Реклама автомобіля марки «Lamborghini»

1.3.Види рекламної діяльності та засоби поширення реклами

 Реклама в ЗМІ (у  пресі – газетах і журналах, на радіо, на телебаченні, зовнішня  реклама). Загальні вимоги до ефективної  реклами в ЗМІ: чітке формулювання  ринкової позиції товару; обіцянка  істотних вигод при придбанні  товару; вдала рекламна ідея; створення  і впровадження у свідомість ясного продуманого образу товару; підкреслення високої якості товару й асоціювання з цією якістю за рівнем виконання; оригінальність; точна цільова спрямованість; привернення уваги за допомогою вдалих художніх і текстових рішень, розміщення рекламного оголошення в ЗМІ з високою репутацією; наголошення на нових унікальних властивостях товару; зосередження уваги на головному тощо.       Поняття реклами у пресі (публікації в газетах, журналах, бюлетенях, каталогах і рекламних додатках й под.). Переваги й обмеження газет і журналів: порівняльна характеристика. Реклама в довідниках, навчальних посібниках і підручниках. Рекламні видання та реклама в періодичних виданнях широкого профілю. Реклама у спеціалізованих виданнях (інформативність, наочність і орієнтація на визначену категорію споживачів інформації). Типи видань: суспільно-політичні, літературно-художні, комерційні вісники, спеціалізовані тощо. Критерії можливої спеціалізації журналів: стать, вік, життєві установки, хобі та зацікавлення, професійна спеціалізація аудиторії.         Структура рекламного тексту: заголовок, слоган фірми чи рекламний слоган як дуже важливий елемент рекламного звернення, сам текст, «луна-фраза» як підсумок змісту рекламного тексту (повторення слогану чи найважливішого елементу реклами).

Поняття реклами на радіо. Основні прийоми подачі реклами  на радіо: джингли (рекламні куплети, музичні  фрази), рекламні діалоги, оголошення ведучих. Тривалість рекламних радіороликів (30–60 сек.). Переваги: широке охоплення  населення, 24-годинне віщання на багато регіонів і розмаїтість програм, оперативність, економічність, здатність повторювати рекламу багато разів протягом дня та посилено мотивувати споживачів на придбання товару, особистісний фактор, переконуюча сила тощо. Специфіка слухового сприйняття. Недоліки: скороминущість, обмеження через виключно звукове представлення товарів, слабка сконцентрованість слухачів, складність встановлення двосторонніх комунікацій зі споживачем.[10, с.100-101]   Телевізійна реклама як така, що містить зображення, звук, рух, колір. Недоліки (увага потенційного споживача повинна бути зосереджена на екрані). 6 груп телереклами: відеоролики різних товарів, а також престижні відеоролики тривалістю до 1 хв. для прокату на телебаченні; відеоролики товарів тривалістю від 1 до 3 хв. для прокату на виставках, переговорах, презентаціях; рекламно-популярні фільми про товари з елементами пізнавальності тривалістю від 3 до 20 хв.–для зовнішньоторгівельної практики, виставок та презентацій та прокату в телеефірі; рекламно-популярні фільми про місця відпочинку й туризму тривалістю від 3 до 20 хв. для показу в офісах туристичних фірм; рекламно-технічні фільми тривалістю від 5 до 20 хв. про товари виробничого призначення, технології, наукомістку продукцію, ліцензії для зовнішньоторгівельної практики, виставок, переговорів, презентацій; престижні фільми тривалістю 5–10 хв. про фірми, іноді міста й регіони, пов’язані з експортом відомого товару – для зовнішньоторгівельної практики. Різновиди роликів за типом сюжету: описові (інформаційні), благополучно-сентиментальні, парадоксальні й шокові. за часом трансляції і ступенем детальності матеріалу: бліц-ролики (15 сек. ), розгорнуті ролики (30 сек.), рекламно-демонстраційні ролики [1,с. 106-109].  Зовнішня реклама як медіа-канал, що доносить рекламні звернення до одержувачів за допомогою видрукуваних типографським способом плакатів, мальованих щитів, кольорових табло й под., встановлюваних у місцях найбільш активного вуличного руху, а також уздовж шосе й залізниць. Вимоги до тексту (стислість) та зображення (здатність привернути увагу). Переваги: широке охоплення аудиторії, частотність, гнучкість, відносно невисока вартість одного контакту і тривалість впливу на аудиторію. Недоліки: великі терміни, необхідні на проведення кампанії з використанням даного медіа-каналу; вплив атмосферних явищ на якість зображення на щитах; необхідність постійного контролю щодо наявності ушкоджень. Основні особливості: яскравість фарб і відсутність інформації про рекламований об’єкт, не несе в собі інформації і розрахована на сприйняття “картинки”, сприймається на ходу, на її запам’ятовування відпущено кілька секунд. Різновиди: великогабаритні плакати, електрифіковані газосвітлові чи світлові панно, плакати на стінах ескалаторних тунелів, реклама на борту транспортних засобів, вітрини; нетрадиційні види (повітряні кулі та аеростати, реклама на корпусі космічного корабля, на підлозі тощо) [9,с.126]. Друкована (поліграфічна) реклама. Основні різновиди: плакат, буклет, каталог, проспект, листівка, календар, адветоріал та ін. Переваги: відносна дешевина; оперативність виготовлення; деякі носії дозволяють забезпечити досить тривалий рекламний контакт з одержувачем; відсутність інформації про конкурентів на конкретному носії. Недоліки: слабка вибірковість; наявність великої марної аудиторії; сформований образ «макулатурності».      Основні етапи розробки носіїв поліграфічної реклами:    1) Ухвалення рішення щодо типу носія.        2) Розробка елементів образотворчого й текстового наповнення: фотозйомка товарів; моделей, запрошуваних у якості комунікантів; різних інтер'єрів, пейзажів, що будуть тлом рекламної композиції; розробка рекламних текстів; створення образотворчих символів і образів; комп’ютерне сканування вже готових зображень; використання бібліотек готових комп’ютерних зображень.          3) Розробка комп'ютерного оригінал-макету: відбір раніше підготовленого образотворчого й текстового матеріалу; рішення щодо використання кольорів; розробка композиції майбутнього медіа-носія; рішення щодо використовуваних шрифтів.       4) Виробництво поліграфічної рекламної продукції: вибір технології виробництва медіа-носія; при повнокольоровому типографічному друкові – кольороподіл; виробництво типографічних форм; безпосереднє виробництво тиражу[9,с.135].

