Видатки бюджетів на науку та культуру

        Як уже відомо, в нинішніх умовах ситуація з ринковими  перетвореннями розвивається в Україні  у несприятливих умовах. Перш за все це стосується соціальної сфери. Український феномен полягає  у руйнування механізму соціальної захищеності населення: перестали  діяти механізми медичного забезпечення, пенсійних гарантій, оплати праці, розвитку фізкультури і спорту, врізання трансфертних та інших витрат після того як Україна  вийшла із звичного простору СРСР.

   Різке припинення економічних стосунків  з країнами колишнього Радянського  союзу та іншими країнами світу, а  відповідно скорочення виробництва, зростання  армії безробітних, інфляція, відсутність  належного законодавства поставили  Україну в дуже скрутне становище. Ніхто і ніщо так болісно не відчуває кардинальних змін в економіці, як фінансово-кредитна система держави. А головна базова ланка економічної  системи – державний бюджет сьогодні став заручником баталій політичних партій і фракцій у Верховній  Раді України. ⁸

   Бюджетне  фінансування соціально-культурних заходів  відбувається за допомогою кошторисно-бюджетного фінансування, що означає забезпечення державними грошовими засобами установ і організацій невиробничої сфери – соціально-культурної, оборонної, органів державного управління тощо. У видатковій частині кошторису зазначається загальна сума витрат, наприклад, соціально-культурної установи з розподілом їх за категоріями видатків економічної класифікації, а також з встановленням витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань та витрат, які планується здійснити за рахунок інших (позабюджетних) надходжень. Передбачені у видатковій частині асигнування повинні забезпечувати повне фінансування витрат певної установи.

     Особливості фінансування соціально-культурних  установ полягають в тому, що  повинна бути приведена у відповідність  кількість працівників, яка затверджена  штатним розписом, відповідний фонд заробітної плати; видатки установи за рахунок бюджетних коштів передбачається відповідно до нормативно-правових актів, що визначають формування обсягів витрат за їх категоріями, кожна з яких обов’язково обгрунтовується відповідними розрахунками.

   У бюджетному плануванні крім індивідуального  кошторису доходів і видатків розрізняють загальні та зведені кошториси.

   Загальні  кошториси складаються: по однотипних малих установах – клубах, бібліотеках тощо з невеликим об’ємом фінансування; по однотипних великих установах, господарське обслуговування яких здійснюється централізовано.

   Зведені кошториси – це злиті воєдино індивідуальні кошториси однотипних установ і кошториси на централізовані підприємства та установи. У таких кошторисах передбачаються видатки по всіх установах даного відомства.

   Кошториси являють собою сукупність доходів  і видатків, але на підставі фінансових та бухгалтерських документів на своє утримання. Таким шляхом фінансується майже вся невиробнича сфера  суспільства, яка – на противагу  підприємництву та виробництву –  зветься бюджетною сферою, а установи і організації, які діють в  цій сфері є бюджетними установами.

   В бюджетну сферу згідно з функціональною структурою видатків бюджетів України  входять:

• державне управління;
• судова влада;
• міжнародна діяльність;
• фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу;
• національна оборона;
• правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави;
• освіта;
• охорона здоров’я;
• соціальний захист та соціальне забезпечення;
• культура та мистецтво;
• засоби масової інформації;
• фізична культура і спорт.

        Існування і функціонування цих установ та організацій - необхідна  умова для подальшого розвитку суспільства, особливо в умовах ринкових відносин, коли науково-технічний прогрес  охоплює всі форми матеріального  виробництва і створює необхідні  передумови для всебічного розвитку особистості. Сьогодні держава виділяє  на ці цілі дуже мало коштів, фінансування відбувається по залишковому принципу, що призводить до скорочення або припинення існування певного сектору цієї сфери. Дуже багато організацій покинуті державою на призволяще.

   За  роки незалежності в перехідному  періоді до умов ринкового господарювання фінансування соціально-культурних заходів  потерпіло значних змін та зазнало  деформації. Тепер, поряд з бюджетними коштами, активним джерелом фінансування є позабюджетні кошти. Головним чином це доходи від підприємницької діяльності.

   Якщо  розглянути фінансову ситуацію в  сфері соціально-культурної діяльності держави на прикладі фінансування освіти і охорони здоров’я.

   Право на отримання освіти є одним з  головних і невід’ємних конституційних прав громадян України. Одночасно введено  поєднання безкоштовної і платної  освіти в освітніх закладах України. Це спричинено недостатнім фінансуванням  освітньої сфери, наприклад, фінансування навчальних закладів таке мізерне, що не вистачає коштів навіть на виплату  заробітної плати викладачам, яка  значно відстає від працівників  виробничої сфери. ⁸

     А для навчання потрібно меблі,  парти, дошки, комп’ютери, канцелярські  товари, бібліотеки, які потребують  фінансування для їх утримання  та поновлення підручниками та  науковою літературою. Без належної  бібліотеки навчальний заклад  не зможе дати повноцінних  знань студентам, спричинить масу  труднощів викладачам тощо.

   За  роки незалежності Україна стрімко  втрачає об’єми та якість розвитку інтелекту в молоді. Обдаровані юнаки  та дівчата з бідних сімей не можуть стати студентами безкоштовної освіти, а  про платну  освіту можна  лише помріяти. Тому вихід знаходять  такий: стають дешевою робочою силою  в інших державах, підписуючи собі статус раба,  працюють за мізерну  платню в грошовитих підприємців, або  ж поповнюють ряди на стихійних ринках, що для багатьох являється чи не єдиним засобом для  виживання.

