Проблеми і перспективи розвитку маркетингу інновацій

ПРОБЛЕМИ  Й ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ МАРКЕТИНГУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ  КОРПОРАТИВНОГО ТИПУ

СЛОБОДЯНИК  Н.П.

  Розвиток ринкових відносин в Україні призвів до лібералізації відносин у внутрішній і зовнішній економічній діяльності суб'єктів господарювання, подолання бар'єрів проникнення товарів та імпортованої інноваційної продукції на внутрішні ринки. Проблемою у той же час стало падіння науково-технічного потенціалу, промислового виробництва, критичне фінансове становище підприємств, низький рівень платоспроможності населення, що стимулювало вітчизняного виробника до виходу на зовнішні ринки збуту.

  На сучасному  етапі розвитку глобального ринкового  середовища українська інноваційна  продукція зіткнулася з жорсткою конкуренцією як на національному, так і на міжнародних ринках, які і так перенасичені аналогічною інноваційною продукцією значно вищої якості. Це виявило низку проблем і викликало спад виробництва. Суттєвими причинами спаду виробництва є слабка інноваційна діяльність та некваліфікований маркетинг.

  Маркетингова  діяльність у сфері інноваційної діяльності за своєю сутністю спрямована на визначення, аналіз і урахування чинників, які впливають на процеси  генерації ідей, розробки новації, виробництва  інноваційної продукції та її просування на ринку. В основі такої діяльності знаходиться детальний і об'єктивний аналіз ринку за обраними напрямами і точна інтерпретація його результатів.

  Ґрунтуючись на результатах роботи підрозділів  маркетингу, менеджери повинні приймати рішення про вибір стратегії  і тактики розвитку підприємства, планувати його виробничо-збутову та фінансову діяльність. Однак практично неможливо з повною достовірністю стверджувати про всебічний аналіз всієї необхідної інформації і врахування усіх чинників, які впливають на розвиток кон'юнктури конкретних товарних ринків інноваційної продукції і економіки країни в цілому [1,2,3]. Крім того, рівень достовірності результатів залежить від методичного забезпечення та об'єму проведених маркетингових досліджень. Відсутність коштів на проведення повноцінних маркетингових досліджень, слабка методична база й відсутність висококваліфікованих фахівців стало суттєвою проблемою розвитку маркетингу у сфері інноваційної діяльності підприємств корпоративного типу.

  Необхідно також  відзначити, що попередні економічні реформи не створили міцного підґрунтя для інноваційного розвитку. Державна фінансова підтримка надавалася у першу чергу галузям первинної переробки сировини, в які укладалося до 70% бюджетних коштів. У той же час, за даними [4] частка машинобудування у структурі промисловості скоротилася з 31% у 1990 р. до 14% у 2007 році. Аналіз статистичних даних (табл. 1) свідчить, що частка інноваційної продукції в загальному обсязі промислового виробництва в Україні складає менше 7%, тобто загальною тенденцією є те, що економіка розвивається без суттєвого використання результатів наукових досліджень.

  Такий стан розвитку інноваційної діяльності звичайно впливає  на розвиток маркетингу цієї діяльності, що у більшості випадків зводиться  лише до реклами виробленої продукції.

  З іншого боку, реалізація маркетингових заходів  проходить у ринковому середовищі, стан якого на ринках інноваційних товарів безперервно змінюється під впливом множини різноспрямованих чинників, які у своїй більшості  є незалежними від дій конкретного підприємства корпоративного типу. За цих причин проблемою є те, що важливі маркетингові рішення приймаються на основі неповної, неточної та суперечливої інформації.  

  1. Основні  показники інноваційної діяльності  в Україні [5]

  Проблемними є також підходи до реалізації інноваційної політики на підприємствах корпоративного типу, яка на сучасному етапі частково залишилась адміністративною, а частково формується на ринкових засадах. За даними літературних джерел [6,7] автором проведено порівняльний аналіз підходів до формування й реалізації інноваційної політики (табл. 2).

  2. Порівняльна  характеристика формування та  реалізації інноваційної політики

  Важливе місце  серед проблем, які повинні вирішувати вітчизняні виробники, має своєчасна  розробка і виробництво продукції, яка б відповідала вимогам  споживачів. Це є основною умовою конкурентоспроможності підприємства на ринку товарів і послуг [8]. Не менш актуальним у ринкових умовах є професійний пошук вільних ринкових ніш для інноваційної продукції на вітчизняному і міжнародному ринках. Найбільш дієвим методом у цьому напрямку є маркетинговий підхід, який довів ефективність його застосування у практичній діяльності сучасних конкурентоспроможних фірм світу.

  Узагальнюючи  вищевикладене, на основі аналізу літературних джерел [9,10,11] та власних досліджень розроблено схему (рис. 1), яка відображає основні чинники, що стримують процес розвитку маркетингу у сфері інноваційної діяльності підприємств та шляхи їхнього подолання. Таким чином, можна доповнити перелік стримуючих чинників у сфері інноваційної діяльності такими, як невизначеність напрямків розвитку інноваційної діяльності, недостатній ринок новацій та недостатній інноваційний потенціал підприємств для забезпечення ними ефективної інноваційної діяльності.