1.4.Рекламна етика та правові основи рекламної діяльності

Етичні заборони: поширення  реклами на заборонені товари (зброю, наркотики, сексуальні послуги); дискримінація  за ознаками походження, соціального, майнового стану, расою, національністю, статтю, мовою, ставленням до релігії, ідеології, місцем проживання, партійністю, професією; спонукання до дій, що можуть завдати шкоди здоров’ю чи життю  людей, довкіллю, спричинити злочин; використання прийомів, методів, засобів, що діють  на підсвідомість людей; використання державної символіка України  та інших країн; рекламування несертифікованих та неліцензованих товарів, що потребують таких документів; використання імені  або зображення людини без її згоди; імітація іншої реклами[13, с.4].      Етичні обмеження – поширюються на демонстрацію розпивання алкогольних напоїв; показ процесу паління тютюну та тютюнових виробів; створення враження, що вживання певних виробів престижне для досягнення суспільного, спортивного чи особистого успіху або поліпшує фізичний чи психічний стан [13, с.5].         Етичні правила для виробників реклами товарів обмеженого користування: не забувати вміщувати попередження про шкоду паління; не рекомендувати ліки, що дозволено продавати лише за рецептом лікаря (психотропні або наркотичні речовини) в немедичних виданнях; не рекламувати методи профілактики, діагностики, лікування, терапевтичні ефекти без дозволу Міністерства охорони здоров’я України; не гарантувати абсолютного ефекту від ліків; не давати надії хворим на невиліковні або важковиліковні хвороби; не рекламувати порнографічні предмети та друковану порнопродукцію; не рекламувати зброю, військову техніку, озброєння; не вживати означальних слів найкращий, тільки, лише, абсолютно, єдиний і под.; не рекламувати нетрадиційні методи лікування без ліцензії-дозволу на діяльність цілителів. Пристойність та непристойність як елемент реклами. Використання спекулятивних тем у рекламі (зелена тема; дитяча тема; жіноча тема; еротична тема); «отруйна реклама» (реклама шкідливих товарів); «порівняльна реклама» (співставлення рекламованого товару) [13, с.7].

