Аналіз світового целюлозно-паперового ринку

Фактори, що впливають на кон’юнктуру дослідження целюлозно-паперового ринку та їх характеристика

Лісова промисловість  України сформувалась під впливом цілої низки факторів. Обмеженість лісових ресурсів помітно впливає на розміри та внутрішньогалузеву структуру деревообробної підгалузі, що посідає провідне місце в межах лісової, деревообробної та целюлозно-паперової індустрії. На неї припадає більша частина виробничників та товарної продукції. Ліс заготовляють у Карпатах, Лісостепу й на Поліссі. Величезних збитків лісовій промисловості завдала аварія на Чорнобильській АЕС, що вивела з народногосподарського обігу більш як половину лісових ресурсів України. Тепер найбільше лісозаготівля розвинута у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Чернівецькій, Волинській та Рівненській областях. 
Серед деревообробних галузей перед веде меблева промисловість, на яку припадає понад половина товарної продукції. Вона є в усіх великих містах: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Львів, Мукачеве, Житомир, Чернігів та ін. 
У деревообробній промисловості щорічно утворюється велика кількість відходів. Їх використовують у целюлозно-паперовому і лісохімічному виробництвах, при виготовлені деревостружкових та деревоволокнистих плит. Найбільші центри з виробництва деревостружкових та деревоволокнистих плит - Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Свалява, Дрогобич та ін. 
На основі переробки лісу та інших рослинних ресурсів, а також вторинної сировини у нас створена целюлозно-паперова промисловість. Головними центрами целюлозно-паперової промисловості є Жидачів, Рахів, Херсон, Ізмаїл, Обухів, Корюківка, Малин, Понінка, Великий Бичків, Перечин, Свалява, Коростень тощо. Целюлозно-паперова промисловість виробляє більше 150 видів продукції, але задовольняє потреби держави і населення в папері в середньому лише на 50%. В Україні не виробляють зовсім або виробляють в недостатній кількості окремі види паперу, попит на які всюди у світі має тенденцію до підвищення: газетний, офсетний, пергамент та ін. Виробляються також будівельні матеріали, деревостружкові плити, фанера з лісової сировини та відходів. 
Ресурси деревини у країні скорочуються; для збереження теперішнього рівня виробництва треба щороку закуповувати деревину та її продукти за рубежем. Залучення до господарського обігу додаткових деревних ресурсів можливе завдяки повнішому використанню усієї біомаси дерева, вторинних та інших матеріалів та вивільненню цільної деревини за рахунок застосування замінників. 
Істотним резервом одержання деревини є ідея доцільного розведення лісів. За дефіциту деревини проблематичною стала орієнтація на вилучення з експлуатації захисних лісів. У практиці не виключаються варіанти насадження й посіву лісу на невикористовуваних (еродованих) або низькопродуктивних землях. З їхнього загального обсягу для цього можна використати близько 4 млн. га. Переорієнтація на запровадження захисних смуг і насаджень за промислово-експлуатаційним типом дозволила б щороку одержувати до 2,5 млн. кубометрів деревини. 
Важливим резервом є лісосічні відходи, що майже не використовуються (пеньки, кора, гілки). Ці втрати становлять 1/3 біомаси вирубуваного деревостану, тоді як можна з неї виготовляти паливні брикети, добрива, хімічні препарати. 
Можна замінити деревину у тарному, целюлозно-паперовому виробництві, у будівництві, паливному балансі вторинними матеріалами (макулатура, терміття, лушпиння, лоза). Перспективним є також використання місцевої недеревної сировини: соломи, збіжжя, комишу

Основними факторами, що негативно впливають на створення потужностей з виробництва целюлози і деревної маси, є:

● непривабливий  інвестиційний клімат – нестабільна політична та економічна ситуація, часта зміна законодавства, що створює високі ризики для інвестора, тому залучення таких обсягів інвестицій сьогодні є проблематичним.

● монополізація  ринку лісоматеріалів – ліси в  Україні знаходяться в сфері управління практично одного відомства – "Державного агентства лісових ресурсів України", яке встановлює правила поведінки на ринку лісових матеріалів. Відсутність можливості створення власної лісосировинної бази або механізму забезпечення крупних споживачів деревини на довгострокових умовах є перешкодою для капіталовкладень у розвиток сировинної бази для целюлозно-паперової промисловості.

Окрім цього, необхідне здійснення низки заходів із реконструкції та технічного переоснащення функціональних підприємств з метою підвищення якості виготовлення паперової продукції та збільшення обсягів її виробництва.

Так, Департаментом  розвитку легкої та деревообробної промисловості було розроблено два плани розвитку целюлозно-паперової промисловості. Перший варіант передбачає підвищення технічного рівня функціональних підприємств галузі шляхом здійснення модернізації та реконструкції встановлених виробничих потужностей внаслідок імпорту технологічного обладнання, яке не виготовляється в Україні, застосування енергоощадних технологій, проведення науково-технічних досліджень і впровадження їх результатів у виробництво з метою збільшення присутності вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та збільшення експортного потенціалу вітчизняних галузевих підприємств.