Дисбіотичних порушень шлунково-кишкового тракту у дітей

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

                          Факультет заочного та дистанційного навчання

Кафедра мікробіології та вірусології 

 

 

 

                                             КУРСОВА РОБОТА

                                                       ТЕМА:

«ДИСБІОТИЧНІ ПОРУШЕННЯ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ У       ДІТЕЙ»

 

  

 

  Виконала:

  Студентка групи ББ-08-2з  

  Кравченко Вікторія

  Анатоліївна

Перевірила: доцент Голодок  Л. П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            м. Дніпропетровськ 2010 р.

                                                  Зміст

Вступ

1. Нормальна мікрофлора кишечника у дітей
2. Визначення поняття «дисбактеріоз»
3. Причини виникнення дисбактеріозу
4. Клінічні прояви дисбактеріозу
5. Профілактика дисбактеріозу

Заключення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  

 

 

                                                                 ВСТУП

 

     Останнім часом проблема порушення шлунково-кишкового тракту у дітей є досить актуальною. Зниження імунітету, нераціональне харчування, зміни зовнішнього середовища, перенесені гострі кишкові інфекції, ферментативна недостатність шлунково-кишкового тракту, застосування антибіотиків погіршення екологічної обстановки, що часто зустрічається патологією вагітності, ранній перехід на штучне вигодовування і ще багато інших факторів можуть бути причиною порушень рівноваги між представниками нормальної мікрофлори та виникнення дисбактеріозу кишечника у дітей. Чим молодший вік дітей, тим легше і частіше виникають ці проблеми. Беручи до уваги те, що нормальна кишкова мікрофлора виконує дуже велику і важливу роль у підтриманні здоров'я дитини, тому потрібно стежити за мікробіоценозом кишечника у новонароджених та дітей першого року життя - це тому, що організм дитини більше, ніж організм дорослої людини, діє впливу різних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, їх мікрофлора ще не зовсім сформована і тому постійно змінюється [10].

     Актуальність  проблеми порушення шлунково-кишкового  тракту у дітей  спонукає  нас до глибшого вивчення формування  мікрофлори кишечника дитини  та вразі порушення вчасно  прийняти міри для корекції  якісного та кількісного складу  мікрофлори.

Метою курсової роботи є  вивчення виникнення дисбіотичних порушень шлунково-кишкового тракту у дітей, і головне – профілактика цього  порушення.

 

 

 

 

 

 

                                 1.Нормальна мікрофлора кишечника у дітей

 

Нормальна мікрофлора кишкового тракту дитини є важливим захисним фактором організму. Макроорганізм та мікрофлора,що його населяє, об’єднані в єдину екологічну систему.

Нормальна мікрофлора – це сукупність постійних мікробіоценозів, які склалися в процесі еволюції і заселяють фізіологічні порожнини та поверхню тіла здорової дитини. Представники нормальної мікрофлори формують т. з. біоплівку, що вкриває слизові оболонки та шкіру і відіграє важливу роль у регуляції взаємодії макроорганізму з зовнішнім середовищем. У кишечнику, особливо товстій кишці, постійно міститься велика кількість мікроорганізмів. Мікроорганізми приймають участь у численних метаболічних реакціях синтезу і деградації сполук, що виробляється хазяїном і чужорідних, а також процесах розпізнавання, абсорбції і транс локації різноманітних агентів [25].

У грудних дітей у нормі  в ньому є біфідобактерії, лактобактерії, що виділяють органічні кислоти (молочну, оцтову, мурашину). Ці кислоти  створюють у товстій кишці  кисле середовище, яке гальмує  розмноження патогенних (хвороботворних) та умовно-патогенних бактерій та грибів. Під час народження відбувається мікробна колонізація новонароджених. Організм немовляти заселяється (колонізується) мікроорганізмами. Імунні фактори молозива блокують колонізацію умовно-патогенними  мікроорганізмами за умови, що новонародженого  прикладають до груді матері в  перші 30 — 60 хв. після народження. На жаль, лише 30 % новонароджених виписують  із пологового будинку з нормальною мікрофлорою [10].

