Синергетичний підхід до моделювання

В аналізі сучасних економічних  систем існують два основні підходи - структурний і функціональний. При структурному підході не лише визначаються головні структурні елементи, а й встановлюються критерії приналежності до певного типу економічної системи. Такими критеріями називають два - переважаюча в суспільстві форма власності на засоби виробництва та спосіб координації дій економічних суб'єктів. За цими критеріями виділяються традиційна, чисто ринкова, командна, змішана економічні системи та ряд перехідних форм, які існували історично, а також характерні для більшості постсоціалістичних країн. У структурі економічних систем виділяють ряд взаємопов'язаних елементів - продуктивні сили, соціально-економічні, організаційно-економічні та техніко-економічні відносини, господарський механізм, переважаючі типи господарських зв'язків. Аналіз взаємодії між цими елементами має важливе значення і дає можливість зрозуміти внутрішній механізм функціонування систем. У цьому аналізі важливе місце належить вивченню притаманного даній системі господарського порядку та специфіці системи соціально-економічних відносин, що ґрунтуються на аналізі відносин власності на засоби виробництва. У вивченні господарського порядку має значення інституційний критерій - хто і через які інститути здійснює координацію дій економічних суб'єктів. Тому у структурі економічної системи виділяють структури прийняття рішень, інформацію і мотивації. Наприклад, Є. Платова трактує економічну систему як рамкову структуру протікання господарських процесів і виділяє такі її підсистеми:

1) систему прийняття рішень (сукупність  інституційно-правових правил розподілу  повноважень у галузі прийняття  рішень серед членів суспільства). Особлива роль при цьому відводиться порядку власності, який визначає характер відносин між суб'єктами. У залежності від конкретних форм власності розрізняють відносини підпорядкування, стимулювання чи авторитету;

2) інформаційну підсистему, яка  охоплює механізми та канали збору, зберігання, передачі й зворотного контролю актуальної інформації та виконує функцію узгодження і координації економічних рішень. Серед координаційних механізмів виокремлюють ієрархічний (вертикальний) та горизонтальний (ринковий); 3) мотиваційну підсистему, яка охоплює механізми та правила, що забезпечують практичну реалізацію господарських рішень, в т.ч. примус, матеріальне стимулювання, лояльність, суспільну самосвідомість, традиції[10].

Другий критерій - форми власності. Відносини власності визначаються як основоположна категорія функціонування економічних систем, яка пояснює специфіку соціально-економічних відносин: по-перше, вони визначають, хто реально володіє, користується і розпоряджається засобами виробництва, на чию користь розподіляється суспільне багатство; по-друге, вони визначають поділ суспільства на класи і соціальні групи, лежать в основі диференціації суспільства на багатих, середніх і бідних, оскільки багатство розподіляється відповідно до вкладених ресурсів, їх розмірів; по-третє, вони показують, хто має економічну владу і керує суспільством; по-четверте, вони у великій мірі визначають систему економічних інтересів та специфіку економічних суперечностей, що виникають у різних господарських суб'єктів.

Використовуючи загальнонаукові підходи, кожна наука, у тому числі й економіка, не повинна штучно шукати і підтасовувати факти, прагнучи підтвердити наявність усіх характеристик системи в об'єктах свого дослідження. Такі підходи дають алгоритм аналізу систем і дозволяють зрозуміти внутрішні взаємозв'язки та механізми їх розвитку з метою вивчення способів ефективного впливу на цей розвиток та можливих його альтернатив під впливом різноманітних внутрішніх та зовнішніх факторів. В економіці такі підходи повинні лежати в основі економічного мислення як на рівні держави, так і на рівні окремих господарських суб'єктів.

Синергетика - це міждисциплінарний  напрямок наукових досліджень, завданням  якого виступає пізнання процесів і  явищ на основі принципів самоорганізації  систем. Синергетичний підхід розвивається у різних школах, що відносяться до різних галузей наукових знань.

