Особливості управлінської діяльності у сфері туризму

Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Апреля 2013 в 15:00, лекция

Описание работы

Поняття «туризм» визначається в законі України «Про ту¬ризм» як тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування. Такий виїзд людини робить її туристом. Туристом вважається особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Работа содержит 1 файл

Особливості управлінської діяльності у сфері туризму+франчайзінг.doc

— 157.50 Кб (Скачать)

2 Періодичні відрахування — роялті. Роялті встановлюється у відсотках до обсягу виручки (продажу) або прибутку. Це поточні платежі відповідно до умов договору і включаються до собівартості виробництва робіт або надання послуг.

Розмір роялті має  бути встановлений на такому рівні, щоб  франчаизі не працював собі у збиток, але водночас не заспокоювався на досягнутому, досягаючи певного результату. Величина роялті залежить від популярності франчайзера. Найбільш висока ставка у компанії "Макдо-нальдс". Але компанія вважає, що така ставка виправдана, оскільки важко знайти людину, що не знала б "Макдональдс".

Джерелами доходу франчайзера  зазвичай є:

  1. дохід від торгових точок, що належать компанії;
  2. націнка на першу поставку матеріалів, сировини;
  3. початковий внесок;
  4. премія за підбір приміщення, обладнання;
  5. дохід від орендних платежів;
  6. дохід від лізингу обладнання (транспортних засобів);
  7. відсотки за кредити;
  8. маркетинговий внесок, включаючи витрати на рекламу, стимулювання збуту і підтримку торгової марки;
  9. роялті у формі відсотка від продаж франчаизі, або відсотка від прибутку, або фіксованої щомісячної плати.

Успіх франчайзингу базується  на виконанні принципів партнерства, а також:

  1. постійне співробітництво і висока ступінь довіри партнерів;
  2. загальні для системи стратегія збуту і цінова політика;
  3. спільна присутність на ринку;
  4. надання підтримки та постійний обмін інформацією;
  5. високий ступінь підприємницької ініціативи;
  6. планування і прогнозування розвитку системи;
  7. спільна політика в регіонах діяльності;
  8. переваги конкуренції;
  9. відпрацьована система поставок;
  10. професіоналізм і рівність сторін;
  11. підтримка високого статусу франчайзера;
  12. коректний контроль 

Взаємна довіра — запорука успіху. Франчаизі повинен точно  знати, що реалізує якісний товар, якісні послуги, а тому конкурентоспроможний і професіональний. Удосконалюючи товар або послугу, франчайзер таким чином бореться не тільки за збереження завойованого ринкового сетментаГпокупців, й за довіру франчаизі. Недовіра може спричинити вмщрання усієї системи.

В основі партнерства  повинна бути інформаційна прозорість. Це означає, що франчайзер повинен надавати франчаизі фінансовий звіт заостанні три роки і повідомляти партнера про поточні показники шляхом 
розповсюдження щорічних рекламних бюлетенів. Обов'язковою є перевірка діяльності франчайзера незалежною аудиторською фірмою, відповідно й франчаизі зобов'язаний інформувати франчайзера про 
свою роботу. ,

Оскільки франчайзер за основу бере збільшення обсягів  реалізації, однією з важливих функцій  є ефективне рекламне забезпечення мережі. Материнська компанія розробляє  типове керівництво для франчаизі, яке включає демонстраційний варіант графічної програми зображення торгової марки і програму реклами.

Прибуток - достатній  стимул для франчайзі, але материнські  компанії використовують такі засоби мотивації:

  1. публікують заохочувальні статті у внутрішньофірмових органах друку;
  2. розповсюджують у мережі відеоролики, що пропагандують роботу кращих точок;
  3. проводять конкурси між франчайзі на кращий рівень обслуговування, найбільший обсяг продаж, найефективніший спосіб зниження витрат;
  4. сплачують заохочувальні премії;
  5. регулярно направляють у регіони своїх представників для обстеження точок;
  6. організують з'їзди франчайзі, які дають змогу обмінюватись досвідом, формують у франчайзі почуття належності команді, усвідомлення місії компанії;
  7. надають пільги в медичному страхуванні.

Співпрацюючії з франчайзі, франчайзер повинен ставити йому реальні орієнтири, аби той не відчував, ніби його використовують. Участь у плануванні може слугувати дійовим стимулом для франчайзі.

