Лікувальні апарати віброакустичної дії

G_cp =110 МПа – опір зрізу, що залежить від механічних властивостей матеріалу табл. 2.5 [15].

Обрахуємо периметр контуру  вирубки:

 

,                               (3.23)

 

де, а = 59 мм – ширина  заготовки;

b = 95 мм – довжина заготовки;

d = 5 мм – діаметр базових отворів.

Підставимо значення розмірів заготовки у формулу 3.23:

 

мм.

 

Підставимо знайдені значення у формулу 3.22:

 

кН.

 

Для вибраного пресу  максимальна сила при штампуванні  складає Р_П=250 кН.

 

Визначимо режими різання  для свердлильної операції E3мм.

Глибина різання при  свердлінні визначається за формулою:

                                              (3.24)

 

де, D – діаметр отвору, мм.

Для отвору діаметром 3 мм, глибина різання становитиме:

 

мм.

При свердлінні отворів  в склотекстоліті вибираємо максимально  допустиму за міцністю свердла подачу. Для  свердла діаметром 3 мм подача буде рівна: S=0.2 мм/об.

Швидкість різання при  свердлінні визначається за формулою:

 

,                                     (3.25)

 

де, С_V =28.1, q =0.25, y =0.4, m =0.125 табл. 28 с.278 [15];

Т=20 хв. – період стійкості свердла з сталі Р6М5;

К_V – загальний поправочний коефіцієнт на швидкість різання, що враховує фактичні умови свердління.

Загальний поправочний  коефіцієнт визначається за формулою:

 

,                               (3.26)  

 

де, К_MV =1.1 – коефіцієнт на оброблюваний матеріал табл. 27 с. 276 [15];

K_UV = 1– коефіцієнт на інструментальний матеріал табл. 26 с. 275 [15];

K_EV =1– коефіцієнт, що враховує глибину різання табл. 31 с. 280 [15].

Тоді загальний поправочний  коефіцієнт буде рівний:

.

Тоді швидкість різання  буде рівна:

 

м/хв.

 

 

Для визначення частоти обертання  підставимо знайдені значення у формулу 3.18:

 

 об/хв.

 

Приймемо значення частоти  обертання згідно з паспортними  даними верстату: n=7500 об/хв.

Тоді швидкість різання буде рівна:

 

м/хв.

 

Крутний момент визначається згідно з формулою:

 

,                             (3.27)

 

де, С_М = 0.12, q =2, y =0.8 табл. 32 с. 281[15];

К_Р=К_МР =1 – коефіцієнт, який враховує фактичні умови обробки, в даному випадку залежить від матеріалу оброблюваної заготовки, табл. 10 с.265 [15].

Підставимо знайдені значення у формулу 3.27:

 Н·м.

Осьова сила обраховується  за формулою:

 

,                                 (3.28)   

 

де, С_Р =31.5, q =1, y =0.8 табл. 32 с.281 [15];

 К_Р=К_МР =1 – коефіцієнт, який враховує фактичні умови обробки, в даному випадку залежить від матеріалу оброблюваної заготовки, табл. 10 с.265 [15].

Для обчислення осьової сили підставимо знайдені значення у формулу 3.28:

Н.

Потужність різання  визначається згідно з формулою 3.21. Підставимо знайдені значення для отримання  потужності різання:

 

кВт.

Режими різання на всі інших операції обраховуємо  табличним методом [15] і визначені значення заносимо в таблицю 3.9.

 

Таблиця 3.9. Режими різання  оброблюваних поверхонь

№ опе- рації	Назва операції, тип верстату	№ пе- рехо- ду	Режими обробки
			t, мм	S0, мм/об	Sz, Мм/зуб	V, м/хв	n, об/хв	N, КВт
1	2	3	4	5	6	7	8	9
005	Заготівельна	1	1.6		0.25	94.2	150	0.06
015	Свердлильна E3мм E1мм E0.75мм	1 2 3	1.5 0.5 0.38	0.1 0.1 0.1		70.65 31.4 23.55	7500 10000 10000	1.21 0.78

 

 

 

3.9 Нормування  технологічного процесу

 

Проведемо розрахунок норм часу на свердлильну  операцію 015.

Розрахунок технічної норми часу в одиничному виробництві проводимо по нормі штучно-калькуляційного часу Т_шт-к :

 

,                                             (3.29)

 

де, Т_п-з – підготовчо-заключний час на партію, хв;

n_з – розмір партії деталей, які запускаються в виробництво;

Т_шт – норма штучного часу:

 

,                                             (3.30)

 

де, Т_о – основний час на операцію, хв:

 

,                                            (3.31)

 

де, Т_оі – основний час на виконання і-го переходу обробки поверхні;

d – діаметр поверхні, що обробляється, мм;

l – перебігу інструменту, мм;

n – частота обертання заготовки чи інструменту, об/хв;

s – подача на один оберт, мм/об.

Основний час  на виконання переходів буде рівний:

 хв.

 хв.

хв.

Тоді основний час  на операцію буде становити:

 хв.

Т_доп – допоміжний час, хв:

 

,                                               (3.32)

 

де, Т_у.з – час на установку і зняття деталі, хв;

Т_м.д – час, пов’язаний з виконанням допоміжних рухів при обробці поверхні, хв;

Час на установку і  зняття деталі Т_у.з =0.075хв.

Машинно-допоміжний:

• прискорене переміщення стола – 0.0126хв;
• установочне переміщення стола  – 0.2хв;
• час на поворот револьверної головки - 0.05хв.

