Ортопедическое лечение твёрдых тканей зуба

РОБОЧЕ   МІСЦЕ

Виготовлення зубних протезів складається з ряду послідовних процесів, що здійснюються лікарем в кабінеті і зубним техніком в зуботехнічній лабораторії. Для виготовлення зубних протезів необхідні спеціально обладнані приміщення.

Від правильної організації робочого місця зубного техніка залежить ефективність роботи. При раціональному устройстві робочого стола, наявності необхідного обладнання і інструментарія продуктивність праці зубного техніка підвищується.

Самостійними кімнатами в лабораторії є:

•         основна або заготівельна кімната;

•         гіпсувальна;

•         формувальна;

•         полімеризаційна;

•         полірувальна;

•         кімната для литва;

•         кімната для паяння.

Стіни основного приміщенні повинні бути рівними, пофарбованими у світлі кольори. Вікна повинні відповідати ряду гігієнічних вимог (світловий коефіцієнт повинен бути не менше 1/5).

Обов'язково повинні бути витяжні шафи, спеціальні вентиляційні установки, підвід гарячої і холодної води.

Робоче місце зубного техніка складається із лабораторного столу з ящиками для зберігання інструментарія та матеріалів необхідних для виготовлення протезів, висотою 70-75 см. Поверхня

столу має напівкруглий виріз. Під вирізом в столі закріплюються три різних шухляди для зберігання інструменту та для відходів.

На поверхні столу розміщений освітлювальний прилад (лампа), шліфмотор, електричний нагрівальний прилад для розігрівання інструментів, плавки легкоплавких металів і воску.

В гіпсовочній кімнаті знаходиться гіпсовочний стіл з каналами для відходів гіпса, бункера з гіпсом, гумові чашки для гіпса, прес для видавлювання гіпса із кювет.

Пакувальний стіл, розміщений в гіпсовочній, призначений для приготування тіста із різних пластмас для виготовлення штучних зубів та базисів зубних протезів. Поверхня пакувального стола повинна мати поверхню яка піддається очищенню, з цією метою її покривають нержавіючою сталлю або ліноліумом.

Кімната для литва предназначена для відливки деталів зубних протезів із благородних і неблагородних сплавів. В кімнаті для литва знаходиться витяжна шафа, в якій ведуться роботи з використанням сильних кислот.

В полірувальній кімнаті знаходиться стіл з установленим на ньому шлейф мотором до якого підведене хороше освітлення. У мотора розміщують лоток з полірувальними засобами.

ОБОВ'ЯЗКИ ЗУБНОГО ТЕХНІКА

Основним завданням зубного техніка являється якісне виготовлення зубних протезів, чим разом з лікарем-стоматологом забезпечує лікувально-профілактичне обслуговування населення.

•         3 метою виконання покладених на зубного техніка функцій я зобов'язаний:

•         своєчасно виготовляти зубні протези у визначений лікарем термін, а також вести медичну документацію;

•         неухильно    дотримуватися    технологій    виготовлення    зубних протезів;

•         виконувати   виробничий   план,   впроваджувати   нові   методики виготовлення зубних протезів;

•         економно використовувати розхідні матеріали;

•         слідкувати за порядком і чистотою свого робочого місця;

•         не допускати використання несправного обладнання, механізмів та інструментів;

•         виконувати вимоги законодавчих актів про охорону праці і техніку безпеки;

•         виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку;

•         постійно підвищувати свою кваліфікацію на курсах   підвищення кваліфікації та атестуватись не рідше, ніж раз у 5 років.

ПЕРЕЛІК МЕТОДИК ВИГОТОВЛЕННЯ

ПРОТЕЗІВ, ЯКИМИ ВОЛОДІЮ

        Сталева коронка;

•          Пластмасова коронка;

•          Сталева коронка з пластмасовим облицюванням;

•          Штифтовий зуб;

•          Штифтовий зуб пластмасовий;

•          Штифтовий зуб з пластмасовим облицюванням;

•          Мостовидні протези;

•          Знімні часткові та повні протези;

•          Бюгельні протези;

Завідуючий

зубопротезним відділенням              В.І.Гнилосир

ТЕХНІКА ВИГОТОВЛЕННЯ ЗУБНИХ ПРОТЕЗІВ

Виправлення дефектів порожнини рота, конструювання і виготовлення зубних протезів - основна мета ортопедичної стоматології.

Зубні протези розподіляються на 2 групи:

•          знімні;

•          не знімні (в залежності від їх конструкції).

В свою чергу знімні протези розподіляються:

•          повні;

•          часткові пластинчаті;

•          бюгельні протези.

До складу незнімних протезів входять:

•          вкладки;

•          штифтові зуби;

•          стальні коронки;

•          комбіновані коронки;

•          металопластмасові коронки;

•          коронки литі;

•          консольні протези;

•          містковидні протези та ін.

