Медицина в Україні

ВСТУП

   Сходили і зникали народи з  історичної арени по-різному.  Національна байдужість, зневага  до своїх коренів та історії  – вика загроза існуванню української  нації. Та не можна легковажити  небезпеки фізичного виродження,віддзеркаленням   чого є демографічні показники,  статистика захворюваності, її структура.

   Згідно з визначенням Всесвітньої  організації охорони здоров`я  (ВООЗ), здоров`я є станом повного  соціального, біологічного і психологічного  благополуччя людини, а не тільки  відсутністю хвороб і фізичних  вад. Здоров'я - одне з головних джерел повноцінного життя, щастя, радості, успіху. Воно є не лише особистим надбанням людини, але й суспільним багатством, одним із найважливіших показників добробуту народу. На жаль, багато людей лише тоді починають по-справжньому цінувати своє здоров'я, коли воно вже порушене. Німецький вчений М.Петтенкофер писав: "Ми часто чинимо, як марнотратний спадкоємець багатих батьків, не знаючи справжньої ціни здоров'ю, отриманому у спадок. Ми витрачаємо його без ощадливості, не піклуючись про майбутнє".  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Медицина  в Україні

Медичні заклади 

  Станом на березень 2010 Міністерству охорони здоров’я України (МОЗ) підпорядковано 2537 медичних закладів (майже 91% від загальної їх кількості в Україні),

  Департамент з питань виконання покарань має 82 заклади (майже 3%)

Академія  медичних наук має 29 медичних установ (1%).

   У столиці створено надсучасні  медичні центри — Київський  міський центр серця, Науково-практичний  центр дитячої кардіології та  кардіохірургії МОЗ України, Український  науково-практичний центр ендокринної  хірургії, трансплантації ендокринних  органів і тканин. Відкрито нові наукові установи НАМН — Інститут генетичної та регенеративної медицини, Інститут нефрології, найближчим часом буде створено Донецький науковий центр онкології. Розвивається низка нових наукових напрямів: застосування стовбурових клітин, генетика, біотехнології, медичні нанотехнології тощо.

   Розпочато реформу системи охорони здоров’я, запроваджено проект реформування в чотирьох пілотних регіонах: у Донецькій, Дніпропетровській, Вінницькій областях та в м. Києві. Активно реалізується національний проект розвитку перинатальної допомоги.

     Сучасні перинатальні технології поширилися скрізь — від сільських, районних лікарень і закінчуючи лікарняними закладами третього рівня. Завдяки їх впровадженню поліпшилися індикативні показники — це стосується як малюкової смертності, так і захворюваності немовлят. Кардинально змінилося співвідношення проблемних і нормальних пологів. На початку незалежності майже 70% пологів були патологічними, проходили з відхиленнями, і лише 30% були нормальними. Нині до 60% пологів має нормальний перебіг. Створено єдину мережу надання реанімаційної допомоги немовлятам. 
 
 

Показники 

  Станом  на березень 2010 потужність лікарняних  закладів по всіх міністерствах  і відомствах сьогодні становить  436,4 тис. ліжок.  Заклади МОЗ мають 403 тис. ліжок. Департамент з питань виконання покарань, має 11 тис. ліжок. Академії медичних наук підпорядковано 7,5 тис. ліжок. Амбулаторно-поліклінічні заклади розраховані на 957,1 тис. відвідувань за зміну.

   МОЗ має мережу амбулаторно-поліклінічних закладів, які розраховані на 890,7 тис. відвідувань за зміну. Мінтрансзв’язку - на 2-му місці. Департамент з питань виконання покарань забезпечує 5,8 тис. відвідувань за зміну. В закладах Академії медичних наук можуть проконсультуватися близько 5 тис. пацієнтів за зміну.

    Всього в охороні здоров’я у 2008 працювало 207,9 тис. лікарів, із них 82% у системі МОЗ, решта — у відомчій медицині. Дефіцит лікарських кадрів сягнув 48 тисяч осіб. Забезпеченість лікарями по галузі — 45,2 на 10 тис. населення. З них безпосередньо надають медичну допомогу 26,7 лікарів (на 10 тис. населення), що значно нижче від середньоєвропейського рівня.

Фінансування 

   Фінансування системи охорони  здоров’я в Україні традиційно  вдвічі менше, ніж у країнах  Європи, тож головним було і  є завдання адаптації системи.  Особливим періодом були 90-ті  роки ХХ століття, коли всі  потерпали від безгрошів’я, не  було коштів на зарплати медичному  персоналу, на утримання закладів, коли застосовували сумнозвісні  взаємозаліки. Адаптація до ринкових  умов була дуже складною. В  ті роки Міністерство охорони  здоров’я України значно активізувало  регуляторну діяльність галузі, в тому числі на базі широкого  міжнародного співробітництва. Зазнали  змін навчальні програми медичних  інститутів та училищ, сама система  освіти.

    Громадяни отримали можливість  лікуватися у приватних медичних  закладах не лише в Україні,  а й за кордоном, щоправда, скористатися  цим більшість жителів України  не мають змоги. Хоча й не  системно, та все ж таки почали  впроваджувати нові технології в діагностиці та лікуванні. Це особливо помітно в неонатології, кардіології, онкології, хірургії та інших напрямах.