   За  відсутністю належної зарплати і  обтяжені проблемами безгрошів’я дуже велика кількість професорів, доцентів, викладачів покинули улюблену роботу, забравши могутній багаж знань. Одні стали робітниками, інші взагалі  покинули країну, треті просто крутяться, як тільки можуть, в інших сферах, поєднуючи свою діяльність навіть в  кримінальних середовищах діяльності підприємців. Таке становище вчителів у школах та викладачів в вищих  навчальних закладах поставило в  становище жебраків, або ж у  ненавмисне хабарництво. Ситуація створює  соціальну напругу в суспільстві, яка виливається у вигляді  страйків.

   Незрозуміло нікому чим завинили освітяни, чому таке ставлення до освіти майбутніх  поколінь, а які будуть наслідки  від втрати  належної освіти та інтелекту ? Питання  підвищеної актуальності, яке потрібно вирішувати негайно.

   Сьогодні  загальноосвітні школи в своїй  більшості є державними, тобто  бюджетними установами. Для визначення видатків кожної школи береться кількість  класів і кількість учнів, які  навчаються в них. Клас – основний показник встановлення видатків школи. Від кількості класів визначається значна частина видатків школи. Основні  з них – заробітна плата  вчителям, адміністрації та обслуговуючому навчально-допоміжному персоналу. Решта  коштів витрачається на канцелярські і господарські потреби, капітальні затрати і інше.

   В сільських школах з малою кількістю  учнів (молоді сім’ї на бажають народжувати  дітей у таких важких нестабільних економічних умовах) нормативи фінансування повинні забезпечити всі видатки  школи незалежно від їх кількості. В школі учнів може бути дуже мала кількість, а поточні ремонти  самої будівлі школи потребують витрат. Порядок фінансування державної  освітньої установи визначається Типовим  положенням відповідного типу і виду освітньої установи.

     Крім бюджетних – як основних  – джерел фінансування законодавством  допускається залучення додаткових  фінансових, в тому числі валютних, коштів у вигляді плати за  додаткові освітні послуги, а  також добровільні надходження  і цільові внески юридичних  та фізичних осіб, в тому числі  іноземних. 

   Додатково значна частина фінансування соціально-культурних міроприємств забезпечується за рахунок  позабюджетних фондів, головним чином: Пенсійного фонду України, Фонду  соціального страхування України, Державного фонду сприяння зайнятості населення України. Всі державні позабюджетні фонди в своїй сукупності складають значну суму грошових коштів, їх умовно можна назвати другим бюджетом держави. Серед цих фондів самим могутнім являється Пенсійний фонд України. Від створюється від внесків нарахувань на заробітну плату 32%, з заробітної плати 1-2%, від покупки валюти іноземних держав 1%, від покупки діамантів та золотих коштовностей та автомобілів.

   За  рахунок Пенсійного фонду України  виплачуються пенсії, насамперед, по старості та інвалідності, або ж при втраті годувальника; проводяться компенсаційні  виплати непрацюючим працездатним особам, які здійснюють догляд за інвалідами та непрацездатними громадянами; виплата  пенсій громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон; виплата  ритуальних допомог. Виплат перераховано чимало, але фактично ці виплати дуже мізерні. Наприклад, компенсація по уходу за інвалідом або непрацездатною особою виплачується в розмірі 4 гривни 80 копійок в місяць. Це щось на зразок глузування над отримувачами такої допомоги.

   Крім  того, з коштів Пенсійного фонду  України виплачуються державні пенсії, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, до яких відносяться  пенсії військовослужбовцям, їх сім’ям; компенсації, пов’язані з аварією  на Чорнобильській АЕС; витрати пов’язані  з доставкою пенсій; міроприємства  по підготовці і перепідготовці кадрів; капітальні вкладення і проектні роботи.

   З фонду соціального страхування  України фінансується виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності і пологах, допомога по догляду за дитиною до передбаченого  законодавством віку, допомога при  народженні дитини тощо.

   Друга частина фонду соціального страхування  України витрачається головним чином  на санаторно-курортне обслуговування громадян та членів їх сімей.

   Державний фонд сприяння зайнятості населення  України призначений для надання  допомоги безробітним і фінансування міроприємств, пов’язаних з безробіттям. Вони витрачаються на професійне навчання, перенавчання та соціальну адаптацію; організацію громадських робіт  і підтримку робочих місць; на виконання програми матеріальної підтримки  безробітних і інше.

   Крім  того, всі позабюджетні фонди здійснюють організаційні видатки і видатки  на утримання свого апарату управління.

   В організації та фінансування освітніх установ важливу роль відіграють засновники, якими можуть бути:

• органи державної влади та управління, органи місцевого самоврядування;
• вітчизняні, іноземні громадські та приватні фонди;
• вітчизняні, іноземні підприємства, установи всіх форм власності, їх об’єднання і асоціації;
• громадські і релігійні організації, які зареєстровані на території України;
• громадяни України та інших держав.

        Допускається створення  освітньої установи декількома засновниками. Відносини між засновником і  освітньою установою визначаються договором, в якому (окрім іншого) передбачається порядок та умови  фінансового забезпечення освітньої  установи.

   Видатки на здійснення навчального процесу  і утримання навчального закладу  складаються в основному з  заробітної плати професорсько-викладацькому  складу та адміністративно-господарському персоналу, стипендії студентам, затрат по виробничій  практиці і відрядження, придбання підручників і наукової літератури тощо.

   В умовах розвитку ринку особливе значення набуває підготовка та перепідготовка кадрів вищої і середньої кваліфікації, які б могли працювати в  сучасних умовах. ⁸