Відповідно до форми, в якій франчайзер надає франчайзі  товар (роботу, послугу) для реалізації, існують кілька видів франчайзингу.

Товарний франчайзинг полягає в придбанні франчайзі (користо-вучем) прав на продаж товарів франчайзера (правоволодільця) під торговою маркою (комерційним позначенням) головної компанії. Франчайзинг товару — це продаж товарів, що виробляються франчай-зером і марковані його товарним знаком. Франчайзі, як правило, здійснює Правоволодільцем (франчайзером) за даним видом франчайзингу виступає виробник. Основним правом, що передається, є право на використання товарного знаку франчайзера.

Оскільки у переважній більшості випадків для торговельних підприємств важливе значення має  асортиментна політика, торгівля обраним товаром не завжди є ефективною. У тих випадках, коли торговельне підприємство спеціалізується на окремій групі товарів, товарний франчайзинг має право на життя, оскільки продавець організує продаж товару конкретної фірми і має можливість привести свій імідж відповідно до іміджу виробника і бути пізнаваним на ринку аналогічних товарів.

Виробничий  франчайзинг полягає в продажу права на виробництво та збут товарів (виконання робіт, надання послуг) з використанням сировини та матеріалів, куплених у головній компанії. Це найбільш ефективна організація виробництва певного виду продукції. Фірма, що має секрет виробництва сировини та запатентованої технології виготовлення готового продукту, здійснює забезпечення кінцевого виробника сировиною і передає права на використання цієї технології. Виробничий франчайзинг базується на загальних для сторін цілях:

  • розподіл праці і спеціалізація виробництва;
  • підвищення обсягу виробництва і розширення виробничої програми;
  • забезпечення економічності виробництва;
  • підвищення гнучкості виробництва і збуту відповідно до вимог ринку;

■ освоєння виробництва нових виробів залежно від змін на ринку.

Схема виробничого франчайзингу працездатна практично в усіх галузях виробництва за наявності прав на об'єкти інтелектуальної власності, підтверджених охоронними документами, в тому числі на товарний знак.

Франчайзинг — не просто договір, це система тривалих відносин, деталізована основним договором і спеціальним "керівництвом по франчайзингу", яке також є власністю франчайзера.

3. Діловий франчайзинг. Полягає у продажі права на організацію малого підприємства, яке носитиме назву головної компанії та працюватиме в тій самій сфері бізнесу. Діловий франчайзинг інакше називають франчайзинг бізнес-формату. Він є найбільш комплексний. Поряд з усіма переліченими правами франчайзер передає франчайзі розроблену ним технологію організації і ведення бізнесу. Франчайзі повністю ідентифікується з франчайзером і стає частиною загальної корпоративної системи.

Франчайзером за таким  франчайзингом може бути підприємство, що добуває сировину, виробником, оптовим  або роздрібним торговцем, підприємство сфери послуг. Але при цьому всі підприємства, що входять у систему, повинні працювати. Система ділового франчайзингу дає можливість розширити бізнес, включити в систему різні напрямки бізнесу.

Відповідно до умов взаємовідносин між франчайзером (правово-лодільцем) та франчайзі (користувачем), строку дії франшизи та кількістю посередників між франчайзером та франчайзі можуть бути використані такі моделі франчайзингу:

  1. класичний франчайзинг;
  2. регіональний франчайзинг;
  3. субфранчайзинг;
  4. розвинутий франчайзинг.

1. Класичний франчайзинг. При використанні моделі класичного франчайзингу франчайзі укладає договір безпосередньо з франчайзером на постачання його товарів, виконання робіт, надання послуг в обмін на 
зобов'язання виплатити початковий внесок та певні суми у відсотках (роялті).

Отже, велика компанія (франчайзер) на обмеженій території надає  індивідуальному підприємцю (франчайзі) або груш підприємців ліцензію —  франшизу (термін і умови визначаються угодою) на виробництво продукції, торгівлю товарами або надання послуг під торговою маркою даної компанії в обмін на зобов'язання виплатити початковий внесок, а потім вносити певну суму, визначену у % від обсягу продажу (роялті).

