. Особисті потреби виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини. Вони є свідомим прагненням досягти об'єктивно необхідних умов життя, які забезпечують добробут і розвиток особистості. Всі потреби в процесі існування проходять чотири етапи: зародження, зростання, стабілізацію, згасання. Потреби складаються під впливом соціально-економічних та історичних умов. Вони завжди перебувають у постійному русі, причому особисті потреби постійно зростають.

Стосовно індивідуума  потреби можна розділити на первинні та вторинні. Залежно від привабливості об'єкта для індивідуума розрізняють позитивні та негативні потреби. Щодо відображення справжніх або уявних бажань потреби можуть бути явні або латентні (приховані, потайні). Потреби також бувають усвідомлені та неусвідомлені.

Первинні потреби визначаються біологічною природою людини і тому межі їх задоволення можна чітко окреслити. Вторинні потреби є похідними і пов'язані з соціальним, культурним і духовним розвитком особистості. Так, наприклад, на думку американського науковця А. Маслоу всі потреби розділяються на п'ять груп, які створюють так звану піраміду. Перша — це фізіологічні потреби — голод, спрага, секс. Ці потреби зв'язані із самою можливістю виживання людини, а тому їх вважають базисними. Друга — потреби в безпеці і впевненості в майбутньому. Такі потреби реалізуються через страхування, колективні договори, наявність житла, роботи, забезпечення на випадок хвороби. Третя — соціальні (громадські) потреби, що, як правило, задовольняються участю в клубах, асоціаціях, громадських об'єднаннях. Четверта — громадська шана та повага, які ототожнюються із почесними званнями й відзнаками, успіхами в просуванні по службі, блискучою кар'єрою. Найвища група умовної піраміди — потреби у вираженні особистості через мистецтво, індивідуальний розвиток, ідеали, культуру, задуми, творчість. Тобто в піраміді А. Маслоу до первинних потреб належать фізіологічні, захищеності і безпеки. Усе інше — вторинні потреби. В сучасних умовах є тенденція до випередження розвитку вторинних потреб стосовно можливості їхнього задоволення. Наприклад, суспільні потреби (загальна споживча сила суспільства) визначають потенційні потреби людей, які не обмежуються досягнутими економічними і соціальними умовами. Водночас мають місце так звані необхідні потреби, що визначаються досягнутими соціальними умовами і можливостями суспільства, їхня нижча межа — фізичний мінімум існування.

Здійснюючи  маркетингову діяльність, треба зважати, що в потребах людини поєднуються об'єктивні й суб'єктивні начала. Наприклад, об'єктивна фізіологічна потреба людини у білках, вітамінах, мінеральних солях реалізується через споживання конкретного набору харчових продуктів, асортимент яких залежить від особистих (суб'єктивних) смаків і звичок покупця. Потреба — це також і внутрішній стан споживача (людини, групи людей, суспільства), що відбивається в бажанні мати певну кількість конкретних благ.

Маркетологам  треба також у практичній діяльності зважати і на цінності людини, котрі тісно зв'язані з потребами, але існують на реалістичнішому рівні. Відомий бельгійський вчений Ж.Ж. Ламбен вважає, що цінності людини - це інтелектуальне втілення глибинних потреб як індивідуальних, так і суспільних та інституціональних. В останні роки дослідники розробили своєрідну шкалу людських цінностей, які піддатні кількісному вимірюванню. До них належать:

• повага до себе;
• безпека;
• добрі стосунки з оточенням;
• радість від досягнутого;
• задоволення собою;
• повага з боку інших;
• почуття належності до якоїсь спільноти (родини, фірми, суспільства, нації тощо);
• задоволення життям (радість, приємна схвильованість від нього).

Тобто, за слушним узагальненням  професора А.Ф. Павленка, цінності визначаються культурою суспільства, організації, а також окремої людини. Вони завжди існують у вигляді відповідних систем.

Зовнішнім виявом потреби  є попит. Він засвідчує потреби  в конкретних кількостях товарів  споживчого призначення, які окремий покупець (група покупців, суспільство взагалі) бажають придбати. Як правило, з попитом ототожнюють потребу в товарах і послугах, що забезпечена необхідними грошовими та іншими платіжними засобами. Попит виявляється у формі потреб споживачів на ринку товарів та послуг. У маркетинговій політиці під кількістю товарів, на яку є попит, звичайно розуміють обсяг товарної маси, що її бажають придбати споживачі. Зрозуміло, що ця величина відрізняється від кількості товару, яка фактично придбана покупцями. Ця розбіжність пояснюється тим, що дуже часто споживачі бажають мати якогось товару більше, ніж можуть купити. Реальність чи фантастичність бажань покупця щодо придбання тих чи інших товарів і послуг визначається наявністю в нього відповідної суми грошей.

Кількість товарів, на які  є попит, залежить: