Робота зі шкідливими умовами праці

     І хоча в деяких випадках тривалість додаткової відпустки за результатами атестації робочих місць за умовами праці може перевищувати максимальну тривалість, зазначену у Списку № 1290, вона може бути продовжена на кількість днів цієї різниці за рахунок власних коштів підприємства.

     Крім  того, відповідно до ст. 8 Закону № 504/96-ВР щорічна додаткова відпустка  за особливий характер праці надається  також окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, за Списком 1290.

     Слід  урахувати, що відпусткою за особливий  характер праці є також відпустка, яка надається працівникам з ненормованим робочим днем. Вона надається тривалістю до семи календарних днів згідно зі списками посад, робіт і професій, визначених колективним договором, угодою. Натомість атестація робочих місць за умовами праці у такому випадку не потрібна.

     Працівникам, які мають не менше половини стажу  роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються  з уменшенням віку, передбаченого  статтею  12 зазначеного Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяця – жінкам.  Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими та  важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються з уменшенням віку, передбаченого статтею   12  зазначеного Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам.

     У цілому до стажу роботи, що дає право  на щорічні додаткові відпустки, зараховується лише час роботи, передбачений ст. 9 Закону № 504/96-ВР, а саме: час фактичної роботи зі шкідливими і важкими умовами праці або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади; час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці; час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.  Наприклад, час перебування працівника на лікарняному, на курсах підвищення кваліфікації, у відпустці у зв'язку з навчанням, у відпустці без збереження заробітної плати тощо не зараховується до стажу, що дає право на щорічні додаткові відпустки.

     Зазначимо, що у перший рік роботи працівника на підприємстві лише через шість  місяців безперервної роботи він  має право отримати щорічні основну  і додаткові відпустки повної тривалості, а у наступні роки роботи щорічні відпустки можуть надаватися працівникові в будь-який час відповідного робочого року, а їх тривалість визначається лише за нормами статей 7 та 8 Закону № 504/96-ВР.

     Тривалість  зазначених щорічних відпусток у  разі надання їх працівникові до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою ст. 10 Закону № 504/96-ВР.

     У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав  відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган проводить відрахування із заробітної плати за ті дні відпустки, які були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, крім випадків, зазначених у ст. 22 цього Закону, однак якщо він не використав певну кількість календарних днів щорічної відпустки, йому виплачується грошова компенсація.

     Також заслуговує на увагу норма ст. 100 КЗпП України, якою передбачено, зокрема, що на важких роботах, на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці встановлюється підвищена оплата праці працівникам.

     Кабінетом Міністрів України затверджено  низку галузевих переліків робіт  зі шкідливими і важкими умовами  праці, згідно з якими може встановлюватися  підвищена оплата праці.

     Проте до розроблення і затвердження в  установленому порядку відповідного переліку робіт, згідно з яким може встановлюватися підвищена оплата праці працівникам за умови праці, можливо встановлювати в межах  чинного законодавства інший  вид підвищеної оплати праці, або скористатися ст. 7 Закону «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII (зі змінами та доповненнями), згідно з якою роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати, за колективним договором (угодою, трудовим договором), працівникам пільги та компенсації, не передбачені законодавством.

     Ще  однією досить суттєвою нормою є доплата  за умови праці, яка розраховується відповідно до постанови № 387 та проводиться  на робочих місцях, на яких виконуються  роботи, передбачені галузевими переліками робіт з важкими та шкідливими (особливо важкими та особливо шкідливими) умовами праці, у відсотках до тарифної ставки (окладу), лише за неможливості усунення шкідливих виробничих факторів організаційними або інженерно-технічними заходами: на роботах з важкими та шкідливими умовами праці – 4, 8, 12 %; на роботах з особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці – 16, 20, 24 %.

     Конкретні розміри доплат за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці визначаються за результатами атестації робочих місць за шкалою, передбаченою постановою № 387.

     Водночас  слід зауважити, що питання встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати  та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.), а також  встановлення гарантій, компенсацій, пільг є предметом колективного договору (ст. 7 Закону «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII (зі змінами та доповненнями)  
 

     3) Порядок безоплатної видачі молока.