Критерії оманливої реклами:

- твердження є хибним;           -  твердження частково правдиве, частково хибне;      -  містить недостатньо інформації;        -   загалом правдиве, але доказ хибний;        - є буквально або технічно правильним, однак створює хибне враження [16, с. 6 ].           «Нечесна реклама»: твердження без доказів; твердження, спрямоване на спеціальну аудиторію; таке, що занадто вихваляє. Оманлива реклама: містить неправдивий виклад факту - це повинно бути підтверджено доказом; умисне обходить або приховує важливі факти; обіцяє щось, але без наміру це робити. Етичні заборони в порівняльній рекламі: робити візуальне порівняння рекламованого та конкуруючого об’єктів; називати його виробника або продавця, даючи їм нижчу оцінку; імітувати логотип, текст, зображення іншої продукції; змішувати рекламу з іншими матеріалами (слід оприлюднювати її під рубрикою «Реклама»); використовувати гіпнотичні засоби та прийоми впливу, зомбіювання; заборонено використовувати імідж, ім’я, голос ведучого чи журналіста в комерційній рекламі [16,с.5].   Закон України “Про рекламу” як джерело правових норм рекламної діяльності: виклад основних понять у веденні рекламної діяльності; структура і зміст Закону, нові редакції та доповнення до нього. Інші чинні законодавчі документи, що стосуються рекламної діяльності (укази Президента, відкриті листи тощо) [13, с.3-15].      Особливості реклами окремих видів товарів:      -ліки й наркотики;          -зброя та військова техніка;         -фінансові послуги [15,с.3].

1.5. Рекламний менеджмент: суть, цілі, завдання.

Рекламний менеджмент охоплює  весь рекламний процес — від визначення потреби в рекламі до створення  рекламного продукту, виготовлення та показу його в засобах масової  інформації. При цьому рекламним  продуктом можуть бути і кілька рядків об'яви в газеті чи журналі, і рекламний  блок у друкованих виданнях, і відео- чи кіноролик або цілий фільм. Рекламний продукт — це також  щитова інформація вздовж магістралей, торговельна марка на сувенірі, фотографія з текстом чи без нього, інформація у вигляді рядка, що біжить, на «сендвичменах», призмах, брандмауерах та ін.            У поняття «рекламний менеджмент» входить:

