Планування заходів із запобігання поширенню інфекційних захворювань з первинного осередку

Начальник медичної служби ЦО несе відповідальність за підготовку всіх медичних формувань.

До медичних формувань  відносяться:

а)  масові невоєнізовані  медичні формування:

^—  санітарні пости, санітарні дружини, загони санітарних дружин призначаються для надання першої медичної допомоги потерпілим;

б)  спеціалізовані невоєнізовані медичні формування:

— загони першої медичної допомоги призначені для надання першої лікарської і невідкладної кваліфікованої медичної допомоги. Створюються у лікарнях, поліклініках, диспансерах, медико-санітарних частинах підприємств (146 осіб в т. ч, 8 лікарів, 38 — середнього медперсоналу);

—  бригади спеціалізованої медичної допомоги (2 лікаря + 2 м/сестри + машина), призначені для надання спеціалізованої медичної допомоги в осередках ураження. Створюються в клініках медичних інститутів, великих лікарнях, поліклініках, диспансерах. Декілька бригад (8—17) за основними профілями можуть об'єднуватись у загони спеціалізованої медичної допомоги;

—  пересувні протиепідемічні загони, призначені для проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів в осередках бактеріологічного ураження. Вони створюються на базі санітарно-епідеміологічних станцій, а також на базі інститутів епідеміології та мікробіології;

—  спеціалізовані протиепідемічні бригади, призначені для робіт головним чином в осередках особливо небезпечних інфекцій. Створюються на базі спеціалізованих установ.

До медичних установ ЦО відносяться:

— лікарняні установи — профільовані лікарні, головні лікарні, сортувальио-евакуаційні госпіталі;

—  протиепідемічні установи медичної служби UQ — санітарно-епідеміо-логічні станції;

— установи медичного забезпечення та служби крові — аптеки, склади медичного майна, станції та відділення переливання крові.

Організація медичної допомоги постраждалим та їх евакуація із осередків  ураження здійснюється за принципом  двоетапної системи лікарняно-евакуаційного забезпечення. Суть цієї системи полягає у розподілі медичної допомоги за її видами і проведення послідовних заходів у поєднанні з евакуацією постраждалих з осередків ураження в профільовані медичні установи.

Згідно з прийнятою  системою перша медична допомога в осередках ураження надається санітарними постами та дружинами, загонами санітарних дружин, а також населенням у порядку само- та взаємодопомоги. Не слід забувати, що надання цього виду допомоги має вирішальне значення для рятування потерпілих.

Першу лікарську допомогу надають загони першої медичної допомоги, медичні підрозділи військових частин ЦО, які розгортаються в осередках  ураження, або біля кордонів осередку.

Спеціалізована медична  допомога надається в умовах стаціонарних лікарень.

Санітарні пости створюються на всіх ОГД та у житловому секторі з розрахунку — один на 150—200 Працюючих. Санітарний пост складається з 4 осіб і оснащується згідно з табелем.

Санітарні дружини є основним масовим формуванням, яке створюється на об'єктах (одна на 2000 осіб населення). Санітарна дружина складається з 24 осіб та має 5 носилкових ланок по 4 особи. Загони санітарних дружин формуються на великих об'єктах, де є не менше 5 санітарних дружин.

Після надання першої медичної допомоги уражених переносять до місця  посадки на транспорт. Перенесення  здійснюють носильні ланки, які надаються  із рятувальних формувань. Перевезення  здійснюється транспортом загонів  першої медичної допомоги та інших формувань, які діють в осередку ураження .

Крім заходів, які проводяться  в осередках ураження, планується та проводиться ще низка заходів медичного захисту.

У сховищах і ПРУ організовуються медичні пости та медичні пункти, для чого у складі ланок з обслуговування захисних споруд передбачаються медичні працівники. У захисних спорудах місткістю до 150 осіб — 2 сандружинниці, 150—600 осіб — 1 фельдшер і 2 сандружинниці, 600—1200 осіб — 1 фельдшер (лікар) і 4 сандружинниці, більше 1200 осіб — 1 лікар і 4 сандружинниці. У кожній захисній споруді є у наявності колективна аптечка та крім того, кожна сандружинниця має санітарну сумку, а на фельдшера і лікаря передбачається відповідний набір ліків.

При проведенні евакуаційних заходів також організується  медичне забезпечення. До пунктів збору приписуються 2—3 фельдшери, або медичні сестри.

На шляхах пересування  на кожну пішохідну колону, автоколону або залізничний ешелон виділяються  медичні працівники. На приймальних  пунктах передбачаються медичні  пункти у складі лікаря та 2-х медичних сестер. Медичне оснащення формувань здійснюється відповідно до табеля забезпечення.

До основних засобів медичного  захисту для населення належать аптечки індивідуальні (АІ-2), що містять медичні засоби, призначені для профілактики та надання першої допомоги при радіаційному опроміненні, ураженні отруйними і бактеріальними засобами, індивідуальні протихімічні пакети (ІПП-8), які мають закритий посуд з дегазованим розчином і марлеві серветки. Він призначений для усунення і знезараження отруйних речовин та бактеріальних засобів.

Крім аптечки та пакету особовому складу формувань видається  індивідуальний перев'язувальний пакет (ІПП) для накладання пов'язок. Крім табельних засобів для надання само- та взаємодопомоги можливе використання підручних засобів.

