Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Апреля 2012 в 23:46, реферат
Маркетингова комунікаційна політика – перспективний курс дій
фірми, спрямований на забезпечення взаємодії з усіма суб'єктами
маркетингової системи з метою задоволення потреб споживачів і отримання
прибутку. Комплекс просування товару або комунікаційний мікс –
поєднання основних (реклама, стимулювання збуту, зв'язки з громадкістю,
персональний продаж, прямий маркетинг) і синтетичних засобів
маркетингових комунікацій (виставки, спонсорство, брендинг) для
рекламних і маркетингових цілей.
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАСОБИ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ.
1.1 ПРОЦЕС ВИБОРУ КОМПЛЕКСУ ПРОСУВАННЯ ТОВАРУ.
1.2 РЕКЛАМА.
1.3 СТИМУЛЮВАННЯ ЗБУТУ.
1.4 ПЕРСОНАЛЬНИЙ ПРОДАЖ.
1.5 ЗВ`ЯЗКИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ.
1.6 ПРЯМИЙ МАРКЕТИНГ.
РОЗДІЛ 2. СИНТЕТИЧНІ ЗАСОБИ МАРКЕТИНГОВИХ
КОМУНІКАЦІЙ.
2.1 ВИСТАВКИ І ЯРМАРКИ.
2.2 БРЕНДИНГ І СПОНСОРСТВО.
2.3 ІНТЕГРОВАНІ МАРКЕТИНГОВІ КОМУНІКАЦІЇ НА МІСЦІ ПРОДАЖУ
І ІНШІ ВИДИ.
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАСОБИ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ.
РОЗДІЛ 2. СИНТЕТИЧНІ ЗАСОБИ МАРКЕТИНГОВИХ
КОМУНІКАЦІЙ.
2.1 ВИСТАВКИ І ЯРМАРКИ.
2.2 БРЕНДИНГ І СПОНСОРСТВО.
2.3 ІНТЕГРОВАНІ МАРКЕТИНГОВІ КОМУНІКАЦІЇ НА МІСЦІ ПРОДАЖУ
І ІНШІ ВИДИ.
ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Маркетингова комунікаційна політика – перспективний курс дій
фірми, спрямований на забезпечення взаємодії з усіма суб'єктами
маркетингової системи з метою задоволення потреб споживачів і отримання
прибутку. Комплекс просування товару або комунікаційний мікс –
поєднання основних (реклама, стимулювання збуту, зв'язки з громадкістю,
персональний продаж, прямий маркетинг) і синтетичних засобів
маркетингових комунікацій (виставки, спонсорство, брендинг) для
рекламних і маркетингових цілей. Модель процесу комунікації і її основні
елементи:
1) відправник (адресант, комунікатор, джерело) – сторона, від імені якої звернення надсилається адресату;
2) звернення – інформація, адресована цільовій аудиторії,
представлена у формі набору символів;
3) кодування – представлення ідеї комунікації, яка передає адресатові інформацію у вигляді текстів;
4) канал комунікації об'єднує
всіх учасників процесу
носіїв інформації;
5) отримувач інформації – цільова аудиторія, якій призначається
звернення;
6) декодування – спосіб розшифровування споживачами
маркетингового звернення, внаслідок якого символи, які надходять
комунікаційними каналами,
набувають для споживача
значення;
7) зворотна реакція – відгуки споживачів, їх дії у результаті
контакту зі зверненням;
8) зворотний зв'язок –
частота зворотної реакції,
доводить до відома відправника (звернення за додаткової інформацією,
випробування товару);
9) перешкоди або шум – незаплановані викривлення інформації у
результаті втручання в процес комунікації факторів зовнішнього
середовища.
Інтегровані маркетингові комунікації – концепція планування
маркетингових комунікацій, яка передбачає пошук оптимального поєднання
її окремих напрямків шляхом інтеграція всіх окремих звернень із метою
забезпечення максимального впливу на цільову аудиторію.
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАСОБИ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ.
I Визначення цілей просування залежать від маркетингових цілей і
загальнофірмових цілей: інформування споживачів, стимулювання збуту
товарів, формування сприятливого іміджу торгової марки, формування
прихильності споживачів, влив на звички споживачів, підтримування ділових
стосунків із громадкістю.
II Оцінювання факторів, що впливають на комплекс просування: цілі і
стратегія фірми, цільова аудиторія, тип товару, етап життєвого циклу товару,
обсяг ринку, наявність ресурсів і вартість засобів просування.
III Розробка стратегії просування і вибір форм звернення
(комунікаційний мікс).
IV Складання та розподіл бюджету просування.
V Оцінювання комплексу просування відбувається по таких напрямках:
адекватність повідомлення цілям просування, правильність визначення
цільової групи і обрання комплексу для впливу на цільову групу.
Реклама – довільна платна форма неперсональної презентації та
просування ідей, товарів, послуг, осіб через засоби масової інформації.
Завдання реклами: створення і підтримання високого рівня популярності
ідей, товарів, послуг; підвищення іміджу фірми і її продукції; підтримання
належної уваги і
рекламування розрізняють:
1) рекламу продуктів (ідей, товарів, послуг);
2) рекламу фірми (організацій, партій, видатних осіб).
Залежно від цілей розрізняють рекламу:
1) інформативна – доводить
до відома споживачів
про товари, їх види, призначення, показники якості, особливості,
принципи дії, рівень цін, місцезнаходження фірми;
2) переконувальна – заохочує споживача віддати перевагу
товару, переконує в необхідності придбання;
3) нагадувальна – нагадує про наявність товару, місце і умови
його продажу та використання;
4) підкріплювальна – підтримує споживача в його роздумах
щодо слушного вибору товару, послуги вже після придбання;
5) “лице фірми” – формує образ, імідж фірми.