Головна ідея використання соціосинергетичного  підходу полягає в тому, що суспільство  розглядається як відкрита система, але така, що має один реальний і  багато потенціальних станів. Суспільство може перейти з реального в один із потенціальних станів. Для її аналізу дуже важливий стан біфуркації - розгалуження, коли система знаходиться в критичному нерівноважному стані, коли подальший розвиток може призвести або до нового порядку, або до розпаду самої системи. Дуже важливо враховувати також проміжні стани та процеси, які дуже ускладнюють процедуру прогнозування розвитку соціальних систем. Якщо в стабільні періоди головною тенденцією виступає детермінізм, то в трансформаційні періоди дуже зростає роль флуктуації (випадкових змін), і біфуркація носить випадковий характер. Соціосинергетика акцентує увагу на тих аспектах соціальної реальності, які у класичних теоріях розглядаються як другорядні і випадкові, хоч, наприклад, у кризових ситуаціях вони можуть зіграти головну роль[6].

Концепція структурно-синергетичної  соціодинаміки інтегрує різноманітні теоретичні та методологічні ідеї і  носить міждисциплінарний характер, що й дозволяє вивчати поведінку  соціуму у різних ракурсах. У контексті соціосинергетики стає можливим одночасно досліджувати соціальні процеси, що відбуваються в умовах системної біфуркації, коли головна роль належить суб'єктивним факторам. Головне питання, що актуалізується соціосинергетикою, пов'язується з проблемою структурної перебудови соціуму. Причому вибір зумовлюється великою кількістю об'єктивних і суб'єктивних факторів, які взаємодіють у відповідності з нелінійною логікою, коли найбільшу роль відіграє випадковість. У періоди біфуркацій виникають принципово нові закономірності поведінки соціальної системи, які не характерні стабільному стану. У такі періоди зростають конфлікти, загострюється конкуренція, виникають економічні і політичні ризики. Рішення приймаються в умовах невизначеності та обмеженості інформації. У новій дослідницькій технології важливо те, що при дослідженні флуктуацій не рівноважних систем (випадкових поштовхів, що виникають при втраті стійкості) теорія самоорганізації на базі не рівноважної динаміки розкриває механізми розгортання, згортання та підпорядкування певного числа параметрів стану системи, зведення їх до одного параметру порядку, виникнення якого відбувається не очікувано, але зразу приводить систему в ситуацію вибору нового якісного стану.

Синергетичний аналіз економічних  систем - це сучасний підхід до їх вивчення, який дозволяє застосовувати підходи  теорії систем до аналізу економічних  і соціальних процесів. Такий підхід передбачає врахування низки принципово важливих моментів[3].

Економічна система - це самоорганізована система, яка має внутрішні механізми розвитку, хоч і залежить від факторів зовнішнього середовища. Розуміння внутрішньої самоорганізації та механізмів функціонування економічної системи сьогодні не дає гарантій для розуміння механізмів її розвитку в майбутньому. Соціальні системи організовані таким чином, що рухаються до певних визначених цілей. Цілі реалізуються через певні механізми управління, які дозволяють певним чином впливати на структурні елементи системи і спрямовувати їх певним чином. Управління повинно бути системним. Соціально-економічні системи складні, суперечливі і динамічні. У них важлива роль належить суб'єктивним факторам. Якщо система знаходиться в не рівноважному стані, вона починає підпорядковуватися законам нелінійного характеру, тому управляти традиційними методами неможливо. Головною проблемою як науки, так і практики державного управління виступає пошук способів забезпечення стабільності системи з одночасним вивченням нових альтернатив. Вони повинні бути спрямовані на вивчення цінностей, норм і принципів організації соціально-економічних процесів у майбутньому. Треба не будувати і перебудовувати, а виводити, ініціювати соціальні системи на власні механізми розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

2.1.Побудувати лінійну  багатофакторну економіко-математичну  модель

залежності фактору Y від факторів X_i

Ідентифікуємо дані:

Y – (залежний фактор);

Х –(незалежний фактор).

                           ,                                                                    (2.1.)

