Знос та амортизація основних фондів (капіталу)

Знос  та амортизація основних фондів (капіталу)

Для основних фондів характерні збереження натуральної  форми і поступове спрацювання. Економічний зміст зносу полягає  у втрачанні основними  фондами  своєї   споживної  вартості  та  вартості.

Розрізняють два види зносу основних фондів: а) фізичний;

б) моральний.

Фізичний  знос основних фондів пов'язаний, як правило, з їх використанням і  виявляється  в руйнуванні, поламках.

Існує дві форми морального зносу: 1) втрата вартості внаслідок здешевлення відтворення таких самих машин, тобто коли нові машини такої конструкції можуть бути придбані дешевше, ніж ті, що встановлені на підприємстві; 2) втрата вартості діючих, фізично придатних машин внаслідок того,  що  випущено  нові,  кращі,  більш  потужні.

Як  уже  було  сказано,  основні  фонди  поступово, в міру спрацювання переносять   свою  вартість  на  вироблювану продукцію (послуги). Цей процес називають амортизацією.

Кабінет  Міністрів  України  своєю   постановою  від   6    вересня 1996р. N 1075    затвердив    "Положення   про    порядок    визначення   амортизації та     віднесення амортизаційних    відрахувань     на   витрати  виробництва (обігу)", що  введено    в  дію  з   1 січня 1997 р.*

Це Положення  встановлює порядок визначення амортизації, норм амортизаційних відрахувань, віднесення останніх на витрати виробництва (обігу), визначення груп основних фондів та ведення  обліку їх балансової вартості, віднесення витрат на виконання усіх видів ремонту, реконструкції, технічного переоснащення та інших видів поліпшення основних фондів, застосування прискореної їх амортизації.

Згідно з  Положенням під амортизацією основних фондів, що використовуються для власного виробництва, розуміється поступове відшкодування витрат власника  на придбання  та  введення в експлуатацію основних  фондів у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених Положенням, що відносяться на витрати виробництва (обігу)  підприємства.

По невиробничих основних фондах нараховується знос у межах норм, встановлених Положенням, який на витрати виробництва (обігу) не відноситься.

Амортизації підлягають витрати, пов’язані з:

• придбанням та введенням в експлуатацію основних фондів і нематеріальних активів; 
• самостійним виготовленням основних фондів;
• проведенням усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; 
• поліпшенням земель.

Нарахування амортизації  починається з кварталу, наступного за кварталом  їх  зарахування  на  баланс  підприємства.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться  на витрати виробництва (обігу) у  звітному періоді витрати підприємства на:

• відгодівлю продуктивної худоби;
• вирощування багаторічних насаджень.

Не підлягають амортизації і здійснюються за рахунок  відповідних джерел фінансування витрати  на:

• будівництво і утримання житлових будинків, споруд загального благоустрою та об'єктів благоустрою міст і селищ міського типу;
• будівництво і утримання автомобільних доріг загального користування;
• придбання і збереження бібліотечних та архівних фондів.

Визначення поняття основних фондів,

що підлягають амортизації, та їх груп

Під основними  фондами, що підлягають амортизації, розуміються  матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під нематеріальними  активами, що підлягають амортизації, розуміється вартість об'єктів промислової  та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних прав, визнаних об'єктом права власності конкретного підприємця, і яка зменшується у процесі виробничого використання.

Основні фонди поділяються на такі групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;

група 2 - транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі; меблі, конторське (офісне) обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичної обробки інформації;

група 3 - інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1 і 2, включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу і продуктивну худобу та багаторічні насадження.

Порядок визначення та нарахування  сум амортизаційних відрахувань

Суми амортизаційних відрахувань, що підлягають віднесенню на витрати виробництва (обігу) в звітному кварталі, визначаються як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих за групами 1, 2 і 3 основних фондів та нематеріальними активами.

Сума амортизаційних відрахувань за групою 1 основних фондів визначається як добуток балансової вартості окремих основних фондів   групи 1 за станом на початок звітного кварталу і встановленої для цієї групи основних фондів норми амортизаційних відрахувань згідно з Положенням.

Сума амортизаційних відрахувань за групами 2 і 3 основних фондів визначається як добуток балансової вартості основних фондів відповідної групи за станом на початок звітного кварталу та норм.

Річні норми  амортизаційних відрахувань встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду в таких розмірах:

група 1    - 5 відсотків;

група 2    - 25 відсотків;

група 3    - 15 відсотків.

Зазначені норми  застосовують для нарахування зносу  невиробничих основних фондів, у тому числі житлових будинків.

Ці ж норми  використовують бюджетні установи і  організації для визначення зносу  основних фондів.

Для захисту  нагромаджених амортизаційних сум  від знецінення та пожвавлення процесу  відтворення основних фондів підприємства можуть здійснювати прискорену амортизацію активної частини основних фондів.

У світовій  практиці використовуються два основних методи прискореної амортизації:

а) метод зменшуваного залишку;

б) метод суми чисел (кумулятивний метод).

Сутність методу зменшуваного залишку полягає в тому, що норма амортизації, яка використовується при рівномірному нарахуванні зношення, збільшується у 1,5 – 2 рази, а амортизаційні суми обчислюються за цією нормою не від первісної вартості основних фондів, а від неамортизованої їх частини.

Норму амортизації  для будь-якого року (Наt) служби обладнання за цим методом можна визначити за формулою

де Наt – норма амортизації  t –го року служби обладнання, %;    

 Напідв – підвищена норма амортизації, %;    

t – рік служби обладнання, за який нараховується амортизація.

Кумулятивний  метод полягає в застосуванні більш високих норм амортизації у першій половині амортизаційного періоду і поступовому їх зниженні у другій половині. Визначення річних сум амортизації за цим методом здійснюється в декілька етапів:

1)  додаються числові значення років служби обладнання, наприклад, при п’ятирічному терміні служби

1 + 2 + 3 + 4 + 5 = 15;

2)  утворюються дроби типу 1/15; 2/15; …5/15; розміщуються у зворотньому порядку: 5/15; 4/15; …1/15;

3)  обчислюються річні суми амортизації множенням дробів (пункт 2) на первісну вартість обладнання.

Розглянемо  обрахування прискореної амортизації  за цими методами на прикладі:

Вагоноремонтний завод може застосувати прискорену амортизацію основних фондів групи 3, зокрема нових токарних верстатів. Визначте, яким методом доцільніше скористатись при нарахуванні амортизації, якщо первісна вартість верстата 100, 0 тис.грн., а нормативний строк служби 5 років.

Вирішення

На = Вп           х 100 = 100        х 100 = 20

Вп х Тсл              100 х 5

При застосуванні методу зменшуваного залишку норму  амортизації слід збільшити вдвічі, тобто На = 20 х 2 = 40 %; річну суму амортизації  можна обчислити в такій послідовності:

1-й рік –  100 х 0,4 = 40, 0 тис.грн.;

2-й рік – (100,0 – 40,0) х 0,4 = 24,0 тис.грн.;

3-й рік – (60,0 – 24,0) х 0,4 = 14,4 тис.грн.;

4-й рік – (36,0 – 14,4) х 0,4 = 8,64 тис.грн.;

5-й рік – (21,6 – 8,64) х 0,4 = 5,18 тис.грн.;

Сума амортизаційних відрахувань, нагромаджена за 5 років експлуатації становитиме:

А = 40 + 24 + 14,4  + 8,64 + 5,18 = 92,22 тис.грн.

Різниця – 7,78 тис.грн. (100,0 – 92,22) – ліквідаційна вартість верстата.

При використанні методу суми чисел (кумулятивного методу) спочатку слід просумувати цифрові значення років експлуатації верстата:

1+2+3 + 4 + 5 = 15.

Далі утворюємо  ряд чисел  1/15; 2/15; 3/15; 4/15; 5/15 і розміщуємо його в зворотньому порядку:

5/15; 4/15; 3/15; 2/15;1/15.

Річні амортизаційні  суми обчислюємо в такій послідовності:

1-й рік –  100 х 5/15 = 33,3тис.грн.;

2-й рік –  100 х 4/15 = 26,6 тис.грн.;

3-й рік –  100 х 3/15 = 20,0 тис.грн.;

4-й рік –  100 х 2/15 = 13,3 тис.грн.;

5-й рік –  100 х 1/15 = 6,67 тис.грн.;

Нагромаджена  сума амортизації становитиме:

А = 33,3 + 26,6 + 20,0 + 13,3  + 6,67 = 99,87 тис.грн.

Отже при  нарахуванні амортизації на токарний верстат доцільно використовувати кумулятивний метод прискореної амортизації, оскільки він дає змогу майже повністю замортизувати вартість верстата за 5 років, а за три роки експлуатації повернути підприємству майже 80 % його вартості.

В Україні в разі застосування прискореної амортизації сума амортизаційних відрахувань визначається як сума відповідних добутків первинної вартості окремих видів основних фондів  групи 3   та норм амортизаційних відрахувань.

Підприємство  може самостійно прийняти рішення про прискорену амортизацію основних фондів групи 3,  придбаних після 1 січня 1997 р., за такими нормами:

перший рік  експлуатації     - 15 відсотків;

другий експлуатації            - 30 відсотків;

третій рік  експлуатації        - 20 відсотків;

четвертий рік експлуатації  - 15 відсотків;

п'ятий рік експлуатації        - 10 відсотків;

шостий рік  експлуатації      - 5 відсотків;

сьомий рік експлуатації       - 5 відсотків.

Зазначене рішення не може бути прийняте підприємствами, що випускають продукцію (роботи, послуги), на яку запроваджено державне регулювання цін (тарифів).

Облік таких основних фондів ведеться окремо по кожному виду матеріальних цінностей. Амортизаційні відрахування нараховуються від первинної  вартості, що підлягає щоквартальній  індексації.

Балансову вартість окремих  основних фондів групи 1  і балансову вартість основних фондів групи 2 або 3  на початок звітного кварталу для нарахування  амортизації  за  нормами    розраховують  за  формулою

Б(а) = [Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1)] х 1(а-1):100,

де: Б(а) - балансова вартість окремих основних фондів групи 1 або відповідно балансова вартість основних фондів групи 2 або 3 на початок звітного кварталу;

Б(а-1) - балансова вартість окремих основних фондів групи 1 або відповідно балансова вартість основних фондів групи 2 або 3 на початок попереднього кварталу;

П(а-1) - витрати на придбання та введення в експлуатацію основних фондів групи 2 або 3, на виконаний капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних фондів протягом попереднього кварталу  крім витрат, віднесених на витрати виробництва (обігу) ;

В(а-1) - вартість виведених з експлуатації основних фондів груп 2 або 3 протягом попереднього кварталу ;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у попередньому кварталі ;

І(а-1) - індекс інфляції в попередньому кварталі.

Балансова вартість окремих  основних фондів групи 1 або балансова вартість основних фондів груп 2 і 3, введених в експлуатацію  до 1 січня 1997р., визначається на рівні їх залишкової вартості, а нематеріальних активів - на рівні їх балансової (первинної) вартості за станом на 1 січня 1997 р. з урахуванням індексації, що проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства і організації  всіх форм власності проводять щоквартальну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів згідно з офіційним індексом інфляції кварталу, що передує звітному. Індексація не проводиться, якщо протягом кварталу, який передує звітному, індекс  інфляції  не  перевищував  102,5  відсотка.

Віднесення cум амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу) здійснюється щоквартально, виходячи з 1/4 норми амортизаційних відрахувань, що застосовується до відповідної групи  основних фондів. При цьому підприємство в розрахунку щомісячних платежів податку на прибуток має право віднести на витрати виробництва (обігу) звітного місяця 1/3 суми квартальних відрахувань.

Облік балансової вартості основних фондів групи 1, а також  нематеріальних активів ведуть за балансовою вартістю кожної окремої будівлі, споруди або їх структурних компонентів та окремих нематеріальних активів.

Облік балансової вартості основних фондів груп 2 і 3 проводять  за сукупною балансовою вартістю відповідної  групи основних фондів незалежно  від часу введення їх в експлуатацію. При цьому окремий облік балансової вартості  кожної  одиниці  основних  фондів  групи  2  або  3   не  виконують.

Нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди  групи 1 проводяться до досягнення кожним об'єктом групи балансової вартості 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість таких основних фондів відноситься на витрати виробництва (обігу) за результатами  періоду, в якому  така вартість досягнута.

Нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди 2 і 3 здійснюється до досягнення групою балансової вартості нульового значення.