1. Визначення потреби  у рекламі товару, послуги чи  ідеї, пропозицій та замовлень  на рекламу, а також формування  цих замовлень при укладанні  контрактів.              2. Проведення досліджень споживачів, товарів та послуг, ринку продавців.              3. Розробка стратегічних планів рекламної діяльності (визначення цілей та концепції рекламної кампанії, асигнувань на неї, видів і носіїв реклами).              4. Розробка тактичних та стратегічних планів проведення рекламної кампанії (визначення завдань, розрахунки кошторису витрат на проведення окремих заходів, вибір жанрів та форм реклами, а також засобів масової інформації для її розміщення).          5. Створення рекламного звернення (вибір творчих підходів, написання сценарію або тексту, розробка макета та обгрунтування тиражу, кількості показів та інших рішень у галузі виробництва реклами).   6. Визначення ефективності використання засобів масової інформації для розміщення рекламного звернення (проведення показу, розвиток та перевірка концепції рекламної кампанії, статистичний контроль та вимірювання результатів, розробка рекомендацій для коригування проведення рекламної кампанії).          Ці рекомендації є орієнтовними. Одні фірми можуть використовувати всі напрями рекламної діяльності, інші — за різних обставин можуть скоротити її, довіривши частину своїх функціональних обов'язків спеціалізованим (консалтинговим та науково-дослідним фірмам або рекламним агенціям) структурам рекламного процесу.      Прийняття рішень рекламним менеджером базується на знанні всіх особливостей виробництва товару, маркетингової політики та рекламного бізнесу. Менеджеру потрібна також для прийняття рішення ґрунтовна інформація з багатьох інших питань.      Основою системи є фірми, що рекламують свої товари, послуги або ідеї. Їх називають рекламодавцями. Вони забезпечують власними коштами проведення рекламної кампанії.       Рекламодавцями можуть бути приватні чи державні організації, підприємства, фірми, що використовують засоби масової інформації для збільшення ефективності маркетингу товарів і послуг, закупивши час або місце в таких засобах масової інформації, як телебачення, радіо, газети, журнали та ін.          Розробляючи рекламну кампанію та керуючи нею, рекламодавець має справу з численними партнерами: рекламними агенціями, засобами масової інформації, організаціями, що займаються науко­вими дослідженнями. Вони звичайно сприяють рекламодавцю в проведенні рекламної кампанії, існуючи незалежно від власного бізнесу рекламодавця. В економічно розвинутих країнах вони допома­гають рекламодавцю аналізувати можливості ринків збуту товарів та послуг: створюють та випробовують нові ідеї з реклами, купують час і місце в засобах масової інформації, а також забезпечують технічні засоби проведення рекламної кампанії.       Контрольні структури взаємодіють зі своїми партнерами з рекламного бізнесу прямо чи опосередковано та впливають на прийняття рішень рекламодавцем та їх ефективність. В економічно розвинутих країнах до них належить уряд та конкуренти. Рекламодавець завжди залежить від багатьох регламентацій стосовно товарів, послуг та самого рекламного бізнесу.    Звичайно, конку ренти є головним зовнішнім фактором прийняття рішень рекламодавцем щодо проведення рекламної кампанії. Чим займаються конкуренти, хто вони, яку мають рекламну стратегію, яка їхня реакція — це одні з головних питань рекламного менеджменту [2, с. 10].   Ринки та споживачі (покупці), що їх рекламодавець намагається здобути з допомогою засобів реклами, розглядаються як ще один зовнішній фактор, котрий сприяє рекламі та контролює її. Споживач є контролюючою силою насамперед тому, що він вільний у своїй поведінці. Він сам вирішує, дивитися чи не дивитися, купувати чи не купувати, голосувати чи не голосувати тощо. Саме тому на споживача спрямовуються рекламні кампанії, він є об'єктом рекламного менеджменту, а також і предметом наукових досліджень з реклами. Визначення та розуміння поведінки споживача (кожного окремо) є, таким чином, важливою складовою рекламного бізнесу. Американські спеціалісти в галузі реклами вважають рекламні агенції унікальними організаціями рекламного бізнесу. Вони у більшості випадків приймають рішення з творчих проблем та вибору засобів масової інформації. У США вони забезпечують і допоміжний аналіз ринку, а також беруть участь у розробці рекомендацій та стратегічних планів поведінки підприємства (фірми, організації) на ринках збуту. Іноді в системі «рекламодавець — рекламна агенція» остання діє самостійно, розробляючи та розраховуючи бюджет на всі види маркетингової діяльності. У такому разі рекламодавець бере участь у вирішенні творчих проблем рекламної кампанії. Іноді рекламодавець бажає самостійно проводити рекламну кампанію, але тоді йому необхідно мати у складі своєї фірми майже всі структури рекламної агенції з технічними засобами включно [2, с.15].   Використання засобів масової інформації рекламодавцями залежить від того, які ринки рекламодавці обслуговують та які товари і послуги вони виробляють.          Розрізняють рекламодавців споживчої реклами, реклами промислових замовників та реклами роздрібної торгівлі.       Перші — це ті, що зайняті переважно виготовленням споживчих товарів довгострокового та короткострокового користування. Другі — в основному виготовляють та продають вироби для промислових замовників, а треті рекламують, головним чином, принади якогось конкретного торговельного закладу. Вони, особливо на місцевому рівні, широко користуються газетною рекламою.         Фірми, що рекламують споживчі товари та послуги, найчастіше використовують телебачення, радіо, рекламні журнали для споживачів. Промислові фірми в основному користуються галузевими жур­налами, прямими поштовими відправленнями, діловими журналами, галузевими виставками. Промислова реклама значно відрізняється від інших її видів, оскільки її споживачі — це професіонали, які можуть зрозуміти специфічну технічну та наукову інформацію, яка не до снаги пересічним споживачам. Тому така реклама мусить бути більш об'єктивною та схожою на виробничу інструкцію (технічну інформацію). Вона може бути націленою на різні структурні професійні групи, що створюють ринок: на керівний склад, що приймає рішення купити цей виріб чи ні; на середню ланку менеджерів, які будуть упроваджувати його у виробництво; на тих, хто безпосередньо працюватиме з цим виробом, тощо. Для кожної з цих груп треба розробляти різні типи рекламного звернення.          Результатом усіх маркетингових комунікацій, насамперед реклами, має бути збільшення обсягів продажу та отримання додаткового прибутку в основному за рахунок поширення рекламної інформації. Сучасний маркетинг на перше місце ставить створення (за допомогою реклами та «паблік рілейшнз») іміджу фірми та її продукту, впізнавання та виокремлення їх з величезної маси до них подібних, тобто організацію прихильного громадського ставлення до фірми та її продукту [2, с.20].     Зарубіжні спеціалісти з маркетингу стверджують, що для товарів широкого вжитку серед усіх інструментів комунікативної діяльності перше місце посідає реклама, друге — стимулювання збуту, третє — особистий продаж, четверте — «паблік рілейшнз». Щодо товарів промислового призначення, картина трохи інша — особистий продаж, стимулювання збуту, реклама та «паблік рілейшнз» [9,с 63].      Розуміння суті рекламування дає змогу визначити поняття сучасного рекламного менеджменту як керування рекламною діяльністю. Таке керування має на меті:

 • поширення позитивної  інформації про фірму, її товари  та послуги;  

• створення образу престижності, низьких цін або інноваційності для фірми, її продукції та послуг; забезпечення популярності товарів  і послуг, що вже виробляються;            • упізнавання нових товарів і послуг;        • інформування про атрибути товарів і послуг;       • зміну образу чи способів використання товарів і послуг, що втрачають свої позиції на ринку;            • інформування про те, де можна купити товари і послуги;     • інформування споживачів про розпродаж;       • обгрунтування цін на товари і послуги;        • обгрунтування вигод користування дорожчими товарами і послугами;

• інформування учасників  каналів збуту про нові товари і послуги та пільги посередникам;            • створення системи інформації для відповідей на запитання споживачів [2,с.31]. 

Розділ ІІ

2.1. Маркетингове  дослідження автомобіля  марки   «Lamborghini».

Німецька компанія від  наступного року переходить із шестиденного виробництва двомісних спорткарів на підприємстві у Цуффенхаузені, де сьогодні збирають моделі Boxster, Cayman та 911, на п'ятиденне. Згідно з прогнозами аналітиків компанії, у 2013 році продажі  дводверних спорткарів на світовому  ринку впадуть приблизно на 10%.     Головний виконавчий директор Lamborghini Стефан Вінкельман прогнозує припинення зростання продажів автомобілів лакшері-сегменту наступного року. Попит на суперкари не буде збільшуватися через кризу у Європі та уповільнення зростання китайської економіки, зазначив він. Голова Lamborghini розповів, що компанія з обережністю оцінює свої перспективи на 2013 рік.            Стефан Вінкельман розповів, що для того, щоб компенсувати зниження продажів у Європі компанія розширить свою присутність в Азії, у тому числі в Сінгапурі та Гонконгу. Він зазначив, що продажі суперкарів марки у цих містах та у Південно-Східній Азії продовжують зростати.     Також Lamborghini сподівається, що збільшити продажі допоможе і відкритий цього року салон в Індії, де до 2015 року кількість мільйонерів зросте більше ніж у два рази. Крім того, починає відновлюватися американський ринок.          Раніше повідомлялося, що виробник елітних спорткарів Porsche знову продемонстрував рекордні показники. За 9 місяців 2012 року виручка цього автомобілебудівника зросла порівняно з аналогічним періодом минулого року на 28% і досягла 10,15 млрд євро.

2.1.1. Історія компанії  «Lamborghini».