Тоді  Т_м.д = 0.0126 + 0.2 + 0.05 = 0.263хв.

Допоміжний час буде рівний:

 хв.

Т_обс – час на обслуговування робочого місця, хв.

Час на обслуговування робочого місця Т_обс складає 8% від оперативного часу Т_оп.

Оперативний час визначаємо за формулою:

 

.                                           (3.33)

 

В нашому випадку Т_оп буде рівний:

хв.

Тоді час на обслуговування робочого місця буде рівний:

хв.

Штучний час буде рівний:

 хв.

Підготовчо-заключний  час на партію Т_п-з визначаємо за формулою:

 

                                    (3.34)

 

де, Т_п-з1 – затрати часу на: отримання наряду, креслення, технологічної документації на початку роботи і здачу в кінці роботи;

Т_п-з2 – затрати, які враховують допоміжні роботи. Для всіх верстатів з ЧПК Т_п-з1=12хв. Час Т_п-з2 включає в себе:

• установку пристосування вручну 7хв;
• отримання і здачу інструменту 7хв;
• переміщення стола в вертикальному положенні в процесі наладки верстата 2хв.
• установка одного інструмента 0.25хв, двох – 0.5хв, трьох – 0.75хв.

Т_п-з2 =7+7+2+0.75=16.75хв.

Тоді, згідно з формулою 3.34 отримаємо:

хв.

Штучно – калькуляційний час:

 хв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

розділ 4. Розрахунок собівартості приладу

 

 

Критерій економічної  ефективності нових приладів – економія суспільної праці. Це положення виражається у формулі для визначення сумарного економічного ефекту від впровадження приладу.

 

ЕЕ=Ев+Ее,      (4.1)

 

де Ев - економічний  ефект, отриманий в умовах виробництвами;

Ее - економічний ефект, отриманий в умовах експлуатації протягом всього строку служби приладу, грн.

Загальну умову економічного ефекту нового приладу можна визначити  нерівністю:

                                                   (4.2 )

Оскільки величина ЕЕ представляє собою алгебраїчну суму двох величин, то можуть виникнути такі співвідношення:

1. Е_В  > 0; Е_е   >  0, тоді

ЕЕ > 0 – це найбільш кращий і найбільше  відповідає даному випадку, але він  рідко зустрічається.

2. Е_В < 0; Е_е   >  0, але | Е_е | > | Е_В |, тоді

ЕЕ > 0 – це найбільш ймовірний випадок, так як прилад з кращими техніко-економічними характеристиками як правило дорожчий.

Другою необхідною умовою буде:

Т_ОК   <   Т_{ОК н} ,                                                 ( 4.3 )

 

де Т_ОК –  строк окупності додаткових капітальних вкладень, роки;

 

Т_ОК  = | Е_В |  / Е_е.р.  ,                                     (4.4 )

 

де Т_{ОК н} – нормативний строк окупності, встановлений для даної галузі, роки;

Е_е.р. – річний економічний ефект в умовах експлуатації проектного приладу, грн.

3. Е_В  > 0; Е_е <  0, але | Е_е | < | Е_В |, тоді

 ЕЕ > 0 - формально цей випадок можливий, але оскільки невідомо, які зміни можуть виникнути протягом всього строку служби і оскільки це пов’язано з погіршенням експлуатаційних характеристик приладу, то цей випадок фактично не слід розглядати як ефективний.

4. Співвідношення між Е_В і Е_е, які приводять до результату ЕЕ < 0, рахуються неефективними (виключення можуть бути засоби пізнання і прилади – засоби праці, які забезпечують безпеку праці і покращують умови праці).

Економічний ефект в  умовах виробництва визначається:

 

Ев=Ц1-Ц2,      (4.5)

 

де Ц1, Ц2 - ціна відповідно аналога 2 і проектного приладу, грн.

 

,     (4.6)

 

де Сn2 - повна собівартість проектного приладу, грн;

П - розмір прибутку нового приладу, % (приймається в розмірі 20%).

Для визначення собівартості проектного приладу необхідно підібрати аналог, відповідний приладу за конструктивними ознаками. Найбільш підходить лікувальний апарат віброакустичної дії ВІТАФОН.

Цей прилад відповідає проектному практично за всіма конструктивними ознаками:

а) за електричною схемою;

б) за методом впливу на організм людини.

Для визначення собівартості приладу приміняєм метод питомої  ваги, який базується на визначенні заводської собівартості по питомій  вазі елементів витрат, які в неї  входять.

Собівартість нового приладу визначається із співвідношення:

 

,   (4.7)

 

де Уел - питома вага визначеного  елементу затрат в собівартості аналога, %;

Зел - сума затрат на той  же елемент собівартості в проектному приладі, грн.

В нашому випадку за такий елемент собівартості доцільно вибрати затрати на матеріали і комплектуючі вироби, так як питома вага цього виду затрат в собівартості становить більше 40%.

Тоді формула (4.4) прийме вигляд:

 

,   (4.8)

 

де Сз - заводська собівартість, грн;

Уn - питома вага вартості основних матеріалів та комплектуючих  виробів в заводській собівартості аналога, %;

М2 - вартість основних матеріалів і комплектуючих виробів проектного приладу, грн.

Так як дані по питомій  вазі вартості основних матеріалів відсутні, скористаємось середнім значенням Ум. сер для даної групи приладів з таблиці. Для електрисних медичних апаратів Ум. сер - 55%.

Вартість основних матеріалів в розмірі 57,5 гр.