Системний аналіз

Автор: Пользователь скрыл имя, 01 Апреля 2012 в 17:03, контрольная работа

Описание работы

Прийняття рішень – це наука і мистецтво. Роль прийнятого рішення величезна. Найважливіше питання успішного функціонування організації полягає в тім , як організація може виявляти свої проблеми і вирішувати їх. Кожне рішення націлене на якусь проблему, а правильне рішення – це те, що максимально відповідає цілі організації. Цілі, які часто намагаються досягти, бувають у ряді випадків недостатньо усвідомленими. Встановлення неправильних цілей означає, отже, і рішення неправильно сформульованих проблем, що може привести до набагато більшого марнотратства ресурсів, чим неефективне рішення правильне сформульованих проблем.

Работа содержит 1 файл

СИСТЕМНІЙ.docx

— 92.23 Кб (Скачать)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний Авіаційний університет

Інститут економіки та менеджменту

Кафедра маркетингу

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни «Системний аналіз»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2011

ЗАВДАННЯ 1

Прийняття рішень – це наука і мистецтво. Роль прийнятого рішення величезна. Найважливіше питання успішного функціонування організації полягає в тім , як організація може виявляти свої проблеми і вирішувати їх. Кожне рішення націлене на якусь проблему, а правильне рішення – це те, що максимально відповідає цілі організації. Цілі, які часто намагаються досягти, бувають у ряді випадків недостатньо усвідомленими. Встановлення неправильних цілей означає, отже, і рішення неправильно сформульованих проблем, що може привести до набагато більшого марнотратства ресурсів, чим неефективне рішення правильне сформульованих проблем. У цьому зв’язку дуже велика роль керівника. Адже рішення не тільки процес, але й один з видів розумової діяльності і прояву волі людини.

Прийняття рішення – особливий вид людської діяльності, направлений на вибір кращого варіанту з декількох можливих рішень, тобто це процес усвідомленого зменшення великої кількості можливих варіантів.

Процес прийняття  рішення про покупку має 5 етапів:

1) усвідомлення потреби - у споживача  під тиском різних факторів  виникає потреба у придбанні  певного товару. На цьому етапі  маркетологам важливо визначити  коло тих обставин, які підштовхують  покупця до думки про можливість  купівлі товару;

2) пошук інформації - покупцеві  потрібні додаткові відомості  про товар, який його цікавить. Джерелами інформації можуть  бути особисті джерела (знайомі,  друзі), реклама, ЗМІ. Для маркетингових  служб важливо проаналізувати  різні джерела та їх вплив  на покупця при виборі товару;

3) оцінка варіантів - споживач  звертає увагу на такі характеристики, як властивості товару, ставлення  до торгової марки, функціональні  властивості. Маркетологи повинні  з'ясувати, яким способом покупець  оцінює інформацію з погляду  різних альтернативних варіантів.  Виділяють такі моделі оцінок  товару: домінантна, модель обмежень, розподільна, лексикографічна, оцінка за

бажаною значимістю, модель ідеального уявлення;

4) рішення про купівлю - на  прийняття рішення можуть чинити  вплив члени сім'ї, знайомі  та непередбачувані фактори. Чим  сильніша негатив на оцінка  і авторитетніше джерело інформації, тим більший його вплив і  вища ймовірність того, що початкова  оцінка товару буде занижена;

5) реакція на покупку - після  купівлі товару покупець буде  задоволений або не задоволений  своїм вибором. Негативна реакція  може виникнути в процесі споживання  товару, також покупець може дізнатися,  що такий же товар в іншому  місці коштує дешевше.

Рішення класифікують за різними ознаками:

  • за широтою охоплення (загальні і частки);
  • за термінами дії і ступеню впливу на майбутні рішення оперативні, тактичні і стратегічні);
  • за функціональною ознакою (рішення, спрямовані на удосконалювання планування, організації, мотивації, контролю);
  • за змістом (політичні, технічні, технологічні);
  • за ступенем новизни (рутинні, стандартні, творчі, унікальні);
  • за рівнем визначеності проблем(рішення, прийняті в умовах визначеності, в умовах ризику, в умовах невизначеності);
  • за спрямованістю до інтелектуальної або емоційно-вольової сфери особистості (інтелектуальні, вольові, емоційні);
  • за числом осіб, що приймають рішення (індивідуальні і групові).