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                       Таблиця 1.1

                             Склад мікрофлори немовлят віком  одна доба

Мікроорга- нізми	Доба життя
	1	2	3	4	5	6	7
E. coli	-	-	-	-	-	-	-
S. aureus	-	-	-	-	-	-	-
S. epidermidis	2,1	7,5	8,2	3,5	2,0	2,0	2,5
S. saprophy- ticus	-	3,3	-	-	-	-	-

[11].

Формування мікрофлори кишечника  починається з перших діб життя  дитини, заселенням стерильного до народження організму немовляти мікрофлорою матері в процесі пологів [31].

                                                                                                                            Таблиця 1.2

                               Склад мікрофлори дітей віком  від 1 до 12 місяців

Мікрофлора на 1 г фекалій	Норма	Вік дітей
		1-3 міс	5-7 міс	9-10 міс	11-12 міс
Загальна кількість  E. coli, кл./мл	-	0-5	2,8 - 4	1,6 - 6,4	1 - 4,8
E. coli зі слабко вираженими ферментативними властивостями,	До      10%	0-80%	0-20%	0-50%	0-70%
Гемолізуюча E. coli,%	0	0-40%	0-1%	0-30%	0-50%
Біфідумбактерії, кл/мл	-	0-	-	-	0-
УПЕ (протей, клебсієла, ентеробактер, цитробактер), кл./мл	До	0-3	0-3	0-5	0-4
Стафілокок (сапрофітний, епідермальний), кл./мл	-	0-7	0-7	0-6	0-1,2
St. aureus, кл./мл	0	0-5	0-2	0-3,5	0-
Гриби роду Candida, кл./мл	До	0-	0	0	0

[11].

Гострі захворювання або  загострення хронічних завжди спричинює  зміну мікрофлори організму. Діти, особливо раннього віку, схильні до вірусних захворювань і хвороб травного тракту.

Порушення мікрофлори частіше  спостерігається у дітей з  діатезами і в тих, які часто  хворіють. У більшості таких дітей  виникає дисбактеріоз кишечнику  та верхніх дихальних шляхів різного  ступеня вираженості.

У разі порушення харчування, зокрема, зловживання солодощами та рафінованою їжею, не забезпечує організм достатньою кількістю клітковини, необхідної для нормального функціонування травного тракту.

Порушення звичного способу  життя, перевтома, часті стреси також  можуть стати причиною дисбактеріозу [18].

Стан мікрофлори організму  людини змінюється залежно від сезону і клімату. В медицині навіть є  термін "діарея мандрівників" - зміни  мікрофлори внаслідок зміни клімату, температури і вологості повітря, якості питної води тощо.

Отже, утримання мікрофлори організму дитини у нормальному  стані є надзвичайно важливим завданням. Це сприяє якісному перетравлюванню  їжі, регулює обмін речовин, синтезує необхідні вітаміни та незамінні  амінокислоти, формує імунітет, знешкоджує токсичні речовини тощо [26].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      2. Визначення поняття «дисбактеріоз»

 

Кількісні та якісні зміни  нормальної кишкової флори, порушення  антагоністичних функцій та інших  біологічних властивостей, а також  розмноження умовно-патогенних ентеробактерій, що при нормальному біоценозі  відсутні або становлять незначну кількість, об’єднуються  терміном «дисбактеріоз».

За сучасними даними дисбактеріоз вважають вторинним за генезом станом, однак його наявність часто є  тлом для розвитку патологічних станів, і не лише з боку кишечнику.

Дисбактеріоз є якісною  зміною нормального видового складу мікробіоти кишечнику або шкіри, що виникає у результаті порушення  рівноваги кишкової мікрофлори через  низку можливих причин: вживання антибактеріальних  речовин, зокрема антибіотиків, неправильного  харчування, порушення функції імунітету  і тому подібне. В результаті порушення  конкурентних взаємин нормальної мікрофлори органу їх місце часто займають  патогенні  мікроорганізми [4].

