Лікувальні апарати віброакустичної дії

Загальна вартість основних матеріалів з врахуванням транспортно-заготівельних витрат (приймаєм 4%), а також вартості відходів (2%).

 

М2=Вм+0,04Вм-0,02Вм     (4.9)

 

М2=57,5 +0,04·57,5 -0,02·57,5 =58,8 грн.

Заводська собівартість:

Сз=100/55· 58,8=106,9 грн.

Повна собівартість проектного приладу визначається з виразу:

 

,    (4.10)

 

де Сз - заводська собівартість проектного приладу;

Q - позавиробничі витрати  підприємства, де буде виготовлятись  проектний прилад; приймаєм Q=7,2%.

Сn2=106,9·(1+7,2/100)=114,59 грн.

Оптова ціна проектного приладу буде становити (4.3):

Ц2=114,59·(1+20/100)=137,51 грн.

 

 

 

 

 

Розділ 5. Питання  техніки безпеки під час роботи з апаратом

 

У 2002 році прийнято нову редакцію закону України “Про охорону  праці”, в якому викладені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону праці, життя і здоров’я.

Під час експлуатації лікувального апарата віброакустичної  дії потрібно дотримуватись загальних  правил безпеки при експлуатації електроприладів. Недопускається потрапляння у середину корпуса апарата вологи. Забороняється експлуатувати апарат у приміщеннях з підвищеною відносною вологістю повітря.

З метою забезпечення пожехної безпеки перед початком експлуатації потрібно впевнитись у  справності мережевої розетки і відсутності пошкодження вилки апарата.

Забороняється накривати  корпус електронного блока під час  його експлуатації, що буде запобігати природньому відведенню тепла з  поверхні робочих елементів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

1. Наявність механічних функцій клітин і біологічних молекул є необхідною умовою для більшості біологічних і особливо імунологічних реакцій. Для того, щоб реакція відбулась, потрібно безпосереднє зближення взаємодіючих компонентів і їх просторова орієнтація відносно один одного. Механічні мікроколивання, які називаються мікровібраціями, не тільки збільшують частоту контактів і забезпечують зміну орієнтації біокомпонентів у просторі, але і полегшують їх проходження через єндотеліальні щілини і різні мембрани, тобто підсилюють транспортування речовин з капілярів по венозних і лімфатичних капілярах. Механічні коливання присутні в організмі завдяки не тільки  пульсової активності серця (інфразвукові частоти) і судинном’язової активності (звукові частоти), але і завдяки механічному впливу зовнішнього середовища. Внаслідок гемодинамічного бар’єра пульсові коливання у м’язовому просторі значно знижені. Нерідко в наслідок різних причин в області патології знижується і тонус судин, і тоді енергії власних мікровібрацій у цій області може виявитись недостатньо. У цих випадках зовнішня мікровібрація виявляється принципово необхідною.

2. Основна і пряма  фізична властивість віброакустичної  дії – її здатність збільшувати  наскрізний кровотік і лімфотік.  В основі цього явища лежить  два фізичних ефекти: перший – зниження судинного опору руху крові при впливі мікровібрації визначеної звукової частоти (кожному діаметру судини відповідає своя оптимальна частота), другий – ефект гідродинамічного насоса у венах.

3. Використаний у схемі  одновібратор з перезапуском починає відрахування нового часу витримки Т з кожним новим входом сигналу незалежно від того, чи завершився попередній час витримки. У випадку, якщо період слідування вхідних сигналів менше часу витримки Т, вихідний імпульс одновібратора з перезапуском не переривається.

4. Умовою запуску мультивібратора  є зміна вхідних сигналів, внаслідок  якої з’являється наступне поєднання  – логічний 0 на вході А, логічна  1 на входах В і R. Початковий  стан для запуску – будь-яка  невідповідність вказаній вимозі.

5. Протяжність імпульсу  у одновібратора АГ3 можна оцінити  за формулою:

T = 0,32C(R + 0,7),

R – опір резистора, (5,1...51 кОм);

С – ємність конденсатора, (нФ).

Перезапуск одновібратора можливий тільки у тому випадку, якщо інтервал між вхідними запускаючими імпульсами більший за 0,224С.

6. За схемою два  одновібратора використано для  побудови генератора прямокутних  імпульсів. Для цього вони між  собою замкнуті у кільце так,  що кожен з них запускає  інший після закінчення свого  вихідного імпульсу. Один одновібратор формує протяжність імпульсу, а інший визначає паузу між імпульсами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Балашкин Б.С. Основы технологии машиностроения. - М. : Машиностроение, 1969.
2. Горбацевич А.Ф., Шкред В.А. Курсовое проектирование по технологии машиностроения. - Минск : Высшая школа, 1986.
3. Картавов С.А. Технология машиностроения. - К. : Вища школа, 1984.
4. Красковський Е.Я., Дружинин Ю.А., Филатова Е.М. Расчет и конструирование механизмов приборов и вычислительных систем: Учебное пособие для вузов. – М. : Высшая школа, 1983.
5. Маталин А.А. Технология машиностроения. - Ленинград: Машиностроение, 1985.
6. Медведев А.М. Контроль и испытания плат печатного монтажа. - М.: Энергия, 1975.
7. Методичні вказівки з дипломного проектування для спеціальностей 1201 (Технологія машинобудування) / Під ред. В.А. Шабайковича – Львів: ЛДУ “Політехніка”, 1993
8. Мягков В.Д. и др. Допуски и посадки. Справочник. -  Ленинград: Машиностроение, 1983.
9. Приборостроение и средства автоматики. Справочник / Под ред.

     Б.А. Тайца. – М. : Машгиз, 1963.

10. Руденко П.О. Проектування технологічних процесів у машинобудуванні: Навчальний посібник. – К. : Вища школа, 1993.
11. Рудь В.Д. Курсове проектування з технології машинобудування: Навчальний посібник – Луцьк, 1996.
12. Смельницкий Ф.С., Горелов Н.В., Коновалов П.Г. Фольгированные слоистые пластики для печатных схем. -  М.: Энергия, 1969.
13. Справочник по печатным схемам. Пер. с англ./ Под ред. Б.Н. Файзулаева и В.Н. Квасницкого. -  М.: Сов. Радио, 1972, 696 с.
14. Справочник технолога. Под ред. Малова. -  М.: Машиностроение, 1988.
15. Справочник технолога-машиностроителя. В 2-х т./ Под ред. А.Г.Косиловой и Р.К. Мещерякова. – М.: Машиностроение, 1985.
16. Справочник технолога-приборостроителя. В 2-х т./ Под ред. Е.А.Скороходова – М.: Машиностроение, 1980.
17. Федулова А.А., Котов Е.П., Явич Э.Р. Многослойные печатне платы. - М.: Сов. радио, 1977.
18. Терещук Р.М., Терещук К.М., Седов С.А. Полупроводниковые приемно-усилительные устройства. Справочник радиолюбителя.– К.: Наукова думка, 1989.– 620 с.
19. Анурьев В.И. Справочник конструктора-приборостроителя. В 3-х т. – Москва: Машиностроение, 1979.
20. Справочник конструктора-приборостроителя. Детали и механизмы приборов. Минск: Висшая школа, 1990.
21. Я.А.Рудзит, В.Н.Плутанов Основи метрологии, точность и надежность в приборостроении. –М.: Машиностроение, 1991.