       Порядок безплатної видачі молока та інших рівноцінних харчових продуктів визначено постановою Державного комітету СРСР по праці і соціальних питаннях і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1987 року № 731/П-13 та Переліком хімічних речовин, при роботі з якими в профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, затвердженим Міністерством охорони здоров’я СРСР 4 листопада 1987 року за № 4430–87. У 2002 році в журналі «Охорона праці» опубліковано статтю тодішнього першого заступника директора Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю — Головного держаного експерта України з умов праці М. І. Пузиря, у якій стверджувалося, що молоко видається у разі перевищення гранично допустимих концентрацій хімічних речовин. То все-таки молоко та інші рівноцінні харчові продукти видаються при роботі з хімічними речовинами, зазначеними у вказаному Переліку, чи у разі перевищення гранично допустимих концентрацій цих речовин? Відповідно до статті 166 КЗпП та статті 7 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII молоко або інші рівноцінні харчові продукти в порядку, визначеному законодавством, видаються безоплатно за встановленими нормами працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, як це й передбачено постановою Державного комітету СРСР по праці і соціальних питаннях і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1987 року № 731/П-13 (далі — Постанова № 731), яка у порядку, встановленому постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ, діє на території України в частині, що не суперечить Конституції і законам України. З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 1 серпня 1992 року № 442 (далі — Постанова № 442) законодавством України врегульовано відносини між власником або уповноваженим ним органом і працівниками щодо реалізації прав на пільги і компенсації за роботу в шкідливих умовах праці. Право працівників на безоплатне отримання молока або інших рівноцінних харчових продуктів визначається не лише на основі Переліку хімічних речовин, при роботі з якими в профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, затвердженого Міністерством охорони здоров’я СРСР 4 листопада 1987 року за № 4430–87, а й за результатами атестації робочих місць за умовами праці відповідно до пункту 2 Постанови № 442 та з додержанням інших вимог та умов, установлених Постановою № 731. Це означає, що для отримання права на безоплатне отримання молока або інших рівноцінних харчових продуктів за результатами атестації робочих місць умови праці працівника на відповідному робочому місці мають бути віднесені до класу шкідливих згідно з Гігієнічною класифікацією праці (за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу), затвердженою заступником Головного державного санітарного лікаря СРСР 12 серпня 1986 року за № 4137–86 (далі — Гігієнічна класифікація). Гігієнічною класифікацією визначено, що шкідливі умови праці характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. Умови і характер праці, при яких рівень шкідливих виробничих факторів не перевищує гігієнічних нормативів,  уважаються допустимими.

       Таким чином, слід розрізняти поняття «рекомендується вживати молоко» всім працівникам, які застосовують або виробляють хімічні речовини, зазначені у Переліку хімічних речовин, при роботі з якими в профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, і поняття «безоплатно надається» — лише за роботу в шкідливих умовах праці. Молоко видається по 0,5 л за зміну незалежно від її тривалості у дні фактичної зайнятості працівника на роботах, пов’язаних з виробництвом або застосуванням хімічних речовин, передбачених зазначеним Переліком.

     Отже, якщо на робочих місцях працівників  за результатами атестації робочих  місць за умовами праці встановлено перевищення шкідливих виробничих факторів (перевищення гранично допустимого рівня хімічних речовин), молоко або інші рівноцінні продукти мають видаватися відповідним працівникам безплатно незалежно від тривалості дії фактора. 
У разі забезпечення нормальних умов праці на робочому місці працівник позбавляється цього права відповідно до пункту 3 Постанови № 731. 
Водночас згідно зі статтею 91 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників, у т. ч. безоплатну видачу молока або інших рівноцінних харчових продуктів в профілактичних цілях незалежно від концентрації в повітрі робочої зони і тривалості дії хімічних речовин. 
 
 
 
 
 

                                                        Висновок  

     Охорона здоров’я працівників, забезпечення сприятливих  умов праці, ліквідація професійних  захворювань і виробничого травматизму  є однією з основних турбот уряду України. Це виявляється в комплексі економічних, технічних, санітарно-гігієнічних і правових заходів, спрямованих на прискорення технічного прогресу, автоматизацію та механізацію виробничих процесів, заміну ручної праці машинами, подальше поліпшення умов праці. 
Разом з тим, рівень розвитку техніки поки що не може забезпечити створення в усіх випадках і всім працівникам належних умов праці, що виключають вплив шкідливих умов праці на людський організм. Тому для таких працівників законодавством передбачено різні пільги і компенсації. Серед цих пільг — лікувально-профілактичне харчування для працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими умовами праці, для зміцнення їх здоров’я і попередження професійних захворювань згідно з Переліком виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безкоштовне одержання лікувально-профілактичного харчування. Витрати, пов’язані з безплатною видачею такого харчування працівникам, повинні проводитися за рахунок собівартості продукції, а в бюджетних організаціях — за рахунок асигнувань з бюджету. Працівникам, які зайняті на роботах із шкідливими умовами праці, передбачено видачу молока. Основна мета видачі молока — підвищення опору організму людини несприятливим факторам виробничого середовища. Таким працівникам надається додаткова відпустка до основної і встановлюється скорочений робочий день .При скорочені робочого дня людина працює і відчуває на собі вплив шкідливих речовин не повний нормований робочий день (вісім годин), а на певний визначений час менше. Завдяки цьому часу відпочинку їй легше повернутися до нормальногосамопочуття.. 
            Усі види компенсації (скорочений робочий день, додаткова відпустка, пенсії за віком на пільгових умовах ) спрямовані на збільшення часу відпочинку від небезпечної, напруженої праці.  

Список  використаної літератури:

1. Тлумачний словник української мови: Близько 7000 слів /За ред. Д.Г. Гринчишина. -К., 1999.

2.  Наказ  МОЗ України «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» від 27.12.2001 р., № 528.

3.  Наказ  МОЗ «Про затвердження Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх» від 31.03.1994 р., № 46.

4.  Наказ  МОЗ «Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок» від 29.12.1993 р., № 256.

5.  Постанова  Кабінету Міністрів «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16.01.2003 р., № 36.

6. «Вісник податкової служби України», лютий 2009 р., № 6 (530), с. 34