До складу знімних входять:

повні;             

•          неповні пластинчаті протези;

•          бюгельні протези.

Точність відображення тканин протезного поля є однією із основних умов, що забезпечує добру якість протеза. Усі відтискні матеріали повинні відповідати таким основним вимогам:

1.    Не чинити шкідливого впливу на тканини протезного поля і тканин, що прилягають до нього.

2.    Забезпечити точність відбитку тканин протезного поля.

3.              Мати добру пластичність у границях температур, що не
спричиняють опіків у порожнині рота.

4.    Мати оптимальну швидкість твердіння.

5.    Не деформуватися під час виведення із порожнини рота і не давати усадки при твердінні.

6.    Не руйнуватися при взаємодії з середовищем порожнини рота і мати слабку антисептичну дію.

7.    Не мати неприємного запаху і смаку.

8.    Не з'єднуватися міцно з гіпсом моделі.

9.              Бути дешевим, зручним для тривалого зберігання і
транспортування.              Для протезування беззубих щелеп застосовують повні знімні пластинчаті протези. При значних дефектах зубного ряду і наявності зубів застосовують часткові знімні пластинчаті протези.

Виготовлення пластинчатого протеза складається з проведення ряду клінічних і лабораторних етапів. Зняття відбитків, виготовлення гіпсових моделей, якщо це беззуба щелепа, то виготовляють індивідуальну ложку і знову за її допомогою отримують більш правильний відбиток і модель. Далі виготовляють восковий базис з оклюзій ними валиками за допомогою якого в клінічних умовах виявляють центральну оклюзію.

Гіпсують моделі в оклюдатор, якщо частковий протез - то виготовляють кламера. Формують воскові базиси, постановка штучних зубів і попереднє моделювання. Перевіряють воскову композицію протеза в роті, потім заключно моделюють восковий базис, гіпсують воскову композицію протеза в кювету, готують пластмасу, формують. Після полімеризації пластмаси протез виймають із кювети, шліфують і полірують його.                                                                                                  Для виготовлення знімних протезів використовуються пластмаси „Етакрил", „Бакрил", „Фторакс".

Для виготовлення індивідуальних ложок використовуються пластмаси „Редонт", „Протакрил".

ВИГОТОВЛЕННЯ МЕТАЛЕВИХ КОРОНОК              

Металеві коронки виготовляються із сплаву нержавіючої сталі

марки ІХІ8Н9Т, до якого входять 72% заліза, 18% хрому, 1% титану,

9% нікелю, 0,1%о вуглецю.

Штамповка - це технологічний процес,   під час якого метал

змінює форму за допомогою штампу і контрштампу. Основні етапи в виготовленні металевих коронок:

•         обробка зуба;

•         зняття відбитка з культі препарованого зуба;

•         відлиття гіпсової моделі;

•         маркіровка моделі;

•         гравіровка моделіровки зуба;

•              отримання гіпсового штампу, а потім металевого штампу і
контрштампу, протягуючи їх на апараті „Самсон". Правильно
підготовлену гільзу піддають термічній обробці. За допомогою
наковальні і зуботехнічного молотка гільзі надають орієнтовочної
форми, періодично її нагріваючи до 900* для відновлення
механічних властивостей. Після штамповки гільзу відбілюють і
припасовують на гіпсовий штамп.

Комбіновані коронки - це коронки, які з вестибулярної поверхні покриті пластмасою. Спочатку виготовляють металеву коронку, а потім вирізають вестибулярну частину металевої коронки, моделюють вестибулярну поверхню з воску в замінюють його на пластмасу.

Порожнина рота - це особливе середовище. Жувальна сила, що розвивається жувальною мускулатурою приблизно дорівнює 290 кг і протистояти їй повинні міцні матеріали.

В порожнині рота постійна температура, а чим вища температура, тим вища взаємодія матеріалів. В клінічному відношенні - це слаболужне середовище. Біологічні умови -присутність високої кількості мікробів. Тому до зуботехнічних матеріалів ставляться високі вимоги, а саме:

•         нешкідливість;

•         хімічна інертність в порожнині рота;

•         бузусадочність;

•         технологічність;

•         адекватність;

•         збереження кольору.

                   Лікування за допомогою півкоронок, штучних    коронок.                                                                                     ПІВКОРОНКИ                                                                                                                              Півкоронками покривають оральні, а також частково апроксимальні поверхні зуба і ріжучий край. Вестибулярну поверхню залишають відкритою. Найчастіше півкоронки застосовують для закріплення мостоподібних і консольних протезів на передніх зубах і премолярах, де косметичний фактор має велике значення.

