Прецизійний перетворювач аналогових сигналів для системи прикроватного моніторингу

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    АНОТАЦІЯ 

    Алдошина  Ю. Прецизійний перетворювач аналогових сигналів для системи прикроватного моніторингу. – Рукопис.

    Курсова робота містить 44 сторінки машинодрукованого  тексту, 8 рисунків та 7 джерел літератури.

    У курсовій роботі розглянуто формування електричного потенціалу серця. Методи його реєстрації. Розглянуто конструкцію, матеріал чутливого елементу датчика фіксуючого діяльність серця. Навели схему прецизійного перетворювача аналогових сигналів, розрахували параметри схеми. 

    АННОТАЦИЯ 

    Алдошина  Ю. Прецызионный преобразователь аналоговых сигналов для системы прикроватного  мониторинга. – Рукопись.

    Курсовая  работа содержит 44 страницы машинописного  текста, 8 рисунков и 7 источников литературы.

    В курсовой работе рассмотрено формирование электрического потенциала сердца, методы его регистрации. Рассмотрена конструкция, материала чувствительного элемента датчика фиксирующего деятельность сердца. Привели схему прецизионного преобразователя аналоговых сигналов, рассчитали параметры схемы.

    THE SUMMARY

 

    Алдошина  Ю. Hight-fidelity the converter of analog signals for system bedside of monitoring. - Manuscript.

    The course work contains 44 pages of the typewritten text, 8 figures and 7 sources of the literature.

    In course work the formation of electrical potential of heart, methods of its registration is considered. The design, material of a sensitive element of the gauge of heart, fixing activity is considered. Have resulted the circuit прецизионного of the converter of analog signals, have calculated parameters of the circuit. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    «ФУНКЦІОНАЛЬНА  ДІАГНОСТИКА»

     

    Тема  №6

 

    Прецизійний перетворювач аналогових сигналів для системи  прикроватного моніторингу 

    Теоретична  частина:

1. Формування електричного потенціалу серця. Методи його реєстрації.
2. Обгрунтувати вибір конструкції, матеріалу чутливого елементу датчика фіксуючого діяльність серця.
3. Навести схему прецизійного перетворювача аналогових сигналів, який повинен приймати і передавати сигнал від первісного перетворювача акустичного сигналу до централізованої системи цифрової обробкиінформації з похибкою менше ніж 1%.
4. Надати функціональну схему системи прикроватного моніторингу.
5. Виконати вибір принципової схеми прецизійного перетворювача аналогових сигналів.

 

Практична частина:

    Зробити теоретичний аналіз схеми перетворювача  аналогових сигналів.

    Вибрати компонентну базу і розрахувати  параметри пасивних елементів.

    Виконати  діючий макет. Провести аналіз похибок  перетворювача. 
 
 
 
 
 

    ЗМІСТ

 

    Вступ…………………………………………………………………………..

    Розділ 1. Літературний огляд………………………………………………

1. Діяльність серця і його функції…………………………………

2. Методи дослідження функціонального стану серця…………….

3. Фонокардіографія………………………………………………….
1. Методика фонокардиографического дослідження……
2. Медичні датчики………………………………………….

Розділ 2. Методична частина……………………………………………….

    2.1. Фонокардіограф……………………………………………………

    2.2. Схема фонокардіографа і її  короткий опис……………………

Розділ 3. Експериментальна частина……………………………………..

    3.1. Схема прецизійного перетворювача аналогових сигналів………..

Висновки……………………………………………………………………..

Література…………………………………………………………………….. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ

 

    Серце є одним з головних органів  людського організму, оскільки виконує  дуже важливу функцію – воно є  мотором, що проганяє кров по всьому організмі. Кров у свою чергу несе в собі різні речовини (кисень, живильні речовини), без яких саме існування цільного людського організму в тім виді, у якому він існує, було б неможливо. Крім цього, серце є одним із самих  головних «духовних» органів – недарма ж серед людей ходять вираження: «...у мене за нього серце болить...», «...ранив у саме серце», тобто люди ставлять серце в центр усіх своїх відчуттів.

     Сердечно-судинна  система людини складається з  серця, кровоносних судин, по яких циркулює кров, та лімфатичної системи по якій тече лімфа. Функцією сердечно-судинної системи є постачання органів та тканин киснем, поживними речовинами, а також видалення з тканин і клітин продуктів життєдіяльності на вуглекислого газу.

    Відомості про будову серця були в древньоєгипетських папірусах. В древній Греції лікар Гіппократ описав серце як м’язовий орган. Аристотель вважав, що серце містить повітря, який розходиться по артеріям. Римський лікар Гален довів, що в артеріях міститься кров, а не повітря. А в деталях описав серце Андреас Везалій в 16 столітті. Вперше вірні відомості про роботу серця та про кругообіг були опубліковані Гарвеєм в 1628р. З 18 століття почались детальні дослідження будови та функцій сердечно-судинної системи. 
 
 
 
 
 

    Розділ 1. Літературний огляд

 

    1.1. Діяльність серця  і його функції 

    Серце - центральний орган кровоносної  системи, котрий представляє собою  порожнистий м’язовий орган конусовидної форми. По відношенню до серединної лінії  людини, людське серце розміщується нерівномірно біля 2/3-зліва від вказаної лінії, а решта справа. Серце розміщується в грудній клітці, поміщене в навколосердечну сумку-перикард, та міститься між лівою і правою плевральними порожнинами, котрі містять в собі легені. Повздовжня вісь серця проходить косо зверху вниз, справа наліво та ззаду наперед. Положення серця буває різним: поперечним, косим або верикальним.