Величина роялті також  залежить від популярності материнської компанії. Так, однією з найвищих ставок, яка становить 13% прибутку франчайзі, є відрахування компанії "Макдональдс". Щодо початкового внеску, то він може виплачуватися повністю або частинами: це залежить від фінансових можливостей франчайзі та зацікавленості франчайзера у створенні нової точки. При цьому всі франчайзі рівні між собою і наділені однаковими правами.

2. Регіональний франчайзинг. У системі регіонального франчайзингу проміжною ланкою (посередником) є головний франчайзі, який виступає в ролі офіційного представника франчайзера в регіоні.

Материнська компанія вдається до послуг посередників у випадку  недосконалого вивчення регіону, а  також обмеженості фінансового  і кадрового потенціалу. Ця схема передбачає передавання частини повноважень франчайзера головному франчайзі. Так, головний франчайзі має право не тільки підбирати нових франчайзі в своєму регіоні, але й забезпечувати навчання персоналу, а також здійснювати комплекс інших послуг, право на які передані йому франчайзером. У цьому випадку строковим контрактом між головним франчайзі та франчайзером встановлюється величина роялті, яка залежить від частки головного франчайзі в доходах інших франчайзі, залучених ним у систему.

Регіональна схема використовується, зокрема, для організації роботи незалежних консультантів косметичних фірм "Ейвон", "Мері Кей", "Оріфлейм".

3. Субфранчайзинг. Договором  франчайзингу може бути передбачено право користувача в межах відповідного регіонального ринку виступати в ролі субфранчайзера, тобто дозволяти іншим особам користуватися наданим йому комплексом виключних прав або частки цього комплексу на умовах субфранчайзингу, погоджених ним із правово-лодільцем або визначених у договорі франчайзингу.

Отже, в субфранчайзингу  посередником виступає субфранчайзер, функції якого ідентичні функціям головного франчайзі. Різниця тільки в тому, що залучені у систему франчайзі на довгостроковій основі працюють із субфранчайзером, майже не вступаючи в контакти з материнською компанією. Внесок в роялті також сплачують субфранчайзе-ру, частина яких перераховується матерінській компанії, а залишок йде в дохід посередникам і на утримання системи. За цією схемою успіх справи головним чином залежить від субфранчайзера.

Договір субфранчайзингу  не може бути укладений на більш  тривалий строк, ніж договір, на підставі якого він укладається. Якщо договір франчайзингу є недійсним, недійсним є й укладені на його основі дого-

вори субфранчайзингу.

4. Розвинутий франчайзинг.  У моделі розвинутого франчайзингу  роль посередника виконує особа  або група осіб (інвесторів), яким головна компанія надала виключні права на роботу в межах певного регіону, за умови укладання у визначений строк визначеної кількості договорів

франчайзингу.

До обов'язків посередника  входить зобов'язання у визначений термін відкрити певну кількість торгових або сервісних точок на даній території (термін і кількість обумовлені).

Переваги та недоліки франчайзингу

Франчайзинг дає шанс успішно організовувати малий бізнес. В умовах обмеження фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів, відсутності дієвої системи фінансування, кредитування і страхування підприємницької діяльності важливого значення набуває встановлення тісної взаємодії малого і великого підприємництва з метою розв'язання спільних проблем їх функціонування. Такою формою фінансової підтримки з боку великих підприємств, здатної сприяти приходу в малий бізнес великого кола осіб, які побоюються займатися підприємницькою діяльністю самостійно, без відповідної підтримки і навчання, є франчайзингова система. Саме вона є тією формою організації бізнесу, виробленою світовою практикою, яка в комплексі з іншими ринковими структурами могла б стимулювати розвиток малого бізнесу в Україні.

Франчайзингова система  співробітництва становить специфічну вертикальну інтеграцію великих  і малих фірм через ліцензію (франши-зу). Вона дає змогу франчайзі — невеликій фірмі вести певний вид підприємницької діяльності, встановлений іншою стороною франчайзе-ром, переважно великою (головною) фірмою. З одного боку, франчайзингова система допомагає малим підприємствам уникнути низку перешкод із застосуванням і функціонуванням власного бізнесу, з іншого — як корпоративна структура вона обмежує діяльність франчайзі. Але оскільки франчайзинг дедалі більше приваблює дрібних підприємців, то переваги переважають над недолікам.

Информация о работе Особливості управлінської діяльності у сфері туризму