Процес планування реклами:
I Ідентифікація цільового ринку – прийняття рішення щодо реклами
залежить від цільової аудиторії, при цьому враховується соціально-
демографічні характеристики, чинники поведінки споживачів і
психографічні.
II Визначення цілей реклами:
1) економічні цілі спрямовані на збільшення доходу, прибутку
як результат проведення рекламної кампанії;
2) позаекономічні – інформування про новий товар,
умовляння, нагадування, позиціювання, підтримування прихильності
споживачів, створення іміджу фірми.
III Складання бюджету реклами.
IV Розробка рекламного звернення – повідомлення комунікатора
(виробника, продавця) адресатові (споживачам, посередникам), яке має
конкретну форму (візуальну, текстову, символічну) і надходить до адресата
за допомогою певного
каналу комунікації з метою
емоційного впливу на нього.
Форма звернення повинна відповідати основним вимогам: привертати
увагу, бути цікавою, здатною переконати, запам'ятатися, відповідати
особливостям цільової аудиторії. Цьому сприяє вибір стилю, тону
(гумористичний, іронічний, м'який, довірливий), інтонації подання матеріалу
і текст.
Розробка структури звернення – розробка макета, використання фото,
ілюстрацій, музичного оформлення.
V Вибір носіїв реклами основується на виборі:
1. Медіаплануванні – процес
формування системи каналів
рекламних повідомлень адресатам рекламної комунікації.
2. Медіаканалу – сукупність
засобів поширення реклами,
погляду способу передачі інформації, які характеризуються однаковим типом
сприйняття їх аудиторією.
3.Медіаносія – конкретний
представник медіаканалу (
телепередача, радіопередача, випуск газети), при виборі якого основні
критерії: максимальне охоплення цільової аудиторії, відповідність каналу
цілям рекламної кампанії, співвідношення витрат, доступність каналу,
наявність альтернативних каналів.
VI Складання графіка виходу реклами передбачає визначення часу та
періодичності появи реклами в засобах масової інформації, тривалість
демонстрування плакатів.
VII Оцінювання ефективності реклами визначається за рекламним
прибутком і рекламним доходом.
Засоби розповсюдження рекламних звернень:
- реклама через пресу: газети, журнали;
- друкована реклама, каталоги, буклети, листівки, проспекти,
брошури;
- телебачення і радіо, рекламні сувеніри, листи, телефонні дзвінки;
- зовнішня реклама: білборд, брандмауер, ротафіші, біжуча
доріжка;
- відеозображення і
поштою, комп'ютеризована реклама.
1.3 СТИМУЛЮВАННЯ ЗБУТУ.
Стимулювання збуту – використання короткотермінових заходів,
розрахованих на швидке реагування ринку у відповідь на пропонування
фірмою своєї продукції. Стимулювання збуту – пряме заохочення споживачів
придбати продукти чи послуги фірми, а сфери торгівлі – включити ці товари
до свого асортименту для їх наступного продажу. Засоби стимулювання
використовуються у таких ситуаціях:
- зменшення або відсутність попиту на товар;
- виведення нового товару на ринок або вихід фірми на новий
ринок;
- товари-конкуренти, представлені на ринку, мають однакові
споживчі характеристики;
- споживачі недостатньо поінформовані про товари, які
пропонують фірми.
Етапи підготовки і проведення заходів стимулювання збуту:
I Визначення завдань стимулювання збуту залежить від того на яку
цільову аудиторію мають бути спрямовані заходи: споживачів, торгових
посередників, торговий персонал фірми.
II Визначення засобів стимулювання збуту, які можливо поділити на
три групи:
1. Засоби стимулювання споживачів: знижки, безплатні
зразки товарів або семплінг, купон-сертифікат, надання товарів на пробу,
призи (конкурси, лотереї, ігри), форми підсилення товару (споживчий
кредит, гарантія), залікові талони, компенсації, премії (подарунки,
пропозиції), заохочення постійних клієнтів (картки лояльності, програми
для постійних клієнтів), стимулювання збуту на місцях торгівлі
(плакати, стенди), спільне просування (об'єднання зусиль однієї чи більш
компаній при стимулюванні товарів).
2. Засоби стимулювання
посередників – заходи
оптових і роздрібних торгівців із метою спонукати їх мати в запасі
товари фірми та збільшити обсяги закупівлі: знижки за великий обсяг
партії, знижка залежно від обсягу і обороту та повторних закупівель,
знижка за придбання нового товару, компенсація за товар (витрати на
рекламу), надання торгового інвентарю і устаткування.
3. Засоби стимулювання власного торгового персоналу: премії
найкращим працівникам, надання додаткових днів відпустки, організація
відпочинку та туристичних поїздок за рахунок фірми, конкурси
продавців фірми, проведення конференції продавців, участь у прибутках
фірми, моральні заохочення.
III Розробка програми стимулювання збуту повинна висвітлювати
питання – інтенсивності стимулювання, видів стимулу, тривалості програми
стимулювання, терміни заходів і розмір бюджету заходів стимулювання.
IV Здійснення програми стимулювання збуту.
V Оцінювання результатів стимулювання збуту, критеріями якого є
зростання обсягу реалізації товару.
1.4 ПЕРСОНАЛЬНИЙ ПРОДАЖ.
Персональний продаж – індивідуальне усне пред'явлення товару чи
послуги під час бесіди з конкретним споживачем із метою здійснення
купівлі-продажу товару. Функцію по персональному продажу виконують
Информация о работе Структура СМК: основні і синтетичні засоби маркетингових комунікацій