Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Февраля 2012 в 22:25, реферат
С народження дитини оточує безліч звуків: мова людей, музика, шелест
листя, щебетання птахів і т. п. Але з усіх звуків, сприймаються вухом дитини,
лише мовні звуки, і то тільки в словах, служать цілям його спілкування з
дорослими, засобом передачі різноманітної інформації, спонукання до дії. А
перш ніж дитина навчиться розуміти і вимовляти окремі слова, він реагує на
інтонацію. Два слова, одне з яких виражає схвалення, а другий-загрозу, а
1. Вступна частина
2. Основна частина
3. Висновок
4. Література
Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України
Університетський коледж
Киівського університету імені Бориса Грінченка
ІНДЗ
на тему: « Етапи розвитку мовлення дітей »
Вчитель: Андрєєва К.Є.
Киів 2012
1. Вступна частина
2. Основна частина
3. Висновок
4. Література
Вступ
С народження дитини оточує безліч звуків: мова людей, музика, шелест
листя, щебетання птахів і т. п. Але з усіх звуків, сприймаються вухом дитини,
лише мовні звуки, і то тільки в словах, служать цілям його спілкування з
дорослими, засобом передачі різноманітної інформації, спонукання до дії. А
перш ніж дитина навчиться розуміти і вимовляти окремі слова, він реагує на
інтонацію. Два слова, одне з яких виражає схвалення, а другий-загрозу, а
вимовлені однаково, дитина буде і сприймати абсолютно однаково, не
розрізняючи їх за змістом.
Поступово малюк починає прислухатися до слова, намагатися повторювати
їх, починає також чути і розрізняти звуки рідної мови, тобто звертати увагу
на звукову сторону слова. Вже на третьому році життя малюки в змозі
помітити неправильність вимови у своїх однолітків і навіть роблять спроби
виправляти їх. Згодом у дітей формується критичне ставлення не тільки до
чужої мови, а й до своєї.
Дитина не завжди може правильно вимовити почуте слово: зберегти в ньому
складову структуру, чітко вимовляти всі звуки.
Основна частина
Виразність і чистота мовлення залежать від багатьох факторів, і в першу
чергу від стану і рухливості апарату артикуляції. Неправильне будова
апарату артикуляції, нерозвиненість, млявість м'язів язика, нижньої щелепи,
м'якого піднебіння, губ і як наслідок їх недостатня рухливість нерідко є
причиною поганого вимови. Найбільш активно бере участь в утворенні
звуків і проголошенні слів мову. Від його положення, від того, яку форму він
приймає (розпластаний і утворює жолобок, кінчик язика звужений і
стосується верхніх різців і т. п.), залежить правильна вимова більшості звуків
російської мови. Чистота вимови забезпечується, перш за все, за рахунок
правильної вимови приголосних звуків. Оволодіння відбувається протягом
декількох років. Спочатку діти засвоюють найбільш прості в артикуляційно
відношенні звуки: голосні (і то не все, а в основному звуки а, у, и);
приголосні: м, п, б, к, р та ін На наступному етапі діти опановують звуками и,
е, х, твердими свистячими (с, з), звуком ль. І в останню чергу діти засвоюють
звуки, що вимагають більш складної роботи апарату артикуляції, - це звук ц,
група шиплячих звуків (ш, ж, ч, щ), звуки л, рь, р. Своєчасне і правильне
оволодіння ними залежить від багатьох факторів.
Щоб навчитися говорити, чисто і правильно вимовляти слова, дитина
повинна добре чути звукову мову. Зниження слуху веде до послаблення
слухового самоконтролю, що може бути причиною порушення звукового
оформлення слів (слово вимовляється недостатньо чітко, неправильно
вимовляють окремі звуки в ньому); до порушення інтонаційної сторони
мови. Ослаблення слуху веде не тільки до перекручування слів, але і до
зниження словникового запасу, до появи в мові помилок граматичного типу.
Процес розвитку мови багато в чому залежить від розвитку фонематичного
слуху, тобто вміння відрізняти одні мовні фонеми від інших. Це дає
можливість розрізняти близькі за звучанням слова: малий - м'яв, рак-лак, те –
буд. У російській мові 42 фонеми: 6 голосних і 36 приголосних. Деякі
фонеми відрізняються один від одного тільки дзвінкість або глухість при
однаковій артикуляції, наприклад звуки з и з, ж і ш, інші мають більш різкі
акустичні відмінності, дуже тонкі акустичні відмінності мають тверді і м'які
приголосні (т і ть, с і сь). Недостатня сформованість слухового сприйняття,
фонематичного слуху може стати причиною неправильного вимови звуків,
слів, фраз.
