Украинская народная медицина

    Українська народна медицина як визначне явище загальної культури народу і світової цивілізації постає на повен зріст лише за нашої доби, але процес реабілітації її досить три-валий. Зародки народної медицини слід пов’язувати й досліджувати разом з міфами нашо-го народу про створення світу різноманітні божества, враховуючи ставлення українців до Сонця, Неба, Землі, Води, Вогню, рослинного і тваринного світу. Ці уявлення українців про божества і створення світу грунтуються на пошануванні Сонця і визнанні вічних кри-теріїв життя і буття – добра і зла.

    Основними святами в язичницьких праукраїнців були свята Сонця: Калити, Коляди, Ко-лодія, Великодні та Зелені свята, свято Купайла тощо. А оскільки народ започаткований від виникнення як субстанція “сонячних генів”, то і його історія, мистецтво, господарство, звичаї тісно пов’язані з природою, з рослинним і тваринним світом, прадавньою землероб-ською культурою, стосунками між людьми, любов’ю до праці, коханням та вірністю, по-

шануванням високих чеснот і розвінчання та таврування зрадництва, невірності, запродан-

ства, ницості, служіння чужим панам і чужим богам.

    Народ опоетизовує себе, природу, свою працю, створює Білобога і Чорнобога, потвору з гнилими очницями – Мару, яка внаслідок злягання зі змієм народжує тринадцять “маре-   нят” (узагальнені “нозологічні одиниці” недуг). Ось, певно, чому ще з предковічних тися- чоліть наш народ недолюблює закляте число тринадцять. Та годиться зазначити, що в пра-українців ніколи не домінували жорстокі і свавільні боги. Більшість їх допомагає людям займатися хліборобством, оберігає посіви, пильнує здоров’я, вагітність, товар. Вже в той час набирають особливої ваги слово, мова, замовляння і магія дій, речей, рослин, різнома-

нітних оберегів, численні святково-виробничі ритуали з високомистецькими дійствами.

    Переважна більшістьязичницьких свят (християнська церква їх називала і називає “по-

ганськими”, цебто – селянськими) якраз і є магічними ритуальними святами поклоніння Божичу, святому Сонцю, його життедайним променям, силі та перетворенню, які вони не-суть природі та людині. З цими святами пов’язані різноманітні обряди, ворожіння, замов-

ляння, приготування лікарських настоянок та відварів.

    У народній медицині праукраїнців та українців переплітаються найрізноманітніші гілки понять, дій, засобів, означень, методів впливу на серце, розум та недуги людини, на при-

роду, яка оточує цю людину, чи, правдивіше, на її стихії: Сонце, Небо, Повітря, Воду, Во-

гонь, Землю,на її рослинний та тваринний світ, її неповторну красу, оту, що створена при-родою, і оту, що виплекана людиною, з допомогою замовлення цілющого зела, предметів

мистецтва, пісень, ритуалів, оберегів, житла, одягу, їжі, напоїв і всього, що звеличує лю-

дина, яка живе на благословенній землі.

    Суб’єктом української народної медицини є конкретна людина з її своєрідним і непов-торним духовним світом, з її тілом, цебто фізичним та духовним здоров’м, з її ставленням до природи, рідної землі,праці заради своєї родини та роду, свого народу. Народна меди-цина посилає нам багато загадкових та нерозпізнаних понять, явищ, легенд, певних слове-сних, ритуальних та пісенних свідків, які після пильного дешифрування та розгадки зага-льних та конкретно закодованих таємниць подають нам гіпотетичну, а часом і вельми ві-рогідну змогу перевести багато означень з площини утаємничених легенд, казок чи гос-тродотепних притч до русла сучасного розуміння лікувальних засобів для зміцнення та поліпшення здоров’я, лікування окремих, а частіше великої низки захворювань, які трап-ляються на нашій землі і між нашим народом з незапам’ятного часу або виникли зовсім недавно у зв’язку з екологічними катастрофами новітньої доби.

