Знос та амортизація основних фондів (капіталу)

Для нарахування амортизаційних відрахувань на нематеріальні активи застосовують лінійний метод, згідно з  яким на кожний окремий вид нематеріальних активів амортизаційні відрахування нараховуються рівними частками, виходячи з його первісної вартості, з урахуванням щоквартальної індексації протягом терміну використання, який визначається підприємством самостійно,  але  не  більше    20  років.

Амортизаційні відрахування проводять до досягнення нематеріальним активом залишкової вартості нульового значення.

У разі придбання  основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання і  введення в експлуатацію з урахуванням транспортних, митних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість.

У разі самостійного виготовлення основних фондів для власних  потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, пов'язаних з їх виготовленням  та   введенням  в  експлуатацію,  а   також  витрат  на  виготовлення  таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість.

У разі виведення  з експлуатації основних фондів у  зв'язку з їх реалізацією балансова  вартість групи зменшується на суму виручки від реалізації таких  основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих підприємством в межах бартерних (товарообмінних) операцій)  без урахування суми податку на додану вартість. У разі, коли сума виручки від реалізації основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля.

У разі виведення  з експлуатації основних фондів групи 1 у зв'язку з їх ліквідацією, капітальним  ремонтом, реконструкцією, модернізацією  та переведенням на консервацію за рішенням Кабінету Міністрів України  до закінчення терміну амортизації  балансова вартість таких основних фондів для цілей амортизації прирівнюється до нуля.

У разі виведення  з експлуатації окремих основних фондів, що входять до груп 2 і 3, у  зв'язку з їх ліквідацією, капітальним  ремонтом, реконструкцією за рішенням Кабінету Міністрів України до закінчення терміну амортизації балансова вартість відповідної групи основних фондів не змінюється.

Балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, що надаються орендодавцем в оперативну оренду.

Балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується на вартість основних фондів, що надаються орендодавцем у фінансову оренду в порядку, передбаченому для реалізації основних фондів. При цьому орендар збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку,  передбаченому для придбання основних фондів.

У разі, коли на  закінчення звітного кварталу будь-яка з груп основних фондів не містить матеріальних цінностей, балансова вартість такої групи відноситься на збитки і враховується при визначенні балансового прибутку.

Підприємства  мають право протягом звітного року віднести на витрати виробництва (обігу) частину фактичних витрат на проведення усіх  видів ремонту, реконструкції, модернізації,  технічного переоснащення та інших видів поліпшення  основних фондів у сумі, що не може перевищувати  5 відсотків сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості основних фондів груп 2 і 3 (балансової вартості кожного об'єкта групи 1). На них нараховуються амортизаційні відрахування за нормами, передбаченими  для  відповідних  основних  фондів.

Сума амортизаційних відрахувань є частиною витрат виробництва (обігу) підприємства і не може бути вилучена повністю або частково до бюджетів  або  інших  централізованих  фондів  без  згоди   власника.

З метою активізації  інвестиційних процесів в економіці  України   Указом Президента України від 7 березня 2001 р. № 169/2001 схвалено Концепцію амортизаційної політики, в якій визначено напрями й механізми удосконалення діючої амортизаційної політики як чинника активізації інвестиційної діяльності в державі.

Амортизаційна політика має бути спрямована на підвищення фінансової заінтересованості суб’єктів  господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів. Це потребує проведення відповідних заходів у таких напрямах:

• створення економічної і правової бази  для запровадження раціональних рівнів споживання, відшкодування та оновлення основного капіталу;
• обмеження державного регулювання у сфері амортизаційної політики та стимулювання інвестиційної ініціативи суб’єктів господарювання;
• відмова від суцільного примусового нарахування амортизаційних відрахувань за єдиним методом і запровадження кількох методів нарахування амортизації, надання суб’єктам господарювання права вибору конкретного методу нарахування амортизаційних відрахувань, а також права самостійно встановлювати конкретні строки служби основного капіталу у визначених законом межах;
• розмежування практики нарахування амортизаційних відрахувань відповідно до її економічної та податкової ролі:

·  економічна роль амортизації полягає у фактичному відшкодуванні діючих основних фондів; відповідні амортизаційні відрахування (економічна амортизація) відображають реальне знецінення основного капіталу в процесі виробництва та надання послуг  і відносяться на витрати діяльності суб¢єктів господарювання;

·  податкова роль амортизації полягає у фінансовому відшкодуванні основного капіталу за рахунок зменшення оподаткованого прибутку на суму амортизаційних відрахувань (податкова амортизація) і одержання податкової знижки;

• стимулювання суб¢єктів господарювання до застосування прискореної амортизації та її інвестиційного спрямування шляхом надання податкових знижок;
• запобігання зростанню цін виробників шляхом надання можливості суб¢єктам господарювання відносити прискорену амортизацію не на витрати виробництва, а на зменшення оподатковуваної  частини прибутку.

З цією метою  пропонується:

запровадити нарахування  амортизаційних відрахувань на всі  основні фонди (крім землі);

закріпити за суб¢єктами господарювання право на використання коштів власного амортизаційного фонду  і заборонити будь-які централізовані вилучення з нього;

надавати податкові знижки тільки тим суб¢єктам господарювання, які мають документальне підтвердження інвестиційного використання коштів амортизаційного фонду;

розробити класифікацію основного капіталу за групами відповідно до характеру і строків його використання та зносу;

запровадити для  кожної групи основного капіталу економічно обґрунтовані індикативні  норми для нарахування економічної  амортизації та діапазони припустимих  відхилень, у межах яких суб¢єкти господарювання обирають конкретні  норми економічної амортизації самостійно;

затвердити  максимальні граничні рівні податкової амортизації, в межах яких її обсяг  може перевищувати обсяг економічної  амортизації.

У результаті проведення цих заходів очікується:

поліпшення  фінансових результатів господарювання суб¢єктів господарської діяльності;

створення умов для формування додаткових інвестиційних  ресурсів суб¢єктами господарювання;

формування  бази даних для об¢єктивної оцінки параметрів руху основного капіталу, необхідної для розробки прогнозів  і програм  економічного й соціального розвитку.

З метою поєднання  підприємницьких і загальнодержавних  інтересів реалізація положень Концепції  відбуватиметься поступово.

На основі Концепції  має бути розроблено і подано на розгляд Верховної Ради України  проект закону про амортизацію.

На  підприємствах  визначають  показники  стану  основних  фондів:  зносу,  придатності,  вибуття  та  оновлення.

Коефіцієнт  зносу  основних  фондів  встановлюють  за  формулою

Кз  =  З х 100  :  Фп ,

де   Кз  -  коефіцієнт  зносу  (спрацювання)  основних  фондів;

З    -  сума  зносу  ( спрацювання )  основних  фондів;

Фп  - первісна  вартість  основних  фондів

Коефіцієнт  придатності  основних  фондів  (Кп)  виявляє,  яку  частку  складає  їх  залишкова  вартість  від  первісної  вартості.  Виражений  у  процентах  цей  показник  може  бути  обрахований  за  формулою

Кп  =  (Фп  -  З)  х  100  :  Фп .

Коефіцієнт  придатності  основних  фондів,  як  показник  зворотний  коефіцієнту  зносу,  можна  обрахувати  так:  від  100%   відняти   процент  зносу  основних  фондів.

Коефіцієнт  вибуття  основних  фондів  (Кв)   показує,  яка  частка  основних  фондів,  наявних  на  початок  звітного  періоду,  вибула  за  цей  період   внаслідок  старіння  та  зносу.  Розраховують  його  в процентах  за  виразом

Кв  =    Фв   :   Фо  х  100,

де   Фв  -  сума  основних  фондів,  що  вибувають  у  звітному  періоді  внаслідок  старіння  та  зносу;

Фо -  сума  основних  фондів  на  початок  періоду.

Коефіцієнт  оновлення  основних  фондів  (Ко)  характеризує  частку  нових,  введених  в  експлуатацію  у  звітному  періоді   основних  фондів  у складі  усіх  основних  фондів,  наявних  на кінець  звітного  періоду.  Цей  коефіцієнт  у  процентах  можна  визначити  за  формулою:

Ко  =   Фн  :  Фк   х  100 ,

де     Фн   -  сума  нових  основних  фондів  за  первісною  вартістю, що введені  в  експлуатацію  у  звітному  періоді;

Фк  -  сума  основних  фондів  за  первісною  вартістю  на  кінець звітного  періоду.

Для  забезпечення  безперебійної  роботи  підприємств  необхідно  систематично  виконувати  ремонти  основних  фондів  -  поточні  або  капітальні.  Поточний  ремонт  спрямований  на  підтримання  основних  фондів  у  робочому  стані,  а   капітальний  ремонт  являє  собою  відтворення  зношених  частин,  деталей,  заміну   конструктивних  елементів  різних  видів  основних  фондів,  і  виконується,  як  правило,  спеціалізованими  підрядними  організаціями.

4.4. Використання  основних  фондівкомунальних  підприємств

Ступінь  використання  основних  фондів  в  усіх  галузях  народного  господарства,  в  тому  числі  і  в  комунальному,  має  винятково  важливе  значення.   Більш  повне  використання  наявних  споруд,  будівель,  обладнання,   транспортних  засобів  та  інших  видів  основних  фондів  дозволяє  збільшити  випуск    продукції,  знизити  її  собівартість  і  підвищити  рентабельність  виробництва  за  рахунок  внутрішніх  резервів  підприємств  без  додаткових  капітальних  вкладень.  Краще  використання  основних  фондів  комунальних  підприємств  дозволяє  підвищувати  рівень  комунально-побутового  обслуговування  населення  при його здешевленні.

Для  характеристики  використання  основних  фондів  застосовують  показники,  які  поділяють  на  вартісні  й  техніко-економічні.

Узагальнюючим  вартісним  показником  ефективності  використання  всієї  сукупності  основних  фондів   є  показник   фондовіддачі,   який  визначають,   поділивши  річний  обсяг   реалізованої  продукції  ( послуг )   у вартісному  вираженні   на  середньорічну  вартість  основних  фондів.

Крім  того,   для  характеристики  фондовіддачі  можуть  бути  використані  натуральні  вимірники.   Наприклад,  для  підприємств  міського  електротранспорту  фондовіддача  може  бути  виражена  кількістю  перевезених  пасажирів   на  1  грн.   основних  фондів,  для  водопроводів  -  кількістю  кубометрів  реалізованої  води  на  1  грн.  основних  фондів  і  т.д.

Для  характеристики  використання  основних  фондів  комунального  господарства  доцільно  також  застосовувати  натуральні  техніко-економічні  показники,  наприклад,  для  міського електротранспорту  -  кількість  перевезених  пасажирів   на  один  приведений  за  місткістю    трамвайний  вагон (тролейбус),  для  водопроводів  -  кількість  кубометрів  реалізованої   води  на      1  куб.м.  добової  продуктивності  водопроводу  у  цілому  і  т.д.

При  аналізі  загального  показника  фондовіддачі   слід враховувати,  що   на  його  величину  та  динаміку  впливає  ряд  факторів.  При  цьому  в  різних  галузях   комунального  господарства  цей  вплив  має  свою  специфіку.

Для  аналізу  використання  основних  фондів  визначають  такі  показники:

Загальна  вартість   основних  фондів  (Ф)  -  включає  вартість  усіх  груп  основних  фондів  комунального  підприємства:   будівлі  (Фб),  споруди  
(Фс),   передавальні  пристрої  (Фп),   машини  та  обладнання (Фм),   транспортні  засоби  (Фт)   та  ін.  Підраховують її за  формулою

Ф  =  Фб  +  Фс  +  Фп   + Фм  +   Фт  = ΣФі,

де  Фі  -  вартість  окремої  групи  основних  фондів.

Фондомісткість  (Фє)  -  показник  (коефіцієнт)  потреби  основних  фондів  для  забезпечення  виконання  одиниці  обсягу  роботи,  1 тис. грн.  доходів  від  реалізації продукції  (послуг).  Підраховують  за  формулою

Фє  =  Ф  :  Q  ,

де    Q  -   сума  доходів  від  реалізації  продукції  (послуг).

Фондовіддача  (Фв)  -  показник  (коефіцієнт),  що  відображає  випуск  продукції  (послуг)  на  1 грн.  основних  фондів  комунального  підприємства.  Показник  фондовіддачі   є  величиною  оберненою  показнику  фондомісткості.   Підраховується  за  формулою:

Фв  =  Q   :   Ф,

Фондовіддача  на  одного  робітника  (Фвр)  -  показник  (коефіцієнт),  що  характеризує  випуск  продукції  на  1 грн.  основних  фондів  з  урахуванням  кількості  робітників.  Обраховується  за  формулою:

Фвр  =   Q  :  Ф х Кр ,

де   Кр   -  кількість  робітників.