Ризик і страхування

Іноді нестрахові ризики стають страхуються, коли збирається достатньо даних для точної оцінки майбутніх збитків. Спочатку страхові компанії неохоче страхували авіапасажирів, але десятиліття по тому цей ризик став передбачуваним.

До нестрахових ризиків відносяться:

1.Ринкові ризики - фактори, які можуть призвести до втрати власності або доходу, такі як: сезонні або циклічні зміни цін; байдужість споживачів; зміни моди; конкурент, що пропонує більш високоякісний товар.

2.Політичні ризики - небезпека виникнення таких подій, як: зміна уряду; війна; обмеження вільної торгівлі; необґрунтовані або надмірні податки; обмеження вільного обміну валюти.

3.Виробничі ризики - небезпека таких факторів, як: неекономічна робота обладнання; брак сировинних ресурсів; необхідність вирішувати технічні проблеми; страйку, прогули, трудові конфлікти.

4.Особисті ризики - небезпека таких факторів, як: безробіття; бідність внаслідок розлучення, брак освіти, відсутності можливості отримати роботу чи втрати здоров'я на військовій службі.

Ризики, що страхуються - це ризик, рівень допустимих збитків для якого легко визначимо, і тому страхова компанія готова їх відшкодувати.

До страхових ризиків відносяться:

1.Майнові ризики - небезпека виникнення збитків від лиха, які призводять до: прямий втрати власності; непрямої втрати власності.

2.Особисті ризики - небезпека виникнення втрат у результаті:

передчасної смерті; непрацездатності; старості.

3.Ризики, пов'язані з юридичною відповідальністю - небезпека виникнення втрат через: користування автомобілем; перебування у будинку; роду занять; виробництва товарів; професійних помилок.

Ризики, що страхуються, який готова взяти  на себе страхова компанія,

зазвичай відповідає таким вимогам:

1.Страхова небезпека не може бути результатом навмисних дій. Це значить, що страхові компанії не платять за збиток, заподіяний навмисно самої застрахованої фірмою або фізичною особою, за її вказівкою або з її відома. Наприклад, до страхового поліса від пожежі не включаються збитки, завдані підпалом застрахованої фірми. Однак такий поліс передбачає покриття збитків, якщо підпал здійснює службовець фірми.

2.Збитки повинні підлягати підрахунку, і витрати на страхування повинні бути економічно виправдані. Щоб отримати прибуток, страховим компаніям необхідно мати відомості про частоту і серйозності збитків, що заподіюються даними лихом. Якщо ця інформація охоплює тривалий період часу і заснована на великій кількості випадків, страхові компанії звичайно можуть досить точно передбачити, які збитки виникнуть у майбутньому.

3.Один вид ризику повинен охоплювати значну кількість подібних випадків. Чим більше випадків потрапляє в дану категорію, тим більш імовірно, що майбутнє підтвердить прогнози страхової компанії. Тому страхові компанії охоче беруть на себе ризики, з якими стикаються багато фірм і приватні особи. Наприклад, пожежа - це спільна небезпека, яка загрожує практично всіх будівель, тому зазвичай страхування збитків від пожежі не викликає труднощів.

4.Ризик не повинен одночасно торкатися всіх застрахованих.

Якщо страхова компанія не охоплює великі географічні зони або широкі верстви населення, то всього лише одна катастрофа може призвести до того, що їй доведеться заплатити відразу за всіма своїми полісами.

5.Потенцііні фінансові втрати повинні бути відчутними для страхувальника. Страхова компанія не може дозволити собі займатися канцелярською роботою, пов'язаною із задоволенням безлічі дрібних страхових вимог (заяв застрахованих осіб про відшкодування збитків). Тому багато поліси містять статтю, передбачає, що страхова компанія виплатить тільки ту частину збитку, яка перевищує суму, названу в полісі. Це так називається нестраховий залишок, який представляє собою деяку частину від загальної суми збитку, яку згоден оплатити самзастрахований.

     Отже, розглянута  вище класифікація ризиків, має безпосереднє значення для процесу управління ризиком.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

В умовах господарювання збиток від  ризиків будь-якого характеру

так чи інакше впливає  на соціально-економічний потенціал  країни. У зв'язку з цим «набір»  ризиків враховується різними суб'єктами в своєї життєдіяльності. Особливо важливий процес визначення та мінімізації ризику в підприємницькій діяльності, яка є основою для досягнення якісних зрушень, зокрема в економіці Україні.

  Щоб подолати негативні тенденції, пов'язані з можливістю настання ризиків, і направити соціально-економічний процес у потрібному напрямку, надавши йому динамізм і належну структурованість, необхідно з більшою увагою, ніж це робилося досі, розглядати особливості формування конкурентного страхового ринку в перехідній економіки України та забезпечити стабільне правове поле для страхового бізнесу.

Страхування, як основний метод управління ризиком, дає реальну можливість для реалізації великомасштабних проектів, які так необхідні Україні, створює  економічні передумови для безперервного відтворювального процесу. Страхування забезпечує відшкодування збитків, створює механізми для їх запобігання та зменшення. Страхування таким чином активно впливає на інвестиційний клімат країни, створює умови для акумуляції капіталів та їх раціонального використання. Враховуючи цю особливість страхування, необхідно створювати умови для формування страхового ринка, сприяти економічній діяльності всіх його суб'єктів,

розширювати базу для  страхового бізнесу, інтегрувати національні правові механізми страхування у світовий економічний простір. Саме за таких умов і буде зростати інвестиційний потенціал України, активної і далекоглядної буде інвестиційна політика як на макро-, так і на мікрорівні.

 

 

 

 

Список  літератури

 

1. Закон України «Про страхування» від 07.03.96 р.

2. Бабенко В. Канали розподілу  страхових послуг у промислово  розвинених країнах - Економіка України, 1997, № 7.

3. Базилевич В. Розвиток страхового  ринку - стратегічний фактор капіталостворення .- Економіка України, 1997, № 6.

4. Бровкова Є.Г., Продіус І.П. Фінансово-кредитна  система держави.-К., 1997.

5. Камаєв В.Д. Економіка та  Бізнес.-М.: МГТУ ім. Баумана Н.Е., 1993.

6. Речмен Д.Дж., Мескон М.Х. Сучасний  Бізнес.-М.: Республіка, 1995.

7. Страхування в Україні: історичний аспект і сучасне стан. - Фінансова тема, 1998, № 2.