    Предметом української народної медицини є, безперечно наш народ з його прадавньою гігієнічною культурою, цебто, надто специфічним ставленням його до свого тіла та душі, з високою загальною духовною культурою, з його житлом, одягом, взуттям, способом хар-чування, з його пильнуванням праці та відпочинку, укладом життя протягом століть, епох чи тисячоліть. Отже, предмет української народної медицини годиться означити як величезний суголосний комплекс духовних та прагматичних знань, національних тради-цій, притаманних нашому народові з давніх-давен, що побутують, тужавіють, набирають нових сил у зв’язку з розвитком доби і дуже часто навіть не усвідомлюються цими ж лю-дьми, бо виступають звичайними і звичаєвими постулатами від діда-прадіда до внука-пра-внука.

    У практиці народного лікування усіх народів магія – один із необхідних його компонен-тів,цікавий збереженням пережитків давнього світогляду, дохристиянських звичаїв, ритуа-лів. Наші предки мислили себе невід’ємною частиною природи, одухотворювали її, наді-ляли людськими рисами, населяли світ надприродними істотами, духами.

    Анімізм наклав свій відбиток на народні медичні знання. В народній уяві хвороби роз-глядались як живі істоти, мислилися персоніфіковано, їх виникнення пояснювалося впли-вом на організм злого духа. В свою чергу, анімістичні погляди на причини хвороб породи-ли магічні способи лікування. Магічні засоби виступають паралельно з ліками рослинно-го, тваринного та мінерального походження, дуже часто переплітаючись між собою, і роз-глядати їх треба не інакше як один із компонентів народної медицини.

    З усіх видів лікувальної магії, без сумніву, один з найцікавіших, найпоширеніших у всіх слов’ян – вербальна, або словесна. Цей вид лікувальної магії цікавий тим, що відбиває сві-тогляд народу, його світосприймання і світорозуміння, погляди на хвороби та їх етіологію, розкриває форми і методи народного лікування. Розглядаючи структуру замовлянь, спів-відношення язичницьких і християнських елементів, зв’язок слова і дії, дослідники під-креслювали їх давню дохристиянську основу, добре збережену завдяки незмінності узако-нених формул. За давніми світоглядними уявленнями народу, замовляння втрачає силу, коли щось забувається або змінюється в давно уставлених формулах. Саме цій обставині певною мірою завдячуємо тим, що значна частина їх дійшла у своїй первісній формі.

    Зафіксовані в різних етнографічних регіонах України примівки (замовляння) мають ана-логи в інших слов’ян. У багатьох з них виразно проступають елементи давніх язичниць-ких вірувань, відгомін тих далеких часів, коли людина одухотворювала природу, поклоня-лась їй, зверталася за допомогою до небесних світил, води, землі – як сил, здатних проти-діяти лихові, хворобам, зцілити недугу.

    У своєму розвитку замовляння зазнали значного впливу християнства. В їх зміст просо-чуються церковні атрибути, на зміну язичницьким персонажам приходять герої християн-ськоі релігії – діва Марія, Ісус Христос, Іван Хреститель та інші святі.

    При важких пологах зверталися за допомогою передусім до Діви Марії, “які просять Бо-га за жінок у родах”; Святого Марка, який “одчиняє двері у рай”, святих київських ліка- рів – ченців Олімпія та Агапіта. “Благаю усіх святих:київських, печерських, лаврських і других угодників-преподобників. І святий Макарій, святий Ходосій і Тодосій, святий Йо-сип, святий Гавриїл, святий Кирил, святий Никодим, святий Авраам – всі святі станьте до помочі”.

    Деякі із замовлянь являють собою цікаве поєднання язичницьких та християнських еле-ментів: “Вечір добрий, дубе, березо! Посватаймось, побратаймось, у мене син (дочка) бо-лящий, то я йому вимовляю плаксивці, марудивці, неспокійниці.

    Вечір добрий, місяцю ридаючий! Чого мій син (ім’я) плаче-ридає, він сну не має. Поїхав Іван Хреститель і привезе моєму сину (дочці) сон зо всіх сторін, легенький, тихенький. Дай же, Господи, спання від нинешнього дня, щоб спало щодня до біла дня”.