Неправильне вимова окремих груп звуків у молодшому дошкільному віці
цілком закономірно і виправдано фізіологічними особливостями формування
дитячої мови. Але якщо дитина неправильно вимовляє звуки або недостатньо
чітко вимовляють слова, то дорослі обов'язково повинні звернути на це увагу.
Діти з вадами вимови дуже часто бувають замкнутими, боязкими,
соромляться читати вірші вголос, розповідати казки. Педагогу необхідно
своєчасно виявляти дефекти мови в дітей і усувати їх.
Розвиток мови в дітей молодшого дошкільного віку відбувається особливо
швидко: швидко, як ні в якому іншому віці поповнюється словниковий запас,
поліпшується звукове оформлення слів, більше розгорнутими стають фрази.
Однак не всі малюки мають однаковий рівень мовного розвитку: одні вже до
трьох років чисто і правильно вимовляють слова, інші говорять все ще не
досить чітко, неправильно вимовляють окремі звуки. Таких дітей більшість.
Їх найбільш типовими помилками є пропуск і заміна звуків, перестановка не
тільки звуків, але і складів, порушення складової структури (скорочення слів:
"апіед" замість велосипед), неправильне наголос і пр.
На даному віковому етапі необхідно, перш за все, вчити малят чітко і
правильно вимовляти, а також чути і розрізняти звуки в словах. дуже тихо,
ледь чутно (особливо, якщо не впевнені в правильності вимови), інші –
крикливо. Педагог звертає увагу дітей на те, що слова можна вимовляти з
різною гучністю (пошепки, тихо, помірно, голосно), вчить дітей розрізняти
на слух, як голосно говорять навколишні і вони самі.
Пропоновані нижче ігри можуть бути використані для розвитку у дітей
слухової уваги, правильного сприйняття мови, вчити малят співвідносити
звучить слово з малюнками чи предметом, чітко вимовляти одно-двох -, а
також трьох-чотирискладовими слова, відповідати на питання; голосно і тихо
відтворювати звуконаслідування.
В середньому дошкільному віці у дітей значно покращується вимова. Вони
рідше допускають пропуски і заміну звуків, здатні зберігати складову
структуру навіть у складних словах; зміцнів і став більш рухомим їх
артикуляційний апарат, більш розвиненим стало слухове сприйняття,
фонематичний слух.
Завдання педагога на цьому етапі вчити дітей уважно слухати мову
оточуючих, підбирати слова схожі за звучанням (ложка-кішка, мошка і т.д.),
виокремлювати з ряду слів лише ті, в яких є заданий звук, дізнаватися
знайомий звук у назвах іграшок, предметів або підбирати іграшки і предмети,
в яких є цей звук і т.д. Одночасно вихователь веде роботу з уточнення та
закріплення правильної вимови окремих звуків. Особливе увага при цьому
приділяється правильній вимові в словах групи свистячих (с, сь, з, зь, ц),
шиплячих (ж, ш, ч, щ), сонорні (л, ль, р, рь,).
До кінця перебування у середній групі багато дітей засвоюють і правильно
вимовляють всі звуки рідної мови. Але якщо дитина відчуває утруднення у
виконанні перерахованих завдань, педагог може використовувати
пропоновані нижче гри і вправи.
Їх мета - розвивати у дітей слухове увагу, вчити їх чітко вимовляти
багатоскладових слова голосно і пошепки, розрізняти слова схожі за
звучанням правильно ставити наголос.
Висновок
Таким чином, майже всі особистісні якості: смаки, звички, характер,
темперамент закладаються у людини в дитинстві. І чималу роль в
становленні особистості відіграє мова.
Мова - це складна функція, і розвиток її залежить від багатьох моментів.
Велику роль тут відіграє вплив оточуючих - дитина вчиться говорити на
прикладі мови батьків, педагогів, друзів. Навколишні повинні допомогти
дитині у формуванні правильної, чіткої мови. Дуже важливо, щоб дитина з
раннього віку чув мова правильну, виразно звучить, на прикладі якої
формується його власна мова.
Якщо у дитини мовні дефекти, він часто піддається глузуванням однолітків,
образливим зауваженням, у концертах та дитячих святах не бере участі.
Дитина ображений, він не відчуває себе рівним серед інших дітей. Поступово