Синдром набутого імунодефіциту (СНІД)

Зважаючи на сказане, можна  мати значний шанс інфікуватися ВІЛ, якщо зловживати таким:

1) одночасно використовувати  голки та шприци для введення  лікарських речовин (у тому  числі і наркотиків) здоровими  особами і інфікованими ВІЛ.  Оскільки, звичайно, це знати неможливо,  то будь-яке сумісне використання  цього інструментарію небезпечне  для здоров'я ;

2) мати статеві стосунки  з особою, відносно якої немає  впевненості, що вона не інфікована  ВІЛ, або допускати, щоб біологічні  речовини іншої особи (кров, сперма, виділення з піхви та менструальна  кров) потрапили до організму  партнера через ушкоджену шкіру  або слизові оболонки статевого  члена, губ, піхви, заднього  проходу, ротової порожнини.

Слід пам'ятати, що навіть одноразове застосуваня шприца після  його використання особою, інфікованою ВІЛ, або одноразовий статевий зв'язок з останньою, може привести до інфікування збудником СНІД. Ї

Вірогідність зараження  різко зросте, якщо мати багато сексуальних партнерів. Вступаючи в інтимні зв'язки, треба дізнатися про здоров'я та минуле партнера якнайбільше. Але слід зважати на те, що особи, котрі вступають у випадкові сексуальні зв'язки, не завжди бувають взаємно чесними і щирими. Крім того, лодина може не пам'ятати деталі своєї сексуальної поведінки в минулому, так само, як і той, хто вживав наркотики, може знати або забути, які голки і шприци та в якому вигляді він їх застосовував (чи були вони чисті та стерильні, чи вже хтось їх використовував).

Якщо під час довірлиої  бесіди залишилися сумніви щодо минулого і сучасного в сексуальній  поведінці патнера абойого відношення до наркотиків, слід обміркувати разом  можливість взаємодії взаємодії  перевірки крові на наявність  антитіл до ВІЛ. Кожному гарантоване право знати результати обстеження свого партнера.

Якщо відповіді одного з партнерів на запитання не влаштовують  іншого партнера, а також він відмовляється  зробити аналіз крові на наявність  ВІЛ, можна прийняти лише одне рішення  – немати ніяких інтимних зв'язків  із ним.

Але і в тому разі, коли результати аналізу негативні і  вірогідно відомі, немає гарантії того, що партнер не інфікований, що від моменту забору крові на аналі  вже минув час, протягом якого  партнер міг інфікуватися ВІЛ. Трапляється що інфікування відбулося нещодавно (наприклад, 2-3 тиж, а можливо, і декілька днів тому назад). У такому разі антитіл до ВІЛ буде дуже мало і під час аналізу їх неможливо виявити. Пам'ятаючи про це, а також про те, що відповідям партнера неможна довіряти на всі 100%, кожен із партнерів має право обговорити питання про використання запобіжних заходів, наприклад, презервативів.

Категорична відмова одно з партнері використовувати презерватив  дає підставу для висновку, що його не дуже хвилює здоров'я іншого партнера і що обидва вони мабуть, недостатньо знають одне одного, щоб ризикувати життям.

Подібно до багатьох інших  сфер людського життя секс ніколи не був і не буде вільним від  ризику для здоров'я людини. До відомих  небезпечних наслідків, пов'язаних з ним, а саме, незапланованої вагітності, венеричних та інших захворювань  додався ще й СНІД. Ця хвороба опинилася на дуже благодійному грунті. Сексуальна революція, що охопила світ 60-ті роки нинішнього століття, створила найліпші умови для безперешкодного поширення цієї інфекції. Але досить швидко на потивагу СНІД західне суспільство винайшло протидію котра значною мірою зменшує негативні наслідки сексуальної революції. Йдеться про так звану << концепцію безпечного сексу>>. Вона характеризується толерантним ставленням дошлюбних та позашлюбних статевих стосунків, не дає їм однозначно негативні оцінки і не забороняє їх. На відміну від застарілих моралізаторських оцінок цього явища висунута концепція залишає людині право вибору, але попереджає про можливі негативні наслідки безпечного ставлення до сексуальних стосунків однак треба зазначити, що найліпшим методом профілактики СНІД є пропоганда статевих стосунків, суворо обмежених рамками шлюбу, а також високого рівня моральності, у формуванні якої не останню роль повинні відіграти релігійні та духовно-філософські цінності.