    Замовляння дають ключ до розуміння народної етіології захворювань. Загальнопошире-ною, наприклад, була думка, що “пристріт”, “вроки” може наслати не тільки знахар чи лю-дина з лихими очима, а навіть близькі і рідні, що передати їх можна як безпосередньо пог-лядом чи не в пору сказаним словом, так і на віддаль, думкою.

    “Бабиці” (шлункове захворювання, причиною якого є переїдання), як свідчить примівка, можуть бути “з води, з суші, з труду, з нужди, з роботи”, бувають “наслані”, а бувають “родимі”. Хоч інколи вказувалися цілком реальні причини: “бабиці фасульові, бобові, ба-биці з мньиса, бабиці з бриндзі, бабиці солонинні”.

    Шепчучи примівку, болюче місце обводили “громовою стрілою”. Вживання “громової стріли” базувалося, очевидно, на вірі в очищувальну силу вогню, певна лікувальна функ-ція приписувалась і магічному колу.

    Замовляння, як правило, супроводжувалися рядом інших магічних дій, поєднувалися з іншими засобами та видами лікувальної магії; спостерігалась певна послідовність проце-су лікування.

    Значення словесної магії. Для етнографа вона становить вдячний матеріал для рекон-струкції народних уявлень про хвороби та методи боротьби з ними. Для медиків ця тема цікава як свого роду психотерапія – галузь, яка займає певне місце в сучасній науковій ме-дицині та розглядається нею як невід’ємна частина лікувального процесу в комбінації з ін-шими і аж ніяк не протиставляється іншим формам лікувальної дії на психіку і соматику хворого. Адже про силу впливу слова відомо з глибокої давнини. “Слово лічить, слово й калічить”, - казали в народі.

    Значне місце у лікуванні та профілактиці численних недуг у житті українців займає фі-тотерапія.

    Україна – квітучий край. Природні умови дають можливість буйному відтворенню як лісів, так і фітосфери взагалі. У різних регіонах України застосовуються різні рослини, притаманні тій чи іншій місцевості. Українці використовують їх для лікування численних недуг, господарської мети – вичинки шкір, квашення садовини та городини, бальнеоліку-вання; приготування перших страв та закусок, салатів, амулетів-оберегів; для окурювання хат, повіток, стаєнь разом з вогнем – дезифекції приміщень; для боротьби зі шкідниками.

    Лікарські рослини приймають як в монопрепаратах, так і в композиціях. Це суміші, на-стої, горілчані настоянки, відвари на молоці, сироватці, вині, горілці; настоянки на меду, різноманітні моно- та багатокомпонентні мазі, лініменти, настої на оліях, порошки тощо.

    Застосування лікарських рослин для лікування та профілактики окремих недуг ідуть за такими основними напрямами чи групами недуг:

1.       Лікування захворювань дихальних шляхів як запальних, так і специфічних.

2.       Лікування інфекційних недуг.

3.       Лікування онкологічних захворювань.

4.       Лікування душі (нервових та психічних недуг).

5.       Лікування гнійних ран.

6.       Лікування захворювань серцево-судинної системи.

7.       Лікування обмінних поліартритів та цукрового діабету. Остеохондроз, хвороба Бех-терєва.

8.       Лікування шкірних недуг.

9.       Лікування захворювань сечостатевої системи.

10.   Лікування жіночої безплідності та естрогенної недостатності.

11.   Лікування імпотенції.

    Застосування лікарських рослин на нашій землі має тисячолітні традиції. З арсеналу на-родної медицини значна кількість лікарських рослин перейшла до офіційної і зараз без цих рослин не можуть обійтися як фармацевтична промисловість, так і лікувальні заклади: глід колючий, горицвіт звичайний, подорожник великий, оман високий, материнка звича-йна, собача кропива серцева, звіробій звичайний, вовчуг польовий, валеріана лікарська, барбарис звичайний.

