Автоматизація лінії виробництва морозива

Спостереження за температурою холодного розсолу здійснюється по логометру Р1, давачем якого є термоперетворювач опору ВК1.

Електронагрівач Е7 для нагріву шоколадної глазурі вмикається тумблером SA3 на пульті управління. Автоматичне регулювання температури шоколадної глазурі 35^Ю°С здійснюється регулятором температури РЗ, який розміщений в електрошафі. Давачем регулятора є термоперетворювач опору ВКЗ.

Управління Електродвигуном вакуум-насоса здійснюється кнопками SB11,SB12.

В схемі передбачена світлова сигналізація: 1. Сигнальна лампа HL1 контролює наявність, напруги живлення в схемі управління;

2. Сигнальна лампа HL2 сигналізує про роботу насоса гарячого розсолу;

3. Сигнальна лампа HL3 сигналізує про роботу насоса холодного розсолу;

4. Сигнальна лампа HL4 сигналізує про роботу гідроприводу;

5. Сигнальна лампа HL5 сигналізує про роботу вакуум-насоса.

Захист електродвигунів від коротких замикань здійснюється запобіжниками FU2, FU3, а від перевантажень - тепловими реле КК2-КК5.

Захист від коротких замикань нагрівачів гарячого розсолу здійснюється запобіжниками FU4, а ланцюгів управління - FU6.

Електродвигун насоса гарячого розсолу М2 і нагрівачі гарячого розсолу Е1-Е6 можна включити тільки в тому випадку, якщо рівень розсолу в баці гарячого розсолу вище рівня розміщення давача рівня S1. При цьому ланцюг котушки, реле К2 замкнутий і контакт К2, що замикається готує ланцюг включення насосу гарячого розсолу і нагрівачів гарячого розсолу.

Якщо рівень розсолу знизиться нижче рівня SL, то насос автоматично відключиться.

Розміщення і монтаж ескімогенератора проводиться у відповідності з рисунком, з врахуванням умов нормальної експлуатації і його обслуговування.

Ескімогенератор встановлюється на шести опорах і вивіряється строго по рівню, що досягається регулюванням опор по висоті.

Ескімогенератор з'єднується карданним валом із загортальним автоматом, після чого карданний вал закривається кожухом. На станині під головкою для глазурування закріпляється транспортер загортального автомата.

При монтажі ескімогенератора перед встановленням трубопроводів холодного розсолу необхідно звернути увагу на встановлення розподілювача розсолу відносно головки для глазурування. Вісь виїмки морозива щипцями головки для глазурування повинна проходити по шостому ряду отворів перфорованої кришки ванни гарячого розсолу. Якщо ця умова не виконана, то необхідно послабити кріплення піддону до станини і розвернути його, згідно умов, які, наведені вище.

Вакуум-насос встановлюється на своїй плиті, рядом з осушувачем.

Після встановлення ескімогенератора монтуються всі необхідні трубопроводи: для подачі і зливання холодного розсолу, для підведення суміші морозива в дозатор від фризера, для підведення розчину до миючого пристрою для з'єднання вакуум-насоса з осушувачем.

Після закінчення монтажу проводяться гідравлічні випробування трубопроводів. Знайдені несправності виправляються і проводиться повторна перевірка до повного усунення дефектів.

Трубопроводи для підведення і зливання холодного розсолу повинні бути покриті теплоізоляцією.

Електричний монтаж ескімогенератора повинен бути проведений у відповідності з існуючими правилами включення електросилових установок напругою до 1000В.

Монтаж терморегулятора РТ-0193 проводиться на місці монтажу старого регулятора Ш454І/1.

Термоперетворювач регулятора, РТ-0193 необхідно умонтувати безпосередньо на об'єкті, тобто на барабані ескімогенератора.

Дві інші частини термоперетворювача, блок регулювання і блок живлення, монтуються на щиті управління.

Підключення напруги живлення до терморегулятора РТ-0193 проводиться згідно норм і правил підключення;, які наведені в інструкції по експлуатації і ремонту даного пристрою.

Місце вибране для монтажу повинно бути таким, щоб забезпечувалась хороша видимість передньої панелі приладу, всіх його кнопок управління, які розміщені на ній, зручність спостереження за показами приладу, вільний доступ до приладу із задньої сторони щита.

В місці встановлення щита, не повинно бути шкідливих домішок, які можуть викликати пошкодження корпусу приладу.

