Методи дослідження мереж масового обслуговування

     Тема  І. Система інтелектуальної  власності

     1. Поняття інтелектуальної  власності та права  інтелектуальної  власності.

     2. Об'єкти і суб'єкти  права інтелектуальної  власності

     3. Система охорони  інтелектуальної  власності в Україні 

     1. Поняття інтелектуальної  власності та права  інтелектуальної  власності.

     Вперше  термін «інтелектуальна власність» у міжнародній практиці був введений в ст. 2 Конвенції, яка засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності. В ній зазначено, що інтелектуальна власність включає права, що стосуються:

     -літературних, художніх і наукових творів;

• виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо – і телевізійних передач;
• винаходів у всіх сферах людської діяльності;
• наукових відкриттів;
• промислових зразків;
• торговельних марок, фірмових найменувань і комерційних позначень;
• захисту від недобросовісної конкуренції;

     - усіх інших прав, що випливають з результатів інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній сферах.

     У сучасній правовій літературі термін «інтелектуальна власність» вживають як загальний термін для певних результатів інтелектуальної, творчої діяльності людини і комерційних позначень, які є інтелектуальною цінністю нематеріальної природи і на які можна набути права різного рівня, подібні до права власності, що сприяє ринковій діяльності.

     Значення  результатів інтелектуальної, творчої  діяльності людини і комерційних позначень є те, що вони виступають інтелектуальними компонентами споживчої якості товарів, які викликають інтерес на ринку. Більшість результатів інтелектуальної, творчої діяльності людини (наприклад, винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин, комерційна таємниця), як практичне втілення ідей (знань, інформації), відіграють важливу роль в удосконаленні суттєвої якості товарів, що визначається їхніми технічними, технологічними та функціональними ознаками. Інші результати інтелектуальної, творчої діяльності (наприклад, промислові зразки і твори прикладного мистецтва) визначають зовнішній, естетичний вигляд, "вид" товарів, що сприяє підвищенню їх споживчої вартості. Комерційні позначення (торговельні марки, комерційні (фірмові) найменування і географічні зазначення) використовуються для поліпшення маркетингової якості товарів і послуг, розрізняючи їх або компанії чи географічні регіони, з яких вони походять, формування ділової репутації виробника та підвищення комерційної цінності товарів.

     Дуже  близьким за значенням є поняття права інтелектуальної власності, закріплене ст.418 Цивільного кодексу України: це  право особи на результат інтелектуальної,  творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності.

     Право інтелектуальної власності проголошується непорушним: ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

     Зміст права інтелектуальної власності  становлять особисті немайнові права  та майнові права інтелектуальної  власності, зміст яких щодо певних об'єктів  права інтелектуальної власності  визначається ЦК та спеціальними законами.

     Право інтелектуальної власності має  двоїсту природу. З одного боку, автору результату інтелектуальної, творчої діяльності належить право на його використання, а також виключне право перешкоджати, забороняти чи дозволяти будь-якій особі використовувати цей творчий результат. Таким чином, дані права належать до майнових і за низкою ознак збігаються з правом власності. З другого боку, автор є власником сукупності особистих немайнових прав інтелектуальної власності (право авторства, право на авторське ім'я тощо), які не можуть відчужуватися від їх власника. При цьому майнові та особисті немайнові права інтелектуальної власності тісно взаємопов'язані та утворюють єдине ціле.

     В науці під поняттям право інтелектуальної власності розуміють сукупність норм права, що регулюють суспільні відносини, пов'язані із створенням об'єктів права інтелектуальної власності, набуттям прав на них, їх використанням і захистом прав на ці об'єкти. 

     2. Об'єкти і суб'єкти  права інтелектуальної  власності

     До  об'єктів права інтелектуальної  власності, належать:

• літературні та художні твори;
• комп'ютерні програми;
• компіляції даних (бази даних);
• виконання;
• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
• наукові відкриття;
• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
• раціоналізаторські пропозиції;
• сорти рослин, породи тварин;
• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
• комерційні таємниці.

     Ці  об’єкти згруповані наступним чином: об'єкти авторського права і суміжних прав, результати науково-технічної творчості та комерційні позначення.

     Суб'єктами права інтелектуальної власності  є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної  власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права  інтелектуальної власності.

     Це  можуть бути фізичні і юридичні особи, які придбали права на об’єкти  інтелектуальної власності за договорами, у спадок тощо. 

     3. Система охорони  інтелектуальної  власності в Україні 

     Інтелектуальна  власність включає різні правові  інструменти, які можуть поєднуватись, щоб забезпечити більш ефективну правову охорону результатів інтелектуальної діяльності та комерційних позначень. Основні спеціальні форми правової охорони інтелектуальної власності забезпечуються такими правовими інститутами:

• інститутом авторського права і суміжних прав при втіленні творів літератури, науки і мистецтва та інших корисних результатів інтелектуальної, творчої діяльності у матеріальні форми їх вираження;
• інститутом права на результати науково-технічної творчості при втіленні в матеріальні носії таких об'єктів права інтелектуальної власності, як відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, раціоналізаторські пропозиції та комерційну таємницю;
• інститутом права на комерційні позначення при застосуванні таких об'єктів права інтелектуальної власності, як торговельні марки, географічні зазначення та комерційні (фірмові) найменування, шляхом маркування ними корисних виробів та матеріальних форм вираження результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

     Додаткові форми правової охорони  інтелектуальної  власності за відсутності спеціальних форм забезпечуються законодавством щодо захисту від недобросовісної конкуренції, захисту проти неправомірного використання досягнень іншої особи або захисту проти здійснення дій, що призводять до сплутування товарів і послуг або вводять споживача в оману в умовах ринкової конкуренції. Нарешті, деякі неспецифічні додаткові форми правової охорони інтелектуальної власності можуть ґрунтуватись на загальних принципах і правових інститутах, зокрема, господарського або цивільного законодавства (договірне право або питання порушення та захисту цивільних прав), законодавства про працю (стосовно правової охорони результатів інтелектуальної, творчої діяльності працівників тощо), а також адміністративного і кримінального законодавства (стосовно товарів, вироблених і введених в цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності тощо).

