Аналіз асортименту та споживчих властивостей жіночого швейного одягу

Аналіз асортименту  та споживчих властивостей жіночого швейного одягу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План.

Вступ

Розділ 1.

1.1 Стан і перспективи  розвитку виробництва жіночих  швейних виробів в Україні.

1.2 Чинники формування  якості жіночих швейних виробів.

1.3 Вимоги до якості  жіночих швейних виробів.

1.4 Характеристика нормативних  документів,що регламентують якість  жіночих швейних виробів.

1.5 Номенклатура показників  якості.

1.6 Класифікація і структура промислового асортименту жіночих швейних виробів.

Розділ 2.

2.1 Об’єкт дослідження.

2.2 Методи дослідження.

2.3 Оцінювання якості гігієнічних  показників.

2.4 Аналіз асортименту  на матеріалах магазину «Пані».

Висновки і пропозиції.

Список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

 

Одяг є одним із найбільших необхідностей у житті людини і належить до особистих речей.

 Під поняттям одяг розуміємо виріб або сукупність виробів, що покривають тіло людини. Згідно з визначенням Державного стандарту України ДСТУ № 2027-92 «Вироби швейні та трикотажні. Терміни та визначення». Швейний виріб – це річ, виготовлена з різних матеріалів, яка має утилітарні та естетичні функції і призначена задовольняти потреби споживачів.

Слід зазначити, що основним завданням швейної промисловості України є збільшення випуску високоякісних швейних виробів,в тому числі і жіночих,які б могли конкурувати на ринках близького і далекого зарубіжжя .

Метою даної курсової роботи є вивчення асортименту та споживчих  властивостей жіночих швейних виробів.

Необхідне рішення наступних  завдань, а саме:

- Визначити промисловий асортимент жіночих швейних виробів та характеристику застосовуваних матеріалів;

- Визначити чинники формування якості жіночих швейних виробів;

- Дати характеристику нормативних документів;

- Охарактеризувати об’єкт дослідження,методи дослідження .

- Дати оцінку якості гігієнічних показників.

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.

1.1 Стан і перспективи  розвитку виробництва жіночих  швейних виробів в Україні.

 

На даний момент перед  швейною промисловістю України  поставлено завдання формування і розміщення державних замовлень, координування  діяльності підприємств, пов'язаної з  виконанням цих завдань; завдання розробки програм перспективного розвитку нового виду сировини і сприяння збалансованому розвитку підгалузей.

  Швейна промисловість  розвинута в багатьох містах України. Найвідоміші фірми і виробничі об'єднання є у Києві, Львові, Харкові, Луцьку та інших містах.

   Основні проблеми  виробництва жіночих швейних виробів — відсталі технології виробництва і низька якість продукції. Вони можуть бути вирішені в результаті реконструкції і модернізації та створення спільних з іншими країнами підприємств.

Світова фінансова криза  на фоні загального сповільнення темпів виробництва промислової продукції  значно послабила позиції підприємств  з виробництва швейних виробів  та унеможливила в окремих випадках виживання вітчизняного виробника  у конкурентній боротьбі. Поряд зі скороченням загальної кількості  підприємств збільшується частка збиткових  підприємств. Незважаючи на позитивну  тенденцію 2007 р., криза 2008 р. призвела до збитковості майже половини підприємств  галузі (45,6%). На сьогоднішній день значна частка малих підприємств знаходиться  на межі банкрутства та потребує підтримки  з боку держави.

Повільні темпи розвитку виробництва швейних виробів  спричинені рядом факторів. Основні  проблеми щодо забезпечення можливостей  до прогресивного розвитку вітчизняних  виробників галузі залишаються незмінними: неможливість конкурувати із дешевими товарами Китаю та Туреччини (як правило, низької якості); значна частка на споживчому ринку одягу «секонд-хенд»; неефективність використання систем давальницької сировини; необхідність капітального оновлення виробництва та запровадження новітніх технологій тощо. Великі підприємства поряд з недостатньою завантаженістю потужностей характеризуються незначною гнучкістю, що вимагає перегляду підходів до управління на рівні з підтримкою з боку держави (в т. ч. держзамовлення).

Таким чином основні перспективні напрями розвитку швейних жіночих виробів в Україні полягають в інтенсифікації зусиль вітчизняних виробників щодо завоювання стійких конкурентних позицій на внутрішньому ринку шляхом поліпшення якості, підвищення наукоємності продукції, зниження її собівартості. Забезпечення більш гнучкого реагування підприємств на запити споживачів передбачає, в свою чергу, покращення інвестиційного клімату в Україні з метою залучення відповідних інвестицій, виходу на іноземні ринки, налагодження довгострокових партнерських відносин та відходу від неефективних схем давальницької сировини.