На даному  об'єкті  автоматизації,  ескімогенератор  Л5-ОЕК,  встановлено чотири електричних двигуна, кожен з яких відповідає за окрему функцію.

Продуктивність даного ескімогенератора становить 500 кг/год., як було зазначено вище, номінальна потужність електродвигунів вказано в технічній характеристиці ескімогенератора.

2.2. Вимоги до монтажу засобів автоматизації

Монтажу передує складання плану проведення робіт, який складають на монтаж систем автоматики на нових і реконструйованих підприємствах. План проведення робіт складають на основі проектної документації і зв'язують із термінами виконання будівельних чи ремонтних робіт, доставкою і монтажем технологічного обладнання, а також з прогнозованими термінами здачі об'єкта в експлуатацію.

План проведення робіт складають в наступній послідовності:

-   визначають   заготівельні   роботи,   що   виконуються   не   на   території будівельного майданчика, після чого монтажні роботи, що виконуються безпосередньо на об'єкті, що автоматизується;

-   визначають об'єм робіт в фізичному і грошовому виразі і фонд заробітної плати;

-   визначають терміни виконання кожного виду робіт, потребу в робочій силі, професійний склад і кваліфікацію робітників;

-   складають графік виконання робіт із вказанням переміщення монтажних бригад;

-   визначають витрату матеріалів та інструменту на весь об'єм робіт;

-   визначають потребу в механізмах, верстатах та в іншому устаткуванні.

Після заповнення відомості об'ємів робіт і складання графіків початку і закінчення монтажних робіт з урахуванням терміну здачі в експлуатацію об'єкта складають календарний план виконання окремих видів монтажних робіт. Основою цього являється графік виконання монтажних робіт.

Прокладання захисних трубних проводок.

Трубні проводки прокладають вздовж стін і перекриттів, по колонах та інших елементах будівель, а також по естакадах і металоконструкціях.

Місця прокладання труб не повинні відчувати вібрації, механічні впливи, а також повинні бути доступні для огляду.

Перед безпосереднім монтажем трубних проводок потрібно встановити кріпильні деталі, пробити борозди і отвори. Кріпильні деталі на будівельних конструкціях кріплять цвяхоподібними дюбелями, які забивають в кладку монтажним пістолетом. Дюбель забивається за рахунок енергії порохового заряду. До роботи з цим інструментом допускаються особи, що пройшли спеціальну професійну підготовку.

Для закріплення пластмасових кріпильних деталей, а також у випадках коли застосування пістолета заборонено, використовують розпірні дюбелі. В кладці висвердлюють кругле гніздо, в яке вставляють розпірний дюбель. В нього вкручують шуруп, що утримує кріпильну деталь. Отвори обробляють за допомогою дрелей з електричним чи пневматичним приводом.

В сухих приміщеннях кріпильні елементи проводок можуть бути приклеєні до бетонних і металічних поверхонь за допомогою клею на базі синтетичних смол.

Борозди пробивають пневматичним ударним інструментом чи застосовують електрифіковані бороздо-фрезерні засоби.

Обробка металоконструкції

Для встановлення щитів, пультів, апаратів та інших засобів перед їх монтажем потрібно встановити металоконструкції на які власне проводиться монтаж. Обробка металоконструкцій полягає в створенні каркасу відповідної форми, обробці різьбових отворів для кріплення апаратів, обробці наскрізних фасонних вікон і отворів для монтажу апаратури двохстороннього обслуговування.

Панелі і стінки каркасу, які потребують додаткової обробки повинні бути знімними, оскільки операції виконуються на ковально-пресовому та метал оріжучому обладнанні. Ручний електрифікований інструмент застосовують при модернізації чи при обробці важкодоступних місць.

Додаткова конструктивна доробка вимагається коли апарати встановлюються в умовах відмінних від звичайних. В таких випадках використовують додаткові кронштейни з відповідними вирізами, додаткові пластини, мости та інші види кріпильних елементів.

Конструктивні доробки електроапаратів і приладів необхідно випробовувати на вибухобезпечність. Також повинно бути одержано дозвіл на їх експлуатацію в вибухонебезпечних зонах. Ці дозволи видають органи Державного контролю за вибухобезпечним обладнанням.

Після механічної обробки пульти, щити та апарати фарбують: внутрішню поверхню білою емаллю, а зовнішню поверхню в колір технологічного обладнання.

