Група інвалідності – поняття, значення у пенсійних правовідносинах

     На  відміну від інвалідності в результаті нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, для встановлення інвалідності внаслідок загального захворювання не виникає необхідності у встановленні часу настання інвалідності: до початку трудової діяльності; в період роботи; після припинення трудової діяльності.

     Слід  зазначити, що ушкодження здоров'я в  результаті нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання як причини настання інвалідності є додатковими фактами - умовами визначення розміру пенсії по інвалідності.

     Крім  того, в чинному законодавстві  про пенсії по інвалідності нарівні  із загальними нормами, які поширюються  на основну масу працівників, існують  також спеціальні норми, що стосуються правового регулювання пенсійного забезпечення окремих категорій працівників і встановлюють певні переваги. Зокрема, це стосується державних службовців, наукових працівників, військовослужбовців та ін.

     Факти, пов'язані із встановленням групи, причини інвалідності та термінів її настання, встановлюються в процесі процедурного правовідношення, що виникає між громадянином і МСЕК.

     Згідно  із законодавством України нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть (ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р., п. 1.4 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей).                                 Таким чином, нещасний випадок несе в собі суб'єктивний зміст і може бути визнаний таким, за умови, якщо працівнику заподіяно шкоду. А всі інші випадки, які створювали загрозу такого заподіяння не охоплюються цим поняттям. Отже, нещасний випадок на виробництві є перш за все ушкодженням здоров'я, але саме таким, яке настало непередбачувано, раптово, випадково. «Обмежена в часі подія або раптовий вплив небезпечного виробничого фактора чи середовища» при визначенні поняття нещасного випадку законодавцем не уточнюється. Крім того, дане законодавцем визначення досить широко трактує часові межі заподіяння шкоди працівникові. Спроба визначити межі раптовості була здійснена І. Янгелем, який зазначав, що під професійним нещасним випадком слід розуміти подію, яка відбулася протягом періоду часу, що піддається визначенню і не перериває одного робочого дня, і таку, що викликала ушкодження здоров'я [11, с. 60].

     М. Вігдорчик нещасним випадком вважав будь-якого вигляду і будь-якої інтенсивності ушкодження здоров'я, якщо воно розвинулося протягом короткого  часу, що не виходить за межі 1-2 днів, і якщо в його походженні істотну роль відіграв явний або такий, що передбачається трудовим договором між потерпілим і підприємством, нещасний випадок [8, с. 103].

     Отже, раптовість повинна визначатися  виходячи з обмеження проміжком  часу або самої події, або процесу розвитку пошкодження здоров'я, що настало від цієї події. Ушкодження здоров'я, що розвинулося поступово, не є нещасним випадком - це хвороба, яка за певних умов може бути визнана професійним захворюванням.

     У літературі вживається також «трудове каліцтво», але цей термін має дуже вузький зміст. Каліцтво – це ушкодження людського організму в результаті зовнішнього впливу, викликаного будь-яким випадком. Іншими словами, каліцтво є наслідком події, а подія - причиною каліцтва [12, с. 5-6]. Викладене доводить, що поняття «нещасний випадок» є більш широким по відношенню до поняття «каліцтво». Слово «трудове» означає зв'язок з роботою особи. Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок ушкодження здоров'я в разі нещасного випадку на виробництві, якщо нещасний випадок, що викликав інвалідність, стався при виконанні трудових обов'язків (зокрема, під час відрядження), а також при здійсненні будь-яких дій на користь підприємства, установи, організації, хоча б і без спеціального доручення; по дорозі на роботу або з роботи; на території підприємства або поблизу підприємства протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви і т. д. Таким чином, для пенсійного забезпечення інвалідів значення мають і інші випадки травматизму, опосередковано пов'язані або не пов'язані з роботою.

     Проведений аналіз свідчить, що у законодавстві доцільно було б використовувати дефініцію «ушкодження здоров'я в результаті нещасного випадку на виробництві».

     Ще  однією з причин інвалідності може бути професійне захворювання. Таке захворювання виникає внаслідок професійної діяльності особи та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних із роботою. Перелік професійних захворювань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 р. № 1662, представлений у вигляді таблиці, в якій професійні захворювання розподілено на 7 груп згідно з причинними факторами, вплив яких може викликати професійне захворювання. При цьому слід враховувати, що зазначений перелік не є вичерпним.

     Отже, професійним захворюванням визнається хвороба, яка викликана шкідливими діями умов праці, або вона властива певній професії, спеціальності, посаді, або найчастіше трапляється при певному виді праці, ніж в інших випадках. Всі інші причини настання інвалідності називаються загальними причинами (загальними захворюваннями).

     Важливе значення для пенсійного забезпечення осіб з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників має факт настання інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час (ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р.).

   Законодавець  класифікує інвалідність залежно від  групи інвалідності: інвалідність 1-ї групи, інвалідність 2-ї групи, інвалідність 3-ї групи. На підставі проаналізованих особливостей можна здійснити таку класифікацію інвалідності:

• за суб'єктами права на пенсію по інвалідності: інвалідність зайнятих осіб (у тому числі працівників), інвалідність незайнятих, інвалідність окремих категорій осіб (державні службовці, наукові працівники та інші з особливими умовами праці, ветерани війни);
• залежно від причини інвалідності: інвалідність внаслідок ушкодження здоров'я в результаті нещасного випадку на виробництві, інвалідність унаслідок професійного захворювання, інвалідність унаслідок загального захворювання.

   Отже, інвалідність – це такий засвідчений висновком МСЕК стан особи, викликаний повним чи частковим і, як правило, стійким, незважаючи на лікування, порушенням функцій організму, що настав внаслідок загального захворювання, ушкодження здоров'я у результаті нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання і при якому вона потребує матеріального забезпечення та реабілітаційних заходів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література:

1. Энциклопедический словарь медицинских терминов: В 3 т. / Под ред. Б. В. Петровского. - М., 1982.-Т. 1.-464 с.
2. Краткая медицинская энциклопедия: В 3 т. / Под ред. Б. В. Петровского. - М., 1989. - Т. 1. - 624 с.
3. Малая медицинская энциклопедия: В 6 т. / Под ред. В. И. Покровского. – М., 1991. - Т. 2. - 624 с.
4. А. Рекомендації № 1185 до реабілітаційних програм 44 сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи від 05.05.1992 р. // Інформаційно-пошукова система «ЛІГА».
5. Справочник документов по ВТЭ и трудоустройству инвалидов / Под ред. П. А. Маккавейского. - Л., 1981.-282 с.
6. Андреев В. С. Право социального обеспечения в СССР. - М., 1987. - 352 с.
7. Іпатов А. В., Сергіені О. В., Войтчак А. Г. Інвалідність як інтегрований показник стану здоров'я населення України. - Д., 2002. - 342 с.
8. Вигдорчик Н. А. Методика врачебнотрудовой экспертизы. - Л., 1948. - 182 с.
9. Белов В. П., Ефимов И. Н. Здоровье и трудоспособность как социальные ценности // Врачебнотрудовая экспертиза и социально-трудовая реабилитация инвалидов / Под ред. Г. С. Еременко, Е. С. Либ-ман, И. Н. Ефимов. - М„ 1974. - Вып. 2. - С. 35-38.
10. Астрахан Е. И. Пенсии инвалидам труда. - М., 1947. - 112 с.
11. Вайсфельд Л. Д., Караваев В. В. Законодательство о государственных пенсиях: Комментарий. - М., 1959. - 344 с.
12. Симоненко Г. С. Выплаты работникам, утратившим трудоспособность на производстве. - М., 1969. - 168 с.