Медицина в Україні

Збільшення  поширеності хвороб в окремих  вікових групах населення має  суттєві відмінності. Найбільшими темпами зросла поширеність хвороб серед підлітків (на 73,7%), найменшими - серед дітей (на 13,1%).

   Важливою характеристикою соціального благополуччя населення є стан психічного здоров'я. В умовах соціально-економічної нестабільності, яку переживає Україна протягом останнього десятиріччя, значної поширеності стресових ситуацій спостерігається збільшення кількості випадків психічних захворювань з ускладненням їх перебігу. У період 1991-2000 рр. захворюваність на розлади психіки зросла на 9,7%, а поширеність хвороб - на 4,6%. У структурі захворюваності переважають психічні розлади непсихотичного характеру. Міське населення має вищі рівні захворюваності порівняно із сільським. Серед окремих вікових груп населення високою є захворюваність на психічні розлади підлітків. Кількість інвалідів за психотичним статусом у 2000 р. досягла 247,5 тис.

   Для України характерна значна поширеність наркологічних хвороб - хронічного алкоголізму та алкогольних психозів. Нині в Україні нараховується 672 тис. хворих на цю недугу.

   Високими темпами зростає захворюваність населення на наркоманію, набуваючи соціального значення. Так у 2000 р. частота появи наркотичної залежності склала 22,6 випадку на 100 тис.

   Особливу роль у формуванні рівня здоров'я населення відіграє травматизм, частка якого у загальній структурі захворюваності становить 7%. Він є однією з основних причин інвалідності та смертності населення. У 2000р. було зареєстровано на 527,4 тис. травм менше, ніж у 1991р. І все ж рівень травматизму в Україні залишається високим. Серед травм переважають побутові (79,6%), вуличні (10,2%), виробничі(6,0%) та дорожньо-транспортні (1,4%).

   Значні рівні захворюваності та поширеності хвороб серед населення позначаються на показниках інвалідності. В Україні нині нараховується 2,5 млн інвалідів. Інвалідність населення України залишається високою і вимагає комплексного підходу до її вирішення.  

Система охорони здоровя України 

   В останнє десятиріччя Україна, як незалежна держава, активно входить до Європейської спільноти. У нашій державі йде процес адаптації до міжнародних принципів політики в різних сферах діяльності. З початку 80-х років орієнтиром для вдосконалення політики в галузі охорони здоров'я в Європі взагалі і в кожній країні - члені Європейського Регіонального Бюро Всесвітньої організації Охорони Здоров'я (ЄРБ ВООЗ) є загальноєвропейська політика "Здоров'я для всіх"(ЗДВ). І Україна одна з перших серед нових держав пострадянського простору заявила про наміри дотримування політики ЗДВ. Основні напрями вдосконалення політики держави стосовно охорони здоров’я на регіональному рівні тощо сформульовані у Міжгалузевій комплексній програмі "Здоров'я нації" на 2002-2011 pp. У Програмі наголошується на необхідності впровадження і реалізації інноваційного процесу в галузі, який повинен ґрунтуватися на економічних принципах його мотивації та постійному аналізі впливу інновацій на показники здоров'я населення та діяльності системи охорони здоров'я на регіональному рівні. Як така інноваційна рушійна сила розглядаються стандарти якості надання загальнодоступної медичної допомоги, що позитивно впливатимуть на прогнозні тенденції здоров'я нації. Втілення цих стандартів у життя покладається саме на регіони.

    Треба наголосити, що не досить ефективне впровадження й використання нововведень є актуальною проблемою державотворення України. Цій проблемі присвячено наукові дослідження вітчизняних науковців В.Лугового, В.Князева, В.Бакуменка , В. Скуратівського , І.Солоненко доводить, що процес стандартизації загальнодоступної медичної допомоги як інноваційний процес гальмується низкою негативних чинників, серед яких можна виділити наступні:

 ■  скорочення державного фінансування сфери охорони здоров'я;

 ■  ресурсні проблеми галузі охорони  здоров'я;

 ■  низький рівень інформаційного забезпечення в управлінні системою охорони здоров'я на різних рівнях;

 ■  недостатність, нескоординованість  і неефективність заходів, спрямованих  на збереження і зміцнення  здоров'я населення;

 ■  брак сучасних медичних технологій, недостатнє володіння ними, незадовільне медикаментозне і матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров'я.

      Для вирішення проблеми збереження і підвищення рівня здоров'я та працездатності людини, продовження її життя в масштабах держави створена система охорони здоров'я (СОЗ), яка включає такі підсистеми: санітарно-профілактичну, лікувально-профілактичну, фізкультурно-оздоровчу, санітарно-курортну, аптечну, науково-медичну, санітарно-епідеміологічну.

