Амбулаторна хірургія

1.10.3. ОРГАНІЗАЦІЯ.АМБУЛАТОРНО-ПОЛІКЛШІЧНОЇ  ДОПОМОГИ

 

Порядок прийому  хворих і проведення невідкладних і  планових операцій

 

У хірургічних відділеннях поліклінік, амбулаторій і диспансерів здійснюють обстеження і лікування хворих , які не потребують госпіталізації.

Хірурги поліклініки  проводять амбулаторний прийом, обстежують хворих, встановлюють діагноз захворювання, виконують невеликі операції, перев'язки, обслуговують хворих вдома, проводять консультації та консервативне лікування. Хворих, які потребують великих і складних оперативних втручань, направляють у хірургічні відділення лікарень. Із невідкладних хірургічних втручань і маніпуляцій у хірургічному кабінеті (відділенні) поліклініки виконують: первинну хірургічну обробку невеликих ран кінцівок і тулуба (при відсутності травмпунктів), зупинку кровотечі з поверхневих судин, вправлення свіжих неускладнених вивихів кісток, розкриття невеликих гнійників (панарицію, абсцесу, фурункула), новокаїнові блокади, імунізацію хворих проти правця та ін. У плановому порядку в поліклініці проводять: видалення невеликих доброякісних пухлин шкіри і підшкірної жирової клітковини (атероми, ліпоми тощо, крім пігментованих невусів і гемангіом); пункцію синовіальних сумок, пункцію суглобів, видалення врослого нігтя, лігатур і т. ін. Усі видалені при операціях патологічні тканини направляють для гістологічного, а отриманий ексудат - для бактеріологічного і цитологічного досліджень. Крім оперативного та консервативного лікування, в тому числі доліковування і реабілітації виписаних із стаціонару хворих, хірург поліклініки направляє їх на лікування й обстеження у хірургічні стаціонари лікарень. При наявності гострого хірургічного захворювання внутрішніх органів (гострого апендициту, холециститу, проривної виразки шлунка та ін.) хірург, фельдшер або медична сестра викликає машину швидкої допомоги. В обов'язки працівників хірургічного кабінету поліклініки входить: експертиза тимчасової непрацездатності хворих; медичний огляд тих, хто влаштовується на роботу, навчання; проведення консультацій в інших кабінетах поліклініки або вдома та ін.

Основним медичним документом у поліклініці є індивідуальна  карта амбулаторного хворого. Паспортні дані в карту записує медична сестра, дані медичного огляду - лікар або фельдшер. Ця карта є єдиною для всіх спеціалістів поліклініки і передається в той кабінет, куди направляється хворий. У карту записують результати спеціальних методів дослідження (ЕКГ, ендоскопії, рентгенологічного, лабораторного тощо), результати консультацій, виписки із стаціонару, протоколи операцій і т. ін.

Крім амбулаторної карти, ведеться декілька реєстраційних журналів: розхід перев'язувального матеріалу, спирту, медикаментозних засобів тощо.

Слід зазначити, що за останні роки хірургічна діяльність у поліклінічних умовах значно активізувалась, розширився об'єм оперативних втручань. При багатьох поліклініках створені денні стаціонари, які дають змогу ефективніше оздоровлювати хворих із більш складними хірургічними захворюваннями і травмами в амбулаторних умовах, що зменшує економічні затрати та дозволяє знизити рівень післяопераційних ускладнень.

 

1.10.4. ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНИХ ХВОРИХ

 

Важливою складовою діяльності фельдшера й акушерки є профілактика хірургічних захворювань та здійснення диспансеризації населення. Основною метою диспансеризації є активне виявлення, планове оздоровлення та реабілітація хірургічних хворих.

Диспансеризацію і реабілітацію хірургічних хворих здійснюють за допомогою лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних та соціально-економічних заходів.

Засоби диспансеризації

 

Головними засобами диспансеризації  є:

1) огляд та  обстеження хворих і здорових;

2) взяття на облік та систематичне спостереження;

3) лікування  та реабілітація хворих;

4) рекомендації  з працевлаштування;

5) виявлення  шкідливих факторів у розвитку  захворювань; 

6) активна  постановка питань перед адміністрацією про створення нормальних умов праці і життя;

7) проведення  лікувально-оздоровчих заходів із  використанням санаторіїв, баз відпочинку, лікувальної фізкультури, раціонального  режиму життя.

