У розроблених проектах програм розвитку легкої промисловості України передбачено  роширити сировинну базу та ліквідувати  диспропорції в окремих підгалузях; розвиток машинобудування для легкої промисловості, а токож механізм відновлення кооперативних зв'язків з країнами СНД. Відновлюються посіви бавовнику на півдні України, де він вирощувався ще в ЗО-50-х роках. Заслуговує на увагу також пропозиція українського науково-дослідного інституту текстильної промисловості та інститутів України щодо вироблення технології виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробки на штучні волокна і нитки. Є програми розвитку виробництва барвників і дубильних речовин.

    У зв'язку із значними можливостями забезпечення промисловості України власним  льоноволокном доцільно прискорити будівництво Самбірського льонокомбінату для випуску лляних тканин. Випущено першу продукцію для легкої промисловості на основі конверсії окремих підприємств воєнно-промислового комплексу. На різних стадіях підготовки та освоєння перебувають майже 20 видів устаткування для галузі.

    У легкій промисловості найбільшою підгалуззю є текстильна, до якої належить первинна обробка текстильної сировини, потім бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, нетканих матеріалів, конопле-джутова, сітко-в'язальна, текстильно-галантерейна, трикотажна, валяно-повстяна підгалузі

    В Україні відчувається дефіцит багатьох товарів народного споживання. Відсутність реальної конкуренції спричиняє завищення цін, спонукає продавати низькоякісну продукцію. Нині зростання дефіциту товарів поєднується з гострим дефіцитом державного бюджету. Потреба радикального реформування очевидна. Слід рішуче згортати економічно неефективні для суспільства види діяльності. Доцільно переорієнтувати підприємства на випуск продукції, що потрібна споживачеві, збільшити капітальні вкладення у виробництво нових, технічно складних товарів тривалого користування, формувати розвинену мережу обслуговування їх, що реально впливатиме на рівень життя населення України.

      Список літератури

1. Морозова Т. Г., Победіна М. П., Шишов С. С.Економічна географія Росії: Навчальний посібник для ВНЗ .- М.: ЮНИТИ, 1999 .- 527 с.

2. Економічна географія Росії: підручник для ВНЗ, під загальною редакцією академіка В. М. Відятіна. - М.: ИНФРА-М, Російська економічна академія, 1999 -531 с., Вища освіта, стор 199 -209.

3. Родіонова М.А. "Економічна географія Росії ", навчальний посібник географії" Московський ліцей ", Москва-1999, 189 с.

4. Васильєв А. М. Економічні проблеми розвитку легкої промисловості, Москва, 1988 р.

5. Іоффе А. Г. Організація, планування і управління на підприємствах трикотажної промисловості.Москва, 1986 р.

6. Лаврищев О. М. Економічна географія СРСР, Москва, 1984 р.

7. Хрущов А. Т. Географія промисловості СРСР, Москва, 1980 р.