Історія створення цієї фірми  цікава тому. що вона виникла інакше. ніж. наприклад, Opel. виріс з велосипедного  заводу або Daimler коріння якого йдуть  до крихітної моторної бричці.       Тут рішення було прийнято просто. "Ми починаємо будувати автомобілі". - Заявив Ламборгіні. Баста. Рішення було прийнято просто під тиском емоцій і цей фактор виявився вирішальним.    Народився Ферруччо Ламборгіні в містечку Ренаціо ді Ченто поблизу міста Феррара 28 квітня 1916. Пристрасть до техніки. і. перш за все до автомобільних двигунів. привела його в інженерну школу в Болоньї, після закінчення якої він працював механіком в італійській армії. Після Другої світової війни Ферручо зайнявся переробленням військової техніки в цивільну, головним чином сільськогосподарську. Народжений під знаком «Тельця» Ферручіо Ламборгіні (Ferruccio Lamborghini) вже тоді прикрашав свої машини емблемою бика. В кінці сорокових років Ламборгіні зумів налагодити випуск трактора власної конструкції. Пізніше фірма стала також займатися розробкою і виробництвом опалювальної техніки і систем кондиціонування повітря. До моменту прийняття, мабуть, найважливішого рішення в своєму житті, Ламборгіні був уже багатим і відомим в Італії людиною.            Маючи освіту промислового дизайнера, технічний досвід та успіхи у підприємницькій діяльності, Ферручіо Ламборгіні задумав створити найкращий у світі швидкісний автомобіль. Про те, що підштовхнуло гарячого італійця до цього рішення, розповідають кілька легенд, які, так чи інакше, зводяться до розбрату між Енцо Феррарі (власником компанії Ferrari), і Ламборгіні.            За однією з версій, у той час Ламборгіні мав у своєму парку кілька спортивних автомобілів, у тому числі і спорткари марки Ferrari, які не влаштовували його за технічними параметрами і якістю.    Ферручіо насмілився висловити Енцо Феррарі претензії щодо надійності його автомобілів і вказати на ряд недоліків конструкції, у відповідь на що, ображений метр невдоволено «рекомендував» Ламборгіні займатися своєю справою, а якщо щось не подобається, то зробити краще.  Це ранило Ферручіо, і він вирішив створити автомобіль, за всіма параметрами перевершує Ferrari. Незважаючи на те, що до того часу Ламборгіні був успішним і шанованою людиною, ідею конструювання спортивного автомобіля, що конкурує з Ferrari, багато хто сприймав, як шаленість і незрозумілу марнотратність.       Однак обставини сприяли втіленню в життя зухвалого рішення, прийнятого під тиском емоцій. Запальний характер Енцо Феррарі став причиною того, що його компанію залишили такі висококваліфіковані талановиті фахівці, як Джотто Бізаріні, Джампаоло Даллара і Боб Уоллес, яких Ламборгіні тут же поспішив переманити до себе.     Так, до травня 1963 утворилася компанія Automobili Ferruccio Lamborghini SpA. Будівництво підприємства з випуску спорткарів розгорнулося в 15 км від Маранелло, де збиралися Ferrari, в містечку Санта-Агата в Болоньї. А між тим, в одному з цехів тракторного заводу Ламборгіні швидкими темпами йшла робота над першим суперкаром.    Перший макетний зразок автомобіля Lamborghini був презентований широкому загалу на автошоу в Туріні в жовтні 1963 року. Прототип Lamborghini 350 GTV являв собою двомісне купе класичної компоновки з 12-циліндровим двигуном V12 об'ємом 3,5 л. і потужністю 347 к.с. Максимальна швидкість суперкара становила 280 км / год, причому для розгону до 100 км / год потрібно всього 6,7 с.         На нові автомобілі перекочувала використовувана на тракторах емблема з биком. Сьогодні складно сказати, чи був Ламборгіні ярим прихильником кориди чи ні, але так чи інакше, більшість автомобілів Lamborghini носять імена зі світу кориди.      Вже через півроку на автосалоні в Женеві успішно дебютувала серійна версія Lamborghini 350 GT. Таких автомобілів з 1964 по 1968 роки було випущено всього 120 одиниць.         При створенні наступної моделі - Lamborghini 400 GT - об'єм двигуна збільшили до 4 л., А потужність - до 320 к.с, при цьому максимальна швидкість доходила до 250 км / ч.         У 1965 році світ побачила среднемоторная Lamborghini Miura, віднявши пальму першості за популярністю у Ferrari. Конструкція нового гоночного автомобіля, названого на честь породи лютих биків, розроблялася Джампаоло Даллара, Бобом Уоллесом і Паоло Станцані потай від Ламборгіні. Справа в тому, що свого часу Ферручіо зазнав фіаско в автоперегонах, через що вкрай негативно ставився до питання створення гоночного боліда. Тим не менше, коли автомобіль був готовий у кресленнях, розробки були показані Ламборгіні, який в замилуванні «дав добро» проекту. Ламборгіні став першопрохідцем у випуску автомобілів з центральним розташуванням мотора. Miura була обладнана 12-циліндровим 4-літровим мотором потужністю 350 к.с., який розташовувався за спиною водія упоперек машини на спеціальній рамі. Новинка була показана в листопаді 1965 року на автосалоні Туріну.          Експонат - шасі майбутньої машини - вразив публіку, портфель замовлень на автомобіль, у якого ще навіть не було кузова, склав 10 одиниць! Незвичайне рішення надихнуло дизайнерів, що додали автомобілю оригінальну форму. З 1967 року, коли почалися продажі, і по 1973 рік було випущено близько 800 Miura, завдяки яким компанія стала відома в усьому світі.              У 1968 році відбувся дебют Islero 400 GT, названої по імені бика, що вбив у 1947 році знаменитого матадора Мануеля Родрігеса.    У цьому ж році дебютувала одна з найпопулярніших в історії Lamborghini модель, що одержала назву Espada («клинок матадора»). Це був перший 4-місцевий автомобіль Lamborghini, що позиціонується як «сімейний суперкар». За десятиліття, починаючи з 1968 року, було випущено більше тисячі одиниць.            