Найбільше проблем для  українських виробників швейних виробів створює недосконалість вітчизняного законодавства, насамперед у митній, податковій, інвестиційній сферах і сфері стандартизації та сертифікації продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Чинники формування  якості жіночих швейних виробів.

Найбільше значення у формуванні якості одягу мають наступні чинники: якість вихідних матеріалів, процеси  виробництва виробів і технологічної  обробки.  У швацькому виробництві  як вихідні матеріали виступають основні (тканина, трикотажне полотно), підкладкові, прокладки (флізелін, прокламелін і ін.), обробні, утеплюючі (вата, ватин, синтепон, перо, шерсть і ін.) і клейові матеріали, а також фурнітура (нитки, гудзики, кнопки, блочки, хальнітени, гачки, тасьма-блискавка,еластична тасьма,стеклярус,бісер та ін.)

Від матеріалів залежить відповідність  одягу функціональному призначенню, подобі і віку споживачів, а також  напряму моди. Комплекс гігієнічних  властивостей матеріалів впливає на стан мікроклімату підодежного простору, що, як відомо, позначається на самопочутті і працездатності людини. Від пружноеластичних властивостей матеріалів, їх жорсткості, драпованості, формувальній здатності залежать можливість створення необхідної об'ємно-просторової форми одягу і її стійкість в експлуатації.

Процес виробництва швейних  жіночих виробів включає чотири етапи: моделювання - процес розробки нової  моделі або первинного зразка, по якому  виготовлятимуть вироби. При моделюванні  розробляють форму, силует і крій виробу; конструювання - процес розробки креслень деталей виробу за зразком  і виготовлення лекал (викрійок); розкрій  тканин і комплектування деталей  криючи; пошивочний - процес, що складається з підготовчих монтажних операцій, волого-теплової обробки і обробних операцій.  Моделювання швейних виробів включає декілька етапів: створеня ескізу, макетування, проектування і виготовлення Створення ескізу - втілення ідеї і задуму художника в ескізі, тобто площинному зображенні на папері, картоні. У ескізі відбиваються пластика форми, ліній, пропорцій, колірне вирішення моделі, намічається її конструкція. Створенню ескіза передують вивчення і аналіз існуючого асортименту виробів, вимоги до них, напрями моди.

Макетування - перевірка  задуму художника в об'ємній формі. Макетом є об'ємне зображення виробу, який дає уявлення про його форму, композицію і конструкцію. Макетування  здійснюється шляхом наколки паперу або спеціальної макетної тканини  на манекен або фігуру манекенника. При цьому опрацьовують об'ємну форму  виробу, знаходять оптимальне конструктивне  рішення, уточнюють композицію, обробку, місце її розташування у виробі і  так далі. Після такого відробітку ідеї художника будують креслення  конструкції виробу,виготовляють лекала.

Проектування включає  процеси моделювання і конструювання, якими займаються художники-модельєри  і конструктори будинків моделей  і інших проектних організацій. На другому етапі відбувається виготовлення одягу по первинному зразку. На цій  стадії формуються не лише художньо-естетичні  властивості одягу, але і забезпечуються такі важливі показники її якості, як економічність і технологічність. Останні, як відомо, обумовлюють економічну доцільність промислового виробництва одягу.

Моделювання - процес розробки виробів або первинного зразка одягу, по якому виготовляють вироби. Термін "модель" означає зразок одягу  конкретного вигляду, що має певну  форму, виконану з відповідного матеріалу  і обробок. 

Конструювання - процес розробки після моделювання, креслень деталей  виробу і виготовлення лекал (викрійок) за зразком моделі. Лекала - це шаблони  деталей одягу, по якому розкроюють матеріали в процесі виробництва. Конструювання є одним з найважливіших  етапів виробництва одягу, оскільки допущені помилки на даному етапі  можуть викликати зміну зовнішнього  вигляду, якості посадки вироби на фігурі, які практично неможливо усунути  для розміру.  При розробці конструкції  одягу як вихідна база використовують розмірні ознаки типових фігур, що приводяться в розмірно-ростовочних стандартах, і припуски.  Внутрішня форма одягу і її лінійні виміри визначаються формою і розмірами тіла людини.

Далі розробляються технічні описи, які включають наступні розділи: зарисовка і опис зовнішнього  вигляду виробу; розміри, що рекомендуються, і довжини; перелік матеріалів, що рекомендуються, і фурнітури; виміри готового виробу, в якій приведені  абсолютні величини по основних місцях вимірів готового виробу і відхилення, що допускаються, від них; технічні вимоги до якості виготовлення виробу; норма витрати матеріалів на виріб  середнього розміру і довжини; специфікація деталей і лекал; виміри лекал;площа  лекал виробу середнього розміру  і довжини.