 

 

4. ЗАХОДИ  ЩОДО  ЗАПОБІГАННЯ  ПОШИРЕННЮ  ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

         Інфекційними хворобами називаються такі хвороби, які передаються від людини до людини або від тварин до людини через повітря або через безпосередній контакт. До інфекційних захворювань відносяться чума, холера, віспа, тиф, дизентерія, кір, грип та інші. Особливістю інфекційних захворювань є те, що збудників хвороби – мікробів, вірусів людина не може бачити, а ознаки хвороби з'являються тільки після інкубаційного періоду, який може тривати від одної до кількох десятків діб.

         У воєнний час інфекційні хвороби  використовуються як засіб виводу  з ладу провідної сили ворога. В результаті розповсюдження  інфекцій утворюється зона бактеріологічного  зараження, в межах якої може  виникнути один або декілька  осередків ураження.

          Осередком бактеріологічного ураження називається територія, в межах якої сталося масове ураження людей та тварин. Межі осередку бактеріологічного ураження встановлюються протиепідемічними установами медичної служби ЦО і службою захисту тварин та рослин на підставі узагальнених даних, отриманих від постів радіаційно-хімічного спостереження, розвідувальних ланок і груп, метеорологічних і санітарно-епідеміологічних станцій.

        Для  запобігання розповсюдження інфекційних  захворювань в осередку інфекційної  хвороби встановлюється режим  карантину або обсервації.

Карантин — система протиепідемічних та режимо-обмежувальних заходів, які спрямовані на повну ізоляцію усього осередку ураження і ліквідацію в ньому інфекційних захворювань. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну  негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У рішенні про  встановлення карантину зазначаються:

— обставини, що призвели до цього;

— визначаються межі території  карантину;

— затверджуються необхідні  профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни  проведення;

— встановлюються тимчасові  обмеження прав фізичних і юридичних  осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них.

Встановлення  карантину передбачає:

— повну ізоляцію осередку інфекційної хвороби;

— встановлення охорони  на зовнішніх кордонах;

— заборону виходу людей, тварин та вивезення майна;

— дозвіл в'їзду лише спеціальним  формуванням призначеним для  проведення профілактичних та протиепідемічних заходів;

— заборону транзитного  проїзду;

— розподіл населення на дрібні групи і доставку продуктів  харчування, води в окремі квартири та будинки;

—  припинення роботи всіх підприємств та установ, крім тих, які  мають значення для життєзабезпечення  населення;

— проведення профілактичних заходів серед населення та лікування  хворих;

—  проведення санітарної обробки населення, дезінфекції, дезінсекції, дератизації;

— використання засобів  індивідуального захисту.

Об'єкти які продовжують  роботу в зонах карантину переходять на особливий режим праці:

— робітники та службовці  переводяться на казармене положення  з виконанням протиепідемічних заходів;

— зміни розподіляються на окремі групи (можливо меншої чисельності), контактування між ними та вихід  з приміщень забороняється;

— харчування та відпочинок організується групами у спеціально відведених приміщеннях.

Особам, які виявили бажання  залишити територію карантину до його відміни, необхідно протягом інкубаційного  періоду відповідної" хвороби  перебувати в обсерваторі під  медичним наглядом і пройти необхідні  обстеження. Після закінчення терміну перебування в обсерваторі з урахуванням результатів медичного нагляду та обстежень їм видається довідка, що дає право на виїзд за межі території карантину.

Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної  інфекційної хвороби.

Коли інфекційна хвороба  не відноситься до групи особливо небезпечних вводяться обмежувальні протиепідемічні заходи — режим обсервації.

Обмежувальні протиепідемічні  заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хворіб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хворіб.

До ізоляційно-обмежувальних  заходів можуть відноситися:

— максимальне обмеження  в'їзду та виїзду;

— вивезення майна дозволяється тільки після обеззараження;

— посилення медичного  контролю;

— обмеження масових культурно-просвітницьких заходів та інше.

Види і тривалість обмежувальних  протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної  ситуації та обставин, що на неї впливають.

На територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам  місцевого самоврядування надається  право:

— залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власно*», до виконання заходів з  локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби;

— залучати для тимчасового  використання транспортні засоби, будівлі, споруди, обладнання, інше майно підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів із наступним повним відшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості або витрат, пов'язаних з його використанням;

— установлювати особливий  режим в'їзду на територію карантину  та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності —  проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів;

—  запроваджувати більш  жорсткі, ніж встановлені нормативно-правовими  актами, вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення та реалізації продуктів  харчування, режиму обробки та якості питної води;

— установлювати особливий  порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів;

—  створювати на в'їздах  і виїздах із території карантину  контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ.

 

 

 

ВИСНОВОК

Людина постійно взаємодіє  із середовищем існування, будучи невід'ємною складовою частиною природного навколишнього середовища.

.Технологічні процеси сучасного виробництва забруднюють навколишнє середовище пиловими, газовими і тепловими викидами, промисловими стоками, електромагнітними полями, що іонізують і шумовими випромінюваннями, іншими фізичними і хімічними негативними факторами. Такий вплив людини на навколишнє середовище негативно позначається на протіканні її основних законів розвитку й екологічної рівноваги і, як наслідок, – появі нових і модифікації відомих захворювань....