У 1970 році з'явився спроектований Марчелло Гандіні автомобіль менших габаритів - Lamborghini Urraco P250 з 8-циліндровим центрально розташованим двигуном об'ємом 2,5 л. До моменту закінчення випуску в 1979 році було вироблено 791 автомобілів. Також новинкою цього року став Jarama 400 GT (4,0 л, V12).          У наступному році на Женевському автосалоні компанія продемонструвала революційний концепт-кар Lamborghini Countach. Його поява справила фурор.         Автомобіль, оснащений 365-сильним мотором з робочим об'ємом 4 л., Розвивав швидкість до 300 км / ч. Прототип був обладнаний вертикально відкриваються дверима і задніми повітрозабірниками. З 1974 по 1990 роки було випущено 2042 автомобіля цієї марки.     Початок 70-х ознаменувався економічною кризою, боляче вдарила по багатьох автомобільним фірмам. Не стала виключенням і компанія Lamborghini.          Падіння продажів і нестача коштів змусили Ламборгіні продати 51% акцій швейцарському бізнесменові Джорджу-Анрі Россетті. У 1974 залишилося частка була продана одному Россетті - Рене Леймеру. Нові акціонери мало уваги приділяли справах Lamborghini і не вкладали в неї додаткові кошти.            У березні 1976 року Lamborghini представила відвідувачам Женевського автосалону чергову новинку, яку охрестили Silhouette. Мотор V8 об'ємом 3 л і потужністю 250 к.с. давав можливість розганятися до 100 км / год за 7 секунд, при цьому максимальна швидкість складала 260 км / ч. Це був перший автомобіль Ламборгіні із знімним дахом (тарга). Автомобілів цієї моделі було випущено всього 52.        Щоб вирішити фінансові проблеми менеджмент компанії Lamborghini уклав контракт з компанією BMW про доведення і виробництві 400 спортивних автомобілів E26, отримали пізніше популярність під ім'ям BMW M1. Під виконання цього замовлення Леймер отримав велику позику у італійського уряду.           У той же час керівництво Lamborghini домовилося про співпрацю з американською фірмою Mobility Technology International про розробку швидкохідного позашляховика з двигуном Chrysler для американської армії. На Женевському автосалоні 1977 Cheetah («Гепард»), викликав справжній ажіотаж! Перший прототип Cheetah був представлений для випробувань в тому ж році. У пустелях Саудівської Аравії, де проводилися випробування автомобіля, він показав непогані результати, але з ряду причин так і не був прийнятий замовником.     Розробка і випробування Cheetah «з'їли» більшу частину позики. Керівництво компанії BMW, так і не дочекавшись початку виробництва E26, розірвала контракт з Lamborghini. Леймер запропонував Верховному суду Італії передати компанію в державне управління строком на два роки, і з 1 серпня 1978 компанія Lamborghini перейшла під контроль держадміністрації на чолі з експертом з комерційних питань Алессандро Артез.    У тому ж році з'явився плід співпраці конструкторів Lamborghini з колишнім головним конструктором компанії Джампаоло Даллара - Countach LP400S. Вперше в історії Lamborghini автомобіль отримав 4-клапанний двигун потужністю 455 к.с. Протягом 16 років було випущено 1979 автомобілів Countach, що вважаються найбільш продаваним автомобілем в історії компанії.             У липні 1980 року Болонський Суд ухвалив рішення продати компанію братам Мімран - відомим магнатам харчової промисловості. На щастя, нові акціонери, будучи пристрасними цінителями автомобілів, почали відновлювати компанію, інвестуючи кошти в нові проекти.    У 80-ті роки на світ з'явилася спортивна модель Lamborghini Jalpa з кузовом тарга, названа на честь мексиканської породи бійцівських биків. Вона оснащувалася 255-сильним V8 мотором об'ємом 3,5 л і випускалася до 1987 року.             У 1981 році компанія знов вирішила повернутися до теми позашляховиків і почала виробництво LM001, створеного на базі відкинутого американською армією концепту Cheetah. Автомобіль оснащувався 4,7-літровим V12 або 3,6-літровим V8 моторами.      Через рік, автомобіль був модернізований і отримав індекс LM002. Більш потужний мотор V12 потужністю 455 к.с. об'ємом 5,2 л. був зрушений вперед, зазнала змін і підвіска. Маючи значні розміри, за динамічними показниками LM002 перевершував багатьох своїх аналогів.  Пізніше з'явилися моделі, укомплектовані 5,7-літровим мотором від Diablo, і 7,3-літровим, встановлюваним на гоночні катери. За роки виробництва (до 1993 року) компанія випустила 301 позашляховик.   1984-1986 роки стали для компанії періодом реорганізації і значного зростання, але через великі витрат, пов'язаних з реорганізацією виробництва, власники змушені були шукати потужного партнера, який був знайдений в особі американського концерну Chrysler.        З приходом до влади Chrysler, позиції Lamborghini стали відновлюватися. Почалася розробка та підготовка виробництва автомобіля, покликаного змінити Countach. У результаті з'явилося динамічне, ефектне, демонічне творіння ... Diablo.          Саме ця модель знову вивела компанію у лідери світової автоіндустрії. В основу конструкції, представленої на суд громадськості в 1989 році, лягли просторова трубчаста рама і кузов з надміцних і легких матеріалів від метра автомобільного дизайну - Марчелло Гандіні. Двигун потужністю 492 к.с. розміщувався за пасажирським салоном. Швидкість досягала позначки 325 км / год, причому розгін до 100 км набирався за 4,1 с.    Компанія вивела на ринок кілька модифікацій Diablo, в тому числі Roadster SV зі знімним дахом і приводом тільки на задні колеса, в 1995 - Diablo SV c жорстким дахом і Diablo SVR, в 1997 - повнопривідну модифікацію Diablo VT.