     Правова охорона інтелектуальної власності  ґрунтується на таких принципах (для забезпечення бажаного балансу між приватними і державними інтересами, виключними правами і вільною конкуренцією):

• Свобода конкуренції

     Вільне використання суспільного надбання є правилом, а здійснення прав інтелектуальної власності - виключенням. Права інтелектуальної власності є приватними правами, які набуваються лише за певних умов - для нових, оригінальних, неочевидних або таких, що мають розрізняльну здатність. результатів інтелектуальної, творчої діяльності та комерційних позначень, та які не є загальним надбанням і не належать іншим власникам прав інтелектуальної власності. Отже, конкурентне право вільного використання відомостей, що становлять загальне надбання, а також незахищених нормами права технічних, технологічних. функціональних, утилітарних властивостей загальнодоступних товарів, які не є обороноздатними або щодо яких закінчився строк дії прав, як правило, допускається та підтримується за умови, що відсутня ймовірність введення споживачів в оману відносно походження товарів і що таке використання не може бути кваліфіковане як просте копіювання або буквальне відтворення результату інтелектуальної, творчої діяльності та комерційного позначення, що мають розрізняльну здатність.

• Обмеження  дії правової охорони інтелектуальної власності.

     Полягає в тому, що ідеї як такій не надається  правова охорона як об'єкту права інтелектуальної власності в абсолютному розумінні. Правова охорона надається лише визначеній матеріальній формі вираження ідеї (як об'єкту авторського права і суміжних прав) або практичному застосуванню суті ідеї (знань, відомостей) у корисному виробі (як результату науково-технічної творчості). З іншого боку, є законною і підтриманою така конкурентна діяльність, яка направлена на подальше удосконалення запатентованого винаходу з метою створення нового похідного корисного виробу або способу, які б не порушували права інтелектуальної власності на запатентований винахід, але призводили до подібного чи кращого результату, ніж цей запатентований винахід.

• Права інтелектуальної власності не є абсолютними правами на результати інтелектуальної творчої діяльності.

     Це  превентивні права стосовно певних видів ринкової діяльності інших осіб, спрямованої на комерціалізацію інтелектуальних цінностей (з метою "виготовляти, використовувати, продавати"), без дозволу власника прав, в рамках обмежень у часі, території, виключень щодо добросовісного використання (наприклад, вільне використання для навчальних цілей) і в інтересах суспільства (наприклад, антимонопольні правила, захист прав споживача).

• Правова охорона інтелектуальної власності за своєю природою є тимчасовою і має на меті передати результати інтелектуальної, творчої діяльності у загальне надбання, як тільки дія прав на них закінчується.

     Це  є загальним, остаточним і непорушним статусом результатів інтелектуальної, творчої діяльності і комерційних позначень, які не одержують спеціальної форми правової охорони інтелектуальної власності. Об'єкти права інтелектуальної власності, які є загальним надбанням, не можуть використовуватись тільки для приватних цілей і є доступними для вільного копіювання і використання будь-ким.

     Одною із цілей спеціальної форми правової охорони винаходів шляхом видачі патентів на них є впровадження нових технологій до загального використання через Ії інформативні функції. Наприклад, умовою видачі патенту на винахід є розкриття суті винаходу шляхом публікації його опису як компенсації, що позбавляє відомості про цей винахід конфіденційності. Публікація відомостей щодо винаходу робить винахід доступним для громадськості і дає можливість іншим зрозуміти суть винаходу, щоб використати його для досліджень або експериментів (залежно від норм національного патентного законодавства), що є основоположним фундаментом для подальшого розвитку техніки і технологій. Хоча, як тільки строк дії патенту на винахід закінчиться, громадськості дозволяється використовувати цей винахід, який стає загальним надбанням

     Патент  на винахід передбачає коротший строк  правової охорони, але більш сильне виключне право перешкоджати, забороняти чи дозволяти використовувати запатентований винахід Авторські права на матеріальні форми вираження творів мають довший строк дії але більш слабке виключне право у тому розумінні, що воно лише дозволяє запобігати актам копіювання творів В той же час, дія прав на торговельні марки, які розрізняють марковані ними товари і послуги, у ринкових умовах, що постійно змінюються, може бути продовжена без обмежень.

     Кожна країна має своє власне законодавство і свою національну систему органів, що функціонують в сфері інтелектуальної власності,  які поряд із практикою його застосування відрізняються в різних країнах, хоча діє деякий мінімум міжнародних (глобальних) стандартів і досягнутий певний рівень їх гармонізації через міжнародні договори.

     Законодавство України в сфері інтелектуальної  власності становить собою цілісну досить складну систему нормативно-правових актів, яка має таку побудову: