Украинская народная медицина

    Отже, лікування засобами мінерального походження також вельми давнє і традиційне. Фітотерапія та фітобальнеолікування у поєднанні з мінералами найменше містять ірраціо-нального, забобонного, окультного.

    Здавна український народ поклонявся небесним світилам – сонцю, місяцю, зіркам. По-сухи, градобій, грім, блискавки, затемнення сонця, місяця; сарана, що хмарами неслася в повітрі – все це примушувало людину з надією і острахом дивитися на небо, свою хлібо-робську долю, долю врожаю, худоби і свого достатку зв’язувати з причинами (добрими чи лихими) небесними явищами та світилами.

    Ще за прадавніх часів наші далекі прапращури свої господарські дії пов’язували з фаза-ми місяця. Було помічено вплив місячних фаз на здоров’я людини як з позитивного, так і негативного боку при певних хронічних недугах. Та й багато робіт вважали краще почина-ти до схід сонця, у фазі повного або нового місяця з води і роси. Магічна дія роси у фазі повного та нового місяця вважається вельми корисною при поліартритах, варикозному розширенні вен, подагрі тощо. Водяна пара, адсорбуючи запашні леткі олії та фітонциди, випадає росою, настоюється, як особлива панацея і може вважатися природним настоєм свіжих лікарських рослин. Помандрувати по росяних луках і галявинах має певне значен-ня і для електростатики людини. Питання, яке досліджується як фізіологами, так і біофізи-ками.

    Отже, медична астрологія така ж традиційна, як і застосування лікарських рослин. Але з огляду на те, що до небесних тіл надто далеко, а традиційні знання астрології у народу не такі вже й достатні, то вона знайшла лише певне і не вельми широке застосування у зага-льному руслі народної медицини. Та елементи її використання у минулому годиться вив-чати і передбачити всіляку наукову підтримку розвитку і дослідження на сучасному етапі та у майбутньому.

    Ставлення до харчових продуктів у наших далеких предків було завжди бережливим. Це передавалося з покоління в покоління і стало традиційним. Вважалося ганебним і амо-ральним розтринькувати харчові продукти, особливо хліб, який у всі часи називався свя-тим. Здоров’я новонародженого немовляти залежить, у першу чергу від того, які батьки народили дитину, як і чим її годують та доглядають. Здоров’я нації залежить від багатьох причин. Та левову частку віддамо екології і національним традиціям – у першу чергу хар-чуванню, умовам праці, догляду за тілом; умовам життя, рівню медичної допомоги тощо.

    М’який клімат, свіже повітря, прищеплення культу праці, різноманітна їжа, багата віта-мінами, - все це позитивно впливало на ріст і розвиток дитини. Незначна густота населен-ня та відсутність міграції стримували розвиток спалахів та епідемій інфекційних захворю-вань.

    Снідали, обідали, вечеряли гуртом, всією родиною. Їді передувало замовляння. Поспіш-ність не заохочувалася. Вживання алкогольних напоїв не було характерне. Пили їх на свя-та, на весіллях, хрестинах, коли поминали небіжчиків. У їжі переважали молочні та рос-линні продукти.

    На Україні відомо понад тисячу способів приготування борщів. Борщ – це джерело ене-ргії, вітамінів, мікроелементів. Його компоненти: м’ясо містить білки; сметана, олія, м’я-со – жири; капуста, картопля, баряки, петрушка, квасоля, кріп, перець, щавель, часник, хрін, помідори – вуглеводи, мікроелементи, вітаміни. Вживання для борщів юшок та сала-тів листків подорожника великого, кропиви дводомної, медунки лікарської, первоцвіту ве-сняного, барбарису звичайного, кульбаби лікарської, грициків, яглиці звичайної, гравілату міського, квасениці сприяло зміцненню здоров’я та гармонійному забезпеченню вітаміна-ми, мікроелементами, антиоксидантами тощо.

    В українців є калачі, сирники, бабки, пироги, голубці; капусняк, заливна яловичина, хо-лодець із свинини, риба смажена в сухарях, заєць, кріль, курчата, качки у сметані, гуска, запечена з яблуками і картоплею; маківник, узвар, пампушки, медяний пиріг, кисіль моло-чний, різноманітні киселі з садовиною. Хліб, перепічки, млинці з чорносливом. Паски, ко-роваї, книші тощо. Березовий сік з медом. Яйця, сметана, масло, м’ята. Все це використо-вували для тіста, з якого пекли бублики, коржі, пироги та інші хлібні вироби. Напої: мед, пиво, квас, сивуха, варенуха, запіканка, спотикач, вишнівка, слив’янка.

    Отже, народна ужиткова творчість українців витворила десятки, сотні й тисячі різнома-нітних страв, напоїв, закусок. Багатство кулінарних виробів звертає увагу на високу зага-льну культуру та знання елементів загальної та харчової гігієни. Стіл, піч, труба, мисник, комори, льох, де зберігаються харчові прдукти або готова їжа, завжди, за народними тра-диціями, годиться тримати в чистоті. Біля харчових продуктів зберігають обереги: хрін, цибулю, часник, селеру, редьку, петрушку. Це фітонцидні рослини, які негативно вплива-ють на цвільові гриби, гнильні мікроби, віруси, комахи і продовжують термін зберігання картоплі, моркви, буряків, м’ясних продуктів, садовини. М’ясо, сир, рибу на зиму солять. Для літнього зберігання, окрім солі використовують кропиву дводомну, пижмо звичайне, листки тополі чорної, мелісу, м’яту, чебрець, материнку, чабер содовий, васильки тощо.

