Рак молочної залози

     Прогноз.   

     При раку молочної залози прогноз залежить від стадії процесу, швидкості його розвитку й віку хворих. На занедбаних стадіях тривалість життя складає 2-3 року. Ранній діагноз рака молочної залози забезпечує успішне лікування більшості хворих. П'ятилітня виживаємість при лікуванні локалізованої форми I-II стадії складає 90%, при місцевопоширеному раку - 60%. Результати лікування набагато гірші при наявності віддалених метастазів.   

     Профілактика.   

     Профілактика рака молочної залози полягає насамперед у своєчасному рятуванні хворих від передракових ущільнень у молочних залозах, а також у дотриманні нормального фізіологічного ритму життя жінки (вагітність, годування) із скороченням до мінімуму кількості абортів. В діагностиці рака молочної залози важливе значення мають систематичні самостійні обстеження (див. сторінку "Самообстеження молочних залоз") і щорічні профілактичні лікарські огляди жінок у віці старше 40 років. Маммографія рекомендується 1 раз на 2 роки у віці після 40 років, 1 раз на рік - після 50 років. Жінкам, що відносяться до груп ризику, рекомендована щорічна маммографія починаючи з можливо раннього віку.   
 

Мастектомія   

     Радикальна  мастектомія з приводу рака молочної залози полягає в повному видаленні її разом із шкірою, великим грудним м'язом, клітковиною з лімфатичними вузлами пахвової й підключичної ділянок. Ця операція наносить жінці значну фізичну й психічну втрату.   

     Безпосереднім ускладненням є набряк верхньої кінцівки і тугорухість плечового суглоба відповідної сторони, що часто розвиваються найближчим часом після операції. Наростаючий набряк верхньої кінцівки - наслідок лімфостазу в ній через порушення лімфатичних судин пахвової ділянки. Тугорухість у плечовому суглобі настає в результаті деформації суглобної сумки процесами рубцювання в цій ділянці. З'являються болі при спробах відведення й підняття руки. Різке обмеження рухів у суглобі сприяє наростанню тугорухості. Хворі намагаються обмежити рухи у суглобі через болючість, підвішують руку на косинці, що сприяє наростанню тугорухості. Тому кращим методом боротьби з тугорухістю суглоба й наростанням набряку кінцівки є лікувальна гімнастика. Вона повинна початися з перших днів після виписки з лікарні спочатку в спеціальних кабінетах під керівництвом інструктора, а потім самостійно. Хвора і її родичі повинні розуміти значення лікувальної гімнастики і здійснювати її, керуючись спеціальними методичними вказівками.  

     Замість спокою кінцівки оперованої сторони  необхідні рухи нею: спочатку обережні, до появи болів, а потім із збільшенням в амплітуді. Качаючі рухи в плечовому й ліктьовому суглобах, відведення й підняття руки спочатку робляться самою хворою за допомогою своєї здорової руки, а потім самостійно, без підтримки. Треба привчити хвору до розчісування волосся хворою рукою, розтиранню спини рушником, робити вправи з гімнастичним ціпком і т.п.  

     Видалення клітковини і лімфатичних вузлів зон регіонарного метастазування здійснюється не тільки при раку молочної залози. Це обов'язкова частина оперативного лікування рака багатьох локалізацій. Клітковина і лімфатичні вузли пахвової ділянки видаляються при новоутвореннях м'яких тканин верхньої кінцівки, шкіри спини, грудної стінки. І в цих випадках операція ускладнюється набряком верхньої кінцівки. При раку язика, нижньої губи, щитовидної залози видаляються клітковина і лімфатичні вузли підщелепних ділянок, бічних трикутників шиї, надключичних ділянок, що веде до тимчасових м'яких набряків обличчя. При новоутвореннях м'яких тканин нижньої кінцівки, зовнішніх статевих органів і анального відділу прямої кишки видаляються клітковина і лімфатичні вузли пахово-стегнової ділянки (операція Дюкена), при цьому спостерігається ускладнення у виді набряку нижньої кінцівки.   

     Ці набряки на ґрунті лімфостазу розвиваються найближчим часом після операції (тижні, місяць) і легко піддаються лікуванню: подовжні масажі, піднесене положення кінцівки. Відновлення порушеного лімфотока настає за рахунок новостворених лімфатичних судин та появи колатеральних шляхів.  

     На  відміну від м'яких набряків, що супроводжують  безпосередньо оперативне втручання, нерідко через 6-12 міс. після операції з'являються пізні щільні набряки кінцівки. Вони бувають частіше в осіб, які піддалися комбінованому лікуванню, коли зони можливого метастазування опромінювалися до чи після операції. Пізні щільні набряки кінцівки можуть бути наслідком процесу рубцювання в цих ділянках, що перешкоджає відновленню шляхів лімфовідтока. Але вони можуть виявитися і першою ознакою рецидиву, що починається. Тому кожен випадок появи пізнього набряку кінцівки вимагає огляду онколога. При скарзі хворої на появу пізнього набряку кінцівки необхідно звернутися до онколога поза залежністю від терміну планового огляду. Якщо онкологом буде знята підозра на рецидив, приступають до заходів щодо ліквідації чи зменшення набряклості. Вони вимагають часу й терпіння хворого і близьких родичів по виконанню комплексу призначень онколога: масаж, самомасаж, еластичне бинтування, комплекс лікувальної гімнастики, піднесене положення на ніч і ряд профілактичних заходів для попередження нагноєння, бешихового запалення, появи тріщин.    
 