  У ринковій системі  господарювання конкурентоспроможність є одним із основних критеріїв упевненого розвитку, тому що у ній системно поєднані економічні, науково-технічні, виробничі, організаційні, управлінські, маркетингові й інші можливості не тільки підприємства, але й економіки в цілому. Можливості ці реалізуються у товарах і послугах, які протистоять аналогам і змагаються як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

  Конкурентоспроможною, на думку автора, є така інноваційна  продукція, комплекс споживчих і  вартісних властивостей якої забезпечує їй комерційний успіх, іншими словами, дозволяє прибутково обміняти на еквівалент (гроші або товар) в умовах широкої пропозиції до обміну інших товарів-аналогів. Монопольно конкурентоспроможною, виходячи з вище наведеної посилки, на думку автора, є нова базова інноваційна продукція, яка не має аналогів на ринку. З огляду на це, актуальним у процесах забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної інноваційної продукції є використання сучасних аналітичних маркетингових інструментів і технологій, наприклад, SWOT-аналіз, GAP-аналіз, PORTFOLIO-аналіз.

  Змінити існуючу  ситуацію можливо лише на основі загальної  політики економічного зростання, яка  полягає у підвищенні ефективності та конкурентоспроможності вітчизняної  інноваційної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, де Україна поки що є постачальником сировини. Звідси стратегічною метою є забезпечення випереджальних темпів зростання обсягів інноваційної, наукомісткої продукції, яка характеризується високим рівнем технологій, за умови збереження при цьому темпів економічного зростання й накопичення інноваційного потенціалу підприємствами корпоративного типу. 

  Рис. 1. Шляхи розвитку маркетингу у сфері  інноваційної діяльності  

  Сутність поняття  «інноваційний потенціал» підприємства полягає в інтегральному відображенні поточних та майбутніх можливостей  системи трансформувати вхідні ресурси  за допомогою підприємницької поведінки  в економічні блага, максимально  задовольняючи корпоративні та суспільні інтереси. Існують різні визначення потенціалу підприємства [11,12], але всі автори зазначають, що це складна, динамічна, система, яка формується із багатьох компонентів. Так, виділено три підходи до визначення терміна «інноваційний потенціал»: інноваційний потенціал конкретної новації; інноваційний потенціал суб'єктів інноваційного процесу; інноваційний потенціал зовнішнього середовища. Аналіз різних визначень інноваційного потенціалу дає можливість згрупувати їх наступним чином:

  1. Здатність до реалізації можливостей розвитку на основі інновацій.

  Ю.М. Канигін визначає інноваційний потенціал як систему інтелектуальних, освітніх, кадрових, технологічних і технічних чинників, які визначають рівень можливості створення і упровадження нових технологічних систем у суспільному виробництві [6].

  У В. Новицького інноваційний потенціал підприємства - це характеристика спроможності розробляти та упроваджувати нововведення згідно з необхідними якісними стандартами з метою адаптації до змін у зовнішньому середовищі.

  С.М. Ілляшенко під інноваційним потенціалом розуміє здатність до втілення досягнень науки і техніки у конкретні товари, спрямовані на задоволення запитів споживачів. Разом з тим, він звертає увагу на те, що інноваційна діяльність має успіх тільки за наявності ринкового потенціалу [11].

  2. Як сума  накопичених ресурсів суб'єкта господарської діяльності, достатніх для розробки і впровадження інновацій.

  Е.В. Лапін інноваційний потенціал розглядає як єдність і взаємодію наукового, освітнього, управлінського та модернізованої частки технічного потенціалу [12].

  Таким чином, зазначимо, що інноваційний потенціал  підприємства доцільно розглядати як:

• - критичний обсяг (сукупність) ресурсів, необхідний і достатній для розробки, виробництва й упровадження конкурентоспроможних продуктових інновацій або інновацій процесів (технологій, організації, управління);
• - здатність до сприйняття й економічну доцільність впровадження продуктових інновацій або інновацій процесів.

  Інноваційний  потенціал має певні закономірності розвитку, від уміння використання яких вирішальною мірою залежить реалізація можливості зростання ефективності самої інноваційної діяльності, темпів економічного росту, конкурентоспроможності та якості інноваційної продукції. Комплексна реалізація цих можливостей є базою для визначення критеріїв необхідного релевантного інноваційного потенціалу підприємства, який відображає рівень його конкурентоспроможності відповідно до потреб ринку і мети інноваційної діяльності. Під релевантним інноваційним потенціалом підприємства автор розуміє такий рівень розвитку сукупності складових інноваційного потенціалу, що мають між собою синергічну взаємозалежність, який відповідає можливостям реалізації мети інноваційної діяльності у сфері інноваційної активності підприємства, тобто, задоволення потреб ринку в інноваційній продукції або вирішення питань удосконалення бізнес-процесів, організації, управління тощо.