Рішення бувають трьох  видів: унікальні, стандартні та рутинні.

Унікальні проблеми вибору виникають, якщо для ОПР існують нові об'єкти вибору або вибір здійснюється в нових умовах. Вони виникають при управлінні організаціями перед людьми, які працюють в адміністративних службах. Приклади таких проблем:

1. Вибір плану капіталовкладень, коли є обмежені ресурси.

2. Вибір проектів проведення  наукових досліджень.

3. Вибір перспективного  плану розвитку підприємства. -

Унікальні рішення вимагають  творчого підходу, і їх прийняття  вважається особливим мистецтвом.

Стандартні рішення приймаються для вирішення проблем, які повторюються, і у ОПР розробляються типові методи їх вирішення.

До рутинних рішень відносяться такі, з якими стикається ОПР регулярно. Особа, яка приймає рішення приймає їх. як правило, не замислюючись.

Для кожного рішення, яке  стосується майбутнього, повинен бути визначений період часу, після якого  його слід переглядати.

Робота навколо рішення  складається з наступних фаз: ухвалення рішення, його реалізація й оцінка результатів.

Розрізняють три підходи до прийняття рішень:

  • Інтуїтивне рішення приймається на основі відчуття його правильності, без аналізу всіх "за" і "проти".
  • Рішення, засновані на судженнях – це вибір, обумовлений знаннями або накопиченим досвідом.
  • Раціональне рішення, на відміну від попереднього, не залежить від минулого досвіду, воно обумовлюється аналітично. Раціональне рішення проблеми приймається в кілька стадій: діагностика проблеми, формулювання обмежень і критеріїв для прийняття рішень, виявлення альтернатив, оцінка альтернатив, остаточний вибір.

 

 

 

 

 

 

Виконання завдання 1

Розглянемо прийняття  рішення державним службовцем, доход якого складає 350 грн. на місяць, щодо покупки кілограму копченої ковбаси.

Таблиця1.

Етап прийняття рішення

Вид рішення

унікальне

стандартне

рутинне

1

 

*

 

2

   

*

3

   

*

4

 

*

 

5

   

*

6

 

*

 

7

   

*

8

 

*

 

9

 

*

 




1. Необхідність вибору. Для особи, що приймає рішення із таким рівнем прибутку, вибір при купівлі копченої ковбаси проводився неодноразово. Для споживачів середнього класу копчена ковбаса стала майже щоденним продуктом харчування з метою швидкого приготування їжі, а не рідким сюрпризом на святковому столі, як це було раніше. Імідж продуктів, що подаються виключно до святкового столу, певною мірою зберігся для дорогих копчених ковбас.

2. Пошук інформації. При прийнятті рішення щодо купівлі копченої ковбаси споживачам середнього класу необхідна інформація про якість продукції та ціну. Основними джерелами отримання інформації про ковбасні вироби є власний досвід споживача, поради продавців у місцях продажу або дані на етикетці. Ковбасні вироби пропонуються покупцям абсолютно у всіх категоріях торгових підприємств: супермаркетах, продуктових магазинах, критих продовольчих ринках та ін. Отже пошук інформації незначний, крім того більшість споживачів середнього класу вже мають сформовані смаки та марочні вподобання і купують традиційні сорти ковбас.

3. Формування варіантів  рішень. Умови формування варіантів рішень повністю повторюється у майбутньому, оскільки купівля кілограму копченої ковбаси для споживача середнього класу є часто повторювальним явищем. Припустимо, що покупка копченої ковбаси ОПР із даним рівнем прибутку відбувається один раз на 10 днів.

4. Оцінка варіантів не змінюється з часом, оскільки ОПР вже має необхідний досвід щодо прийняття подібних рішень і почуває себе впевнено в наявній ситуації. ОПР орієнтується в цінах і виробниках, має певне постійне місце покупки, але, може іноді змінювати свої вподобання через появу нових марок. Тож оцінка варіантів є не досить простою.

5. Аналіз наслідків реалізації не викликає сумнівів, оскільки ОПР з даним рівнем прибутку на підставі наявного досвіду при купівлі кілограму копченої ковбаси може достатньо точно передбачити наслідки прийняття рішення. Для ухвалення може бути використаний метод «проб і помилок».