    Переважає в українців їжа зварена, спряжена, тушкована. Достатня термічна обробка дозволяє запобігти харчових отруєнь та інтоксикацій. За народними традиціями їдять по-мірно. Переїдання знаходить осуд. Їжа повинна бути доброякісною, свіжою та смачною.    Напоям належить особливе місце: їх п’ють на святах, а також на весіллях, родинах, при похованні небіжчиків, на поминках, після закінчення тяжких і відповідальних літніх та осінніх польових робіт по збиранню врожаю.

    П’ють звичайно лише дорослі. Народна філософія та етнопедагогіка суворо забороняє вживати алкогольні напої дітям, дівчатам “на порі”, вагітним, матерям-годувальницям, людям похилого віку та особам з надто кволим здоров’ям.

    Під час приготування напоїв неможна кип’ятити мед, заправляти його дріжджами, а та-кож треба уникати сполучення в одному напої алкалоїдів з дубильними речовинами, кис-лотних та лужних речовин, які у процесі зберігання взаємно інактивують лікарську основу розчинів і практично зводять нанівець оздоровне та стимуляційне значення численних на-поїв. Брали сировину переважно свіжу. Перевагу віддавали натуральним сокам. Консерва-ція ж останніх спиртом та медом дозволяє зберегти оптимальний смак соків, стабільність складу та значну лікувальну цінність напоїв протягом тривалого часу – 1-2 роки.

    У численних обрядах, ритуалах, на святах напоям відведене обов’язкове, але помірне місце ще з сивої-сивої давнини. Пристрасть до алкогольних напоїв ніколи в народі не зао-хочувалась, особливо це стосується молодих людей. Наш народ передбачає місце для них на свято Коляди, Калити, Колодія, Купайла тощо у ритуалах для того, щоб запашними трунками відігнати “злі духи” від людей, світлиць, обійстя, а також від громадських місць. На свято Нового року, Коляди, Калити, Колодія, готують і п’ють значну кількість вітамін-них напоїв-настоїв, бо в цю пору року національна кухня бідніє вітамінами та мікроеле-ментами. Вживання ж заспиртованих свіжих соків садовини, та ще з медом, забезпечує ор-ганізм як полівітамінами, так і комплексом мікроелементів та ензимів саме тоді, коли лю-дину очікують значні випробування: інфекційні недуги застудного характеру, нездужання, пов’язані з авітамінозними станами, відносно незначне перебування на свіжому повітрі. А тривале перебування на холоді при надто низьких температурах також призводить до ви-никнення багатьох недуг верхніх дихальних шляхів, невритів, радикулітів, ускладнень уже набутих недуг, а то й масових спалахів захворювань.

    До переважної більшості напоїв, які складаються з відварів та настоїв різних видів м’я-ти, материнки, чебрецю, чаполочі, цикорію, гравілату міського, перстачу прямостоячого, деревію звичайного, самосилу гайового, у людини, котра споживає ці напої, не виникає хворобливої пристрасті, не розвивається хронічний алкоголізм, який перекреслює особис-тість, робить її рабом “зеленого змія” і ставить поза суспільством.

    Протягом исячолітньої історії українській нардній медицині судилося пережити періоди спаду та піднесення. Інтерес до неї зростав у скрутні часи, часи воєн та розрухи. Так, на-приклад, було у роки першої світової війни, а також за часів другої світової війни.

    Сьогодні ми є свідками дедалі зростаючого інтересу до цієї ще донедавна незаслужено забутої, ігнорованої науковою медициною ділянки народних знань. Причини цього слід шукати в кризовому стані офіційної медицини, її безсиллі в умовах важкої екологічної си-туації, глобальної Чорнобильської катастрофи. Тому зрозуміла активізація зацікавлення природними лікарськими засобами, доцільність яких очевидна. Наукова медицина завжди збагачувалась і збагачується за рахунок народної. Сьогодні можна назвати цілий ряд нау-кових методів та засобів лікування, які ввійшли до арсеналу наукової медицини з народної лікарської практики.

    Відіграє певну роль і прагнення до відродження духовних цінностей, пізнання отчих звичаїв і традицій, національних надбань духовної та матеріальної культури. І народна ме-дицина, що увібрала в себе мудрість багатьох поколінь, зберегла свою етнічну специфіку, характеризується багатством локальних варіантів, наявністю багатьох архаїчних елемен-тів, є вдячним матеріалом.

    Ця ділянка народних медичних знань на сучасному етапі стає предметом зацікавлення як широких кіл громадськості, так і різного профілю науковців. Після багатьох років ігно-рування до неї звертається професійна медицина.

Література:

           Товстуха Є. С. Українська народна медицина

           Болтарович З. Є. Українська народна медицина

Реферат

Українська народна медицина

Виконав

студент 1 курсу

2 мед. факультету

12 групи

Гайдаров Руслан 

Київ - 2003