 

Групи диспансеризації  хірургічних хворих

 

На основі всебічного обстеження виділяють три групи  населення: Д-І -здорові; Д-ІІ - практично здорові (особи, у яких захворювання не загострювалося протягом декількох років); Д-ІІІ - хворі.

Диспансерному спостереженню  підлягають хворі Д-Ш з такими хірургічними захворюваннями:

1) грижами; 

2) хронічним  апендицитом;

3) ускладненою  виразковою хворобою шлунка і  дванадцятипалої кишки (кальозні, пенетруючі виразки, пілоростеноз  і т. ін.);

4) гемороєм;

5) випаданням  прямої кишки; 

6) облітеруючими захворюваннями артерій;

7) варикозним  розширенням вен; 

8) трофічними виразками;

9) хронічним  тромбофлебітом;

10) хворі після  великих операцій на грудній, черевній порожнинах і т. ін.

Диспансерному спостереженню  підлягають допризовники з хірургічними захворюваннями, з приводу яких необхідно  провести оздоровлення в короткі терміни, до призову у військо.

Усі хворі з пограничними захворюваннями знаходяться на диспансерному  обліку у терапевтів (хронічним холециститом, панкреатитом, захворюваннями легень нетуберкульозної етіології та ін.).

Інваліди Великої Вітчизняної  війни, особи, що потерпши від аварії на Чорнобильській АЕС, онкологічні хворі (включаючи осіб із передпухлинними захворюваннями), а також хворі на кістково-суглобовий туберкульоз, підлягають диспансерному спостереженню в спеціальних лікувально-профілактичних закладах (шпиталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни, радіаційний, онкологічний, туберкульозний диспансер і т. ін.), куди вони повинні направлятись для активного лікування і реабілітації. При відсутності таких спеціалізованих ліку-вально-профілактичних закладів всі хворі з хірургічною патологією знаходяться під диспансерним наглядом у хірурга амбулаторії або регіонарної поліклініки.

Відбір хворих для диспансерного  спостереження проводять лікарі за активною участю фельдшера та акушерки. Періодичність оглядів хворих, які знаходяться на диспансерному обліку - один раз на шість місяців. Хворі з судинною патологією, крім варикозного розширення вен, повинні оглядатися один раз у 2-3 місяці. Хворі з варикозним розширенням вен, одиничними поліпами товстої кишки, а також хворі, оперовані з приводу одиничних тубулярних аденом, - один раз у рік

Здійснюючи плановий патронаж, фельдшер, акушерка повинні налагодити тісний контакт із хворим, уміти давати оцінку його стану здоров'я, проводити  спостереження за перебігом хвороби, виконувати лікарські призначення, своєчасно направляти хворих на активне (оперативне) лікування тощо. При проведенні диспансеризації вони повинні приділяти велику увагу проведенню санітарно-освітньої та профілактичної роботи.

Тривалість диспансерного спостереження за хірургічними хворими залежить від ефективності проведення лікувально-профілактичних заходів, характеру перебігу та прогнозу захворювання.

Для оцінки результатів  диспансеризації та стану кожного  хворого заповнюється індивідуальна карта амбулаторного хворого (форма № 25), яка позначається літерою "Д" (диспансеризація). Крім того, на кожного диспансерного хворого заповнюється контрольна карта диспансерного спостереження, куди періодично (не менше 2 разів на рік) вносяться дані, на основі яких готують етапний епікриз або заключення.

 

Показники ефективності диспансеризації

Головними показниками  ефективності диспансеризації є:

1) дані про оздоровлення вперше виявлених хворих і тих, що знаходяться тривалий час на диспансерному обліку;

2) дані про перебіг  захворювання (одужання, покращення, погіршення, без змін, летальність);

3) кількість випадків  і днів непрацездатності, виходів на інвалідність.

 У випадку повного одужання хворий знімається з диспансерного обліку. Слід відмітити, що своєчасна, якісна, раціональна і планомірна диспансеризація має важливе значення в лікуванні хворих: зменшуються затрати на оздоровлення, зменшується кількість випадків тривалої непрацездатності та виходу на групу інвалідності, знижується летальність від хірургічних захворювань.