Методика виготовлення литої півкоронки полягає в підготовці опорного зуба, зніманні відбитка зуба і зубного ряду, виготовленні моделі, моделюванні воскової репродукції і відливанні її з металу.

Підготовляє зуб і знімає відбиток лікар. Він препарує апроксимальні, оральну і жувальну поверхні, а на передніх зубах - ріжучий край.

Апроксимальні поверхні препарують тільки з оральної сторони, щоб зробити їх паралельними. Жувальну поверхню і ріжучі краї препарують на товщину коронки, причому ріжучі краї препарують не рівномірно, а наскіс у напрямі до вестибулярної поверхні, де зуб майже не зшліфовують.

Оральну поверхню зуба під півкоронку препарують так само, як і під коронку, тобто зшліфовують тверді тканини зуба до рівня шийки на товщину півкоронки. Після препарування на апроксимальних поверхнях фісурними борами роблять два паралельних пази. Крім того, утворюють поперечний паз на оральній або жувальній поверхні зубів. З підготовленого зуба за допомогою кільця знімають відбиток термопластичною масою, а з зубного ряду - гіпсовий відбиток.

За відбитком зубний технік виготовляє комбіновану модель. На моделі гравірують шийку зуба і подовжують її на 0,5 мм так, щоб край півкоронки зайшов під ясна.

Закінчивши моделювання, на оральній поверхні поблизу ріжучого краю встановлюють металевий штифт, обережно без розхитування воску репродукцію знімають з моделі, охолоджують водою. Після цього репродукцію гіпсують у муфелі і методом точного литва відливають півкоронку. Готову півкоронку попередньо обробляють, причому технік не повинен стоншувати її краї, це робить лікар під час припасування півкоронки на зубі. Оброблену і відполіровану півкоронку закріплюють на зубі цементом.

Якщо півкоронку відливають із сталі, то слід урахувати, що сталь дає значну усадку. Щоб її компенсувати, модель зуба перед моделюванням воскової репродукції треба покрити фольгою товщиною 0,02-0,03 мм. Смужку фольги прикладають до оральної поверхні зуба і притискають до моделі в напрямі вестибулярної поверхні до шийки зуба, складки розгладжують металевим інструментом. Фольга при цьому повинна бути цілою. Готову півкоронку технік попередньо припасовує на моделі без фольги, а лікар припасовує її і цементує на зубі.

Виготовлення півкоронки з вертикальними і горизонтальними пазами пов'язане з складною методикою препарування зубів і знімання відбитка, що стає на перешкоді впровадженню цього способу в масову практику.                                                                           Лабораторне виготовлення штампованих

                                                          коронок.                                                                                                                За відбитками зубний технік відливає гіпсові моделі. Перед відливанням моделі гіпсовий відбиток на 10-15 хв. опускають у холодну воду, щоб сухий гіпс просочився водою і не вбирав вологи з рідкого гіпсу, з якого виготовлятимуть модель. Відбиток виймають з води, струшують і кладуть на стіл ложкою вгору, щоб стекла вода, яка залишилась на ньому. Гіпс змішують з водою без добавляння кухонної солі і заповнюють ним відбиток. Щоб запобігти утворенню пор, наливати гіпс на частини відбитка, які виступають, найкраще невеликими порціями і струшувати його при цьому, постукуючи ложкою по краю гумової чашки. Відбиток заповнюють гіпсом з надлишком, потім наливають трохи гіпсу на скло і кладуть на нього відбиток ложкою вгору так, щоб висота моделі в найтоншому місці досягала 1,5-2,0 см. Краї моделі згладжують шпателем і чекають, поки гіпс повністю не затвердне. Після цього модель відокремлюють від скла, знімають з неї ложку і зрізують нерівності на бічних її поверхнях до країв відбитка. Відкриваючи модель, слід пам'ятати розміщення зубів; це дасть змогу запобігти їх поломці. Звільняти модель починають з вестибулярної поверхні, відламуючи маленькі шматочки відбитка. Край шпателя обережно втискують між моделлю і відбитком, просувають його всередину на товщину краю відбитка і важелоподібним рухом шпателя відокремлюють шматочки відбитка. Так звільняють усю вестибулярну поверхню моделі. Перед видаленням шматочків відбитка, які прилягали до твердого піднебіння або до язикової поверхні нижньої щелепи, спочатку треба видалити ту частину відбитка, яка охоплювала з боків гіпсові зуби, а великі шматки, зробивши шпателем заглибини, поділити на дрібніші. Вставляючи шпатель у вирізки, важелоподібним рухом відколюють гіпс. При цьому можно користуватись молоточком, постукуючи ним доти, поки шматочок не почне відставати від моделі. Звільнену від відбитка модель обрізують по краях, не порушуючи перехідної складки.