де а₀, а₁ – коефіцієнти лінійної моделі, е – випадкова складова

Для того, щоб обчислити  параметри лінійної регресії, в MS Excel передбачена вбудована функція ЛИНЕЙН (Таблиця 1.1), яка обчислює основні параметри регресії (коефіцієнти регресії, стандартні похибки коефіцієнтів, коефіцієнт детермінації, стандартну похибку, критерій Фішера, сума квадратів різниць між фактичним та середнім значенням фактора Y та суму квадратів залишків). Всі інші параметри можуть бути обчислені згідно означень.

Застосувавши функцію  ЛИНЕЙН, одержимо:

Таблиця 2.1. Основні параметри  регресії                                                                                

1,074	0,502	0,389	6,648
0,619	0,408	0,383	0,835
0,983	0,639	#Н/Д	#Н/Д
217,746	11,000	#Н/Д	#Н/Д
266,671	4,491	#Н/Д	#Н/Д

 

           В результаті обчислень отримано:

a0=	6,648		Sa0=	0,835		R2=	0,983
a1=	0,389		Sa1=	0,383		E=	0,639
a2=	0,502		Sa2=	0,408		F=	217,746
a3=	1,074		Sa3=	0,619		n-k=	11
						k-1=	3

a₀; a₁; a₂; a₃ –коефіцієнти регресії;

Sa₀; Sa₁; Sa₂; Sa₃ – стандартні похибки коефіцієнтів;

R²- коефіцієнт детермінації;

Е – стандартна похибка;

F – критерій Фішера;

n-k – число ступенів вільності

Стандартна похибка  моделі Е=0,639. Значення не перевищує критичне. Отже модель якісна.

                                                                     (2.2.)

Критерій Фішера застосовується для перевірки рівності дисперсій двох вибірок. Його відносять до критеріїв розсіювання. При перевірці гіпотези положення (гіпотези про рівність середніх значень у двох вибірках) з використанням критерію Стьюдента, має сенс перевірити гіпотезу про рівність дисперсій. Якщо вона правильна, то для порівняння середніх можна скористатися більш потужним критерієм. У регресійному аналізі критерій Фішера дозволяє оцінювати значимість лінійних регресійних моделей. Зокрема, він використовується в крокової регресії для перевірки доцільності включення або виключення незалежних змінних (ознак) у регресійну модель. У дисперсійному аналізі критерій Фішера дозволяє оцінювати значимість факторів і їх взаємодії. Критерій Фішера заснований на додаткових припущеннях про незалежність і нормальності вибірок даних. Перед його застосуванням рекомендується виконати перевірку нормальності.

 

2.2  Аналіз моделі  на наявність мультиколінеарності

 Знаходження кореляційної  матриці r.

Знайдемо кореляційну  матрицю r, для чого скористаємося  вбудованою функцією КОРРЕЛ. Отримаємо наступну матрицю парних коефіцієнтів кореляції: 

1,00	0,96	0,98
0,96	1,00	0,98
0,98	0,98	1,00

 

r =

       Визначення критерію Пірсона.

Для відповіді на питання: чи є цей зв’язок наслідком  мультиколінеарності чи ні скористаємося  спочатку критерієм χ². Для цього обчислимо визначник матриці r:

            |r| = 0,001254

       Обчислимо критерій Пірсона за формулою:

                                                  (2.3.)

Отримуємо:

  -26,2491

таб = 7,8147

 

Так як , то в масиві пояснюючих змінних існує мультиколінеарність.

 Визначення матриці C= r^-1.

 

Визначимо матрицю С, обернену до матриці парних коефіцієнтів кореляції (скористаємося вбудованою функцією МОБР) і отримаємо:

 

28,22	3,61	-31,24
3,61	28,72	-31,75
-31,24	-31,75	62,86

 

С=   

 

 

Обчислення F-критеріїв.

Обчислимо значення F-критеріїв  для кожної пояснюючої змінної за формулою:

         (2.4.)

де с_іі - діагональні елементи матриці С.

Отримаємо:

F1=99,789

F2=101,6466

F3=226,821

       

       Обчислимо табличне значення критерію Фішера та порівняємо його зі знайденими F-критеріями:

      F_таб= 3,5874

       Так  як F₁>F_таб, F₂>F_таб, F₃>F_таб, то це значить, що кожна з пояснюючих змінних мультиколінеарна з іншими.