Концепція приваблює своєю  терпимістю до різних аспектів статевого життя та існуючими реаліями.

Нині «концепція безбечного сексу» передбачає таке :

- об'єктивно інформувати  людей про сучасне статеве  життя ;

- знайомити різні верстви населення з особливостями статевої поведінки ;

- навчити правильно користуватися  презервативами;

- знайомити з альтернативними  формами статевих стосунків, які допоможуть на певний час і в окремих ситуаціях уникнути зараження та урізноманітнити статеве життя.

Важливу роль відводять статевому  вихованню молоді, але нині воно, на жаль, ще позбавлене конкретності та ясності, не вирішує актуальних питань і зводиться до фізіологічних спрощених пояснень (будова яйцеклітин і сперматозоїда тощо) або до штампованих педагогічних наставлень.

Ключовим моментом «безпечного сексу» є пропаганда використання презервативів. Умову цього наведено вище. Але багато що залежить і від правильної техніки застосування презервативів. Слід запам'ятати декілька правил, які допоможуть при використанні цього засобу запобігання СНІД.

Зберігайте презервативи на відстані від джерел тепла, світла та вологи. Виймайте презерватив з упаковки обережно, щоб не пошкодити кільце чи резервуар надягати презерватив треба після того як статевий член стане твердим, але до того як він увійде в будь- який контакт зі статевими органами партнера.

Декілька зауважень етичного плану щодо використування презервативами:

• Користуючись презервативами, ні в якому разі не слід демонструвати недовіру своєму партнерові. Щоразу слід підкреслювати: це є засіб збереження здоров'я обох партнерів, і тільки для цього ви його і використовуєте.
• Прагнення зробити секс безпечпечним має стати звичкою. Не треба відмовлятися від презерватива тільки тому, щоб доставити максимум насолоди партнерові чи собі.

Раніше зазначалося , що поряд із сексом до поширення СНІД має пряме відношення і наркоманія, особливо вживання наркотиків задопомогою ін'екцій. Із появою СНІД вживання наркотиків набагато посилило негативні наслідки, які і без того жахливі. Вживання наркотичних речовин призводить до смерті тисяч людей! СНІД подвоює цей рахунок!

Дуже небезпечним є  сумісне використання голок та шприців  для введення наркотику.Залищки крові у використаних голках та шприцах можуть містити ВІЛ, який передається від однієї особи до іншої. Це дуже поширений шлях інфікування СНІД в Італії, Іспанії, США, Франції, Польщі та інших країнах. Недарма наркомани посідають другке місце після гомосексуалістів серед усіх хворих на СНІД.

Що треба робити , щоб  захистити себе та інших від зараження  ВІЛ, якщо ви вживаєте наркотики в  ін'єкціях?

Перше і головне: зупиніться, припиніть вживати наркотики. Цим ви вбиваєте себе і загрожуєте життю оточуючих.

Необхідно пам'ятати, що можуть бути небезпечними і такі процедури, як нанесення татуїровки, проколи  вух, іглорефлексотерапія. Це ж стосується і косметологічного обладнання. У разі недбалого ставлення осіб, які працюють з ним , воно може спричинити інфікування ВІЛ.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

СНІД — інфекційне захворювання, яке супроводиться тяжким порушенням діяльності імунної системи, в результаті чого організм втрачає здатність  до захисту від патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів.