Підготовка стальних панелей під монтаж апаратури здійснюється наступним чином. Зовнішній бік панелі пультів керування покривають декоративним покриттям, хромують (чи наносять інше гальванічне покриття), фарбують емаллю світлого кольору. Пояснювальні написи гравірують чи використовують накладні таблички, на яких фотохімічним способом зроблені тексти. Замість текстів можуть бути використані символи. Таблички кріплять заклепками чи гвинтами написи можуть бути виконані на картонних листках, які вставляють в спеціальні рамки, закріплені на панелі. Панелі одностороннього обслуговування шаф і ящиків з боку монтажу апаратури фарбують в два шари електротехнічним лаком і потім після сушки покривають білою емаллю (обидва боки).

Металічні корпуси та частини апаратів повинні мати надійний контакт з панеллю. Це досягається за допомогою кріпильних гвинтів що мають різьбове з'єднання з панеллю. Вимога надійного контакту апаратів з панеллю пояснюється вимогою заземлення електрифікованих апаратів.

Монтаж електричних проводок

Монтаж електричних проводок виконують за наведеною нижче послідовністю.

Розмітку траси виконують наступним чином: спочатку розмічають місця встановлення апаратури, розділюючих коробок, місця поворотів траси, проходів через перекриття і стіни; потім позначають місця встановлення кріпильних засобів.

Підготовка траси заключається у встановленні кріпильних засобів, прокладанні борозд і пройомів. Кріпильні засоби на будівельних конструкціях кріплять цвяхоподібними дюбелями. Для кріплення пластмасових кріпильних засобів використовують розтисні дюбелі. Борозди пробивають пневматичним ударним інструментом чи застосовують електрифіковані бороздо-фрезерні пристрої.

Прокладання проводів у трубах проводять після їх закріплення. Для цього в трубу 1 вставляють поршень 2 (рис. 1, а) із прив'язаною капроновою ниткою 3. Потім за допомогою пристосування 6 у трубу 7 подають стиснене повітря. Під дією стиснутого повітря поршень переміщується по трубі і захоплює нитку. Коли поршень вийде з труби, до нитки прив'язують трос лебідки і протягують його через трубу. На кінець троса кріплять головку для закріплення жил, креслення якої подано на рис. 1, в. Через отвори в корпусі 1 протягують жили 2 і затискають їх гайкою 3. Хвостовик 4 служить для кріплення головки до троса. Потім лебідкою 3 (рис. 1, б), закріпленою на трубі, протягують пучок проводів 5, закріплений у головці 4. Головка кріпиться до троса 2, що через блок 1 йде до лебідки 3.

Наконечники на алюмінієві та мідні жили ставлять опресовку. Жили зачищають наждачним папером, промивають бензином для обезжирювання. Наконечники можуть ставитись опресовкою і на мідні жили. Для опресовки застосовують спеціальні преси. Кінці ізоляції заробляють поліхлорвініловою трубкою, яку щільно надівають на ізоляцію проводу. Після закріплення проводу трубку притягують щільно до зажиму.

Рис. 1. Механізми для прокладання проводів у трубах:

а - для проштовхування нитки: 1 - труба; 2 - поршень; 3 - нитка; 4 - кран; 5 - шланг; 6 -пристосування для подачі стиснутого повітря; б - пристосування для протягування проводів: 1 - блок; 2 - трос; 3 - лебідка; 4 - головка; 5 - пучок проводів; 6 - труба; в - головка для кріплення проводів: 1 - корпус; 2 - жили; 3 - гайка; 4 - хвостовик

Змонтовані проводки заземлюють, потім фарбують бітумним лаком захисні труби, корпуса коробок, броню кабелю і другі кріпильні і захисні металічні конструкції. В якості заземлювача можуть бути використані: стальна захисна труба (з товщиною стінки не менше 2 мм), броня кабелю і його алюмінієва оболонка. Труби і інші металоконструкції повинні мати надійне з'єднання (стальним дротом діаметром 5 мм) з шиною загального заземлення чи з заземленими частинами обладнання і пристроїв систем автоматики.

Маркування кабелів, пучків і пакетів, а також проводок, прокладених в захисних трубах, проводять в місцях поворотів лінії, в місцях переходу в інше приміщення і на прямолінійних ділянках через 5 - 10 м. Маркування наносять на стальні бірки, які кріплять дротом до проводки. Написи наносять масляною фарбою, гравіюванням та іншими методами.