 У новонародженої дитини  шлунково-кишковий тракт стерильний, але вже протягом кількох годин  після народження починається  його заселення штамами кишкової  палички, стрептококами тощо.

Дослідження кишкової мікрофлори у дітей набули масовий і не завжди обгрунтований характер. Діагноз "дисбактеріоз кишківникака" став одним із найбільш популярним у педіатрів . В зарубіжній літературі частіше  користуються  терміном "порушення  бактеріального гомеостазу", "дисбіоз" і "порушення нормальної кишкової флори" [2].

Термін "дисбактеріоз" - надзвичайно поширений як серед  лікарів, так і серед пацієнтів. За даними, приблизно 70% населення світу  мають дисбактеріоз.

Дисбактеріоз часто називають  проблемою століття. Але насправді  проблемою століття є повальне зниження імунітету в значної частини  населення - звідси часта захворюваність, що в свою чергу є причиною розвитку дисбактеріозу [3].

Ось доволі класичний приклад. У дитини з ферментопатією внаслідок  порушення всмоктуваності деяких речовин  у кишечнику з`являється ураження слизової оболонки шлунка. Часто у  подібних випадках ставлять діагноз "дисбактеріоз" і дитину починають лікувати препаратами, які коштують дуже дорого. Насправді  ж лікувати треба від ферментопатії.

Отже, дисбактеріоз розвивається через будь-які захворювання (частіше  травного тракту) та внаслідок їх лікування (антибіотикотерапії тощо). У народі відомий лише дисбактеріоз кишечнику, проте насправді це зміни нормальної мікрофлори будь-яких слизових оболонок і шкіри. Спричинюють ці зміни  бактерії або гриби. Від якого  б захворювання людина не страждала, у неї обов`язково змінюється мікрофлора, тобто з`являється дисбактеріоз. Сам по собі дисбактеріоз ніколи не виникає [4].

 

 

 

 

 

3. Причини виникнення дисбактеріозу

 

Причина дисбактеріозу –  порушення й загибель позитивної флори кишечнику – виражається  у тому, що людині нема чим засвоювати їжу, тобто розщеплювати жири, білки, вуглеводи. Більше того, вчасно (протягом 24-32 годин) практично не переварені продукти гниють в організмі. Продукти розпаду через стінку кишечнику  всмоктуються у кров й отруюють наш  організм, викликаючи різні захворювання. Так, дисбактеріоз є однією з головних причин цілої низки захворювань, таких, як екзема, бронхіальна астма, рак товстої кишки, цукровий діабет, цироз печінки, алергія, імунодефіцит [13].

Як наслідок, можуть проявлятися  остеохондроз і рахіт, різні хвороби  внутрішніх органів. Дисбактеріоз також  породжує хронічні запори й діарею, метеоризм і всілякі гастрити, виразки дванадцятипалої кишки  та інші інфекційні хвороби. Медикаментозне лікування найчастіше малоефективне  через те, що не усунута власне причина  їхньої появи – дисбактеріоз. І  навіть таке захворювання, як синдром  хронічної втоми, може бути викликано  тривалою інтоксикацією судин головного  мозку власними отрутами, причиною появи яких виступає також дисбактеріоз. Вченими доведено, що бронхіальна  астма теж пов'язана з важкістю враження мікрофлори кишечнику або  дисбактеріозом. Навіть такі захворювання, як поліартрити й септичні кардити, можуть бути спровоковані порушенням роботи шлунково-кишкового тракту. Фахівці констатують, що у людей, які не страждають дисбактеріозом, швидше гояться рани й набагато рідше спостерігаються ускладнення [14].

Найбільш вірний критерій визначення наявності дисбактеріозу  – часті коліти, запори, діарея, метеоризм. Після отруєнь, прийому антибіотиків, кишкових інфекцій дисбактеріоз практично  гарантований.