Рідке паливо

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИДНІПРОВСЬКА  ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ

БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

 

 

 

Факультет  Економічний

 

КАФЕДРА  менеджмента, управління проектами і логістики

                 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни:  ТОВАРОЗНАВСТВО

 

Варіант № 7

 

 

                               Група:            ЕПз-08-1

                                                       (шифр групи)

                               Виконала: Зав`ялова Т.А.

                                                        

                               Залікова книжка     08008

                                                                    

                               Перевірила:  Т.В. Котуранова

                                                   к.е.н., доцент

 

 

 

___________________            _______________

Дата подання роботи                    підпис студента

___________________            _______________

Дата перевірки роботи                підпис викладача

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ - 2013 

Кафедра менеджмента, маркетинга і управління проектами

 

 

 

Завдання

на виконання  контрольної роботи з дисципліни

Товарознавство

(варіант 7 )

 

 

студенту групи  ЕПз-08-1                        Зав`ялова Т.А.

                                                                (шифр групи)                      (прізвище, ініціали)

 

 

 

 

 

Завдання до основної частини: Рідке паливо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Викладач

к.е.н., доцент кафедри  менеджменту                    Котуранова Т.В.

       (Вчене звання, посада)                                                 (Прізвище, ініціали)

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ              4 стр

1. Класифікація рідкого палива і їх характеристика                                  4-7 стр

2. Область застосування  рідкого палива        8-9 стр

3. Зберігання і транспортування  рідкого палива         9-10 стр

4. Сучасний стан галузі  й українських заводів заводів-виготовлювачів  10-12стр

5. Основні напрямки розвитку нафтової галузі в Україні    12-14 стр

6. Практичне завдання:                                                                                  14-16 стр

6.1. Виконайте арифметичними діями перевірку контрольної цифри штрихового коду для впевненого «зчитування» коду сканером: 8300345001552.Визначте кожну складову групу цифр штрихового коду, що складається з 13 цифр.

6.2. Визначте новизну (оновлення) асортименту в салоні-магазині.

6.3. Визначте коефіцієнт стійкості спортивних товарів.

6.4. Визначте коефіцієнт оптимального асортименту.

6.5. Визначте широту асортименту електротоварів.

   Висновки     17 стр

   Список використаної літератури                                                                  18 стр

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Рідке паливо одержують, головним чином, у результаті переробки  нафти — єдиного рідкого пального, яке одержують з копалин. Нафта  утворюється із залишків рослинних і тваринних мікроорганізмів на дні давніх морів і являє собою маслянисту рідину жовтого чи темно-коричневого, а іноді і чорного кольору, у залежності від її складу. Продуктами переробки нафти є високоефективні палива, мастильні і спеціальні олії, бітуми, парафін, сажа й ін. З продуктів нафтопереробки виробляють пластмаси, синтетичні волокна, каучук, барвники, миючі засоби, отруйні хімікати.

Нафта як паливо безпосередньо майже  не використовується, а переробляється в товарні нафтопродукти. Перед переробкою нафту направляють у газовідокремлювачі і виділяють попутний нафтовий газ, а потім очищують від інших домішок: відокремлюють розчинені гази, воду, мінеральні солі, а також механічні домішки — пісок і глину.

Основними способами  одержання нафтопродуктів є пряма перегонка і крекінг. У процесі прямої перегонки нафта розділяється на окремі легкі фракції в залежності від температури кипіння і конденсації. Різні вуглеводні конденсуються при різних температурах: соляровий дистилят — приблизно при 350—300°С, газойлевий — при 300—250 °С, лігроїн — при 250—200°С, бензин — нижче 200 °С. Сконденсовані фракції (дистиляти) охолоджуються в теплообмінниках і водяних холодильниках та перетворюються в рідину.

1. Класифікація рідкого палива і їх характеристика

 

З нафти виділяють різноманітні продукти. Спочатку від неї відокремлюють  розчинені вуглеводні (переважно  метан). Після відгону летучих  вуглеводнів нафту нагрівають. Першими  переходять у газоподібний стан і  відганяються вуглеводні з невеликим  числом атомів вуглецю в молекулі, що мають відносно низьку температуру кипіння. З підвищенням температури суміші переганяються вуглеводні з більш високою температурою кипіння. У такий спосіб можна зібрати окремі суміші (фракції) нафти. Найчастіше при такій перегонці одержують три основні фракції, що потім піддаються подальшому поділу. Основні фракції нафти наступні:

1Фракція, що збирається від  40⁰ до 200⁰ С, - газолінова фракція бензинів – містить вуглеводні від З₅Н₁₂ до З₁₁Н₂₄. При подальшій перегонці виділеної фракції одержують: газолін (від 40⁰ до 70⁰ С), бензин (від 70⁰ до 120⁰ С) – авіаційний, автомобільний і т.д.