Технічні описи разом  з комплектом лекал і зразком-еталоном виробу відправляють в технологічний  процес.  На етапі технологічного процесу виготовлення виробу формуються основні властивості вироби, які  визначають зовнішній вигляд, якість посадки на фігурі, необхідну об'ємну форму, товарний вигляд, а також службові властивості одягу, у тому числі довговічність. Технологічний процес включає попередні операції: розкрій деталей одягу, попередню обробку деталей виробу і остаточні операції по збірці виробу, а також додання виробам об'ємної форми і товарного вигляду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.5  Номенклатура показників  якості

 

Сукупність (перелік) характеристик  властивостей продукції, які виражають  її якісну визначеність як продукту виробництва  і засобу задоволення потреби, називають номенклатурою показників якості продукції (НПЯП).

Обґрунтування і призначення номенклатури показників – це початковий момент об'єктивної комплексної оцінки якості продукції (виробу). Від повноти переліку показників, чіткості їхнього кількісного  визначення залежить достовірність  результатів оцінки якості і вибір  кращих варіантів. НПЯП повинна забезпечувати  співставлення проектованої або  випущеної продукції з аналогами, а також забезпечити економічний  ефект від її виробництва і  використання.

Існує продукція, якість якої достатньо  оцінити за одним показником. Проте  коло такої продукції досить обмежене. Для швейних виробів необхідно  враховувати значну кількість показників для оцінки якості.

Номенклатуру найважливіших показників якості продукції, що належить до певного  класифікаційного угрупування, регламентують  стандарти на НПЯП. Завдяки цьому  досягається одноманітність показників якості.

Метою системи стандартів на НПЯП є встановлення та використання необхідної і достатньої НПЯП при вирішенні  завдань управління якістю.

При виборі номенклатури показників якості обов’язково слід включити до оцінки показники, що характеризують безпеку продукції для життя, здоров'я людей і навколишнього  середовища. Використання решти показників якості носить рекомендаційний характер і може встановлюватися залежно  від вимог споживача та конкретних умов експлуатації виробу. Для впевненого вибору сукупності показників якості можна скористатися аналітичними, експертними  або соціологічними методами.

Для продукції швейної  промисловості НПЯП регламентується  стандартом ГОСТ 4.45-86 «Система показателей качества продукции. Изделия швейные бытового назначения. Номенклатура показателей».

Номенклатура показників якості швейних виробів подана у табл.1.

 

 

Таблиця 1 − Номенклатура показників якості швейних виробів

[гост 4.45-86]

Найменування показника  якості	Позначення показника  якості	Найменування властивості, що характеризується
1. ПОКАЗНИКИ ПРИЗНАЧЕННЯ
1.1. Відповідність виробу  основному функціональному призначенню,  бал	Ф	Функціональність
1.2. Відповідність виробу  розмірній і повнотно-віковій групі людини, бал	Ф1	Те ж
1.3. Відповідність виробу  сезону, сфері застосування і  умовам експлуатації, бал	Ф2	Те ж
1.4. Відповідність використаних  матеріалів, оздоблень і фурнітури  призначенню виробу, бал	Ф3	Те ж
2. ПОКАЗНИКИ СТІЙКОСТІ  ДО ЗОВНІШНІХ ДІЙ
2.1. Можливість хімічного  чищення, прання, прасування, бал	-	Стійкість до дії хімічних препаратів, тепла і вологи
2.2. Міцність з'єднання  деталей, даН/см	-	Стійкість до механічних дій
3. ЕРГОНОМІЧНІ  ПОКАЗНИКИ
3.1. Антропометричні показники	А	-
3.1.1. Статична відповідність,  бал	А1	Відповідність і баланс
3.1.2. Динамічна відповідність,  бал	А2	Зручність при русі
3.2. Зручність користування, бал	У	Комфортність
3.3. Гігієнічні показники	-	-
3.3.1. Сумарний тепловий  опір пакету одягу, °С·м2·Вт	Rсум	Комфортність
3.3.2. Повітропроникність, дм/с∙м	В	Те ж
4. ЕСТЕТИЧНІ ПОКАЗНИКИ
4.1. Відповідність виробу  сучасному напряму моди, бал	Е	Сучасність
4.2. Рівень обробки і  оздоблення виробу, бал	Е1	Зовнішній вигляд і внутрішня  обробка
4.3. Чіткість і виразність  виконання товарних знаків і ярликів, бал	Е2	-