    Однією із стратегій системи охорони здоров'я є здійснення так званої первинної профілактики, яка є масовою і ефективною, наприклад, будівництво очисних споруд або відповідні зміни технологічного процесу на підприємствах, які забруднюють атмосферне повітря, призводить до різкого зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, серцево-судинної системи та інших захворювань.

Другий  напрям полягає у визначенні форм, методів і засобів профілактики, лікування, реабілітації, а також організації відпочинку кожної конкретної людини.

      У державі розроблена і впроваджується низка національних і державних програм: "Діти України", "Здоров'я літніх людей", "Комплексні заходи боротьби з туберкульозом", "Цукровий діабет", "Програма профілактики СНІДу та наркоманії на 1999-2000 роки" та ін. Реалізація заходів, передбачених цими програмами, дозволить суттєво поліпшити здоров'я народу.

   Збереження здоров'я нинішніх, а тим самим майбутніх поколінь має перетворитися на пріоритетну мету всієї соціально-економічної політики нашої держави.  
 
 

                                         
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

   Не зважаючи на те, що цінність здорового способу життя декларована в головних законах, постановах, актах держави, робота щодо забезпечення фізичного, психічного, соціального, духовного благополуччя і гармонійного розвитку особистості є особистісним здобутком. Інакше кажучи, спосіб життя - це той чинник, який майже цілком залежить від поведінки людини і визначає її здоров'я. Здоровим спосіб життя зберігає і покращує здоров'я.

   За 20 років незалежності України було чимало здобутків, але й нароблено багато помилок. Досі держава не переймалася як слід демографічною кризою та проблемою поліпшення здоров'я нації. Нас уже давно не 50 мільйонів. Лише впродовж першого кварталу нинішнього року населення країни зменшилося на 86 тисяч осіб. Тим часом, невисокою продовжує залишатися народжуваність, кількість дітей у країні не сягає і 20% населення України. Необхідно також зауважити, що за витратами на охорону здоров'я серед 45 країн Європи Україна на 41-му місці. Цей показник в Україні порівняно з найбільш благополучною країною - Німеччиною - нижчий більш ніж в 3 рази!

    Якщо сидіти склавши руки далі, то на нас чекає не досить радісне майбуття. Науковці твердять, що ймовірність померти, не доживши до 60 років, для сьогоднішніх 16-річних юнаків та дівчат у 2026 р. становитиме 16-21%. Висновки напрошуються самі .

   Наведені дані свідчать про те, що Україні треба докласти ще багато зусиль для виконання завдань ЗДВ. У травні 1998 р. світовою спільнотою прийнята політика "Здоров'я для всіх у 21 сторіччі", якою передбачено, що до 2010 р. всі країни - члени ВООЗ повинні не тільки мати, але й здійснювати політику досягнення здоров'я для всіх відповідно до Загальноєвропейської політики "Здоров'я для всіх" на державному, регіональному і місцевому рівнях.

    Поліпшення демографічної ситуації має стати першочерговим завданням влади. Задля майбутнього розвитку, зміцнення здоров'я населення та подолання бідності стратегію державної політики слід будувати на задоволенні потреб та інтересів кожної української сім'ї та кожного її члена.

          МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Національний  медичний університет імені О.О  Богомольця 

Кафедра україністики 
 
 
 
 
 

Реферат

На тему: «Медицина в Україні і здоров'я  нації на сучасному етапі» 
 

Виконала: студентка І курсу

медичного факультету №2,

3 групи

Яловицька Оксана Іванівна

Керівник: Місник Н.В. 
 
 
 
 
 

Київ-2011

Список  використаної літератури

1.Любомир Пиріг «Медицина в Україні і здоров'я  нації на сучасному етапі»//

«Медицина і суспільство» ст. 109-114 

2. Хвіст В. Демографічне становище сучасної України // Соціально-економічні перетворення в сучасній Україні. - К., 2001.  

3. Вороненко Ю.В. Стан та перспективи подальшого реформування надання медичної допомоги в Україні // Медична освіта. - 2000. - № 3. - С 5-12. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                  План

1. Вступ.
2. Медицина в Україні.

А) Медичні заклади.

Б) Показники.

В) Фінансування.

Г) Смертність.

Д) Хвороби.

Е) Первинна допомога.

Є) Вторинна допомога.

Ж) Статистика.

       3. Захворюваність населення України.

       4. Система охорони здоров'я України.