2. Лігроїнова фракція, що збирається в межах від 150⁰ до 250⁰ С, містить вуглеводні від З₈Н₁₈ до З₁₄Н₃₀.
3. Гасова фракція включає вуглеводні від З₁₂Н₂₆ до З₁₈Н₃₈ з температурою кипіння від 180⁰ до 300⁰С.
4. Газойль (вище 275⁰ С) – дизельне паливо.
5. Мазут – залишок від перегонки. Містить вуглеводні з великим числом атомів вуглецю (до багатьох десятків) у молекулі. Мазут також розділяють на фракції:
• Солярові олії – дизельне паливо,
• Мастила (авіатракторні, авіаційні, індустріальні й ін.),
• Вазелін (основа для косметичних засобів і лік).

З деяких сортів нафти одержують  парафін. Після відгону залишається гудрон.

Нафтове паливо за призначенням підрозділяється на дві основні групи: моторне, або світле, що застосовується для спалювання в двигунах, і котельно-пічне (котельне, газотурбінне і побутове), яке використовується для топок парових котлів, промислових і побутових пічних установок. 
Моторне паливо, залежно від виду двигуна, у свою чергу поділяється на карбюраторне і дизельне, що використовується в двигунах внутрішнього згорання, і паливо для повітряно-реактивних двигунів та ін. Показано на рис.1.

Бензин є одним з основних видів карбюраторного палива. Він являє собою суміш легких ароматичних, нафтенових і парафінових вуглеводнів. До складу бензину входять вуглець (85%) і водень (близько 15%), а також кисень, азот та сірка. Бензин — безбарвна чи трохи жовтувата рідина з характерним запахом, щільністю 0,7 — 0,8 г/см3. Температура його спалаху нижче — 40 °С, застигання нижче — 60 °С. Властивості автомобільних бензинів характеризуються теплотою згорання, детонаційною стійкістю, фракційним складом, хімічною стабільністю, вмістом сірки й інших шкідливих домішок.

Здатність палива протистояти детонаційному згоранню називається детонаційною стійкістю і характеризується октановим числом. Чим вище октанове число, тим більше може бути стиснута в циліндрі пальна суміш.

Октанове число ізооктану приймається  за 100, а нормального гептану за 0. Так, якщо бензин детонує при роботі суміші, яка складається із 76% ізооктану і 24 % нормального гептану, то октанове число такого бензину дорівнює 76.

 
Рис.1. Види і марки моторного палива

 

Дизельне паливо, як і  бензин, являє собою суміш парафінових, нафтенових і ароматичних вуглеводів і є продуктом прямої перегонки нафти з додаванням (не більш 20%) компонентів каталітичного крекінгу. Щільність дизельного палива 0,79— 0,97 г/см3, температура спалаху 35—80°С, температура помутніння для літніх сортів не вище -5°С, а для зимових — від -25 до - 30°С. Температура застигання повинна бути на 5—10°С нижча температури помутніння. Дизельне паливо, на відміну від карбюраторного, містить більш важкі фракції вуглеводнів: гасові, газойлеві і солярові, які не схильні до детонації. Фізико-хімічні властивості дизельного палива характеризуються теплотою згорання, займистістю, фракційним складом і температурою спалаху, в'язкістю, температурою помутніння, початку кристалізації і застигання, вмістом сірки й інших шкідливих домішок. Для реактивних авіаційних двигунів як паливо використовується гас і лігроїн прямої перегонки нафти, а також газойлеві фракції дистилятів окремих нафт із продуктами вторинного походження і прямогонні дистиляти.

Один з основних показників якості дизельного палива є загорання, що характеризує здатність палива займатися без джерела запалювання й оцінюється цетановим числом. Цетановим числом називається умовна одиниця, чисельно рівна відсотку (по об'єму) цетану в суміші, що складається з цетану (займистість 100), а - метилнафталіну, який рівнозначний займистостості 0. Температура самозапалювання дизельного палива знижується зі збільшенням цетанового числа.