  В  2010 зведений бюджет системи охорони  здоров’я України становив 23,8 мільярда  гривень (9% цієї суми було спрямовано  на фінансування відомчої медицини).

  Щорічне фінансування закладів охорони здоров’я інших міністерств та відомств (не МОЗ) сягає 2,2 млрд. грн. За ці кошти медичну допомогу отримують 4,4 млн. населення, або 9% населення України, тут задіяно 27 тис. лікарів та 57,5 тис. середнього медичного персоналу

  Загальні видатки на охорону здоров’я у структурі ВВП України сягнули 6,5% (3,5% — за рахунок держбюджету, решта — з місцевих бюджетів.) Для порівняння - в Європейському регіоні - 7,7% ВВП, а в Євросоюзі — 8,7% ВВП.

   Однак у розрахунку на душу населення за паритетом купівельної спроможності у доларах США загальні витрати на національну систему охорони здоров’я в Україні у 5,5 разу нижчі, ніж у Європейському регіоні. Польща виділяє удвічі більше, ніж ми. 

Смертність 

  В 2009 і 2010 — 16,4 випадку на 1000 населення. При цьому ряд областей має набагато вищі коефіцієнти смертності: Чернігівська — 21,1%, Сумська і Кіровоградська — 18,6, Донецька — 18,1, Луганська — 17,9%. Від’ємний природний приріст в 2009 спостерігався в усіх областях України, окрім Закарпатської і Рівненської областей та Києва.

   Структура причин смерті в 2009 хвороби системи кровообігу - 63,7% у структурі всіх причин смертності новоутворення — 12,0%,

зовнішні причини смерті — 8,0%.

                                                    Хвороби

   Протягом 2010 зареєстровано 25,3 мільйона відвідувань з приводу серцево-судинних і судинно-мозкових хвороб.

  Виявлено 152,9 тис. нових випадків злоякісних новоутворень — 329,1 на 100 тисяч. Всього онкохворих зареєстровано понад 934 тисячі, за останніх п’ять років цей показник зріс майже на 23%.

офіційно  зареєстровано понад 141 тис. випадків ВІЛ/СНІД, у тому числі 15,2 тис. випадків смерті від захворювань на СНІД.

                                               Первинна допомога

Кількість закладів первинної меддопомоги  на 10 тис. населення в нас учетверо менша, ніж у країнах ЄС: у нас — 1,2, у них — 4,9.

Чисельність лікарів первинної ланки у  півтора разу менша, ніж у країнах Євросоюзу.

Вторинна  допомога

     Число лікарень — 0,63 на 10 тис. населення, а в ЄС — 0,31.

Загальна  кількість ліжок більша у півтора разу, тоді як кількість ліжок інтенсивної терапії в нас удесятеро менша, ніж у країнах ЄС.

Середня тривалість перебування в лікарні у нас — 12,8 дня проти 9,2 в ЄС.

Статистика

Медичні заклади в Україні 

 

                           Лікарі та середній медичний персонал 

 

          Кількість санаторно-курортних (оздоровчих) закладів 

 

                                   Захворюваність населення України

    На всіх етапах розвитку охорони здоров'я вивченню захворюваності приділялась велика увага. Вивчалася вона за даними спеціальних досліджень, у роки проведення переписів, за статистичними даними. Ці показники характеризують стан адаптації населення до змін навколишнього середовища, патологію і дозволяють оцінювати ефективність профілактичних заходів, розробляти обґрунтовані програми розвитку охорони здоров'я. Особливо важливими є показники поширеності хвороб, які зареєстровані в населення протягом року, та захворюваності, тобто частоти тих хвороб, які у поточному році виявлені вперше.

   Існують вікові, статеві, регіональні, територіальні відмінності в показниках захворюваності населення. Як правило, дитяче населення має найвищі рівні захворюваності, порівняно зі старшими віковими групами.

Захворюваність  населення України за даними звертань у лікувально-профілактичні заклади  протягом 10-літнього періоду становила 59,0-67,7 тис. випадків на 100тис. населення з коливанням в окремі роки.

  У цілому рівень захворюваності населення України в 2000 р. (67 677, 8 на 100 тис.) мав майже таку саму величину, як і в 1991р. (67 395, 5 на 100 тис.). Структура захворюваності за 10-річний період змінилась у зв'язку зі зменшенням питомої ваги хвороб органів дихання, травм та отруєнь і збільшенням частки хвороб системи кровообігу, сечостатевої системи, кістково-м'язової системи та сполучної тканини.

Протягом 10-річного періоду поширеність  хвороб серед населення України зросла. Якщо в 19991 р. рівень її становив 120,4 тис. на 100 тис. населення, то у 2000 р. він досягнув 148,1 тис. Основну структуру поширеності хвороб в Україні, як і в більшості європейських країн, становлять хронічні неінфекційні хвороби, зокрема, хвороби системи кровообігу, злоякісні новоутворення, ендокринні і алергійні захворювання, а також соціально небезпечні інфекційні хвороби, зокрема, туберкульоз, ВІЛ/СНІД, хвороби, що передаються статевим шляхом.