    Вертикальне положення серця частіше за все  буває в людей з вузькою  та довгою грудною кліткою, поперечне- в людей з широкою та короткою.

    Розрізняють основу серця, котре направлене вперед, вниз та вліво. В основі серця знаходяться передсердя. З основи серця виходять: аорта та легеневий стовбур, в основу серця входять: верхня та нижня вени, праві та ліві легеневі вени. Таким чином, серце зафіксоване на перелічених вище великих судинах.

    Своєю задньо-нижньою частиною серце прилягає до діафрагми, а грудинно-реберною поверхнею  повернуте до грудини та реберних хрящів. На поверхні серця розрізняють  три борозни: одну-вінцеву, між передсердями та шлуночками та дві поздовжні(передня та задня) між шлуночками.

    Довжина серця дорослої людини лежить в межах 100-150 мм, ширина в основі 80-110 мм. Вага серця в середньому в жінок  становить 253г, в мужчин-332 грама. В  новонароджених вага серця-18-20 грам.

    Серце складається з чотирьох камер: праве передсердя, правий шлуночок, ліве передсердя, лівий шлуночок. Передсердя розміщаються над шлуночками. Порожнини передсердь відділяються один від одного міжпередсердною перегородкою, я шлуночки розділені міжшлуночковою перегородкою. Передсердя сполучаються з шлуночками за допомогою отворів.

    Праве передсердя в дорослої людини має  ємність 100-140 мл, товщину стінок 2-3 мм. Праве передсердя сполучається з  правим шлуночком через отвір, котрий має трьохстулковий клапан. Ззаду, в  праве передсердя зверху впадає верхня вена а внизу нижня. Початок нижньої вени має заслонку. В задньо-нижню частину правого передсердя впадає вінцевий синус серця, котрий також має заслонку. Вінцевий синус серця збирає венозну кров з власних вен серця.

    Правий  шлуночок серця має форму трьохгранної піраміди, котра повернута основою наверх. Місткість правого шлуночка в дорослих 150-240 мл а товщина стінок-5-7 мм.

    Вага  правого шлуночка 64-74 грами. В ньому  розрізняють дві частини: власне шлуночок та артеріальний конус, котрий розміщений в верхній частині лівої половини шлуночка. Артеріальний конус переходить в легеневий ствол-велику венозну судину, котра несе кров в легені. Кров з правого шлуночка поступає в легеневий ствол через трьохстворчатий клапан.

    Ліве  передсердя має місткість 90-135 мл, товщину стінок 2-3 мм. На задній стінці передсердя розміщені початки легеневих вен (судин, котрі несуть з легень збагачену киснем кров) по два справа і зліва.

    Лівий шлуночок має конічну форму, його місткість від 130 до 220 мл; товщина  стінки 11-14 мм. Вага лівого шлуночка 130-150 грам. В порожнині лівого шлуночка є два отвори: передсердно-шлуночкрвий (ліворуч і попереду), котрий містить двостулковий клапан, і отвір аорти (головної артерії організму), котрий містить тристулковий клапан. У правому і лівому шлуночках є численні м'язові виступи у виді поперечин - трабекули. Роботу клапанів регулюють сосочкові м’язи.

    Стінка  серця складається з трьох  шарів: зовнішнього - епікарду, середнього - міокарду(м'язової шар), і внутрішнього - ендокарду. Як праве, так і ліве передсердя з бічних сторін мають невеликі виступаючі частини - вушка. Джерелом іннервації серця є серцеве сплетіння - частина загальногрудного вегетативного сплетіння. У самому серці є багато нервових сплетінь і нервових вузлів, які регулюють частоту і силу скорочень серця, роботу серцевих клапанів.

    Кровопостачання серця здійснюється двома артеріями: правою і лівою вінцевою, котрі  є першими вітками аорти. Вінцеві  артерії діляться на більш дрібні вітки, які і охоплюють серце. Діаметр початку правої вінцевої артерії коливається від 3,5 до 4,6 мм, лівої - від 3,5 до 4,8 мм. Іноді замість двох вінцевих артерій може бути одна.

    Відтік  крові з вен стінок серця в  основному відбувається у вінцевий синус, який впадає в праве передсердя. Лімфатична рідина через лімфатичні капіляри відтікає з ендокарду і міокарду в лімфатичні вузли, розташовані під епікардом, а звідти лімфа надходить у лімфатичні судини і вузли грудної клітки.

    Робота  серця як насоса є основним джерелом механічної енергії руху крові в судинах, завдяки чому підтримується безперервність обміну речовин і енергії в організмі.

    Діяльність  серця відбувається за рахунок перетворення хімічної енергії в механічну  енергію скорочення міокарда.

    Крім  того, міокард має властивість  збудливості.

    Імпульси збудження виникають у серці під впливом самоточних процесів які протікають у ньому. Це явище одержало назву автоматії. У серці існують центри, які генерують імпульси, що ведуть до збудження міокарда з наступним його скороченням (тобто здійснюється процес автоматії з наступним збудженням міокарда). Такі центри (вузли) забезпечують ритмічне скорочення в необхідній черговості передсердь і шлуночків серця. Скорочення обох передсердь, а потім обох шлуночків здійснюються практично одночасно.