 

Самообстеження  молочних залоз  

     Техніка самообстеження.

      
  
1 2 3 4 5   6 7  

     Техніка самообстеження включає огляд молочних залоз перед дзеркалом, промацування молочних залоз у положенні стоячи і лежачи. Його рекомендується проводити жінкам старшим 20 років один раз у 2 - 4 тижні. Найзручніше - робити це в один і той самий день менструального циклу, після ванни.   

     Огляд молочних залоз проводиться при  гарному освітленні, стоячи перед  дзеркалом, у трьох положеннях: руки опущені, підняті догори за голову, на поясі. Варто встановити, чи не з'явилися патологічні ознаки: втягнення або вибухання ділянки шкіри, втягнення або відхилення вбік соска, вкорочення або деформація радіусу ареоли (пігментованої ділянки шкіри навколо соска), зміна розміру й звичайної форми однієї з молочних залоз, жовтуваті або кров'янисті виділення із соска, скоринки, намокання або виразки на соску, почервоніння, подразнення й набряк шкіри молочних залоз.   

     Промацування  молочних залоз проводиться в положенні стоячи або лежачи на спині. Краще проводити самообмацування в положенні лежачи, при цьому грудні м'язи розслаблюються, в молочних залозах можна більш чітко намацати ущільнення. Під лопатку обстежуваної сторони можна підкласти невеликий валик або подушечку, щоб половина грудної клітки була трошки піднята. Дослідження проводиться в таких положеннях: рука з обстежуваної сторони піднята догори за голову, вбік, вздовж тіла. Обережно й м'яко промацується кожна ділянка молочної залози пучками пальців протилежної руки. Спочатку перевіряють зовнішню половину, починаючи від соска і просуваючись дозовні і знизу догори. Потім перевіряється внутрішня половина, починаючи від соска і просуваючись досередини до грудини і зверху донизу. При промацуванні визначають, чи немає вузлів і ущільнень у тканині молочних залоз. Далі, помірно здавлюючи між пальцями ареолу й сосок, варто визначити, чи немає виділень із соска. І останніми промацують пахвові западини, над- і підключичні ділянки, щоб виявити збільшені лімфатичні вузли.   

     Якщо  Ви щось знайшли.  

     Не  лякайтесь намацавши ущільнення, вони можуть мати природний характер, з'являтися в грудях жінки за тиждень до менструації. У цей час груди збільшуються, тяжчають, може з'явитися біль, і в ній промацуються маленькі горбки, схожі на зернятка. Це набряклі молочні залози, і вони розсмокчуться, як тільки почнеться менструація.  

     Поява ущільнень у молочній залозі може бути пов'язана із збільшенням тканини  молочної залози під дією гормону естрогену. Це може бути так звана фіброаденома чи кістозно-фіброзна мастопатія. Зазвичай вони безпечні і мають тенденцію до переродження в рак не більшу, ніж сама тканина молочної залози, але необхідно обстежитися у лікаря, щоб напевно виключити рак.  

     Підозра на рак виникає при наступних відмічених ознаках: зненацька з'явилося ущільнення, часто більш щільне, ніж інші, і часом нерухоме; втягнення соска або відхилення від звичайного положення; виділення або просочування крові із соска; збільшення регіонарних лімфовузлів (пахвових, над- і підключичних). При кожній з перерахованих ознак необхідно звернутися до лікаря. Не чекайте, що зміни пройдуть самі по собі. Лікар сам обстежить ущільнення і, якщо що-небудь викликче в нього сумнів, - відправить вас на консультацію до фахівця.  

     Якщо  фахівцю воно здасться підозрілим, він проведе ретельне обстеження, в тому числі візьме біопсію (якщо це можливе) і, можливо, порадить вам його видалити. Подібна операція повинна бути проведена дуже швидко. Після гістологічного дослідження видаленого утвору вам поставлять остаточний діагноз щодо природи пухлини. Чотири з п'яти пухлин виявляються зовсім безпечними.   

     Навіть, якщо пухлина виявиться злоякісною, при ранньому виявленні рака багато хірургів не бачать необхідності в повному видаленні грудей. Зазвичай для обстеження видаляють ще й один або декілька лімфатичних вузлів під пахвою, щоб упевнитися, що хвороба не поширилася далі. Якщо все гаразд, тоді просто видаляють пухлину в грудях і потім проводять курс радіотерапії.  

     Своєчасне звернення до лікаря (як тільки ви знайшли ущільнення) - це шанс на повне виліковування й можливість уникнути операції, із якою будь-якій жінці так важко змиритися і психологічно, і емоційно.  

     Якщо  лікар вирішить, що видалення молочної залози - це єдиний для вас вихід, не падайте духом і попросіть його обговорити з вами всі деталі операції. Хірурги з розумінням відносяться до подібних страхів і тривог і зможуть розсіяти більшість із них. Можна також поговорити з кимсь із жінок, хто вже переніс подібну операцію, це додасть вам упевненості у своїх силах. Протези (штучні груди), що ви зможете носити після видалення молочної залози, відрізняються дуже гарною якістю, не помітні під одягом, а деякі навіть можна вдягати під купальник.