Мазутне паливо найбільш розповсюдженим видом котельно - пічного палива. Його одержують як у процесі прямої перегонки нафти, так і при крекінгу нафтопродуктів — це залишки після відгону з нафти бензину, гасу, фракцій дизельного палива. Найважливішими характеристиками мазуту є теплота згорання, в'язкість, температура застигання, щільність, температура спалаху, зольність, вміст сірки й інших домішок.

Основним показником якості мазуту при його маркіруванні є в'язкість, що визначає умови заповнення і зливу з ємкостей, транспортування по трубопроводах, подавання в топковий простір печей й т. ін. В'язкість мазуту залежить від температури, щільності, смолистості.

 

2. Область застосування  рідкого палива

Лігроїн застосовується як пальне для тракторів.

Гас після очищення використовується як пальне для тракторів, реактивних літаків і ракет.

Парафін застосовують для виробництва сірників, свіч.

Гудрон, його широко застосовують у дорожнім будівництві.

Дизельне паливо застосовується в автотранспорті, водному та залізничному транспорті, сільськогосподарській техніці. Крім того, залишкове дизпаливо (або солярове масло) часто використовується як котельне паливо, в мастильно-охолоджуючих засобах при термічній обробці металів, а також для просочування шкір.

Щороку світовий ринок споживає по кілька мільйонів тонн дизельного палива. У Західній Європі дизпаливо  особливо популярне – адже при  заправці якісним дизельним паливом  і регулярному догляді дизельний  двигун реально здатний відпрацювати 500 000 кілометрів без капітального ремонту. Уявіть собі на секунду, яка це вигода. Дизельний двигун стає у світі дедалі популярнішими для оснащення сучасних авто. Звичайно, система живлення дизельного двигуна набагато складніша і відрізняється від системи живлення бензинового. Оскільки дизельне паливо в камеру згоряння подається під великим тиском, його кількість дуже мала, а вся схема живлення робить двигун більш дорогим. Крім того, дизельний двигун з метою збереження необхідного рівня безпеки виготовляють міцнішим, ніж бензиновий, а отже, він важчий. Проте основний плюс дизеля, особливо важливий в умовах економічної кризи – це економія палива. Справа в тому, що у дизельного двигуна ККД досягає 36% і навіть вище, у той час як у бензину ККД не досягає і 25%. Крім цього, дизельний двигун відрізняється більш високим крутним моментом. Це допомагає пересуватися в міських пробках і в пробках на трасі на холостих обертах.

Мазут використовується на залізничному транспорті, у хімічній промисловості як сировина й в інших галузях народного господарства, а також для забезпечення населення, дрібних комунально- побутових і сільськогосподарських підприємств.

В кінці XIX століття бензин не знаходив кращого застосування, ніж антисептичний засіб (бензин продавався в аптеках) і палива для примусів. Найчастіше з нафти відганяли тільки гас, а все інше, включаючи бензин, або спалювали, або просто викидали. Однак з появою двигуна внутрішнього згоряння, що працює по циклу Отто, бензин став одним з головних продуктів нафтопереробки. Хоча в міру більш широкого розповсюдження дизельних двигунів на перший план виходить дизельне паливо завдяки вищому ККД цих двигунів. Бензин застосовується як паливо для карбюраторних і інжекторних двигунів, високо- ракетне паливо ( Синтин), при виробництві парафіну, як розчинник, як горючий матеріал, сировина для нафтохімії прямогонний бензин або бензин газовий стабільний (БГС).

3. Зберігання та транспортування рідкого палива

Рідке паливо відвантажується споживачам партіями, які супроводжуються єдиним документом (паспортом) про якість. У документі зазначається: найменування підприємства-постачальника, вид нафтопродукту, марка, номер партії і транспортної одиниці, а також показники якості даної продукції, нормовані встановленим стандартом, і результати випробування даного нафтопродукту. Рідке паливо перевозять усіма видами транспорту: трубопровідним, річковим, залізничним, автомобільним і, в особливих випадках, повітряним. На ємностях ставлять попереджувальні написи: «Вогненебезпечно», «Етиловий бензин» — для світлих нафтопродуктів і «Отрута» — для отрутних нафтопродуктів.