6. Оскільки купівля кілограму копченої ковбаси для ОПР є частим явищем, апарат переваги одних варіантів над іншими є цілком сформованим, але не досить простим. Через великий асортимент ковбасних виробів, як за кількістю торгових марок, так і за видами копченої ковбаси, представлених в торгівельній мережі, через постійне його оновлення споживач середнього класу може змінювати свої вподобання.

7. Право на здійснення вибору визначене і належить власнику коштів.

8. Дії після прийняття  рішень – є можливість коригування вибору для ОПР з даним рівнем прибутку. Якщо придбана копчена ковбаса не буде відповідати потребам споживача, то наступного разу він вибере інший альтернативний варіант.

9. Наслідки прийняття  рішень достатньо важливі, оскільки інтенсивність покупки і вибір копченої ковбаси багато в чому залежать від доходу покупця. Витративши певну суму на кілограм копченої ковбаси, держслужбовець тим самим позбавляє себе можливості придбати замість ковбаси, наприклад, щось інше, але з більшою корисністю для нього.

Висновок: Рішення про купівлю кілограма копченої ковбаси державним службовцем можна віднести до стандартного, оскільки п’ять із дев’яти розглянутих етапів ухвалення рішення належить до стандартних і чотири - до рутинних.

 

ЗАВДАННЯ 2

Суть  завдання полягає в тому, щоб побудувати простори змінних і критеріїв та знайти область Парето чи Слейтера, здійснити відбір критеріїв, на основі яких прийняти оптимальне управлінське рішення.

Критерій являє собою міру оцінки, засіб для судження. Критерій як міра оцінки – це відповідь на запитання: чому один варіант краще іншого? Критерій як засіб для судження має дати відповідь на запитання: яким чином здійснити вибір?

Критерій допустимості являє собою визначену міру, яка дозволяє на першому етапі прийняття рішення визначити, які варіанти раціональні, а які не раціональні.

Критерій екстремальності являє собою міру, завдяки якій раціональність варіантів рішення установлюється шляхом послідовного порівняння їх між собою.

Критерій еквівалентності являє собою судження про те, чи різняться варіанти рішення між собою.

Критерій ефективності - це судження, на базі використання якого можна вибрати найкращій варіант.

Критерій базується на визначеній системі показників. Коли сформоване простір показників, на його основі формують простір функціоналів. Функціонал являє собою сутність критерію, яка відображається за допомогою апарата моделювання. Особливістю функціонала є відображення в ньому властивостей системи та ОПР. Функціонал формується двома шляхами, перший – відображення в ньому досліджуваної системи через параметри та показники, другий – відображення ОПР через критерій.

Розглянемо два можливих варіанти формування критерію допустимості, коли для цієї цілі використовуються поняття оптимальності за Парето або за Слайтером.

Оптимальність за Парето - такий стан системи, при якому значення кожного приватного критерію, що описує стан системи, не може бути покращено без погіршення становища інших елементів. Безліч станів системи, оптимальних за Парето, називають «множиною Парето», «безліччю альтернатив, оптимальних в сенсі Парето», або «множини Парето-оптимальних альтернатив». Ситуація, коли досягнута ефективність за Парето - це ситуація, коли всі вигоди від обміну вичерпані.

Згідно з критерієм  Парето, рух у бік оптимуму можливо лише при такому розподілі ресурсів, що збільшує добробут принаймні однієї людини, не завдаючи шкоди нікому іншому.

За критерій допустимості при БПР оптимальність  за Парето використовують для звуження області можливих показників та критеріїв. Тобто з усієї області можливих значень вибирається та її частина, для якої виконується наступна умова: точка, що досліджується, є точкою області Парето, якщо відносно неї немає точок оптимальних за Парето.

Іншим можливим варіантом формування критерію допустимості може бути використання оптимальності за Слейтером. Оптимальність за Слейтером більш "строга".

При двох критеріях сутність області Слейтера можна визначити так: точка X (тобто значення функціоналу чи змінної) не відноситься до області Слейтера, якщо можливе збільшення значення в альтернативній точці за обома критеріями. При цьому необхідно зауважити, що в зв'язку з тим, що умови оптимальності за Слейтером жорсткіші за умови оптимальності за Парето, то при аналізі точок на оптимальність за Слейтером відкидається менше точок ніж за умови Парето, тобто сама область Слейтера ніколи не може бути меншою за область Парето і, як правило, більша.

Информация о работе Системний аналіз