Криза світового ринку  призвів до спаду і підштовхнув  до диверсифікації виробництва: були реалізовані  такі експериментальні проекти, як електричний транспортний засіб для міського користування, розробка двигунів для водних катерів.        У січні 1994 року корпорація Chrysler через фінансові труднощі була змушена продати Lamborghini індонезійської компанії MegaTech. Цей же рік ознаменувався першою перемогою Lamborghini Diablo в гонці Світового першості в класі GT1.           У 1995 компанія перейшла під керівництво індонезійської компанії V'Power і малайзійської MyCom. На жаль, чергові власники знову не змогли «утримати бика за роги» і, в результаті тих же фінансових проблем, в 1998 року компанія знову змінила власника. На цей раз ним стала Audi AG, що є підрозділом концерну Volkswagen AG.        У 2001 році відбулася прем'єра наступника Diablo - Murcielago (по імені бика, що залишився стояти після 24 ударів мечем матадора). Цікаво, що вперше за 45-річну історію бренду дизайнером виступив не італієць, а бельгієць Люк Донкерволк - творінню якого належать Audi Avant і Skoda Octavia. Новий Lamborghini отримав більш комфортний і просторий салон, а також більш потужний 580-сильний двигун об'ємом 6,2 л V12, що дозволяв розвивати максимальну швидкість 330 км / ч.      Слідом за Murcielago на ринку з'явився «маленький» - Lamborghini Gallardo (порода бойових биків), що став наймасовішою моделлю Lamborghini. Завдяки цьому автомобілю компанія встановила в 2007 році рекорд власних продажів.         Представлений на Паризькому автосалоні 2008 року новий суперкар Lamborghini Estoque став яскравою сенсацією. Запуск в серію новинки очікується в 2011 році. «Серце» автомобіля - 5,2-літровий 500-сильний мотор V10.             Автомобіль, на який робить ставку компанія в даний час - Lamborghini LP560-4, оснащений мотором V12 об'ємом 5,2 літра потужністю 552 л. с. Розгін до 100 км / год займає 3,7 с, а за додаткові 11,8 з набирає максимальну швидкість - 325 км / ч.           А між тим, тріумфальний хід та історія Lamborghini, втілила в собі незмінне якість, прогрес технічної ідеї і нестримний політ думки найталановитіших дизайнерів, триває ...

2.1.2.  Дослідження  ринку.

Культова марка італійських  суперкарів Lamborghini планує до 2014 року підвищити  рівень продажів і створити зовсім новий автомобіль «на кожен день».            Як розповів глава компанії Стефан Вінкельман, лінійка Lambo поповниться новою, більш доступною моделлю.

Таким чином автовиробник, який зараз конкурує з Ferrari, готується  до відновлення рівня продажів машин  на європейському ринку до докризових показників, яке за прогнозами Вінкельмана, відбудеться в 2013-2014 роках.

У 2007 році продажі суперкарів по всьому світу становили 35 тисяч  машин. У 2010 році вдалося реалізувати  лише 26 тисяч авто. Зараз продажам дорогих автомобілів сприяє впевнене зростання попиту на ринках країн, що розвиваються, зокрема Китаю та Росії.