Етіологія. Збудник СНІДу  — вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), чутливий до фізичних і хімічних факторів. Швидко гине при нагріванні вище 57°С, під час кип'ятіння —  миттєво, його легко вбивають ацетон, ефір, спирт та інші дезинфікуючі засоби.

Епідеміологія. Джерело інфекції — хворий та вірусоносій.

Шляхи передавання: статевий, парентеральний (через кров та її препарати, а також при користуванні нестерильнини  медичними інструментами) і вертикальний (від матері до дитини під час  вагітності та пологів).

Сприйнятливість до СНІДу  загальна. Хворіють люди всіх вікових  груп, найчастіше — гомосексуалісти, проститутки та наркомани віком 25—45 років.

Патогенез. ВІЛ, збудник СНІДу, потрапивши у кров, уражує Т-лімфоцити  та макрофаги. В Т-лімфоциті ВІЛ  може бути нескінченно довго і  не зумовлювати змін доти, доки Т-лімфоцит не активується (наприклад, іншою інфекцією). При активації Т-лімфоциту вбудований в його генетичний апарат ВІЛ продукує нові частинки вірусу, які при руйнуванні клітини потрапляють 9 інші Т-лімфоцити. Ці процеси повторюються, і поступово  протягом 2—10 років настає повне  виснаження всієї популяції Т-лімфоцитів. На відміну від Т-лімфоцитів, у  макрофагах ВІЛ розвивається постійно, але дуже повільно і не вбиває клітину, а тільки дещо погіршує її функції. Ураження макрофагів веде до дальшого ослаблення імунологічної реактивності організму.

Вирішальне значення у  боротьбі з поширенням СНІДу мають  заходи неспецифічної профілактики:

1) санітарно-освітня робота, в процесі якої слід інформувати  населення про шляхи і фактори  передавання інфекції, підкреслюючи  неможливість поширення збудника  повітряно-краплинним, контактно-побутовим  та аліментарним шляхами. У  зв'язку з тим, що збудник  потрапляє в організм найчастіше при статевих контактах, доцільно рекомендувати застосування презервативів, особливо при випадкових статевих контактах;

2) наполеглива боротьба  з проституцією, невпорядкованими  статевими зв'язками;

3) дотримання правил особистої  гігієни, а саме: користування  індивідуальними зубними щітками,  лезами та іншими інструментами,  що можуть бути забруднені  кров'ю та іншими секретами  інфікованих;

4) заражені жінки повинні  запобігати вагітності, тому що  збудник передається плоду і  новонародженому;

5) викоренення наркоманії;

6) використання шприців  одноразового вживання, суворе до»  тримання умов стерилізації медичних  інструментів;

7) доцільно рекомендувати  особам, що належать до груп  ризику, не брати участі у донорстві.

Важливе місце в запобіганні  поширенню СНІДу повинні зайняти  скринінгові дослідження для  виявлення інфікованих осіб. Обов'язковим  є тестування всіх донорів крові, плазми, сперми, органів і тканин. Потрібно також обстежувати осіб групи ризику: гомосексуалістів, наркоманів, проституток. До цієї ж категорії  можна віднести хворих венеричними  захворюваннями. Підлягають обстеженню студенти з інших країн, особливо ті, що прибули з країн, ендемічних щодо СНІДу, та особи, які повернулися  з тривалих відряджень та з-за кордону. До групи ризику відносять також  хворих на гемофілію, яким протягом усього життя не paз переливали кров та її препарати.

Специфічні заходи профілактики ще не розроблені.

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1.Гірин В.Н. Синдром набутого іммуно – дефіциту : інфекційні захворювання.-К. : Здоров'я, 1991.-с.72-90.

2.Кобець І.І. Про СНІД.-К. : Здоров'я, 1994.

3.Порохницький В.Г. Що ми знаємо про СНІД.-К. : Здоров'я, 1994.

4.Фролов. СНІД-рана людства.-К. :Здоров'я, 1989.