    У застосуванні трав зустрічаємо як пласти раціонального, так і елементи ірраціонально-го та магічного. Однак у переважній більшостізастосування лікарських рослин відповідає сучасним науковим поняттям і поглядам, виходячи з наших знань про фармакологічно ак-тивні речовини окремих рослин, їх родин та комплексну дію на окремі патологічні проце-си в організмі людини. Питома вага їх у лікувальному процесі народної медицини дуже велика, якщо не основна. Та й значення фітотерапії зростає з року в рік. Це і застосування чистої фітотерапії, а також синтез препаратів з рослинної сировини; це і несподівані від-криття нових фармакологічно активних речовин у рослинах, які давно і традиційно вико-ристовуються у народній медицині.

    Лікувальні засоби тваринного походження в народній медицині використовуються мен-ше, ніж рослинні. Перше місце посідає молоко: коров’яче, кобиляче, овече, козяче, як пра-вило, - з рослинними інградієнтамиюд. Використовується також масло, кисляк, сироватка, сметана. На молоці відварюють овес, горох, вику, біб, а також материнку, чебрець, хміль. Вершкове масло, внутрішній жир з очеревини, барсучий та їжаковий жир використовуєть-ся для приготування різноманітних мазевих композицій як для внутрішнього вживання, так і для зовнішнього застосування. Використовують або як монопрепарати, або як компо-зиції для лікування тріщин сосків у породіль, при початковому маститі, гнійних ранах, ек-земах, лишаях. Проводять розтирання та аплікації при невритах, радикулітах, натирають суглоби при поліартритах, обмеженій рухливості тощо.

    Великого значення надає народна медицина органотерапії, для якої застосовуються мо-зок, пупи, а також жовч, кров, печінка. Лікувальне значення деяких з них стійко утриму-ється і сьогодні, а саме жовчі та печінки. Жовч як зовнішній засіб, печінка – при лікуванні гіпацидних, анацидних та трофічних гастритів тощо. Жовток курячих яєць використову-ється як жовчогінний засіб, білок – для лікування ран, опіків, відморожень. Використову-ється в народній медицині також прополіс, пилок, віск, маточне молоко, мед; п’явки, бджолинна отрута, мурашки. Настоянку мурашок використовують для лікування набряк-лих суглобів, обмеженої рухливості хребта, тендовагінітів, невритів, радикулітів, подагри.

    З мінеральних засобів народна медицина українців користується землею, глиною, піс-ком, сіллю, нафтою, крейдою. З металів використовуються мідь, залізо, золото, олово. З дорогоцінних каменів – сапфір, топаз, ізумруд, бурштин, нефрит, сердолік. Крейду і соду приймають усередину. Інші засоби мають в основному зовнішнє застосування. Сіль, пісок, землю, віск, озокерит, крейду застосовують як засоби, що акумулюють тепло. Їх підігріва-ють, а потім прикладають до окремих ділянок тіла при невритах, радикулітах, порушеній рухомості суглобів. Сіль вживають всередину як харчову, і вній консервують різноманітні лікарські трави, овочі та фрукти.

    Застосування окремих металів для лікувальної мети має більше магічний, ніж раціона-льний характер. Мідні пластинки прикладають при больових синдромах; срібні – для ліку-вання трофічних виразок ступні, гомілки, стегна, сідниць, попереку. Для лікування фурун-кулів, карбункулів, бешихи, юнацьких вугрів застосовують, крім срібних аплікацій, про-поліс, тертий хрін, чорну редьку, часник, цибулю, бруньки чорної тополі, осики, берези.

    На сучасному етапі розвитку медичної науки лікування мікроелементами, окремими ме-талами та мінералами набуває все більшого значення. У магнітотерапії застосовуються феромагнітні диски, магнітофори. У рефлексотерапії – малахіт, азурит, кварц, турмалин, гематит, гетит, сидерит, магнезит, брусит тощо. Лікування мінералами також поринає в глибину століть. Ще у писемних пам’ятках Київської Русі, а також у пізніших фоліантах знаходимо відомості, що червоні камені – сердолік, гематит, геліотрон – зупиняють крово-течі; жовті – виліковують жовтяницю. Зелені – діють благотворно на гостроту зору та лі-кують очні недуги.